M’Cheyne Bible Reading Plan
Езекія, цар Юдеї
18 На третьому році царювання Гошеа, сина Ели, ізраїльського царя, в Юдеї почав царювати Езекія, син Агаза, царя юдейського. 2 Він став царем у двадцять п’ять років і правив у Єрусалимі протягом двадцяти дев’яти років. Його матір звали Аві[a], дочка Захарії. 3 Езекія чинив праведно в очах Господа, як і його предок Давид. 4 Він зніс узвишшя, розтрощив святі камені й повалив стовпи Ашери. Він поламав на шматки бронзового змія, якого виготовив Мойсей і на якому аж донині спалювали запашне куріння ізраїльтяни, називаючи його Негуштаном[b].
5 Езекія вірив Господу Богу Ізраїлю. Серед усіх царів Юдеї ні до нього, ні після нього не було такого царя. 6 Він твердо тримався Господа, не відвертався від Нього. Він виконував заповіти Господа, передані Ним Мойсею. 7 І Господь був з ним. Езекія в усьому мав успіх, хоч би за що він брався. Він повстав проти ассирійського царя, не служив йому більше. 8 Повсюди, від сторожової башти й до укріпленого міста, він переміг филистимлян, аж до Ґази та її земель.
9 На четвертий рік царювання царя Езекії, а це був сьомий рік володарювання ізраїльського царя Гошеа, сина Ели, Шалманезер, ассирійський цар, пішов війною на Самарію і взяв її в облогу. 10 Наприкінці третього року облоги ассирійці здобули Самарію. Тож на шостий рік Езекії, що був дев’ятим роком ізраїльського царя Гошеа було захоплено Самарію. 11 Ассирійський цар вигнав ізраїльтян до Ассирії і поселив їх у Галі, біля річки Гавор, що в Ґозані, та в мидійських містах. 12 А сталося так тому, що вони не послухалися Господа свого Бога, порушивши Його Угоду,—все те, що їм наказав слуга Господній Мойсей. Адже вони не прислухалися до наказів, не виконували їх.
13 На чотирнадцятому році правління Езекії ассирійський цар Сеннахерив напав на всі укріплені міста Юдеї й захопив їх. 14 Тоді цар Юдеї Езекія послав листа ассирійському царю в Лахиш: «Я чинив неправедно. Відступись від мене. Я сплачу сповна все, чого забажаєш».
Ассирійський цар узяв з юдейського царя Езекії триста талантів[c] срібла та тридцять талантів[d] золота. 15 Так Езекія віддав йому все срібло, що зберігалося в Господньому храмі та в скарбницях царського дому.
16 Тоді ж юдейський цар Езекія обідрав золото, що оздоблювало двері та одвірки Господнього храму, і віддав усі ці скарби ассирійському цареві.
Сеннахерив погрожує Єрусалиму
17 Ассирійський цар відправив з Лахиша до царя Езекії в Єрусалим трьох своїх найголовніших полководців з великим військом. Вони підійшли до Єрусалима й зупинилися біля водопроводу Верхнього ставка, що по дорозі до поля Пральника. 18 Вони звернулися до царя. До них прийшли Еліаким, син Гилкії, головний управляючий палацу, писар Шевна та літописець Йоа, син Асафа.
19 Один з воєначальників звернувся до них з такими словами: «Передайте Езекії, що великий цар, цар Ассирії говорить таке:
„Звідки у тебе така впевненість? 20 Ти запевняєш себе, що маєш силу і військовий досвід? Але ж то марні словеса! На кого ти покладаєшся, що вирішив проти мене повстати? 21 Послухай-но, ти покладаєшся на Єгипет, цю зламану очеретину, яка простромить руку й ранить кожного, хто спирається на неї. Отакий фараон, єгипетський цар, виявляється всім, хто на нього покладається. 22 А якщо ти скажеш мені: „Ми покладаємося на Господа, нашого Бога”,—то хіба це не Його узвишшя й вівтарі знищив Езекія, наказавши Юдеї та Єрусалиму поклонятися Господу перед цим жертовником у Єрусалимі?
23 Тож погодьтеся на умови мого володаря, царя Ассирії, який дасть вам дві тисячі коней, якщо ви знайдете стільки ж вершників для них. 24 Якщо ви не можете перемогти хоча б одного, бодай найнижчого за чином, слуги мого володаря, то ж чому ви покладаєтеся на Єгипет, його колісниці та вершників?
25 Більше того, хіба ж я виступаю проти цієї землі без згоди Господа? Сам Господь наказав мені виступити проти цієї країни і знищити її”».
26 Тоді Еліаким, син Гилкії, Шевна та Йоа відповіли воєначальнику: «Розмовляй, будь-ласка, з нами арамійською мовою, ми її розуміємо. Не звертайся до нас гебрейською[e] мовою, адже люди на мурі можуть нас почути».
