M’Cheyne Bible Reading Plan

Повернення ковчега Заповіту

13 Давид радився з воєначальниками тисяч і сотень, з кожним із них. ² Давид звернувся до всього зібрання Ізраїлю: «Якщо на те ваша згода та воля Господа нашого Бога, то давайте розішлемо послання в усі усюди, де є решта наших братів, в усі куточки Ізраїлю, а також священикам та левитам у міста з прилеглими пасовиськами, щоб могли вони приєднатися до нас. ³ А потім давайте повернемо ковчег Бога нашого, бо не зверталися ми до Нього за часів правління Саула».

⁴ Усе зібрання погодилося зробити так, бо це слово сподобалося всім людям.

⁵ Отож Давид зібрав усіх ізраїльтян від річки Шихор у Єгипті до Лебо-Гамата, щоб перенести ковчег Божий з Киріат-Єарима. ⁶ І пішов Давид з усіма ізраїльтянами до юдейської Ваали, тобто Киріат-Єарима, щоб узяти звідти ковчег Господа Бога, Який сидіть на троні над Херувимами. Ковчег було названо Його іменем.

⁷ Вони вивезли ковчег Божий з дому Авінадава на новому візку, а Узза та Агіо правили тим візком.

⁸ Давид і всі ізраїльтяни щиро веселилися перед Богом, співали пісні, грали на арфах, лірах, бубнах, цимбалах та сурмах.

⁹ Коли вони підійшли до Кидонового току і Узза притримав рукою ковчег, бо воли спіткнулися. ¹⁰ Господь дуже розгнівався на Уззу і вбив його, бо той торкнувся ковчега Господа. Тож Узза відразу ж помер перед Богом. ¹¹ Давид дуже розлютився через те, що Господній гнів вилився на Уззу, тому це місце й дотепер називається «Перез-Узза»^[a].

¹² Того дня Давид злякався Бога і сказав: «Як же я можу забрати з собою ковчег Божий?» ¹³ Отож Давид не забрав ковчег з собою в місто Давида, а замість цього залишив його в оселі Овед-Едома ґіттійського. ¹⁴ Ковчег Бога залишався в родині Овед-Едома, в його домі, три місяці, й Господь благословив родину Овед-Едома і все, чим він володів.

Давидове царство зростає

14 Гірам, цар Тира, відіслав до Давида послів, а також передав деревину кедра, а ще вирядив каменярів та теслярів, щоб звести йому дім. ² Давид зрозумів, що Господь затвердив його царем над Ізраїлем, і що Господь підніс його царство заради Свого народу ізраїльського.

³ Давид узяв ще більше дружин в Єрусалимі й мав ще більше синів та дочок. ⁴ Ось імена дітей, що народилися в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан, Соломон, ⁵ Івгар, Елішуа, Елпелет, ⁶ Ноґа, Нефеґ, Яфія, ⁷ Елішама, Вееліада й Еліфелет.

Давид перемагає филистимлян

⁸ Коли филистимляни прочули, що Давида настановлено царем Ізраїлю, вони вирушили на його пошуки. Давид довідався про це й вийшов їм назустріч. ⁹ Филистимляни прийшли й напали на долину Рефаїм.

¹⁰ Давид звернувся до Бога: «Чи йти мені в бій з филистимлянами? Чи віддаси Ти їх мені?» Господь йому на те відповів: «Виходь проти них, Я віддам їх у твої руки».

¹¹ Тоді Давид із своїми воїнами підійшов до Ваал-Перазима й розбив їх там. Давид сказав: «Бог розбив моїх ворогів моєю рукою, як вода розбиває греблю». Ось чому це місце має назву Ваал-Перазим^[b]. ¹² Филистимляни залишили там своїх бовванів, і Давид наказав спалити їх.

Ще одна перемога Давида над филистимлянами

¹³ Филистимляни знову напали на долину. ¹⁴ Знову Давид звернувся до Бога за порадою, і Бог сказав йому: «Не йди просто на них, а обійди їх і напади на них від бальзамового гаю. ¹⁵ І як з верхівок дерев почуєш звуки кроків, то виходь до бою. Це означає, що Бог вийшов перед тобою, щоб розбити військо филистимлян».

¹⁶ Давид зробив так, як наказав йому Бог, і вони розгромили військо филистимлян на всьому шляху від Ґівеона до Ґезера. ¹⁷ Отож слава Давидова розліталася по всіх усюдах, і Господь нагнав страх перед Давидом на всі народи.

Вітання

1 Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям^[a], розпорошеним по світу!

