M’Cheyne Bible Reading Plan
Ковчег Заповіту в Єрусалимі
15 Давид збудував собі дім у місті Давидовім, приготував місце для ковчега Божого і встановив для нього намет. 2 Тоді Давид сказав: «Ніхто не може носити ковчег Божий, крім левитів, бо Господь вибрав їх носити ковчег Господній і служити йому повік».
3 Давид зібрав усіх ізраїльтян у Єрусалимі, щоб перенести ковчег Господній на приготовлене для нього місце. 4 Давид зібрав нащадків Аарона та левитів.
5 З нащадків Когата: Уріела, вождя, та сто двадцять його родичів.
6 З нащадків Мерарі: Асаю, вождя, та двісті двадцять його родичів.
7 З нащадків Ґершома: Йоїла, вождя, та сто тридцять його родичів.
8 З нащадків Елізафана: Шемаю, вождя, та двісті його родичів.
9 З нащадків Хеврона: Еліела, вождя, та вісімдесят його родичів.
10 З нащадків Уззіела: Аммінадава, вождя, та сто дванадцять його родичі.
Давид звертається до священиків та левитів
11 Потім Давид покликав священиків Задока та Авіатара й левитів Уріела, Асаю, Йоїла, Шемаю, Еліела та Аммінадава, 12 і сказав їм: «Ви голови родин левитів, ви і ваші родичі мають очиститися, щоб принести ковчег Господа, Бога Ізраїлю, і встановити його на місці, що я приготував. 13 Господь Бог наш покарав нас минулого разу, бо вас не було з нами і ми не спитали Його належним чином».
14 Отож священики та левити очистилися, щоб нести ковчег Господа, Бога Ізраїлю. 15 І левити несли ковчег Божий на жердинах, на плечах, як наказував їм Мойсей, згідно зі словом Божим.
Співці
16 А ще Давид наказав головам левитів призначити з їхніх родичів співців, щоб співати радість і хвалу під звуки арф, лір та цимбалів.
17 Отож левити призначили Гемана, сина Йоїла, і його родичів Асафа, сина Верекії, а від їхніх родичів-мераріїв—Етана, син Кушая, 18 а ще помічників із їхніх родичів: Захарію, Яазіела, Шемірамота, Єгіела, Унні, Еліава, Бенаю, Маасею, Маттитію, Еліфелегу та Мікнею. А охоронцями при вході призначили Овед-Едома та Єєла.
19 Музики Геман, Асаф та Етан мали грати на бронзових цимбалах. 20 Захарія, Яазіел, Шемірамот, Єгіел, Унні, Еліав, Маасея та Беная мали грати на арфах, згідно з аламотом[a]. 21 Маттитія, Еліфелегу, Мікнея, Овед-Едом, Єєл та Азазія мали грати на лірах, згідно з шеминітом[b]. 22 Кенанія, керівник співців поміж левитами, мав керувати співами, бо він був визнаний митець.
23 Верекія та Елкана охороняли ковчег Господній. 24 Священики Шеванія, Йошафат, Нетанел, Амасай, Захарія, Беная та Еліезер мали сурмити в сурми перед ковчегом Божим. Овед-Едом та Єгія також мали охороняти ковчег Господній.
25 Давид, старійшини Ізраїлю та тисячні зібралися, щоб перенести ковчег Заповіту Господнього з оселі Овед-Едома з великою радістю. 26 І оскільки Бог допомагав левитам, які несли ковчег Заповіту Господнього, вони принесли в жертву сім бичків та сім баранів. 27 Давид і всі левити, які несли ковчег, і всі музики, й Кенанія, керівник співців, і співці були вбрані в тонкий полотняний одяг, а на Давидові був полотняний ефод[c].
28 Отож усі ізраїльтяни супроводжували ковчег Заповіту Господнього під радісні вигуки, звуки баранячих рогів, сурм, під звуки цимбалів, арф та лір.
29 Коли ковчег Заповіту Господнього заносили до міста Давида, Міхал, дочка Саула, визирнула у вікно й, побачивши Давида, який танцював і веселився, вона відразу відчула до нього зневагу.