27 На це воєначальник відповів їм: «Хіба володар послав мене говорити лише з вами та вашим володарем? Хіба він не послав мене сказати про все це й людям на мурах, які разом з вами змушені будуть їсти власне лайно й пити власну сечу?»[f]
28 Тоді воєначальник підвівся і голосно закричав гебрейською мовою:
«Послухайте слова великого царя, царя Ассирії. 29 Ось що мовить цар: „Не дайте Езекії намовити вас покладатися на Господа, бо Він не може врятувати вас від моєї руки. 30 Не дозволяйте Езекії намовити вас довіритись Господу, хоч він і запевняє, що Господь неодмінно врятує вас і не дозволить царю Ассирії захопити ваше місто”.
31 Не слухайте Езекії, бо ось що говорить ассирійський цар: „Укладіть зі мною мир і підкоріться мені. Тоді кожен їстиме з власного виноградника і з власної смокви, і кожен питиме зі своєї криниці, 32 доки я не прийду й не заберу вас із собою в країну, що схожа на вашу, де є зерно й молоде вино, на землю хліба й виноградників, оливкових гаїв та меду, щоб ви могли жити й не вмирати!
Не слухайте Езекію, бо він вводить вас в оману, переконуючи у тому, що Господь вас порятує. 33 Хіба боги інших народів врятували ті землі від царя Ассирії? 34 Де боги Гамата[g] й Арпада[h]? Де боги Сефарваїма[i], Гени й Івви? Хіба вони врятували Самарію від моєї руки? 35 Чи якийсь із усіх богів цих країн зміг врятувати від мене свою землю? То як же тоді може Господь врятувати Єрусалим від моєї руки?”»
36 Але люди заніміли, нічого не відповіли, оскільки цар наказав їм: «Не відповідайте».
37 Тоді Еліаким, син Гилкії, який був головним розпорядником палацу, писар Шевна та Йоа, син Асафа, літописець, пішли до Езекії, розірвавши на собі одяг, і розповіли йому, що сказав польовий командир.
Привітання
1 Вітання від Павла, в’язня заради Ісуса Христа, і Тимофія, брата нашого, Филимонові, дорогому другові нашому і соратнику. 2 Також Апфії, сестрі нашій, та Архипові, сподвижнику нашому, і церкві, яка зустрічається в домі твоєму.
3 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.
Любов і віра Филимонова
4 Я завжди дякую Богові, згадуючи тебе в своїх молитвах, 5 бо я чую про твою віру в Господа Ісуса і любов до всіх святих людей Божих. 6 Я молюся, щоб віра, яку ти поділяєш з нами, привела тебе до розуміння всього того доброго[a], що ми маємо в Христі. 7 Брате мій, твоя любов і допомога людям Божим були їм великим надхненням, а для мене—радістю і втіхою.
Прийми Онисима, як брата свого
8 Отже, як брат твій у Христі[b] я можу наважитися вказати тобі, що мусиш робити. 9 Але ж я не наказую, а закликаю тебе в ім’я любові. Благаю тебе я, Павло, старий чоловік, а зараз ще й в’язень в ім’я Ісуса Христа. 10 Я прошу тебе заради сина свого, Онисима, батьком якого я став у в’язниці. 11 Колись він був непотрібний тобі, та зараз він став корисний[c] не лише тобі, а й мені.
12 Я посилаю його назад до тебе, але ж мені так важко це робити, ніби я віддаю тобі власне серце. 13 Мені б хотілося затримати його тут зі мною, щоб він послужив мені замість тебе, поки я у в’язниці за Добру Звістку. 14 Та я не хотів нічого робити без твоєї згоди, щоб будь-який добрий вчинок твій був не з примусу, а з твоєї доброї волі.
15 Можливо, він для того і був розлучений з тобою ненадовго, щоб ти назавжди прийняв його до себе, 16 вже не як раба, але вище за раба—як свого улюбленого брата. Я дуже люблю його, але ти полюбиш його ще дужче, і не просто як людину, а й як брата в Господі.
17 Якщо ти вважаєш мене другом своїм, то прийми Онисима, як ти прийняв би мене. 18 А якщо він чимось скривдив тебе або заборгував щось, то зарахуй це мені. 19 Я, Павло, пишу це власноручно: я поверну тобі цей борг, не кажучи вже про те, що ти зобов’язаний мені своїм життям. 20 Тож, будь ласка, як справжній учень Господній і брат мій у Христі, задовольни прохання моє[d]. Зробивши це, ти підбадьориш і підтримаєш серце моє. 21 Я пишу тобі, маючи впевненість, що ти послухаєшся, і знаю, що ти зробиш навіть більше, ніж я кажу.
