M’Cheyne Bible Reading Plan
Рік скасування боргів
15 Наприкінці кожного сьомого року скасуєш борги. 2 Ось як це має бути: кожен, хто позичив гроші іншому єврею, мусить скасувати цей борг. Він не буде примушувати сусіду свого чи родича сплатити, бо настав час скасування боргів на честь Господа. 3 Можеш вимагати сплати боргу від чужинця, але повинен скасувати будь-що, заборговане тобі братом твоїм. 4 Тож не буде бідних серед тебе, бо Господь напевно благословив тебе в тому краї, що Він дає тобі у спадок і володіння, 5 якщо тільки ти слухатимешся Господа Бога твого й ретельно виконуватимеш усе, що я заповідаю тобі сьогодні. 6 Коли Господь Бог твій благословив тебе, як Він обіцяв, ти можеш позичати багатьом народам, але сам не братимеш у борг; і правитимеш ти багатьма народами, а вони тобою не правитимуть.
7 Якщо є серед тебе нужденний, будь-хто з твоїх братів-ізраїльтян в одному з міст твоїх у землі, що Господь Бог твій дає тобі сьогодні, не будь жорстоким, твердим серцем і не відмовляй у допомозі своєму нужденному братові. 8 Будь щедрим до нього й позич йому, хоч би що він потребував.
9 Дивись, щоб жодна лиха думка не промайнула в голові твоїй, мовляв, сьомий рік, коли скасовуються борги, вже близько, тож подивишся на свого нужденного сусіду вовком, і не даси йому нічого, а він поскаржиться Господу на тебе, і стане це гріхом твоїм.
10 Давай йому щедро, не будь скнарою, коли даєш йому, бо за цей вчинок Господь Бог твій благословить тебе в кожній праці твоїй і в усьому, що ти робиш. 11 Оскільки завжди в землі цій будуть нужденні люди, то я й заповідаю тобі: щедро давай сусідові своєму, бідному й нужденному в землі своїй.
Відпущення рабів
12 Якщо хтось із братів твоїх продасть тобі себе, єврей чи єврейка, то ця людина служитиме тобі шість років, а на сьомий рік відпустиш її на волю[a]. 13 І коли відпустиш цю людину на волю, не відсилай її з порожніми руками. 14 Щедро обдаруй її з отари твоєї, хлібом і вином. Даси їй з того, чим Господь Бог твій благословив тебе. 15 Пам’ятай, що ти був невільником у Єгипті, й Господь визволив тебе. Тож я й даю тобі цю заповідь сьогодні.
16 Якщо він скаже тобі: «Я не піду від тебе»,—оскільки він любить тебе й родину твою, бо йому було добре в тебе. 17 Тоді візьми шило й приколи його через мочку вуха до дверей. Тоді він стане рабом твоїм повік. Так само зроби і з рабинею своєю.
18 Не шкодуй, коли відпускаєш його на волю, бо ті шість років, що він служив тобі, дорівнюють половині платні наймита. І Господь Бог твій благословить тебе в усьому, що ти робиш.
Закон про первістків худоби
19 Відбери для Господа Бога твого кожного первістка-самця великої та дрібної худоби. Не запрягай до роботи первістка бика, не стрижи вовни з первістка з отари твоєї. 20 Ти й родина твоя щороку будете їсти його в присутності Господа Бога твого, в місці, яке обере Господь.
21 Коли ж у нього буде якась вада, якщо він кульгавий або сліпий, чи будь-яка інша вада, не принось його в жертву Господу Богу своєму. 22 Можеш їсти його в містах своїх. Їсти можуть як чисті, так і нечисті люди, як ту лань чи оленя. 23 Але крові його не їж; вилий її на землю, як ту воду.
102 Молитва стражденного злидаря, який благає Господа.
2 Мій Господи, почуй мою молитву,
нехай моє благання долетить до Тебе.
3 Не відсторонюйся від мене в час скрутний,
зваж на мольби мої, не зволікай, допоможи.
4-5 Моє життя, мов дим, втікає,
неначе хтиве полум’я поглинуло кістки.
Зів’яла сила, наче скошена трава,
бо я забув про їжу.
6 Як довго я страждаю і печалюсь,
обвисла шкіра на кістках.
7 Я усамітнився, немов сова пустельна,
на згарищі, серед руїни.
8 Вночі не сплю, вдивляючись,
мов одинока пташка на даху.
