M’Cheyne Bible Reading Plan
Міста-схованки
19 Коли Господь Бог твій вигубить ті народи, землю яких Він віддає тобі, тобто коли ти виженеш їх і оселишся в містах їхніх, в оселях їхніх, 2 виділи три міста в землі своїй.
3 Визнач відстань[a] і поділи простір землі твоєї, що Господь дав тобі, на три частини, щоб кожен, хто когось убив ненавмисне, міг туди втекти.
4 Це правило для того, хто когось убив і втік туди, щоб лишитися живим, хто вбив іншого ненавмисне, без попередньої ворожнечі. 5 Наприклад, хтось пішов у ліс із сусідом своїм рубати дрова, підняв сокиру, щоб зрубати дерево, а сокира злетіла з держака, влучила в сусіду, і той помер. То він мусить утекти до одного з цих міст, щоб лишитися живим. 6 Інакше розгніваний родич[b] небіжчика може переслідувати вбивцю, щоб забрати його з міста-схованки і вбити, хоч його злочин і не найстрашніший, бо ненавмисний. 7 Тому я й наказую тобі: виділи три міста, що були на близькій відстані одне до одного.
8 Але якщо Господь Бог твій збільшить землю, як Він пообіцяв батькам твоїм, і дасть тобі всі ті землі, що Він їх пообіцяв дати батькам твоїм, 9 оскільки ти старанно виконуєш усе те, що я заповідаю тобі сьогодні, любитимеш Господа Бога твого і завжди ходитимеш Його дорогами, тоді додай іще три міста до цих трьох. 10 Тож невинна кров не буде проливатися в землі твоїй, яку Господь Бог твій дозволив тобі посісти, і ти не будеш винний у смерті невинного.
11 Коли ж хтось ненавидів іншого, і чатував на нього в засідці, й убив його, і втік в одне з тих міст, 12 тоді старійшини міста зажадають забрати його звідти й дозволити родичу небіжчика вчинити кревну помсту. Отак і смерть йому. 13 Не жалій його. Ти мусиш змити невинну кров з Ізраїлю, щоб усе в тебе було гаразд.
Межа
14 Не пересувай каменя на межі сусіди твого, який за давніх часів поставили люди для розподілу спадщини, що ти її одержав у землі, яку Господь Бог твій дає тобі у власність.
Свідки
15 Один свідок не може свідчити проти людини про будь-який переступ або гріх, який та нібито скоїла. Справа має бути доведена свідченням двох або трьох свідків.
16 Якщо підступний свідок виступить проти когось і звинуватить його в злочині, 17 обидва, що сперечаються, мусять стати перед Господом, перед священиками й суддями, що служитимуть на той час. 18 Судді старанно все розберуть, і якщо свідок свідчить неправдиво проти брата свого, 19 зробіть із ним те ж, що він замислював зробити з братом своїм. Викорінюй зло з-поміж себе. 20 Інші це почують і злякаються, і вже більше ніколи не скоять такого зла між вами.
21 Не жалій його, бо закон простий: за життя, око за око, зуб за зуб, рука за руку, нога за ногу[c].
1 Славімо Господа!
Дякуйте Господу за Його доброту,
за справжню милість Його вічну!
2 Ніхто не годен полічити сил Господніх!
Ніхто не виспіває всі хвали Йому!
3 Благословенний той, хто зберігає справедливість,
хто праведність вершить!
4 Згадай мене, о Господи, коли народу явиш милість,
коли народ спасатимеш, про мене не забудь.
5 Дозволь мені побачити благополуччя обраних Твоїх,
Твого народу радощі мене також хай тішать,
дозволь радіти з того, що Тобі належу.
6 Ми, як і пращури, грішили, були неправедні,
і це провина наша.
7 З твоїх чудес в Єгипті не навчилися нічого,
не пам’ятали наші предки Твоєї щирої любові.
Там, де Червоне море розлилося,
вони повстали проти Бога.
8 Але Господь їх врятував, щоб показати Свою велич,
порятував заради імені Свого.
9 Він море посварив, і висохло воно,
Він їх провів по дну морському, наче по пустелі.
10 Від ненависників Він врятував їх
і викупив від ворогів.