22 Також приготуй, будь ласка, помешкання для мене, бо маю надію, що молитвами вашими повернуся до вас безпечно.
Заключні вітання
23 Епафрас, мій товариш по ув’язненню в ім’я Христа Ісуса, вітає тебе. 24 Вітають також Марко, Аристарх, Лука і Димас, соратники мої.
25 Нехай благодать Господа Ісуса Христа буде з духом вашим.
Ізраїль забув Господа
11 Господь сказав:
«Коли Ізраїль був дитиною,
Я так любив його;
з Єгипту кликав сина Я свого.
2 Хоча б коли Я кликав[a] їх,
вони відходили від Мене.
Вони приносили жертви лжебогам[b],
бовванам вони спалювали запашне куріння.
3 Хоча Я Ефраїма вчив ходити,
тримаючи його за руки.
Та вони не знали, що то зцілив їх Я.
4 Я вів їх на мотуззі[c] любові.
Я ставився до них, мов той,
хто їх звільняє[d].
Я нахилявся й годував його.
5 Безумовно, він повернеться до Єгипту,
й цар Ассирії буде його царем,
бо вони відмовилися до Мене повернутися.
6 Меч лютуватиме по містах його.
Він вигубить усіх його воїнів,
що замислювали так багато,
пожираючи їх за їхні наміри огидні.
7 Народ Мій чекає нетерпляче на повернення Моє.
Вони кликатимуть Ваала,
але він зовсім не підніме їх.
Господь не хоче руйнувати Ізраїль
8 Як, Ефраїме, можу Я тебе лишити?
Ізраїлю, як можу Я тебе віддати?
Чи можу Я віддати тебе, немов ту Адму?
Чи можу обійтися, як із Цевоїмом?[e]
Я передумав, жаль відчув,
бо Моя любов до тебе занадто сильна.
9 Своєму гніву не дам Я волі,
й не винищу Я знову Ефраїма.
Адже Я Бог, а не людина,
Святий, Який живе між вами,
тож не явитиму Я гніву Свого.
10 Я гарчатиму як лев,
та діти Мої підуть за Мною.
Вони прийдуть із заходу,
тремтячи від жаху.
11 Вони прийдуть з Єгипту, тремтячі, ніби птах,
мов горлиця із ассирійської землі.
Переселю їх у домівки їхні».
1 Пісня прочан.
О Господи, згадай Давида
і всі його страждання!
2 Він присягнувся Господу,
дав клятву Усемогутньому Володарю Ізраїлю.
3 Він сказав: «Не зайду до свого дому
й спочити на ліжко не ляжу,
4 повік не стулю, не дам задрімати очам,
5 аж доки я оселю Господу не відшукаю,
де Всемогутній Якова житло Собі візьме».
6 Про той намет в Ефраті[a] ми почули,
Святий ковчег знайшли в полях лісистих Киріат-Єаримських[b].
7 Зайдемо у Його святу оселю,
вклонімося підніжку[c] Його ніг.
8 Встань, Господи,[d]
й піди з ковчегом у нову оселю.
9 Нехай священики Твої
вдягнуться у освячене вбрання,
нехай на радощах підуть у танок Твої вірні!
10 В ім’я слуги Твого Давида
не відвертайся від Свого царя-обранця[e].
11 Господь Давиду присягнувся,
і Він ніколи не введе в оману:
«Я посаджу твоїх нащадків на твоїм престолі,
12 якщо за Заповітом йтимуть твої діти
і будуть слухати Мої повчання—
усе, чого тебе навчив Я.
Тоді нащадки їхні
посідатимуть престол віднині і довіку.
13 Бог обрав Сіон,
і саме тут Він хоче мати Свій дім.
14 Тут житиму Я відтепер і навіки,
тому що вподобав Собі це місце.
15 Сіон благословлю Я щедрим збіжжям,
Я бідним обіцяю дати хліб.
16 Священиків Я одягну в спасіння шати,
а праведні Сіона підуть в радісний танок.
17 Я піднесу Давидів ріг[f],
прославлю Я Свого царя-обранця.
18 Ганьбою вкрию недругів його,
його ж корона осяйною буде».
1 Пісня прочан.
Погляньте, як чудово і приємно,
коли брати живуть у злагоді і мирі!
2 Це як найліпші пахощі на голову полити,
які стечуть на голову первосвященика[g]
і далі по його вбранню збіжать.
3 Це як роса з гори Хермон[h], що випадає на Сіоні,
бо саме тут Господь благословив життя навіки.
1 Пісня прочан.
Послухайте, усі раби Господні,
що всенощну правлять, вславляйте Господа!
2 Угору висвячені руки піднесіть,
благословляйте Господа!
3 Нехай Господь, Творець землі і неба,
благословить вас із гори Сіон.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International