9 Мене весь час принижували вороги,
прокльони слали й збиткувалися з мене.
10 Печаль мав замість їжі,
а пив я власні сльози.
11 А це тому, що Ти на мене розлютився:
підніс спочатку, а тоді пожбурив геть.
12 Життя моє—лиш тінь, яка зникає,
я в’яну, наче скошена трава.
13 Ти ж, Господи, навіки на престолі,
і житиме Твоє ім’я із роду в рід.
14 Яви Свою любов горі-Сіону, час втішити її;
вже час[a] призначений настав.
15 Її каміння прагнуть бачити Твої раби,
бо люблять навіть порох з неї.
16 Народи інші, й ті боятимуться імені Твого,
царі народів тих шанують Твою Славу.
17 Це станеться, коли Господь з руїн Сіон підніме
й постане там у пишності і славі.
18 Почує Він нужденного молитви,
Він не осудить, не зневажить їх.
19 Про все це напишіть для поколінь прийдешніх,
щоб незачатий ще народ цінував Творця.
20-21 Господь з Небесного престолу подививсь на землю,
аби почути в’язнів стогін й плач приречених до страти.
22 Щоб звільнені Його ім’я вславляли на Сіоні,
хвалу Йому співали у Єрусалимі.
23-24 Коли збираються всі царства і народи
вславляти Господа разом,
мене лишили сили і снага,
життя укоротилось невблаганно.
25 Тому благаю: «Боже мій, живеш Ти з роду в рід,
тож не вбивай мого життя на півдорозі.
26 Створив Ти землю в сиву давнину,
Ти небеса розкинув власноручно.
27 І все це може зникнути, а Ти ж бо—вічний.
Мов одяг зношений, Ти викинеш і зміниш їх, немов ганчір’я.
28 Твої ж літа пребудуть вічно!
29 Сини рабів Твоїх прийдуть і підуть.
Нащадки змінять їх, аби Тобі служити».
Слуга Господній
42 Ось Мій слуга, обранець Мій.
Йому підтримку надаю, від нього втіху маю.
Свій Дух у нього Я вселив,
народи він розсудить справедливо.
2 Він не кричатиме, він голос не підвищить,
на вулицях його не чутно буде.
3 Він не зламає вже підтятий очерет
і не загасить світло тліючого гнота.
Напевне справедливість ствердить він.
4 Він не зламається і не надломиться,
допоки не встановить справедливість на землі.
Далекі береги чекатимуть його науки.
Господь—творець і правитель
5 Ось що сказав Господь, Бог,
Який створив небеса й розкинув їх,
Хто розпросторив землю і все, що росте на ній,
Який вдихає життя у всіх людей і дає життя всім,
хто ходить по землі:
6 «Я, Господь, до справедливості закликав тебе,
тримав за руку і оберігав.
Я через тебе укладу Угоду з людством,
тебе призначив освітити шлях народам.
7 Ви маєте відкрить незрячим очі,
свободу дати в’язням,
тим, хто у темних казематах скніє.
8 Так, Я—Ягве, Мене так називають.
Я Свою славу не віддам нікому,
не поступлюсь бовванам похвалою,
яка співається Мені.
9 Усе, що передбачив Я, збулось.
Тепер же розповім про те, що вас чекає,
скажу, поки воно не почалось».
Хвальна пісня Богу
10 Хваліть Господа в нових піснях,
в краях далеких піснею Його вславляйте.
Усі, хто морем плаває й живе в безодні океану,
оспівуйте Його.
Далекі береги і острови, усі, хто має там оселю,
співайте Йому славу!
11 Пустелі і міста в пустелях, Господа вславляйте,
і мешканці селищ Кедара теж.
Хай торжествують в пісні мешканці Сели,
з вершин гірських нехай покотиться луна.
12 Хай восхваляють Господа,
нехай Його вславляють у краях далеких.
13 Господь, як воїн, переможно виступає,
немов боєць, Він будить гнів Свій,
вигукує Він згуки бойові
і силою Своєю перемагає ворогів.
Бог терплячий
14 Бог каже: «Я довгий час мовчав,
не промовляв ні слова, стримувався довго.
Тепер, як породілля, закричу,
не стримаю дихання, ані крику.
15 Я знищу гори і узвишшя, і все, чим гори поросли,
я висушу на порох все.
