M’Cheyne Bible Reading Plan
Служителі брами
26 Ось розподіл служителів брами:
від кораїтів: Мешелемія, син Кори, одного з синів Асафа. 2 Мешелемія мав синів: первістком був Захарія, другим—Єдіаел, третім—Зевадія, четвертим—Ятніел, 3 п’ятим—Елам, шостим—Єгоганан, сьомим—Еліегоенай.
4 Овед-Едом мав синів: первістком був Шемая, другим—Єгозавад, третім—Йоа, четвертим—Сакар, п’ятим—Нетанел, 5 шостим—Амміел, сьомим—Іссаха́р, восьмим—Пеуллетай. Бог справді благословив Овед-Едома[a].
6 Його син Шемая також мав синів, які були головами родів, бо були чоловіками вдатними. 7 Сини Шемаї: Отні, Рефаел, Овед, Елзавад та їхні брати, вдатні чоловіки, Елігу та Семакія.
8 Усі вони були синами Овед-Едома, і вони самі, і їхні сини й родичі були вдатні мужі, що мали наснагу до роботи—нащадки Овед-Едома, шістдесят два чоловіки.
9 Мешелемія також мав синів та родичів, вдатних мужів, їх було вісімнадцять.
10 Госа мерарійський мав синів: Шимрі був головою (хоча він і не був первістком, батько призначив його головою), 11 Гилкія—другий, Тевалія—третій, Захарія—четвертий. Усіх синів та родичів у Госи було тринадцятеро.
12 Оце групи служителів брами, їхні керівники, так само, як їхні брати несли службу в храмі Господньому. 13 Вони кинули жереб, яка брама кому дістанеться за родинами, незважаючи на те, мала родина чи велика.
14 За жеребом східна брама дісталася Мешелемії.
І кинули вони жереб на сина Мешелемії Захарію, який був мудрим радником, і випала йому північна брама.
15 Овед-Едому було визначено південну браму, а його синам випало стерегти комори.
16 Шуппиму та Госі випала західна брама Шаллекет на дорозі, що веде в гори. І кожний вартовий був призначений на свій пост.
17 Щодня біля східної брами стояли шість левитів. Біля північної брами стояли по чотири щодня. Біля південної щодня стояли по чотири охоронці, й по два чоловіки вартувало біля комор. 18 На західних колонадах[b] вартували четверо на дорозі та двоє біля колонади. 19 Такий був розподіл на групи служителів брами від Кораїтів та Мераріїв.
Скарбники та інші служителі
20 Їхні брати левити відповідали за скарби храму Божого та коштовні святі речі. 21 Сини Ладана походили з родини Ґершона, а Єгіель був одним з лідерів родини Ладана. 22 Сини Єгіелі Зетам та його брат Йоїл відповідали за скарби в храмі Господньому.
23 Інші лідери були обрані з родів Амраміїв, Іцгаріїв, Хевроніїв та Уззіеліїв.
24 Шевуел, син Ґершома, сина Мойсея, був головним відповідальним за скарби. 25 Родичі Шевуела через Еліезера: син Еліезера Регавія, який мав сина Єшаю, який мав сина Йорама, який мав сина Зикрі, який мав сина Шеломита. 26 Шеломит та його родичі відповідали за всі скарби дарів, які цар Давид, голови сімей, командуючі тисячними й сотенними загонами та командири війська присвячували Господу. 27 Вони присвячували з військової здобичі на утримання храму Господнього[c]. 28 І все, що присвятили пророк Самуїл, Саул, син Кіша, Авнер, син Нера, та Йоав, син Зеруї, було в руках Шеломита і його родичів.
29 Від іцгаріїв: Кенанія та його сини були призначені працювати у зовнішніх справах поза храмом, як правителі та судді Ізраїлю. 30 Від хевроніїв: Гашавія та його родичі, тисяча сімсот вдатних чоловіків відповідали за Ізраїль на захід від ріки Йордан, за різноманітні справи Господні та царську службу. 31 Єрія був головою хевроніїв згідно з родоводом їхніх родин. На сороковий рік царювання Давида було переглянуто родоводи й знайдено серед них вдатних чоловіків у Язері ґілеадському. 32 Єрія мав дві тисячі сімсот родичів, вдатних чоловіків та голів родин, і цар Давид призначив їх над рувимцями, ґадіями та половиною коліна Манассії в усіх справах Божих та ділах царських.
