M’Cheyne Bible Reading Plan
Давидів задум звести храм
22 Давид сказав: «Отут буде дім Господа Бога, а тут вівтар всеспалення для Ізраїлю».
2 Давид віддав наказ зібрати чужинців, які жили на землі ізраїльській, і призначив їх каменотесами, щоб тесали вони каміння для побудови храму Божого. 3 Також Давид приготував величезну кількість заліза для виготовлення цвяхів, які потрібні будуть для брами та скоб для дверей, а ще шалену кількість міді, що й не зважити, 4 і стільки кедрових колод, що й не порахувати. Бо сидоняни й тиряни постачали Давиду багато кедру.
5 Давид подумав: «Мій син Соломон іще малий і недосвідчений, а дім Господній має бути величним, знаним і славетним по всіх усюдах. Отож я маю підготувати все». І так Давид забезпечив усе перед смертю своєю у великій кількості. 6 Він покликав свого сина Соломона й наказав йому збудувати храм Господа, Бога Ізраїлю. 7 Давид сказав Соломону: «Сину мій, щодо мене, то мав я намір збудувати храм в ім’я Господа мого Бога. 8 Але дійшло до мене слово Господнє: „Ти пролив багато крові, вів великі війни, отож не тобі будувати храм в ім’я Моє, бо пролив ти море крові на землю переді Мною. 9 Ось народиться в тебе син, і буде він людиною миру, бо дав Я йому спокій від усіх ворогів навкруги, і зватимуть його Соломон[a], і дам Я мир і спокій Ізраїлю на час його правління. 10 Він збудує храм в ім’я Моє, і буде Мені сином, а Я буду йому батьком. І встановлю Я царський престол його нащадків над Ізраїлем навіки”.
11 Тепер, сину мій, нехай Господь буде з тобою, щоб щастило тобі, щоб збудував ти храм Господа твого Бога, як Він і казав про тебе. 12 Хай лиш Господь дасть тобі розум і розсудливість, коли поставить тебе керувати Ізраїлем, щоб дотримувався ти закону Господа твого Бога. 13 Тоді тільки будеш ти процвітати, коли пильно дотримуватимешся наказів та законів, які Господь дав Мойсею для Ізраїля. Будь сильним і мужнім. Не бійся й не відступайся.
14 Поглянь, тяжкою працею я забезпечив для храму Господа сто тисяч талантів[b] золота, мільйон талантів[c] срібла, а міді й заліза—що й не зважити. Я також забезпечив деревину й каміння, і ти ще додаси до того. 15 У твоєму розпорядженні велика кількість робітників і мулярів, каменотесів та теслів, а також різних вправних майстрів 16 по золоту, сріблу, міді та залізу, і числа їм немає. Починай і дій, і хай Господь буде з тобою!»
17 Давид наказав усім ізраїльським вельможам допомагати його сину Соломону: 18 «Хіба ж Господь, Бог ваш, не з вами, хіба ж не забезпечив Він вам спокій звідусюд? Це Він віддав під мою руку мешканців землі цієї, і земля підкорилася Господу й народу його. 19 Отож тепер присвятіть серця й душі свої пошукам Господа, Бога вашого. Беріться й будуйте святиню Господа Бога, щоб новий ковчег Заповіту Господнього та священний посуд Господа можна було перенести до храму, збудованого в ім’я Господа».
Про жінок та чоловіків
3 Щодо вас, жінки, то ви мусите бути покірні чоловікам своїм. Якщо хтось із них не підкоряється Слову Божому, то ви можете своєю власною поведінкою, а не балачками, навернути їх. 2 Тоді ваші чоловіки самі побачать, що ви живете чистим й бездоганним життям, повним пошани до Бога. 3-4 Нехай краса ваша буде не зовнішньою, завдяки розкішній зачісці, золотим прикрасам або пишному вбранню, а внутрішньою, що йде від самого серця. Богом цінується нев’януча краса—лагідний і спокійний дух. 5 Саме так у давні часи ті святі жінки, які покладали надії на Бога, прикрашали себе—вони підкорялися чоловікам своїм. 6 Так Сара підкорялася Аврааму й називала його паном. І ви, жінки—дочки її, якщо ви робите добро і нічого не боїтеся.