Я ріки поверну в посушливі пустелі
і висушу озера до краплини.
16 Незрячих поведу шляхом, їм невідомим,
вони дорогою незнаною підуть.
Перетворю Я темряву на світло,
покручені шляхи на рівну путь.
Ось що для них зроблю, не полишу самих.
17 А той, хто на бовванам покладається
і хто говорить їм: „Ви—наші боги”,—
того Я відштовхну, того ганьба чекає.
Глухі й сліпі
18 Послухайте всі, хто не чує,
погляньте, хто не бачить, і побачте.
19 Ніхто так не засліплений, як Мій слуга[a],
ніхто так не глухий, як Мій посланець.
Хто ще такий сліпий, як відданий Мені народ,
хто ще такий сліпий, як Господа слуга?
20 Багато бачив ти, та не звертав уваги,
відкриті вуха, та вони не чують».
21 Господь є праведний, тож Він щасливий,
Свою науку зробить славною й великою[b].
22 Але народ був пограбований і ниций,
потрапив в пастку, кинутий за ґрати.
Нема кому ошуканих порятувати,
їх повели, мов здобич.
Нема кому сказати: «Віддай, що взяв!»
23 Хто з вас прислухається до цього?
Хто зверне увагу й послухає заради майбутнього?
24 Хто віддав Якова на пограбування,
хто передав Ізраїль грабіжникам?
Хіба то був не Господь, проти Якого ми згрішили,
шляхами Якого не хотіли йти,
вчення Якого не прийняли?
25 Тому й повернув Господь проти Якова
увесь жар свого гніву і наслав нещадну війну.
Гнів оточив його вогнем, але той не зрозумів,
Він палив його, але той нічого не затямив.
Жінка і змій
12 І з’явилося на небі велике знамення—жінка, вдягнена в сонце. Під ногами в неї був місяць, а на голові корона з дванадцятьма зірками. 2 Жінка була вагітна, і оскільки пологи вже почалися, вона кричала від болю.
3 Потім інше знамення з’явилося на небі. Переді мною виник великий червоний змій з сімома головами й десятьма рогами, і сім корон він мав на головах. 4 Хвостом своїм він змів одну третину зірок із неба й скинув їх на землю. Змій стояв перед жінкою, яка от-от мала народити дитину, щоб, тільки-но дитина народиться, зжерти її.
5 Вона народила Сина, Якому призначено було залізним жезлом правити народами. І був Він взятий до Бога, до Божого престолу. 6 А сама жінка втекла в пустелю, де Бог приготував їй місце, щоб там про неї дбали тисячу двісті шісдесят днів.
Битва
7 Тоді почалася битва в небесах: Михаїл[a] й Ангели його билися зі змієм, а змій бився проти них разом зі своїми ангелами. 8 Та не мав він достатньо сили, і втратили вони своє місце на небі. 9 Величезного змія було скинуто на землю, того старого змія, який зветься дияволом чи сатаною і який обдурює цілий світ, й ангели його були скинуті разом із ним.
10 Тоді почув я гучний голос, що линув з неба. Він сказав:
«Ось мить перемоги нашого Бога!
Прийшли сила і Царство Бога!
Його Христос виявив владу Свою!
Скинуто того,
хто день і ніч звинувачує братів і сестер наших перед Богом.
11 Вони перемогли його кров’ю Ягняти і свідченням Слова Божого.
Вони не трималися за життя своє навіть під загрозою смерті.
12 Тож радійте, Небеса і всі, хто живе там!
Але яке ж це лихо для землі та моря,
бо диявол зійшов на них!
Він повен люті, бо знає,
що часу в нього лишається обмаль».
13 І як побачив змій, що його скинуто на землю, то кинувся він переслідувати жінку, яка народила хлопчика. 14 Але жінці було дано два великі орлині крила, щоб могла вона полетіти в пустелю. Там для неї було приготоване місце, де про неї піклуватимуться три з половиною роки, далеко від змія[b]. 15 Тоді змій вивергнув з пащі своєї води, подібно річці, щоб затягнути жінку. 16 Але земля допомогла жінці, бо відкрила уста свої і поглинула воду, вивергнуту з пащі змія. 17 Тоді дракон страшенно розлютився на жінку й пішов війною на решту її нащадків, тих, хто виконують заповіді Божі й дотримуються істини Ісуса.
18 І стояв змій на березі моря.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International