Військові
27 Це список ізраїльтян, голів родин та командирів над тисячними та сотенними загонами й правителів, які несли царську службу в усіх справах, пов’язаних з військовими підрозділами. Вони заступали на службу і звільнялися з неї щомісяця протягом усього року. В кожній частині було двадцять чотири тисячі чоловік.
2 За першу частину в перший місяць відповідав Яшовеам, син Завдіела. В його частині було двадцять чотири тисячі воїнів. 3 Він був нащадком Переза, і як головнокомандуючий над усіма військовими командирами, ніс службу в перший місяць.
4 У другому місяці командуючим частини став Додай агогійський. Милкот був начальником над його командирами. В частині було двадцять чотири тисячі воїнів.
5 Третім військовокомандуючим, на третій місяць, став Беная, син Єгояди, первосвященика. В його частині було двадцять чотири тисячі воїнів. 6 Цей Беная був воїном, одним із тридцятьох, і командиром над тридцятьма. Начальником над його командирами був його син Аммізавад.
7 Четвертим командуючим, на четвертий місяць, став Асагел, брат Йоава, та Зевадія, син Асагела, який став командуючим після нього. В його частині було двадцять чотири тисячі воїнів.
8 П’ятим командуючим, на п’ятий місяць, став Шамгуд ізрагійський. В його частині було двадцять чотири тисячі воїнів.
9 Шостим командуючим, на шостий місяць, став Іра, син Іккеша текоїтського. В його частині було двадцять чотири тисячі воїнів.
10 Сьомим командуючим, на сьомий місяць, став Гелез пелонійський, ефраїмець. В його частині було двадцять чотири тисячі воїнів.
11 Восьмим командуючим, на восьмий місяць, став Сиввекай хушійський з роду Зери. В його частині було двадцять чотири тисячі воїнів.
12 Дев’ятим командуючим, на дев’ятий місяць, став Авіезер анатотійський, з коліна Веніамина. В його частині було двадцять чотири тисячі воїнів.
13 Десятим командуючим, на десятий місяць, став Магарай нетофатійський, з роду Зери. В його частині було двадцять чотири тисячі воїнів.
14 Одинадцятим командуючим, на одинадцятий місяць, став Беная піратонський, ефраїмець. В його частині було двадцять чотири тисячі воїнів.
15 Дванадцятим командуючим, на дванадцятий місяць, став Гелдай нетофатійський, з роду Отніела. В його частині було двадцять чотири тисячі воїнів.
Вожді колін
16 Ізраїльські коліна очолювали:
рувимців: Еліезер, син Зикрі;
симеоніїв: Шефатія, син Мааки;
17 левитів: Гашавія, син Кемуела;
аароніїв: Задок;
18 юдеїв: Елігу, Давидів брат;
іссахаріїв: Омрі, син Михаїла;
19 завулонців: Ішмая, син Овдія;
нафталійців: Єремот, син Азріела;
20 ефраїмців: Гошеа, син Азазії;
половину коліна Манассії: Йоїл, син Педаї;
21 половину коліна Манассії з Ґілеада: Іддо, син Захарії;
веніаминіїв: Яасіел, син Авнера;
22 даніїв: Азарел, син Єрогама.
Ось хто очолював коліна ізраїльські.
Перепис ізраїльтян
23 Давид не перерахував тих, кому було менше двадцяти років, бо Господь пообіцяв примножити ізраїльтян, як зірок на небі. 24 Йоав, син Зеруї, почав перепис, але не скінчив його[d], бо Божа кара впала на Ізраїль, і чисельність та не ввійшла в літопис Царя Давида.
Цареві вельможі
25 За царські комори відповідав Азмавет, син Адіела.
За комори по містах, селах, селищах та укріпленнях відповідав Йонатан, син Уззії.
