M’Cheyne Bible Reading Plan
Давидові сини
3 Ось сини Давида, які народилися в Хевроні:
первістком був Амнон, матір’ю його була езреелійка Агіноам.
Другий—Даниїл, матір’ю його була кармелітянка Абігайл.
2 Третій—Авесалом, матір’ю його була Маака, дочка Талмая, царя Ґешура.
Четвертий—Адонія, його матір’ю була Хаґґіт.
3 П’ятий—Шефатія, його матір’ю була Авітал.
Шостим сином був Ітреам, його матір’ю була Давидова дружина Еґла.
4 Шість синів народилися у Давида в Хевроні, де він царював протягом семи років і шести місяців.
Потому він царював тридцять три роки в Єрусалимі. 5 Ось сини його, що народилися в Єрусалимі:
Шимеа, Шовав, Натан, Соломон—ці четверо від Батшеби[a], дочки Амміела; 6 а ще Івгар, Елішуа, Еліфелет, 7 Ноґа, Нефеґ, Яфія, 8 Елішама, Еліада та Еліфелет—усього дев’ятеро. 9 Всі вони були синами Давида, крім синів від наложниць, а Тамар була їхньою сестрою.
Царі Юдеї після Давида
10 Сином Соломона був Реговоам, його сином—Авіжа, його сином—Аса, його сином—Єгошафат, 11 його сином—Єгорам, його сином—Агазія, його сином—Йоаш, 12 його сином—Амазія, його сином—Азарія, його сином—Йотам, 13 його сином—Агаз, а його сином—Гезех, його сином—Манассія, 14 його сином—Амон, його сином—Йосія.
15 Сини Йосії: первісток—Йоханан, другий син Єгояким, третій—Седекія, четвертий—Шаллум.
16 Сини Єгоякима: Єгояхин[b] та Седекія.
Давидів рід після вавилонського полону
17 Сини в’язня Єгояхина: Шеалтієл, 18 Малкірам, Педая, Шеназзар, Єкамія, Гошама та Недавія.
19 Сини Педаї: Зерувавел та Шимей.
Сини Зерувавела: Мешуллам і Хананія, та їхня сестра Шеломит. 20 У Зерувавела було ще п’ятеро синів: Гашува, Огел, Верекія, Гасадія та Юшав-Гесед.
21 Сини Хананії: Пелатія, його син Єшая[c], його син Рефая, його син Арнон, його син Овдій, його син Шеканія[d].
22 Сини Шеканії: Шемая, і сини Шемаї—Гаттуш, Іґал, Варія, Неарія та Шафат—усього шестеро.
23 Сини Неарії: Еліоенай, Гізкія та Азрікам—усього троє.
24 Сини Еліоеная: Годавія, Еліашив, Пелая, Аккув, Йоханан, Делая та Ананій—усього семеро.
Інші роди Юдеї
4 Ось сини Юди:
Перез, Хезрон, Кармій, Гур та Шовал.
2 Реая, син Шовала, став батьком Ягата, а Ягат став батьком Агумая та Лагада. Такі роди зоратіїв.
3 А ось сини Етама: Єзреел, Ішма, Ідваш і їхня сестра на ім’я Газзелелпоні.
4 Пенуел був батьком Гедора, а Езер був батьком Гуші. Сини Гура були: первісток—Ефрата, засновник[e] Віфлеєма.
5 Ашур був батьком Текоа, він мав двох дружин: Гелу та Наару. 6 Наара народила йому Агуззама, Хефера, Темені та Гаагаштарі. Це були сини Наари. 7 Сини Гели: Зерет, Зогар, Етнан і Коз. 8 Коз став батьком Анува та Газзовеви і роду Агаргела, сина Гарума.
9 Явез[f] був більш шанований, ніж брати його. Мати назвала його Явезом, пояснюючи: «Бо я народила його в муках». 10 Явез звернувся з молитвою й такими словами до Бога Ізраїлю: «Аби Ти справді благословив мене й назвав мені більші землі, й був би зі мною, і якби Ти міг відвертати зло, щоб воно не завдало мені болю!»
І Бог послав йому те, про що він просив.
11 Келув, брат Шуги, став батьком Мегіра, який став батьком Ештона. 12 Ештон став батьком Бет-Рафи, Пасеї та Тегінни, засновника Ір-Нагаша. Це були люди Реки.
13 Сини Кеназа: Отніел і Серая. Сини Отніела: Гатат і Меонотай. 14 Меонотай став батьком Офри.
