M’Cheyne Bible Reading Plan
Гошеа, останній цар Ізраїлю
17 На дванадцятому році правління царя юдейського Агаза царем Ізраїлю в Самарії став Гошеа, син Ели. Він правив протягом дев’яти років. 2 В очах Господніх він чинив зле, але не був схожим на царів Ізраїлю, які правили до нього.
3 Шалманезер, ассирійський цар, пішов війною на Гошеа, який став підданим Шалманезера і платив йому данину. 4 Цар Ассирії дізнався, що Гошеа—зрадник, адже він вирядив посланців до Сигора, єгипетського царя і вже не платив щорічну данину ассирійському цареві, як раніше. Ось чому Шалманезер схопив його й заточив до в’язниці. 5 Ассирійський цар захопив увесь край, виступив проти Самарії й тримав облогу три роки. 6 На дев’ятому році правління Гошеа ассирійський цар захопив Самарію і вигнав ізраїльтян в Ассирію. Він поселив їх у Галі, в Ґозані на річці Гавор та в інших мидійських містах.
Ізраїль вигнано за гріхи
7 Сталося все це так тому, що ізраїльтяни грішили проти Господа свого Бога, Який вивів їх з Єгипту, з-під ярма фараона, єгипетського царя. Вони поклонялися іншим богам 8 і наслідували звичаї тих народів, яких Господь вигнав з-перед Ізраїлю, а ще робили так, як наказували їм ізраїльські царі. 9 Ізраїльтяни потай грішили проти Господа їхнього Бога, що не було праведним. У всіх містах вони звели для себе узвишшя: від сторожової башти до укріпленого міста. 10 Вони встановили священні камені та стовпи Ашери на кожному високому пагорбі й під кожним розлогим деревом. 11 Вони спалювали там запашне куріння на кожному пагорбі, як і ті народи, яких Господь прогнав перед тим, як віддав їм цю землю. Вони чинили зле, чим і викликали Господній гнів. 12 Вони поклонялися бовванам, хоча Господь і попереджав: «Не робіть цього!»[a] 13 Господь застерігав Ізраїль та Юдею через кожного пророка й провидця: «Залиште ваш лихий шлях. Тримайтесь Моїх настанов та правил, як і говориться скрізь у Законі, який Я наказав вашим батькам виконувати і який Я передав вам через Своїх слуг-пророків».
14 Але ж вони не послухалися й були такими ж товстошкірими, як і їхні батьки, які не ввірилися Господу, їхньому Богу. 15 Вони відкинули Його правила й Угоду, що Він склав з їхніми батьками, не зважали на ті застереження, які Він їм робив. Вони пішли за нікчемними бовванами й перетворились на нікчем. Вони чинили так, як народи довкола них, хоча Господь їм наказував: «Не робіть того, що вони роблять!»
16 Вони відмовилися виконувати повеління Господа їхнього Бога і витесали собі двох бовванів, що нагадували обрисами телят, та стовп Ашери. Вони били поклони всім зорям небесним і поклонялися Ваалу. 17 Вони приносили в жертву своїх синів та дочок, посилаючи їх на вогонь. Вони займалися чаклунством та ворожбою і запродалися злу в Господніх очах, викликавши Його гнів.
18 Тож Господь дуже розлютився на Ізраїль і відштовхнув їх від Себе. Ніхто не залишився, крім самого коліна Юди. 19 Але навіть Юдея, і та не виконувала всіх наказів Господа, їхнього Бога. Вони наслідували те, що чинив Ізраїль. 20 Тому й відвернув від себе Господь усіх нащадків Ізраїля. Він приніс їм страждання, кинув їх у руки розбійників, аж доки не відлучив від Себе.
21 Коли Він відірвав Ізраїль від Давидового дому, ізраїльтяни зробили царем Єровоама, сина Невата. Єровоам відлучив Ізраїль від послуху Господнього і змушував їх дуже грішити. 22 Ізраїльтяни й далі коїли всі гріхи Єровоама і не відступилися від них, 23 поки Господь не прибрав Ізраїль подалі від Себе, як Він і застерігав через Своїх слуг-пророків. Так Він і вигнав ізраїльтян з їхньої землі до Ассирії, де вони й досі живуть.
Нові жителі Самарії
24 Ассирійський цар привів людей з Вавилона, Кути, Авви, Гамата й Сефарваїма. Він розселив їх по містах Самарії замість ізраїльтян. Вони розійшлися по Самарії, осіли по містах. 25 Від самого початку свого проживання там вони не поклонялися Господу. Тому Він і наслав на них левів, і ті вбивали людей. 26 Ассирійського царя сповістили: «Люди, яких ти вигнав і розселив по містах Самарії, бо не знають, чого вимагає Бог цього краю. Він наслав левів на них, які нападають і убивають людей, тому ті не знають, чого потребує цей Бог».