Полюбіть ближнього свого
2 Любі брати і сестри мої, тримайтеся віри в нашого славного Господа Ісуса Христа. Не ставтеся до одних людей краще, ніж до інших. 2 Скажімо, прийдуть на ваше зібрання людина в гарному вбранні та з золотим перснем і бідна людина у зношеному одязі. 3 Якщо ви виявите особливу увагу тому, хто в пишному вбранні і скажете: «Сідай тут, на гарному місці», а до бідного: «Стій там» або «Сідай біля ніг моїх»,— 4 чи не є свідченням того, що ви поділяєте людей на більш і менш важливих? Таким чином, ви стаєте непобожним суддею з лихими думками.
5 Слухайте ж, любі брати і сестри мої! Чи не вибрав Бог бідних цього світу бути багатими вірою й спадкоємцями Царства, яке Бог обіцяв тим, хто любить Його? 6 А ви зневажили убогих! Та хіба ж не багаті пригноблюють вас? Хіба не вони тягнуть вас до суду? 7 І хіба не вони паплюжать добре ім’я Христа, котре було дано вам?
8 Якщо ви справді виконуєте царський Закон, що записаний у Святому Писанні: «Люби ближнього[a] свого, як себе самого»(A),—то чините праведно. 9 Та коли ви щось робите, зважаючи на особу, ви чините гріх, і будете покарані як порушники Закону. 10 Бо хто дотримується Закону в цілому, але порушує його в чомусь одному, той вважатиметься порушником усього Закону. 11 Всевишній, Який заповідав: «Не чини перелюбу»(B), також сказав: «Не вбивай»(C). Отож, якщо не чиниш перелюбу, але вбиваєш, то ти є порушником усього Закону.
12 Говори і дій як людина, яку судитимуть за Законом, що дає свободу. 13 Бо суд Божий буде безжалісним до того, хто не виявляв милосердя. Проте милосердний не боятиметься суду.
Віра й добрі справи
14 Брати і сестри мої, яка з того користь, коли людина стверджує, що має віру, але нічого не робить на підтвердження тієї віри? Хіба може така віра спасти? 15 Скажімо, брат або сестра мають потребу в одязі або їжі повсякденній, 16 а хтось із вас їм каже: «Я сподіваюсь, що ти в теплі і маєш, що їсти. Іди собі з миром!»—але не дасть необхідного. Чи буде з цього користь? 17 Так само й віра: якщо вона не супроводжується вчинками, то сама по собі вона мертва.
18 Хтось може сказати: «У тебе віра, а в мене вчинки. Але кажу вам: без справ неможна довести, що ви маєте віру, а я виявляю свою віру у добрих вчинках своїх. 19 Ти віриш, що Бог єдиний? Добре! Але навіть демони вірять у це і тремтять від страху».
20 Нерозумний! Ти хочеш доказів того, що віра без діл мертва? 21 Хіба предок наш Авраам не був виправданий Богом за вчинки свої, коли приносив у жертву свого сина Ісаака? 22 Як бачите, віра сприяла вчинкам його і ставала довершеною завдяки ділам. 23 Отак здійснилося сказане у Святому Писанні: «Авраам вірив у Бога, й ця віра була зарахована йому у праведність»(D), і тому Авраам був названий другом Бога(E). 24 Отож ви бачите, що людину перед Богом виправдовують її вчинки, а не сама лише віра.
25 І так само хіба не була розпусниця Рааб виправдана перед Богом за свої вчинки, коли надала притулок шпигунам і допомогла їм утекти іншою дорогою?[b] 26 Ось чому, як тіло мертве без духу, так і віра мертва без діла!
З’ява про Бога при вівтарі
9 Я побачив Господа Бога, що стояв біля вівтаря, і Він сказав:
«Удар по верхівках стовпів,
щоб захиталися пороги.
Нехай попадають вони на голови людей,
а решту Я посічу мечем.
І не врятується із них ніхто,
жоден не втече.
2 Якщо вони зариються в Шеол,
рука Моя їх витягне і звідти.
Якщо вони дістануться на небо,
Я їх стягну і звідти.
3 Якщо вони сховаються на горі Кармел[a],
Я знайду їх і звідти заберу.
Якщо сховаються з очей Моїх на дно морське,
морській потворі накажу їх покусати.