Про віру і мудрість

² Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування. ³ Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння. ⁴ Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

⁵ Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому. ⁶ Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер. ⁷ Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа, ⁸ бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

Про справжнє багатство

⁹ Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство^[b]. ¹⁰ А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть^[c], наче дика квітка. ¹¹ Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

Випробування не йдуть від Бога

¹² Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його. ¹³ Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає. ¹⁴ Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її. ¹⁵ Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

¹⁶ Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе. ¹⁷ Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним. ¹⁸ Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

¹⁹ Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву. ²⁰ Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

Виконавці Божого Слова

²¹ Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

²² Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе. ²³ Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі. ²⁴ Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає. ²⁵ Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

Справжня побожність

²⁶ Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта. ²⁷ Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

З’ява про літні плоди

8 Ось що Господь Бог показав мені—кошик з літніми плодами. ² Він спитав: «Амосе, що ти бачиш?» Я відповів: «Кошик з літніми плодами»^[a]. Тоді Господь сказав мені: «Кінець настав Моєму народу ізраїльському. Я більше не прощу гріхі їхні. ³ Пісні в храмі обернуться на похоронні голосіння того дня». Так говорить Господь Бог: «Тіл мертвих багато буде. Мовчки люди будуть виносити мертвих, та скидати їх до купи»^[b].

Ізраїльських купців цікавлять тільки гроші

⁷ Господь поклявся Собою, бо ж Яків так пишався Ним:

Настають страшні часи спраги та голоду за Словом Господнім

Іоан Хреститель готує дорогу Ісусові

(Мт. 3:1-12; Мк. 1:1-8; Ін. 1:19-28)

3 ^1-2 Це було в п’ятнадцятий рік панування цезаря Тиверія, коли Понтій Пилат був намісником в Юдеї, Ірод—тетрархом Ґалилеї, а брат його Пилип—тетрархом земель Ітурейських та Трахонитидських, Лисаній—тетрархом Авіліні, а первосвящениками були Анна та Каяфа. Тоді в пустелі Іоанові, синові Захарієвому, було Слово Боже.

^3-4 Він ходив різними землями довкола Йордану, проповідуючи хрещення як символ покаяння для прощення гріхів, як це написано в книзі пророка Ісаї:

⁷ Іоан казав юрбам людей, які виходили, щоб прийняти хрещення від нього: «Виплодки зміїні! Хто попередив вас тікати від гніву Господнього, що наближається? ⁸ Хай ваші вчинки покажуть, що ви покаялися. І не треба, виправдовуючись, доводити один одному: „Авраам—наш батько”. Бо кажу вам, що Бог може навіть це каміння перетворити на дітей Авраамових. ⁹ Сокира вже занесена, і кожне дерево, що не дає добрих плодів^[a], буде зрубане й кинуте у вогонь». ¹⁰ І люди вигукували: «То що ж нам робити?» ¹¹ У відповідь він казав їм: «Кожен, хто має дві одежини^[b], мусить поділитися з тим, у кого немає жодної. І кожен, хто має їжу, мусить зробити те саме».

¹² Прийшли охреститися й деякі збирачі податків. Вони запитали Іоана: «Вчителю, що нам робити?» ¹³ А він каже: «Не збирайте грошей більше, ніж звелено вам».

¹⁴ І прийшли воїни до нього й спитали: «А нам що робити?» Їм він також відповів: «Ні з кого не беріть гроші силою чи кривдою, будьте вдоволені платнею своєю».

¹⁵ Люди жили в очікуванні, й в душі всі вони прагнули знати, чи не є Іоан Христом. ¹⁶ Та на всі їхні запитання Іоан відповідав: «Я хрещу вас водою, але ж незрівнянно Могутніший, ніж я, іде за мною: я не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій. Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. ¹⁷ Він очистить Свій тік^[c] і збере пшеницю до комори, а полову спалить у незгасному вогні». ¹⁸ Так і багатьма іншими словами звертався Іоан до людей, проповідуючи Благовість.

Ув’язнення Іоана Хрестителя

¹⁹ Іоан дорікав тетрархові Іроду за його стосунки з братовою жінкою Іродіадою та й за багато інших лихих вчинків Ірода. ²⁰ А до всього, Ірод ще й кинув Іоана до в’язниці.

Хрещення Ісуса

(Мт. 3:13-17; Мк. 1:9-11)

^21-22 Коли всі люди хрестилися, й Ісус охрестився та став молитися, раптом розкрилися Небеса і Дух Святий зійшов на Нього в подобі голуба. І голос пролунав з небес: «Ти Син Мій улюблений, Ти догодив Мені».

Родовід Ісуса

(Мт. 1:1-17)

²³ Коли Ісус почав Своє служіння Господу, Йому було близько тридцяти років. Він був Сином (принаймні так вважалося) Йосипа.