M’Cheyne Bible Reading Plan

Падіння Єрусалима

25 Тож на дев’ятому році правління Седекії, на десятий день десятого місяця Навуходоносор, цар вавилонський, виступив з усім військом проти Єрусалима. Він узяв місто в облогу, збудувавши навколо нього вали. ² Місто було в облозі аж до одинадцятого року правління царя Седекії. ³ На дев’ятий день четвертого місяця облоги, голод став таким нестерпним, що у місті не лишилося ні крихітки їжі. ⁴ Зрештою мур міста було проломлено, і все ізраїльське військо вночі втекло через пролом між двома стінами біля царського саду, прямуючи до Арави^[a], хоча вавилоняни й тримали облогу міста. ⁵ Але вавилонське військо погналося за царем і наздогнало Седекію в степах єрихонських, а усі ізраїльські воїни порозбігалися від нього. ⁶ Його схопили й привели до царя Вавилону у Ривлу, де він проголосив йому вирок. ⁷ Вавилоняни стратили синів Седекії на його очах. Тоді він наказав осліпити Седекію й закувати його в кайдани, щоб відвести до Вавилона.

⁸ На сьомий день п’ятого місяця дев’ятнадцятого року царювання Навуходоносора, вавилонського царя, до Єрусалима прибув представник вавилонського царя Невузарадан, який командував царською охороною. ⁹ Він спалив Господній храм, царський палац і всі будинки в Єрусалимі, та кожен великий будинок було спалено вогнем. ¹⁰ Вавилонське військо, очолюване командиром охорони, зруйнувало мури довкола Єрусалима. ¹¹ Командир охорони Невузарадан захопив у полон усіх людей, які ще залишалися на той час у місті, хто перейшов на бік вавилонського царя, і решту простих людей. ¹² Але декого з найбідніших людей краю царський урядовець залишив, щоб ті працювали на виноградниках та полях.

¹³ Вавилоняни порозбивали у Господньому храмі бронзові стовпи, поставці й бронзове Море, яке на них трималося. Всю цю бронзу вони вивезли до Вавилона. ¹⁴ Вони також захопили з собою горщики, лопатки, ножиці для обрізання гноту, тарелі та весь бронзовий посуд, що використовувався у храмі під час відправи. ¹⁵ Командир царської охорони прихопив кадильниці й чаші—усе, зроблене з золота заради золота, і все срібне заради срібла.

¹⁶ Щодо двох стовпів, одне Море, рухливі поставці, зроблені Соломоном для Господнього храму, то бронзу всіх цих предметів зважити було неможливо. ¹⁷ Кожен із стовпів досягав вісімнадцять ліктів^[b] заввишки. Зверху була бронзова капітель, завдовжки три лікті^[c], оздоблена довкола мереживом та гранатами—все бронзове. Друга колона з її мереживом була подібна до першої.

Юдея у неволі

¹⁸ Начальник царської охорони захопив у полон первосвященика Сераю, головного священика Софонію і ще трьох охоронців брам. ¹⁹ А з тих, хто ще залишився в місті, він узяв військового командира та п’ятьох царських вельмож^[d]. Він також узяв писаря, який був начальником служби набору до війська краян і шістдесят чоловік з місцевих. ²⁰ Невузарадан, командир царської охорони, забрав їх з собою й привів до царя Вавилона в Ривлу. ²¹ У Ривлі, в Гаматській землі, Навуходоносор віддав їх на смерть. Отак пішла Юдея зі своєї рідної землі в полон.

²² Вавилонський цар призначив Ґедалію, сина Агікама, сина Шафана, правити народом, який він лишив в Юдеї. ²³ Коли військові командири та їхні воїни прочули, що вавилонський цар призначив Ґедалію намісником, вони прийшли до Ґедалії в Міцпу. Це були Ізмаїл, син Нетанії, Йоханан, син Кареа, Серая, син нетофатійця Тангумета, Яазанія, син маакатійця, та їхні люди. ²⁴ Ґедалія присягнувся їм та їхнім підданим: «Не бійтеся вавилонських начальників. Порядкуйте на цій землі і служіть цареві Вавилона, тоді для вас все буде гаразд».

²⁵ На сьомому місяці правління Ґедалії прийшов Ізмаїл, син Нетанії, сина Елішама, який був царського роду, а з ним ще десять чоловік. Вони вбили Ґедалію та інших юдеїв та вавилонян, що були з ним у Міцпі. ²⁶ Після цього всі краяни, від найменшого до найбільшого, та всі військові командири знялися й повтікали до Єгипту, побоюючись помсти вавилонян.

Звільнення Єгояхина

²⁷ На тридцять сьомому році вигнання царя Юдеї Єгояхина, двадцять сьомого дня дванадцятого місяця Евіл-Меродах став царем Вавилону. Він звільнив Єгояхина з в’язниці. ²⁸ Він прихильно з ним розмовляв й дав йому почесне місце—вище, ніж іншим царям, які були з ним у Вавилоні. ²⁹ Отак Єгояхин скинув одяг в’язня й до кінця своїх днів завжди сидів за царським столом. ³⁰ День у день, аж до самісінької смерті Єгояхина, цар давав йому постійне утримання.

Мелхіседек—прообраз Христа

7 Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями^[a]. Того дня Мелхіседек благословив його. ² Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі.

Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності», а також він був царем Салема, що означає «цар миру». ³ Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.

⁴ Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі. ⁵ І всім нащадкам Левія^[b], які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама. ⁶ Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі. ⁷ Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого. ⁸ З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого—Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе. ⁹ Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку. ¹⁰ Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.

Христос—вічний священик

¹¹ Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек? ¹² Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон. ¹³ Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю. ¹⁴ Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.

Христос—священик, подібний до Мелхіседека

¹⁵ І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека. ¹⁶ Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя. ¹⁷ Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек»^(A).

¹⁸ Тож старий Закон вже скасований, тому що він виявився немічним і безкорисним. ¹⁹ Бо Закон Мойсея не міг зробити нічого досконалим, але ж нині, нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога.

²⁰ Важливо також і те, що настановлення Ісуса Первосвящеником не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші чоловіки, це відбувається без клятви). ²¹ А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся:

²² Тож це означає, що Ісус є запорукою кращого Заповіту усім людям Господнім.

²³ Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато. ²⁴ А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік. ²⁵ Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом.

²⁶ Отже, Ісус—то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від небес. ²⁷ Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім—гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою. ²⁸ Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.

Вступ

1 Це слова Амоса, що був одним із пастухів з Текоа. Він бачив ці з’яви про Ізраїль за часів юдейського царя Уззії та ізраїльського царя Єровоама за два роки до землетрусу.

Кара Араму

² Амос сказав:

Покарання Арама

³ Ось що говорить Господь:

Кара филистимлянам

⁶ Ось що Господь говорить:

Кара Фенікії

⁹ Ось що Господь говорить:

Кара Едому

¹¹ Ось що Господь говорить:

Кара Аммону

¹³ Ось що Господь говорить:

¹ Псалом Давида.