Серая став батьком Йоава, засновника Ґе-Харашима[g], бо вони були ремісниками.
15 Сини Калева, сина Єфунне: Іру, Елу та Наама. Син Ели був Кеназ.
16 Сини Єгаллелела: Зиф, Зифа, Тирія та Асарел.
17 Сини Езри: Єтер, Меред, Ефер і Ялон. Його дружина Бітія народила Міріам, Шаммая та Ішву, засновника Ештемоа. 18 А його дружина-юдейка народила Єреда, засновника Ґедора, Хевера, засновника Соко, Єкутіела, засновника Заноа. Це були сини Бітії, дочки фараона, з якою Меред одружився.
19 Сини Годієвої дружини з Юдеї, сестри Нагама[h]: батько Кейли ґарлійського та Ештемоа маакейського. 20 Сини Шимона: Амнон, Ринна, Бен-Ганан і Тилон. Сини Іші: Зогет і Бен-Зогет.
21 Сини Шелаха, сина Юди: Ер, засновник Леки, Лаада, засновник Мареші, роди ткачів з Бет-Ашбеа, 22 Йоким і люди з Козеви: Йоаш і Сараф, що правили в Моаві й повернулися до Віфлеєма. 23 Вони були гончарі й мешкали в Нетаїмі та Ґедері. Вони працювали на царя.
Симеонові діти
24 Сини Симеона: Немуел, Ямін, Ярив, Зера і Шаул. 25 Його сином був Шаллум, Мівсам—його сином, а Мішма—його сином.
26 Нащадки Мішми: його син Гаммуел, у якого був син Заккур, а у того—син Шимей. 27 У Шимея було шістнадцятеро синів і шестеро дочок, але брати його не мали багато дітей, отож увесь рід не був таким численним, як рід Юди.
28 Нащадки Симеона жили в Беершебі, Моладі, Хазар-Шуалі, 29 Вілсі, Еземі, Толаді, 30 Бетуїлі, Хормі, Зиклаґу, 31 Бет-Маркаботі, Хазар-Сусимі, Бет-Вірі та Шаараїмі. Це були їхні міста, аж доки Давид не став царем. 32-33 А їхніми осідками були Етам і Аїн, Риммон, Токен і Ашан—п’ять міст із усіма селами навколо цих міст аж до Ваала. Там вони мешкали й вели свій родовід.
34 Мешовав, Ямлех, Йоша, син Амазії, 35 Йоїл, Єгу, син Йошивії, сина Сераї, сина Азіела, 36 Еліоенай, Яакова, Єшогая, Асая, Адіел, Єсиміел, Беная 37 та Зиза, син Шифі, сина Аллона, сина Єдаї, сина Шимрі, сина Шемаї. Їх було поіменно записано до родоводу, як голів своїх родів.
38 І роди їхні дуже розрослися. 39 Потім вони розселилися за межі Ґедора на схід долини у пошуках пасовиська для своєї худоби. 40 І знайшли вони родючі та добрі пасовиська, і просторо там було, і земля була спокійна й безпечна. Колись там жили сини Хама. 41 Але ці, записані поіменно в родоводах, прийшли за часів царя Езекії з Юдеї, знищили намети гаміїв та меунімів, яких там знайшли, вигубили їх геть аж по сьогодні й поселилися на їхньому місці, бо там були пасовиська для їхньої худоби.
42 П’ятсот чоловік з коліна Симеона пішли в гори Сеїра. Сини Іші Пелатія, Неарія, Рефая та Уззіел були їхніми вождями. 43 Вони знищили залишки утеклих амаликійців, отож сини Симеонові живуть у Сеїрі й досі.
Доля старозавітних жертв і обрядів
9 Перша угода мала свої обряди й місця поклоніння, створені людьми. 2 Їх було розташовано в наметі. Там стояв свічник і стіл з жертовними хлібами. Ця перша частина намету називалася Святим Місцем. 3 За другою завісою був відділ намету, який називався «Святеє Святих»[a]. 4 В тому відділі були золочений вівтар для кадіння ладану і ковчег Заповіту, весь окутий золотом. А в тім ковчегу—золота посудина з манною і розквітлий Ааронів жезл[b], а також таблиці з Заповітом. 5 Понад ковчегом Херувими слави Божої охороняли місце спокути[c]. Та не будемо зараз про все це так докладно.