26 За землеробів, які обробляли землю, відповідав Езрі, син Келува.
27 За виноградники відповідав Шимей раматійський.
За виноробство відповідав Завдій шифмійський.
28 За оливкові та смоквові діброви у Шефелі відповідав Ваал-Ханан ґедерійський.
За запаси оливи відповідав Йоаш.
29 За отари, що випасалися в Шароні, відповідав Шитрай шаронський.
За отари, що випасалися в долинах, відповідав Шафат, син Адлая.
30 За верблюдів відповідав Овил ізмаїльський.
За віслюків відповідав Єгдея меронотський.
31 За отари овець відповідав Язіз хаґрійський.
Усі вони були управителями власності царя Давида.
32 Йонатан, Давидів дядько, був радником, мудрецем та писарем. Єгіел, син Гахмоні виховував царських синів. 33 Агітофел був радником царя, а Хушай аркійський був другом царя. 34 Після Агітофела був Єгояда, син Бенаї, та Авіатар. Головнокомандуючим царського війська був Йоав.
Вітання
1 Вітання від Симона Петра, слуги і апостола Ісуса Христа, до тих, хто одержав ту ж дорогоцінну віру, що й ми від Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа, праведного і справедливого.
2 Нехай мир і благодать збільшуються в вас через пізнання Бога та Ісуса, нашого Господа.
Все від Бога
3 Все, що потрібно нам для духовного життя і служіння Богу, було дано Ісусом, Який має силу Божу. Ми отримали ті дари, бо знаємо Того, Хто покликав нас славою і добротою. 4 І завдяки тій славі й доброті Своїй, Він дав нам обіцяні дорогоцінні й великі дари, щоб змогли ми стати подібними Самому Богу, та уникнути духовного тління, яке панує у світі через лихі людські бажання.
5 Тому докладіть усіх зусиль, щоб додати до віри вашої доброчинність, а до доброчинності—знання. 6 Щоб до знань ви змогли додати стриманість, а до стриманості—терпіння, а до терпіння—побожність. 7 Щоб до побожності ви змогли додати братолюбство, а до братолюбства—любов. 8 І якщо все це у вас є і примножується, то дієво й плідно ви досягнете повного розуміння нашого Господа Ісуса Христа. 9 А хто не має цього, той сліпий, бо не бачить того благословення, яке отримав від Бога. Він забув, що був очищений від гріхів своїх минулих.
10 Тому, брати і сестри, намагайтеся знову й знову доводити, що ви справді покликані й обрані Богом. Бо якщо ви йдете цим шляхом, то ніколи не спіткнутися вам і не впасти. 11 І будете ви жаданим гостем у вічному Царстві Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. 12 Ось чому я завжди буду нагадувати вам про все це, навіть якщо ви знаєте і утвердилися в правді, що відкрилася вам. 13 Я вважаю справедливим повсякчас нагадувати вам про це, поки живу я на цій землі. 14 Адже знаю я, що скоро залишу тіло своє, як відкрив мені Господь наш Ісус Христос. 15 Отже, я буду робити все від мене залежне, щоб навіть після того, як покину я цей світ, ви про все це завжди пам’ятали.
Свідки Христової слави
16 Ми спиралися не на хитромудрі людські історії, коли сповіщали вам про силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Ми самі були свідками Його величі. 17 Христос одержав честь і славу від Бога-Отця. До Нього злинув голос великого й славного Бога, котрий мовив: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав». 18 Ми теж чули цей голос, який лунав з небес у той час, коли ми були з Ним на Святій горі[a].
19 Ми вважаємо послання пророків найнадійнішими. Ви правильно робите, коли звертаєтеся до них, бо вони подібні до світла, що розганяє темряву, аж доки не прийде світання і ранкова зірка не засяє у серцях ваших. 20 Найголовніше, що маєте ви зрозуміти,—це те, що жодне з пророцтв у Святому Писанні не було вигадане самими пророками. 21 Бо ніяке пророцтво не прийшло з волі людини. Ні, люди, натхнені Святим Духом, висловлювали послання Божі.