27 Тоді ассирійський цар наказав таке: «Пошліть туди одного зі священиків, якого вигнали звідти, щоб він пішов і жив там, і навчав їх, чого потребує Бог цієї землі». 28 Так один із священиків, яких вигнали з Самарії, повернувся жити в Бетел і навчав місцевих людей, як слід поклонятися Господу.
29 Незважаючи на це, кожен народ зробив власних богів у тих містах, де кожен народ поселився, і встановив їх у місцях вшанування, які народ Самарії зробив на узвишшях. 30 Вавилоняни зробили собі Суккот-Бенота, переселенці з Кути виготовили Нерґала, а гаматійці зробили Ашиму. 31 Аввійці витесали Нівгаза й Тартака, а сефарваїмці спалювали своїх дітей на вогні, приносячи їх у жертву сефарваїмським богам Адраммелеху та Анаммелеху. 32 Вони поклонялися Господу, але ж поряд з тим вибрали священиками різних людей, які мали правити службу на узвишшях у місцях поклоніння. 33 Вони поклонялися Господу, але водночас служили власним богам, дотримуючись звичаїв тих народів, до яких були вислані.
34 Вони правлять службу по-старому й дотепер. Вони не поклоняються Господу й не дотримуються тих правил, наказів, Закону та заповіді, що Господь дав нащадкам Якова, якого Він назвав Ізраїлем. 35 Коли Господь укладав Угоду з ізраїльтянами, Він їм наказував: «Не поклоняйтеся ніяким іншим богам, не схиляйтеся перед ними, не служіть їм, не приносьте їм жертв. 36 Лише Господу, Який вивів вас із Єгипту Своєю могутньою владою та простертою рукою, ви мусите поклонятися. Перед Ним ви маєте схилятися, Йому приносити жертви. 37 Ви мусите завжди ретельно дотримуватися правил, наказів, Закону та заповіді, які Він написав для вас. Не вклоняйтеся іншим богам! 38 Не забувайте про Угоду, яку Я уклав з вами, не поклоняйтеся іншим богам. 39 А поклоняйтеся Господу вашому Богу, адже це Він визволить вас із рук усіх ваших ворогів».
40 Однак вони не слухались, а чинили по-своєму, по-старому. 41 Ці народи поклонялися Господу, але служили й своїм бовванам. І донині їхні діти та онуки живуть так, як їхні пращури.
Про праведне життя
3 Нагадуй людям, щоб корилися правителям та владі, слухалися їх, щоб були готові до добрих справ, 2 не зводили ні на кого наклеп, хай будуть мирними й лагідними, чемними з усіма людьми. 3 Кажу так, бо й ми були колись нерозумні, неслухняні й обдурені. Ми були рабами пристрастей та різноманітних утіх. Ми жили у злобі та заздрощах. Нас ненавиділи, і ми ненавиділи одне одного.
4 Та виявилися доброта й любов Бога,
Спасителя нашого, до всього людства.
5 Він урятував нас, і це сталося не через те,
що ми зробили в праведності,
а завдяки Його милосердю.
Він спас нас омовінням,
в якому люди народжуються знову
й оновлюються завдяки Святому Духові.
6 Він щедро пролив на нас Святий Дух
через Ісуса Христа, Спасителя нашого.
7 Нас названо невинними завдяки милості Божій,
ми могли стати спадкоємцями вічного життя,
в чому і є наша надія.
8 Це істинні слова. Я хочу, щоб ти говорив про це впевнено, щоб ті, хто повірив у Бога, прагнули чинити добро і те, що гідне хвали й корисне людям.
9 Цурайся нерозумних суперечок, різних балачок про родоводи, чвар і сварок про Закон, бо вони безкорисні й марні. 10 Уникай тих, хто після першого, а потім і другого попередження все ж таки й продовжує чинити розбрат. 11 Бо ти знаєш, що така людина відвернулася від правильного шляху й грішить. Вона сама себе засудила.
Прощання
12 Коли я пришлю до тебе Артема чи Тихика, то зроби все від тебе залежне, щоб прийти до Никополя і зустріти мене, бо я вирішив там перезимувати. 13 Роби все від тебе залежне, щоб допомогти законнику Зині й Аполлосу у всьому, що їм потрібно для подорожі, щоб нічого їм не бракувало.
14 Наші люди повинні навчитися дбати про те, як творити добро й допомагати усім, хто потребує допомоги, щоб життя їхнє не було безплідне. 15 Всі, хто зі мною, вітають тебе. Вітай і ти всіх, хто любить нас у вірі. Нехай благодать Божа буде з усіма вами.