6 Коли все це було так влаштовано, священики завжди заходили до першого відділу намету, виконуючи обряд поклоніння[d]. 7 І лише сам первосвященик, лиш раз на рік входив до другого відділу, і то не без крові. Він приносив її за свої власні гріхи й за гріхи людей, заподіяні несвідомо[e]. 8 Отже, Дух Святий показує, що шлях до Святеє Святих ще не був відкритий, доки стоїть перший намет. 9 Все це—символічне і вказує на теперішній час. Це означає, що дари і пожертви, принесені Богу, не можуть зробити того, хто їх приносить, внутрішньо досконалим. 10 Вони обмежуються лише їжею та питвом та обрядовими обмиваннями: все це зовнішні правила, чинні лише для старих часів, доки не одержали ми нового наказу.
Поклоніння за новими обрядами
11 Але тепер прийшов Христос, первосвященик нового добра, яке ми зараз маємо. Він служить у наметі, величнішому й досконалішому—нерукотворному. Він не належить цьому земному світові. 12 Христос приніс кров не козлів і телят, а Свою власну. Він приніс її і з нею ввійшов до Святеє Святих, здобувши вічну спокуту за всіх нас. 13-14 Бо якщо кров козлів і биків або попіл телиці покропили тих, хто був розбещений, і відновили їх до тілесної чистоти, то наскільки ж дієвішою буде кров Христова! Духом Святим приніс Він Себе, бездоганного, Богу в пожертву. Тож Його кров очистить нашу свідомість від злих вчинків, і ми зможемо поклонятися живому Богу.
15 Через це Христос—посередник у новій Угоді між Богом і людьми. Він прийняв смерть, аби принести спокуту людям за гріхи, вчинені в час першої Угоди. Завдяки цьому Христовому посередництву люди, покликані Богом, одержать обіцяну вічну спадщину.
16 Для того, щоб заповіту набути сили, необхідно довести смерть того, хто заповідає. 17 Бо заповіт може діяти лише після смерті заповідника, а поки він живий, заповіт не матиме сили. 18 Ось чому навіть попередній Заповіт не діяв без крові. 19 Бо коли Мойсей оголошував усім людям кожну заповідь Закону, він брав кров телят і козлів, розведену водою, червлену вовну, іссоп[f] і кропив саму Книгу Закону і всіх людей, 20 і казав: «Це кров Угоди, якій Бог наказував вам коритися»(A). 21 Так само він кропив кров’ю і намет, і все, що використовувалося в обрядах поклоніння. 22 Зрештою, за Законом, майже все мусить бути очищене кров’ю. А без кровопролиття не може бути прощення[g].
Христова жертва спокутувала гріхи
23 То було необхідно, щоб подоби речей Небесних були освячені земними пожертвами, але самі Небесні речі повинні бути освячені жертвами досконалішими, ніж ці. 24 Бо Христос ввійшов не до рукотворної святині, подоби справжньої, Він потрапив на самі Небеса, щоб тепер явитися за нас перед Богом.
25 І не для того, щоб знову й знову приносити Себе в жертву. То лиш звичайні первосвященики входять до Святеє Святих щороку з несвоєю кров’ю[h]. 26 Якби й Він так робив, то мусив би приносити Себе в жертву багаторазово від самого сотворіння світу. Ні, Христос прийшов один раз на прикінці часів, щоб знищити гріх, принісши Себе в жертву.
27 Доля людей—померти один раз, і після цього постати перед Судом. 28 Так і Христос приніс Себе в жертву один раз, щоб спокутувати гріхи багатьох людей. І вдруге Він з’явиться, але не для того, щоб знищити гріх, а щоб спасти тих, хто чекає на Нього.
Попередження Ізраїлю
3 Почуйте слово це, що Господь каже проти вас, о народе ізраїльський, проти всього роду, що Він вивів з землі Єгипетської: 2 «Серед усіх народів світу Я обрав саме вас, але ви відвернулися від Мене, тож тепер Я покараю вас за всі провини ваші».
Покарання Ізраїлю
3 Двоє чоловіків не можуть йти поруч,
якщо не домовлялися мандрувати разом.
4 Лев не рикає у лісі,
якщо він здобичі не має.
Левеня не подає голос із лігва свого,
якщо воно нічого не зловило.
5 Птах не потрапить в сильце на землі,
якщо для нього там нема принади.
Сильце підскочить із землі тільки тоді,
коли щось потрапило до нього.
6 Тож коли народ чує звуки сурми[a] в місті,
люди тремтять від жаху,
та коли лихо прийшло у місто,
то це Господь спричинив його.
7 Справді, Господь Бог мій нічого не робить,
не відкривши задумів Своїх
слугам Своїм—пророкам.
