M’Cheyne Bible Reading Plan
Давид стає царем ізраїльським
11 Тоді весь Ізраїль зібрався до Давида в Хеврон, і сказали люди: «Поглянь-но на нас! Ми твоя плоть і кров! 2 Навіть раніше, коли нами правив Саул, саме ти вів нас, ізраїльтян, у бій». Господь Бог твій пообіцяв тобі: «Ти пастимеш Мій народ ізраїльський і станеш його правителем».
3 Усі старійшини Ізраїлю прийшли до царя в Хеврон, де Давид уклав з ними угоду перед Господом. І помазали вони Давида царем Ізраїлю, як наказав їм Господь через Самуїла.
Давид здобуває Єрусалим
4 Давид і всі ізраїльтяни пішли до Єрусалима, тобто Євуса, де мешкали євусити, які там мешкали. 5 Жителі Євуса сказали Давиду: «Ти ніколи не ввійдеш у місто». Однак Давид захопив укріплення Сіон, яке стало містом Давида.
6 Давид сказав: «Перший, хто піде в атаку на євуситів, стане вождем і князем». І Йоав, син Зеруї, пішов перший у бій, отож він і став вождем.
7 Потім Давид оселився в тій фортеці, тому й має вона назву місто Давидове. 8 Він збудував місто з усіх боків: від Мілло і аж ген довкола, а Йоав відновив решту міста. 9 Давид ставав дедалі могутнішим, і Господь Всемогутній був з ним.
Три герої
10 Ось командири Давидових воїнів, хто потужно підтримував його царювання разом і з усім Ізраїлем зробив його царем, згідно зі словом Господа щодо Ізраїлю.
11 Ось список могутніх воїнів Давидових: Яшовеам-хакмонієць[a], який був найголовнішим із трьох. Він списом убив триста чоловік в одній битві.
12 Наступним був Елеазар, син Додая[b], агогієць, один із трьох[c] могутніх воїнів. 13 Він був разом із Давидом у Пас-Даммимі, коли филистимляни збиралися на битву. Частина поля була засіяна ячменем. Коли ізраїльтяни почали тікати від филистимлян, 14 аж Елеазар та його люди встали посеред поля й захистили його і розбили филистимлян. Того дня Господь дарував їм велику перемогу.
15 Троє командирів тридцяти воїнів пробралися до Давида, який переховувався в печері у скелі Адуллам, бо филистимське військо розташувалося в долині Рефаїм. 16 У той час Давид був у фортеці, а филистимські воїни знаходилися у Віфлеємі. 17 Давида мучила спрага, і він сказав: «От якби хтось приніс мені води напитися з Віфлеємської криниці, що біля брами».
18 Тоді ті троє прорвали кордон филистимлян, набрали води з Віфлеємської криниці, що біля брами, й принесли Давидові. Але він відмовився пити ту воду і вилив її як пожертву Господу. 19 «Хай буду я проклятий Богом, якщо я вип’ю цю воду,—сказав Давид.—Чи можу я пити кров людей цих? Бо ж вони ризикували своїм життям, аби принести її». Отож Давид нізащо не погодився випити ту воду. Ось такі були подвиги цих трьох героїв.
Інші відважні воїни
20 Авішай, брат Йоава, був командиром трійок. Він зі списом вийшов проти трьохсот чоловік і вбив їх. Тож ім’я його стало таким же славетним, як імена тих трьох героїв. 21 Авішая шанували ще більше, ніж тих трьох[d], адже він став їхнім командиром, хоч він і не належав до них.
22 Беная, син Єгояди з Кавзеела, був хоробрим воїном, який здійснив багато видатних подвигів. Він убив двох найкращих моавських воїнів, а ще одного сніжного дня він спустився в яму і забив там лева. 23 Він також убив єгиптянина, який був п’ять ліктів заввишки[e]. Хоч в руках у єгиптянина був спис завдовжки з ткацький вал, Беная виступив проти нього лише з дубцем. Беная вихопив списа з рук єгиптянина і вбив того його ж списом. 24 Беная, син Єгояди, зробив багато подібних подвигів і став славетним, як і ті три герої. 25 Його шанували більше, ніж будь-кого з тридцяти воїнів особливих підрозділів, але до трійці він все ж таки не входив.: Давид призначив його командиром своїх охоронців.