11 А їхніх кривдників вода накрила,
не врятувався жоден з них.
12 Тож слову Божому повірили вони
і прославлять Його піснями почали.
13 Та швидко знов забули всі Його діяння,
були занадто нетерплячі для Його порад.
14 В пустелі піддались спокусам
і випробовувати Бога почали.
15 Тоді Він дав їм те, чого бажали:
наслав на них Він згубну моровицю.
16 В святому таборі Господньому вони
палко підтримали Мойсея та Аарона.
17 А щодо послідовників Датана й Авірама,
то розверзлася, поглинула й зімкнулася земля.
18 Перед збіговиськом вогонь зметнувся
й спалив зловмисників усіх.
19 А потім спорудили золоте теля в пустелі
і долілиць попадали в покорі.
20 Преславного зміняли на боввана,
подобу травоїдного вола.
21 Забули, Хто творив великі справи у Хамовій землі,
чудесні дива на Червонім морі.
22 У Хамовій землі Він творив великі справи
і неймовірні дива на Червонім морі.
23 Він знищив би усіх, якби не раб Його Мойсей,
який вступився, гнів Господній пригасив
і від загибелі порятував їх.
24 І знов вони Його відринули,
й в жаданім краї відкинули Його веління.
25 Вони сиділи по наметах і на Бога нарікали,
не прислухалися до голосу Господнього.
26 Тож Він поклявся знову їх пожбурити в пустелю,
27 нащадків їхніх вимести й розвіяти по світу.
28 У Ваал-Пеорі вони пристали до поклоніння Ваалу
і поділяли жертви мертвих[a].
29 Тож вчинками своїми прогнівили Бога,
і Він за те наслав на них хвороби.
30 Встав Фінегас, помолився й спинив моровицю[b].
31 Той вчинок праведним вважають,
із роду в рід і навічно.
32 Та знову Бога прогнівили у Меріві
і через те примусили Мойсея зле вчинити.
33 Мойсея гірко засмутили,
він нерозсудливо заговорив.
34 Не знищили вони народів інших,
як наказав Господь.
35 Натомість розбрелися між племенами,
навчилися чинити, як народи інші.
36 І почали бовванам поклонятись,
що стало пасткою для них.
37 Дітей приносити почали в жертву,
то ж віддавати демонам дітей.
38 Невинну кров вони лили синів і дочок,
принесених бовванам ханаанським в жертву,
тією кров’ю землю осквернили[c].
39 Й себе неправедністю осквернили,
немов розпустою повії.
40 Тож розлютивсь Господь на Свій народ,
почав Свій спадок зневажати.
41 Господь віддав їх іншим племенам,
тож їхні вороги вже ними керували.
42 Їх вороги нещадно гнобили й гнітили.
43 Він знову й знову рятував їх,
Його ж не слухались вони, чинили що хотіли,
тому й приймали кару за вину свою.
44 Але щоразу у біді, коли молились Богу,
Він чув їх, дбав про них, не залишав в біді.
45 Він згадував Свій Заповіт
і щирою любов’ю їх втішав.
46 Він змусив ворогів їм ласку виявляти.
47 Тож нині, Господи наш Боже,
врятуй нас, збери нас із-поміж народів,
щоб ми до храму повернулись прославляти Твоє ім’я
й Тебе піснями величати.
48 Благословенний є Господь наш Бог на всі віки!
І весь народ сказав: «Амінь!»
Славімо Господа!
Лжебоги непотрібні
46 Бел[a] схилився,
а Нево[b] зігнувся в ганьбі переді мною.
Їхніх бовванів поклали на спини худоби та тварин;
вона—важка ноша, яку має тягнути змучена худоба.
2 Обох зганьблених кинули на землю.
Вони не могли врятувати навіть власних бовванів
і самі потрапили в полон.
3 Послухай мене, роде Якова,
усі, хто вцілів у родині ізраїльській!
Я носив вас з народження,
Я підтримував вас з материнського лона,
4 і буду це робити, доки не постарієте.
Навіть коли посивіє ваше волосся, Я носитиму вас.
Я вас створив і піклуватимуся про вас, і вас врятую.
5 З ким ви можете порівняти Мене?
Хто Мені рівний?