Закон прийде з Єрусалима
4 Настануть дні,[a] коли гора,
на якій встановлено храм Господній,
стане найвищою з-поміж усіх гір.
І нескінченними потоками сюди
будуть сходитися люди всіх народів.
2 Чимало люду прийде й скаже:
«Ходім, зійдемо на Господню гору,
до дому Бога Якова.
Всевишній нас навчить Свого шляху,
щоб ми ходили тільки-но Його путями[b]».
Бо вчення Боже із Сіону вийде,
а слово Господа—з Єрусалима по всьому світу.
3 Тоді Господь судитиме всі племена,
вирішувати справи могутніх і віддалених народів.
Вони перекують мечі свої на рала,
а списи—на серпи, щоб жати жито.
Народи припинять воювати між собою;
люди ніколи більше не будуть готуватися до війни.
4 Сидіти буде кожен під лозою
своєю і під віттям фіґових дерев.
Ніхто не їх злякає,
бо Господь Бог Всемогутній так сказав!
5 Хоча усі народи можуть жити
і шанувати кожен свого бога,
ми ж житимемо, Бога нашого шануючи повік.
Повернеться царство
6 Господь говорить:
«Єрусалиме скалічена й розвіяна була,
відчула вона біль та Божу кару,
але ж Я її до Себе поверну.
7 Я так зроблю,
щоб вижили лише люди цього „скаліченого” міста.
Їх вигнано було з їхньої землі,
але Я їх зміцню й могутнім народом зроблю».
І буде ними керувати Господь з гори Сіон,
відтоді і повік.
8 А щодо тебе, вартова башто Отари[c],
прийшов твій час.
Офель, дочка Сіону,
до тебе повернуться колишня влада й царство.
Чому Ізраїль мусить іти до Вавилона
9 Чому так плачеш ти? Хіба нема царя у тебе?
Хіба загинув той порадник твій,
бо тяжкі твої муки, наче у жінки при пологах.
10 Звивайся з болю і кричи, дочко Сіону,[d] наче при пологах,
бо мусиш ти тепер із міста вийти
й жити в чистім полі.
До Вавилона мусиш йти,
і там тебе врятують.
Там викупить тебе Господь із вражих рук.
Господь вигубить інші народи
11 Багато народів зібралося війною проти тебе,
і кажуть: «Дивись, ось гора Сіон,
давайте-но зруйнуємо її».
12 Вони не розуміють, що Господь планує,
не знають вони намірів Його.
Він справді їх зібрав,
щоб розчавити мов збіжжя на току.
Ізраїль переможе своїх ворогів
13 «Вставай і молоти, дочко Сіону,
тебе Я міццю неймовірною наділю:
роги твої будуть неначе з заліза,
копита ж—з бронзи.
Чимало потрощиш ти народів,
та Господу присвятиш їхню здобич,
багатство їхнє—Володарю цілого світу віддаш».
Ісус закликає до покаяння
13 Дехто з присутніх розповіли Ісусові про ґалилеян, яких забили й кров яких з наказу Пилата змішали з кров’ю тварин, принесених у жертву. 2 Ісус запитав людей, які розповіли цю історію: «Чи ви вважаєте, що вони були гіршими грішниками, ніж інші ґалилеяни, й тому так постраждали? 3 Ні! Істинно кажу вам: якщо ви не покаєтеся, то й ви так само повмираєте, як вони. 4 Або ж згадайте тих вісімнадцять чоловік, які загинули, коли на них завалилася башта в Силоамі. Чи ви вважаєте, що вони були більш винними, ніж інші мешканці Єрусалиму? 5 Ні! Якщо ви не покаєтеся, загинете й ви всі так само, як вони!»
Притча про фіґове дерево
6 По тому Ісус розповів таку притчу: «В одного чоловіка в саду росло фіґове дерево. Пішов він якось пошукати на дереві плоди, але не знайшов жодного. 7 І сказав він садівникові: „Послухай, ось уже три роки приходжу я до цього фіґового дерева, але жодного плода так і не знайшов. Тож зрубай його. Навіщо воно виснажує ґрунт?”