7 Так само й чоловіки мають жити зі своїми жінками з розумінням. Виявляйте їм шану як слабкій статі. Разом із вами вони успадкують милість Божу—дар істинного життя. Якщо ви будете все це виконувати, то не буде перешкод молитвам вашим.
Про страждання за праведний вчинок
8 Отже, всі мусять жити в мирі, бути співчутливими, любити одне одного, неначе братів і сестер, бути милосердними й покірливими. 9 Не відповідайте злом на зло, образою на образу. Навпаки, просіть Бога благословити тих людей, бо саме для цього ви були покликані, щоб ви самі могли успадкувати Його благословення. 10 У Святому Писанні сказано:
«Той, хто хоче насолоджуватися життям,
й завжди бачити тільки кращі часи,
нехай береже язик від зла,
щоб з уст його слова брехливі не злітали.
11 Відмовтеся від зла, робіть добро.
Шукайте мир й допомагайте людям наслідувати мирне життя.
12 Погляд Господа звернений на тих,
хто добро чинить,
а слух Його—до їхніх молитв.
Та відвертається Господь від тих,
хто чинить зло».(A)
13 І хто зможе завдати вам болю, якщо ви ревно намагатиметеся творити добро? 14 Та якщо вам доведеться постраждати за праведні вчинки, то ви отримаєте Боже благословення. Отож «не майте страху перед тими, хто завдає вам болю і не тривожтеся»(B). 15 Та в серцях своїх святіть Господа нашого Христа. Завжди будьте готові відповісти розсудливо тим, хто запитає вас, на чому грунтується ваша надія. 16 Але робіть це з повагою і лагідно. Нехай сумління ваше завжди буде чистим, щоб, якщо хтось пустив би про вас чутки, то нехай він сам осоромиться тим, що паплюжить вашу праведність у Христі. 17 Бо краще постраждати за праведні вчинки, якщо на те є воля Божа, ніж за лихі.
18 Сам Христос один раз прийняв смерть за гріхи наші.
Праведник віддав Своє життя за неправедників,
аби привести вас до Бога.
Тіло Його померло, але відродилося Духом[a].
19-20 Ісус прийшов, щоб проповідувати духам у ув’язненні, які не підкорилися Богу в далекому минулому, в часи Ноя. Але Бог терпляче чекав, доки буде збудовано ковчег. Тільки дехто, а саме восьмеро, потрапили до нього і врятувалися від потопу. 21 Ця вода є символом хрещення, яке й тепер спасає вас. Хрещення—це не відмивання тіла від бруду, а благання про чисте сумління, звернене до Бога. І все це відбувається завдяки воскресінню Ісуса Христа. 22 Він піднявся на Небеса і зайняв місце по правиці Божій, і всі Ангели, сили й влади підкорилися Йому.
Самарію та Ізраїль буде покарано
1 Ось слово Господнє, що було Михею з Морешета за часів Йотама, Агаза та Езекії, царів Юдеї, з’ява, яку він побачив щодо Самарії та Єрусалима:
2 «Послухайте, усі народи,
усі, хто на землі живе[a].
Нехай Володар мій Господь
прийде зі Свого святого храму,
та засвідчить проти вас.
3 Дивіться ж бо, Господь виходить з храму Свого,
Він зійде вниз й ходитиме узвишшями[b] землі.
4 Під Ним розтануть гори,
як віск розтане від вогню.
Тоді розкриються долини,
немов вода, що вниз стікає з гори крутої.
5 Все це сталося через гріх Якова,
через переступ народу[c] Ізраїля.
Гріх Самарії
Який же то гріх Якова?
Хіба це не Самарія його на гріх штовхнула?
Де знаходяться узвишшя у Юдеї?
Вони в Єрусалимі!