4 Якщо їх поженуть в неволю вороги,
там Я звелю мечу їх зарубати,
щоб їм не переводилося лихо на добро».
Кара Божа знищить людей
5 Коли Господь Бог Всемогутній
торкнеться землі, вона розтане.
Тоді все живе на ній впаде в тугу,
і вся вона здійматиметься,
і, наче Ніл єгипетський, спаде.
6 Той, Хто здобув світлиці на небесах
і заснував склепіння[b] над землею,
Хто кличе води моря
і виливає їх на сушу,
Ягве—ім’я Його!
Господь обіцяє Ізраїлю руїну
7 Так каже Господь:
«Ізраїльтяни, ви для Мене, як ті ефіопи.
Я вивів Ізраїль з землі Єгипту,
филистимлян із Кафтору[c], а арамійців з Киру[d]».
8 Ось дивиться Господь
на грішне царство Ізраїль та говорить:
«Я винищу його з лиця землі,
але дім Якова не винищу Я остаточно.
9 Ось Я накажу розсіяти дім Ізраїлю серед усіх народів,
як просівається зерно крізь решето,
щоб відділити зерно від полови.
10 Всі грішники Мого народу скажуть:
„Нам біди не буде, і лихо не спіткає нас”,—
але усі вони поляжуть від меча.
Бог обіцяє відновити царство
11 Того дня Я відновлю намет Давидів[e], що впав,
позакладаю пролами в мурах,
із руїни його підніму й відбудую,
стане знову таким він, як був.
12 Тоді всі люди, що вижили в Едомі,
та всі, хто носить ім’я Моє,
повернуться до Мене за допомогою».
Так Господь говорить,
тож Він отак і зробить.
13 Господь говорить: «Час надходить,
коли оратай стрінеться з женцем,
а з сіячем зустрінеться давильник.
Із гір тектиме молоде вино,
вином сочитимуться всі узвишшя.
14 Я відновлю щасливу долю
народу ізраїльського Мого:
вони міста відбудують спустошені
й житимуть в них,
вони насадять виноградники
і питимуть з них вино,
сади посадять, та їстимуть їхні плоди.
15 І посаджу Я народ Мій на землях їхніх
і більш ніхто не викорінить їх із їхньої землі,
що Я їм дав».
Так говорить Господь, Бог твій.
Диявол спокушає Ісуса
(Мт. 4:1-11; Мк. 1:12-13)
4 Сповнений Духа Святого, Ісус залишив береги ріки Йордан, і Дух повів Його до пустелі. 2 І там протягом сорока днів диявол спокушав Його. Ісус нічого не їв увесь цей час, і коли сорок днів минуло, Він був дуже голодним. 3 Диявол сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий, то накажи цьому каменю перетворитися на хліб». 4 На те Ісус відповів: «У Святому Писанні сказано: „Не хлібом одним живе людина”».(A)
5 Тоді диявол підхопив Його й за одну мить показав усі царства світу. 6 І мовив він: «Я віддам Тобі всю владу й славу цих царств, тому що це було дано мені, і я можу віддати їх тому, кому побажаю. 7 Тож якщо поклонишся мені, все це буде Твоїм». 8 У відповідь Ісус промовив: «У Святому Писанні сказано: „Поклоняйся Господу Богу своєму і служи лише Йому”».(B)
9 Після того диявол переніс Його до Єрусалиму, поставив на найвище місце храму й сказав: «Якщо Ти Син Божий, кинься додолу, 10 адже у Святому Писанні сказано:
„Він накаже Ангелам Своїм
берегти Тебе”.(C)
11 „Вони понесуть Тебе на руках,
щоб не пошкодив Ти ноги Своєї об камінь”».(D)
12 Ісус відповів йому: «Але у Святому Писанні також говориться й інше: „Не спокушай Господа Бога свого”»(E).
13 Коли диявол закінчив спокушати Ісуса, він залишив Його до більш сприятливих часів.
Ісус проповідує в Ґалилеї
(Мт. 4:12-17; Мк. 1:14-15)
14 Ісус повернувся до Ґалилеї могутній Духом Святим, і чутки про Нього пішли по всіх околицях. 15 Він навчав по синагогах, і всі люди хвалили Його.