8 Садівник відповів йому: „Господарю, лиши це дерево ще на один рік. Я обкопаю його, угною землю. 9 Можливо, після цього наступного року воно дасть урожай. Якщо ж ні, тоді зрубаєш його”».
Ісус зцілює каліку в суботу
10 Якось у суботу Ісус навчав у синагозі. 11 Там була жінка, в яку вселився злий дух. І через це вона вже вісімнадцять років була немічна: вона була скорчена й не могла розпрямитися. 12 Побачивши жінку, Ісус покликав її до Себе і сказав їй: «Жінко, ти звільнена від хвороби твоєї!» 13 Тоді Він поклав руки на неї, і тієї ж митті жінка випросталась та почала славити Бога.
14 Тут озвався старший синагоги. Його розлютило те, що Ісус зцілив немічну в суботу. Він звернувся до народу: «Є шість днів на те, щоб працювати. Тож приходьте й зцілюйтеся в ті дні, а не в суботу!»
15 Господь відповів йому так: «Ви, лицеміри, чи є серед вас такий, хто б не відв’язав свого вола чи віслюка від ясел у суботу й не повів напувати? 16 А тут же перед нами дочка Авраамова[a], яку сатана тримав зв’язаною протягом вісімнадцяти років. То як же не звільнити її від цих пут у суботу?»
17 Як Він це сказав, усім супротивникам Його стало соромно, а весь натовп радів усім чудесним діянням Ісусовим.
Притча про гірчичне зерно
(Мт. 13:31-33; Мк. 4:30-32)
18 Він говорив: «До чого подібне Царство Боже? З чим його порівняти? 19 Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік садить у своїй городині. Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево—з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».
20 І далі вів Ісус: «З чим іще порівняти Царство Боже? 21 Воно подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна, і залишає так, поки все тісто зійде».
Брама, що веде до Царства Божого
(Мт. 7:13-14, 21-23)
22 Ісус ходив містами й селами й навчав людей. Шлях Його лежав до Єрусалиму. 23 Один чоловік запитав Його: «Господи, чи врятовані будуть лише кілька чоловік?» Ісус відповів: 24 «Докладайте всіх зусиль, щоб увійти в вузькі ворота, які ведуть до Раю Господнього, бо чимало буде тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможе.
25 Колись станеться так, що Господар встане й зачинить браму, а ви тоді стоятимете знадвору й почнете стукати й казати: „Господи, відчини нам двері!” Але Він відповість: „Я вас не знаю”. 26 Ви скажете: „Разом з Тобою ми їли й пили, Ти навчав нас на вулицях наших міст”. 27 А Він скаже вам: „Я не знаю, звідки ви прийшли. Йдіть геть від Мене, ви, хто живе неправедно”.
28 Ви будете ридати й скреготіти зубами від болю, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова і всіх пророків Царства Божого, але самі ви будете викинуті геть. 29 І прийдуть люди зі сходу й заходу, з півдня й півночі й сядуть на свої місця за столом у Царстві Божому. 30 І затямте: хто нині перший, буде тоді останній, а хто зараз останній, буде тоді перший».
Ірод планує вбити Ісуса
(Мт. 23:37-39)
31 На той час було там кілька фарисеїв. Вони підійшли до Ісуса, та й кажуть: «Тікай звідси, бо Ірод хоче вбити Тебе».
32 Ісус сказав їм: «Ідіть і перекажіть тому лисові[b] Іроду: „Послухай, Я виганятиму нечистих духів з людей і зцілятиму їх сьогодні й завтра, а на третій день Я скінчу Свою роботу”. 33 Та опісля, Я повинен продовжувати свій шлях до Єрусалиму, бо не годиться пророкові помирати за межами цього міста.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, ти, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням тих, кого Бог послав до тебе! Як часто намагався Я зібрати твоїх дітей докупи, як квочка збирає курчат під крило своє, але ти відмовився! 35 Поглянь! Храм твій покинутий Богом. Кажу Я тобі, ти Мене не побачиш, аж доки час не прийде, і ти скажеш: „Благословен Той, Хто приходить в ім’я Господнє”»(A).
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International