6 Тож Я зроблю Самарію руїною у полі,
де тільки й можна, що саджати виноград.
Я камені її скочу в долину і оголю підвалини її.
7 Усіх її бовванів буде геть розбито,
згорять у вогні усі ідоли її,
які вона заробила розпустою.
Зруйную Я усіх її бовванів,
бо Самарія заробила увесь свій скарб
тільки своєю невірністю Мені[d].
Тож все те багатство
буде пограбоване народом невірним Мені».
Велика печаль Михея
8 То ж через все, що трапиться,
я буду у жалобі й ходитиму голий-босий.
Я голоситиму, немов шакал,
і наче страус, буду я кричати.
9 Бо незцілимі самарійські рани,
оскільки вже її хвороби[e] дійшли аж до Юдеї,
сягнули брам Мого народу, брам єрусалимських.
10 Не кажіть про це в Ґаті,[f] не плачте в Акке[g].
В поросі з горя викачайтеся в Бет-Офрі[h].
11 Голі і зганьблені, йдіть, люди Шафіра.
Жителі Цаанана не вийдуть[i].
Вказує туга Бет-Езела,
що там не буде вам підтримки[j].
12 Бо мешканці Марота[k] зомліють,
сподіваючись на добру новину,
натомість лихо Господнє зійшло в Єрусалим.
13 Запрягайте коней в колісницю, мешканці Лахиша[l]!
Гріхи Ізраїлю[m] повторюєте ви.
Гріх головний дочки Сіону—
то сподівання на коней і колісниці.
14 Тож віддаси дари прощальні Морешет-Ґату[n],
будинки Бет-Ахзива—омана[o] для царів Ізраїлю.
15 До вас, населення Мареші,
Я приведу загарбників,[p]
які пограбують все, що маєш ти.
Слава Ізраїлю сягне Адуллама[q].
16 Обстрижися й поголися[r] тому,
що ти ридатимеш за безцінними дітьми своїми.
Зроби собі лисину, мов у орла[s] в ознаку суму,
бо їх від тебе силою віднімуть
й вишлють в вигнання.
Ісус посилає учнів Своїх на проповідь
10 Невдовзі Господь призначив сімдесят двох[a] учнів і вирядив їх перед Собою—по два в кожне місто й поселення, куди Сам Він збирався незабаром прийти. 2 Ісус сказав їм: «Жнива великі, та мало робітників. Отже, моліться Господу, власникові врожаю, щоб послав робітників на Свої жнива. 3 Ідіть! І знайте, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї. 4 Не беріть із собою ні гаманця, ні торби, ні сандалів. І не вітайте нікого по дорозі. 5 А ввійшовши до чиєїсь оселі, спершу мовте: „Мир дому цьому!” 6 Якщо там миролюбива людина, то ваше благословення зостанеться з нею. Коли ж ні—воно до вас повернеться.
7 Залишайтеся в тому домі, їжте й пийте те, що запропонують господарі, бо робітник вартий того, що йому платять. Не переходьте із дому в дім.
8 Коли ввійдете до міста й вам виявлять гостинність, їжте те, що вам подадуть. 9 Зцілюйте хворих у тому місті й кажіть людям: „Царство Боже наближається[b] до вас!” 10 Якщо ж прийдете до міста, де гостинності вам не виявлять, то вийдіть на вулиці й промовте: 11 „Навіть порох вашого міста ми обтрушуємо перед вами з ніг своїх. Та пам’ятайте: Царство Боже наближається до вас!” 12 Кажу вам, що навіть людям Содома легше поведеться в той день, ніж тому негостинному місту».
Попередження невіруючим
(Мт. 11:20-24)
13 «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Кажу так, бо якби ті численні дива, що сталися тут, трапилися у Тирі чи Сидоні, то їхні мешканці давно б вже розкаялися, одягли волосяниці й посипали голови попелом. 14 І все ж Судного Дня Тиру й Сидону буде легше, ніж вам! 15 А ти, Капернауме, чи будеш піднесений до небес? Ні, ти зійдеш у пекло!