Ісус повертається до Свого рідного міста
(Мт. 13:53-58; Мк. 6:1-6)
16-17 Потім Ісус подався до Свого рідного міста—Назарета. І в суботу, за Своїм звичаєм, Христос пішов до синагоги. Коли Він підвівся, щоб читати, Йому подали книгу пророка Ісаї. Ісус розкрив книгу і знайшов місце, де було написано:
18-19 «Дух Господа зі Мною, бо Він обрав Мене,
аби Я бідному люду приніс Благовість.
Він послав Мене проголосити звільнення
в’язням й прозріння сліпим, дати волю пригніченим,
та проголосити час Милості Господньої».(F)
20 Згорнувши книгу, Він віддав її служці й сів. Очі всіх присутніх у синагозі були звернені на Нього. 21 Тож Він почав говорити: «Сьогодні збулися ці слова зі Святого Писання, поки ви слухали Мене». 22 І всі добре говорили про Христа, і були вражені чудовими словами, що мовив Він. Вони казали: «Чи ж Він не син Йосипа?»
23 Ісус сказав їм: «Зрозуміло, ви повторите Мені відомий вислів: „Лікарю, зцілися сам”. Ми чули, що Ти робив у Капернаумі, зроби те саме тут, у Своєму рідному місті». 24 І Він додав: «Правду кажу вам: пророка не приймають тільки в його рідному місті. 25 Правду кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі в часи Іллі, коли небо зімкнулося на три роки й шість місяців, і великий голод напав на всю землю. 26 Та Бог не послав Іллю до жодної з них, окрім тієї, яка мешкала в Сарепті Сидонській.
27 Багато було прокажених в Ізраїлі в часи пророка Єлисея, та жоден з них не був очищений, крім Наамана сиріянина»[a].
28 І всі присутні в синагозі були розгнівані, почувши ті слова. 29 Вони підхопилися й вигнали Ісуса з міста, й відвели Його аж на край гори, на якій стояло їхнє місто, щоби скинути зі скелі. 30 Але Він пройшов крізь натовп і подався геть.
Зцілення біснуватого в Капернаумі
(Мк. 1:21-28)
31 Ісус прийшов до Ґалилейського міста Капернаума, і наступної суботи навчав людей, котрі зібралися там. 32 Вони були вражені тією наукою, бо за словом Його відчувалася влада. 33 Був у синагозі чоловік, одержимий злим духом. Раптом він несамовито закричав: 34 «Що Тобі треба від нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов, щоб знищити нас? Я знаю, хто Ти! Ти—Божий Святий!»
35 Ісус суворо наказав йому: «Вгамуйся й вийди з нього!»
Тут нечистий кинув чоловіка перед людьми на землю й, не заподіявши ніякої шкоди, вийшов з нього. 36 Подив охопив усіх присутніх, і вони заговорили поміж собою: «Що ж це за вчення таке? Владно наказує Він нечистим, і ті виходять з людини». 37 Чутка про Нього розійшлися по всіх околицях.
Зцілення Петрової тещі
(Мт. 8:14-17; Мк. 1:29-34)
38 Ісус залишив синагогу й попрямував до Симона, якого ще звали Петром. Симонова теща страждала від тяжкої лихоманки, й Ісуса попросили допомогти їй. 39 Ставши над жінкою, Він наказав лихоманці залишити її, й хвороба вийшла геть. Та підвелася й почала прислуговувати їм.
40 Після заходу сонця до Нього привели багатьох хворих на різні недуги. Накладаючи руки на кожного по черзі, Ісус зціляв усіх. 41 І біси також виходили з багатьох людей, вигукуючи: «Ти—Син Божий!» Але Ісус суворо забороняв їм говорити, бо вони знали, що Він—Христос.
Ісус вирушає в інші міста
(Мк. 1:35-39)
42 Як настав день, Ісус залишив оселю й пішов у безлюдне місце, але люди шукали й знайшли Його, бо хотіли перешкодити Йому покинути їх. 43 Та Він сказав їм: «Я мушу повідомити Добру Звістку про Царство Боже також іншим містам, бо саме для цього Мене й було послано». 44 І Він далі проповідував по синагогах Юдеї.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International