6 Ті, хто легко виймає золото з гаманця і витрачає його,
хто важить срібло на терезах,
ті наймають ремісника, і він виплавляє з нього бога.
Вони схиляються перед ним
і вшановують його.
7 Вони піднімають його на плечі, несуть,
встановлюють у певному місці.
Там він і стоїть непорушно.
Коли хтось виплакує свій біль йому,
він не відповідає.
Він нікого не визволить із біди.
8 Пам’ятайте про це і будьте сильними.
Нагадуйте собі про це, грішники.
9 Пам’ятайте про те, що було давно.
Тому що Я—Бог, і нікого іншого з богів немає.
Я—Бог, і немає жодного схожого на Мене.
10 Я говорив вам від початку про те, що буде в кінці,
і вже давно Я розповів вам про те, чого ще не було.
Мої наміри здійсняться, все що Я хочу, Я звершу.
11 Я призву орла з далеких країв,
чоловіка покличу, щоб здійснив те, що Я надумав.
Що Я сказав, те й здійсню,
зроблю те, що задумав.
12 Послухайте Мене,
непоступливі й далекі від справедливості.
13 Вже наближається справедливість,
Моє спасіння не забариться.
Я принесу порятунок Сіону
й наділю славою Ізраїль.
Сім чаш гніву Божого
16 Тоді почув я гучний голос, що промовив із храму до семи Ангелів: «Підіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву».
2 І пішов перший Ангел і вилив свою чашу на землю, й страшні болючі хвороби обкидали тих людей, які позначені були печаткою звіра і вклонялись образу[a] його.
3 Потім другий Ангел вилив чашу свою в море. І перетворилося воно на кров, як у мерця, й тоді все, що живе було в морі, загинуло.
4 Тоді третій Ангел вилив чашу свою в річки й водні джерела, й перетворилися вони на кров. 5 І почув я голос Ангела води, звернений до Бога:
«Ти справедливий у вироках Своїх.
Ти Той, Хто є і завжди був,—єдиний святий.
6 Бо пролили люди кров святих і пророків,
отож дав Ти і їм крові напитися.
Саме на це вони й заслуговують».
7 І почув я, як вівтар промовив:
«Так, Господи Боже Всемогутній,
Твій суд—праведний і справедливий».
8 Тоді четвертий Ангел вилив чашу свою на сонце, й дано йому було спалювати людей у вогні. 9 І спека страшенна палила людей. Вони паплюжили ім’я Боже, у владі Якого були всі ті кари, але не покаялися й не прославили Його.
10 Коли п’ятий Ангел вилив чашу свою на престол звіра, то затьмарилося царство його. Люди від болю кусали собі язики. 11 Вони проклинали Бога Небесного за біль й хвороби, але не покаялися у вчинках своїх.
12 Тоді шостий Ангел вилив чашу свою у велику річку Євфрат, і вода в ній висохла. Тож відкрилася дорога царям зі сходу. 13 І побачив я, як вийшли із уст змія, звіра і лжепророка три нечисті духи, немов жаби. 14 Ці духи були демонами і вміли чинити дива. Вони пішли до царів усього світу, щоб зібрати їх разом на битву у Великий День Всемогутнього Бога.
15 «Стережіться! Я з’явлюся несподівано, немов злодій. Щасливий той, хто в цей час не спить і має поруч одяг, щоб не голим вийти і щоб люди не бачили сорому його!»
16 Отож зібрали нечисті духи царів у місці, яке гебрейською мовою називається Армаґеддон.
17 Коли сьомий Ангел вилив чашу свою у повітря, то гучний голос долинув з престолу, що у храмі. Він сказав: «Збулося!» 18 І засвітилися блискавки, почувся гуркіт, розлігся грім, і стався великий землетрус. Це був найстрашніший землетрус за всі часи, відколи людина з’явилася на землі. 19 Велике місто розкололося на три частини, і впали міста поганські. Бог не забув і про великий Вавилон, й дав йому випити чашу вина Свого страшного гніву. 20 Зникли всі острови й гори. 21 І величезний град, мов каменюки вагою приблизно в тридцять кілограмів[b], падав на людей з неба, і вони проклинали Бога за цю кару, бо лихо то було страшне.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International