Час повернутися до Бога
10 Ізраїль був родючою лозою,
що плоди давала.
Але що більш плодів було у нього,
то більше він жертовників творив.
Що більш родючою земля ставала,
то більше ставили вони стовпів священних[a].
2 Невірне їхнє серце,
тож несуть тепер провину.
Повалить Він вівтарі
й стовпи священні їхні.
Лихі рішення ізраїльтян
3 Бо зараз вони кажуть:
«Царя немає в нас, бо Господа ми не боїмося.
Що ж цар нам зробить?»
4 Вони обіцяють, нещиро присягають,
укладають угоди з іншими країнами,
але Господь не любить тих угод.
Правосуддя росте,
мов отруйний бур’ян на борознах у полі.
5 Мешканці Самарії вшановують тельця у Бет-Авені[b],
бо їхній народ, та священики його сумують над ним.
Вони побиватимуться над втраченою славою його,
бо його заберуть від них.
6 Його віднесуть до Ассирії як подарунок для «Великого царя».
Ефраїм зазнає сорому,
й Ізраїль буде присоромлено через боввана його.
7 З царем[c] Самарії покінчено,
він немов та тріска на поверхні води.
8 Узвишшя Авена[d], гріх Ізраїлю, зруйновано буде.
Колючки й кропива заглушать вівтарі їхні.
Тоді скажуть вони горам:
«Сховайте нас», і пагорбам: «Упадіть на нас».
Ізраїль заплатить за гріхи
9 Від часів Ґівеа Ізраїль грішив,
та народ й продовжував грішити там.
Тож захопить нечестивих в Ґівеа війна!
10 Як Я прийду, то покараю їх.
Народи позбираються проти них,
коли покарано їх буде за їхню подвійну провину[e].
11 Ефраїм, мов навчена телиця,
що любить зерно молотити.
Я впріг його в ярмо:
Юда оре, а Яків сам землю розпушує.
12 Засійте собі праведність,
пожніть собі відданість,
зоріть собі неорану землю.
Бо час настав шукати Господа,
доки Він не прийшов
і дощем не пролив праведність на вас.
13 Ви зорали нечестивість,
зібрали гріх, ви спожили плід облуди,
бо покладались тільки на свою силу,
на численність війська свого.
14 Бойовий згук розлігся серед твоїх військ,
і всі твої твердині зруйновано.
Це мов перемога Шалмана у битві при Бет-Арбелі[f],
де матерів було побито разом із їхніми дітьми.
15 Те ж саме може статися і з тобою, Бетеле,
через твій великий гріх.
На світанні царя Ізраїлю розбито буде вщент.
1 Пісня прочан.
Ізраїлю, повідай нам історію свою:
«Багато утисків я з юності зазнав.
2 Багато утисків я з юності зазнав,
та переможений не був ні разу!
3 На спині борозни проорано мені,
то мої рани невигойні.
4 Та праведний Господь
мене від кривдників звільнив.
5 Нехай на ворогів Сіону всіх,
ганьба впаде, щоб їм вже більше не підвестись.
6 Нехай вони зів’януть, мов билина,
що виткнулась із даху, та зів’яла так завчасно.
7 Хай будуть як женці, що й жмені збіжжя не зберуть,
а вже про лантухи, то годі й говорити.
8 Хай жоден перехожий вас не привітає:
„Благословляємо ім’ям Господнім вас!”»
1 Пісня прочан.
З глибин печалі я до Господа звертався:
2 «Володарю, почуй моє благання!
Хай вуха Твої слухають мої молитви.
3 Хто б вистояв, якби Господь, Володар наш,
насправді покарав нас за провини?
4 Та поруч із Тобою йде прощення,
тож шануватимуть Тебе і поклонятись Тобі будуть».
5 На Господа надії покладаю,
життя моє в Його руках,
залежу від Його повчань.
6 Володаря душа моя чекає,
мов вартовий, що виглядає вранішню зорю,
той сторож, який жде вогнів досвітніх.
7 Ізраїлю, довірся Господу,
бо справжню милість лише у Господа знайдеш.
Щоразу Він рятує нас!
8 Так і Ізраїль Він спасе від всіх гріхів.
1 Пісня прочан.
О Господи, не гордий я і не пихатий
і не берусь за ті великі справи,
яких не здужаю зробити.
2 Але клянуся: я спокійний, не гнівливий,
душа моя впокорена, як в дитинча у матері обіймах,
яке от-от лиш відлучили від грудей.
3 Ізраїлю, на Бога покладайся відтепер і назавжди!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International