16 Хто слухає вас, учнів Моїх, той слухає Мене, а хто зрікається вас, той зрікається і Мене. Хто ж зрікається Мене, той зрікається й Того, Хто послав Мене».
Повернення Ісусових учнів
17 Сімдесят два учнів з радістю повернулися до Ісуса й розповіли: «Господи, навіть нечисті духи підкорялися нам, коли ми наказували їм Твоїм ім’ям!» 18 Ісус відповів їм: «Я бачив, як сатана падав з небес, мов блискавка! 19 Але послухайте! Я дав вам владу, щоб ви могли наступати на змій та скорпіонів. Я дав вам владу над усією силою ворога нашого. 20 Та не треба радіти з того, що вам підкоряються духи. Радійте з того, що імена ваші написані на небесах».
Молитва Ісуса
(Мт. 11:25-27; 13:16-17)
21 Сповнений Духа Святого, Ісус відчув велику радість і промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи Неба й Землі, бо Ти приховав це від мудрих і розумних, а відкрив простим[c]. Так, Отче, це сталося, бо дійсно, на це була воля Твоя. 22 Все, що Я знаю, було передано Мені Отцем Моїм. Хто є Сином—не знає ніхто, крім Отця, і хто є Отцем не відомо нікому, крім Сина. Тільки ті, хто були обрані Сином, взнають про Отця».
23 Повернувшись до учнів, Ісус сказав їм довірливо: «Благословенні очі, які бачать те, що бачите ви! 24 Бо, повірте, чимало пророків і царів хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
Історія про доброго самаритянина
25 Один законник підвівся і, випробовуючи Ісуса, запитав: «Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?» 26 Ісус промовив: «А що написано в Законі? Яке твоє розуміння того, що ти там вичитав?» 27 Той відповів: «„Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм”(A). А також: „Любіть ближнього свого, як себе самого”»(B).
28 Тоді Ісус сказав йому: «Ти відповів правильно. Виконуй це і тоді здобудеш вічне життя». 29 Але він, намагаючись виправдатись, запитав: «Але хто є моїм ближнім?» 30 Ісус відповів: «Ішов якось чоловік із Єрусалиму до Єрихона і потрапив до рук грабіжників. Ті роздягли його, побили та й подалися геть, залишивши його ледь живого. 31 Випадково йшов священик по тій дорозі. Помітивши пограбованого, він перейшов на інший бік дороги, обійшовши його. 32 Тією ж дорогою йшов левит. Побачивши побитого, він також перейшов на інший бік. 33 Потім прийшов туди подорожній самаритянин. Коли він побачив нещасного, то сповнився співчуттям до нього.
34 Він підійшов, перев’язав рани, після того, як полив їх оливою та вином[d]. Тоді поклав стражденного на свого віслюка, відвіз до заїжджого двору і там подбав про нього. 35 Наступного дня самаритянин дав господарю заїзду два динари й сказав: „Подбай про цього чоловіка. Якщо витратиш більше, я віддам тобі різницю, коли повернуся”.
36 То хто ж із цих трьох був ближнім чоловікові, який постраждав від грабіжників?»
37 Законник відповів: «Той, хто змилостився над ним». Тоді Ісус промовив: «Тож іди й роби так, як він».
Ісус у Марти й Марії
38 Мандруючи, Ісус і Його учні зайшли якось до одного селища. І їх гостинно привітала жінка, яку звали Марта. 39 Вона мала сестру Марію, яка сіла біля Господніх ніг і слухала те, що Він говорив. 40 А Марта була дуже заклопотана по господарству. Вона підійшла до Ісуса й запитала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя всю роботу звалила на мене саму? Скажи їй, щоб допомогла мені». 41 Ісус відповів їй: «Марто, Марто, ти турбуєшся та журишся про багато справ, 42 а необхідною є лише одна. Марія ж вибрала те найкраще, чого в неї ніхто не відбере».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International