8 Коли рикає Лев, люди лякаються,
коли Господь Бог мій говорить,
пророки пророкуватимуть про те.
9 Примусьте почути це твердині Ашдода[b]
і твердині землі Єгипетської.
Скажіть: «Разом зберіться в горах Самарії
і побачите страшне безладдя в ній,
як люди знущаються з людей».
10 Господь говорить: «Вони не знають честі,
ті, хто під час війни насильством й здирництвом
зібрав у своїх палацах скарби».
11 Тож ось що Господь Бог говорить:
«Оточить землю ворог і зламає оборону вашу,
й оплоти ваші пограбує».
12 Ось що Господь говорить:
«Коли лев нападає на вівцю,
то пастух не зможе врятувати її,
лиш дві ноги чи клаптик вуха
вихопить із пащі лева.
Так і народ Ізраїлю,
який живе в Самарії, не спасеться,
„врятується”, либонь, лише куточок ліжка,
або трісочка з підніжка».
13 Слухайте і свідчіть проти дому Якова. Це твердження мого Бога, Господа Всевишнього:
14 «Тоді, коли каратиму Я Ізраїль за злочини його,
зруйную Я й вівтарі Бетела.
Роги жертовника відбито буде,
й вони впадуть на землю.
15 Зруйную Я оселі зимові разом з оселями літніми,
і оселі зі слонової кістки розвалю,
і настане край великим спорудам».
Так говорить Господь.
1 Славімо Господа!
Вславляй-но Господа, душе моя!
2 Допоки житиму, я Господу співатиму осанну;
пісень співатиму я Богу, поки я живий.
3 Не покладайтесь на правителів-вельмож,
на них самих чекає смерть, вони не порятують.
4 Дух їхній відлітає теж, у землю повертаються вони,
всі їхні задуми щезають разом з ними.
5 Блаженний той, кому на поміч Бог Якова іде,
хто покладається на Господа у сподіваннях!
6 Господь—це Той, Хто сотворив і небеса, і землю,
і море, і все те, що заселяє їх.
Він Той, Хто вічно вірність зберігає.
7 Він—Той, Хто із пригнобленими справедливий,
Він—Той, Хто хліб щоденний дасть голодним,
Господь ув’язненим дає свободу.
8 Господь сліпому очі розкриває,
Господь на ноги зводить тих, хто впав, спіткнувшись.
Господь любов дарує праведним Своїм.
9 Господь чужинців, що пригрілися в Ізраїлі, захищає[a].
Він боронить сиріт і вдів,
але неправедним влаштовує тяжке життя.
10 Нехай Господь повіки править!
Нехай, Сіоне, твій Господь повік царює!
Славімо Господа!
1 Славімо Господа, бо щедрий Він!
Пісень співаймо Богу,
бо вславлять Його—приємно!
2 Господь побудував Єрусалим,
народ Ізраїлю поверне Він з полону.
3 Зціляє Він людей, серця яких розбиті,
і перев’язує їм рани.
4 Він знає лік зіркам на небі,
усім їм імена дає.
5 Володар наш—величний, всемогутній,
безмежна Його мудрість.
6 Господь підтримує душею скромних,
пихатих—пригинає до землі.
7 До Господа звертайтеся із жертвами подяки,
співайте Господу пісень, на лірі грайте!
8 Це Він по небу хмари розкидає,
дощами напуває землю,
в горах травою проростає.
9 Це Він худобі корм дає
й крукам, які кричать до Нього.
10 Могутність коней не вража Його,
Йому не до вподоби дужі людські воїни.
11 А тішать Господа всі Його вірні,
хто покладається на Його щиру ласку.
12 Єрусалиме, Господа хвали!
Сіоне, свого Бога прославляй!
13 Бо міцність Він дає засувам брам твоїх,
аби сини твої молитися могли у місті вільно.
14 Це Він дав мир твоїм кордонам,
комори збіжжям найдобірнішим наповнив.
15 Це Він накази віддає землі,
й вона спішить виконувати Його веління.
16 Це Він, мов вовною, встилає землю снігом
і розсіває паморозь, мов попіл, у морозному повітрі.
17 Це Він на землю сипле град, мов камінь.
Хто витримає холод, посланий від Нього?
18 А потім за Його наказом починає танути усе,
з Його наказу вітер дме й вода тече.
19 Він заповіти Якову віддав,
Ізраїлю закони дав і настанови.
20 Бог не робив цього для жодного народу,
Його повчань народ ніякий більш не має.
Славімо Господа!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International