Тридцять героїв
26 Відважними воїнами були:
Асагел, брат Йоава,
Елханан, син Додая з Віфлеєма,
27 Шаммот хародський, Гелез пелонійський,
28 Іра, син Іккеша з Текоа, Авіезер з Анатота,
29 Сиввекай хушійський, Ілай агогійський,
30 Магарай з Нетофи, Гелед, син Баани з Нетофи,
31 Ітай, син Ривая з Ґівеа Веніаминового,
Беная піратонський,
32 Гурай з равинів Ґааша, Авіел арватський,
33 Азмавет вагарумійський, Еліава шаалвонійський,
34 Гашем ґізонійський,
Йонатан, син Шаґія гарарійського,
35 Агіам, син Сакара гарарійського,
Еліфал, син Ура,
36 Хефер мекератський, Агіжа пелонійський,
37 Хезро кармелійський, Наарай, син Езвая,
38 Йоїл, брат Натана, Мивар, син Хаґрі,
39 Зелек аммонійський,
Нагарай з Беерота (зброєносець Йоава, сина Зеруї),
40 Іра ітрійський, Ґарев ітрійський,
41 Урія-хиттит, Завад син Ахлая,
42 Адіна, син Шици, рувимця (вождя рувимців, і з ним іще тридцятеро).
43 Ганан, син Мааки, Йошафат митнійський,
44 Уззія аштератійський,
Шама та Єєл, сини Готама ароерського,
45 Єдіаел, син Шимрі, та його брат Йога тизрійський,
46 Еліел магавійський, Єривай та Йошавія,
сини Елнаама, Ітма моавський,
47 Еліел, Овед та Яасіел мезоваїтський.
Відважні воїни, що пристали до Давида
12 Ось мужі, що прийшли до Давида у Зиклаґ, де він тоді все ще переховувався від Саула, сина Кіша. Вони були серед воїнів, що допомагали йому в бою. 2 Були вони лучниками і вміли добре стріляти з лука та влучно кидати каміння як правою, так і лівою рукою. З Саулових братів, з коліна Веніамина:
3 Агіезер, голова серед них, та Йоаш, сини Шемаа з Ґівеа; Єзіел та Пелет, сини Азмавета, Верака, Єгу з Анатота, 4 Ішмая з Ґівеона (один з тридцяти і їхній командир), Єремія, Ягазіел, Йоханан і Йозавад гедеретський, 5 Елузай, Єримот, Веалія, Шемарія та Шефатія з Гарифи; 6 Елкана, Ішия, Азарел, Йоезер та кораїт Яшовеам; 7 Йоела та Зевадія, сини Єрогама з Ґедора.
З коліна Ґада
8 З синів Ґадових пристали до Давида, коли він переховувався в пустелі, мужні воїни, треновані для бою, які справно володіли щитом та списом. Вони були люті, як леви, і швидкі, як гірські сарни. 9 Перший був Езер, другий—Овдій, третій—Еліав, 10 четвертий—Мишаманна, п’ятий—Єремія, 11 шостий—Аттай, сьомий—Еліел, 12 восьмий—Йоханан, дев’ятий—Елзавад, 13 десятий—Єремія, одинадцятий—Макваннай.
14 Ці гадії були начальниками війська. Слабкіші загони цього війська перемагали сотню ворогів, а найбільш досвідчені—тисячу. 15 Саме ці мужі перейшли ріку Йордан у перший місяць, під час повені й порозганяли всіх, хто жив у долинах на сході та заході.
Інші Давидові воїни
16 Дехто з людей Веніамина та Юди також прийшов до Давида у схованку. 17 Давид вийшов їм назустріч і сказав: «Якщо ви прийшли з миром до мене, щоб допомогти, то я буду вельми радий приєднати вас. Але якщо ви прийшли, щоб видати мене ворогу, то хоч я й чистий від неправедних вчинків, але нехай тоді Бог ваших пращурів побачить це й покарає вас».
18 Тоді дух зійшов на Амасая, що очолював загін тридцяти[f], і сказав він:
«Ми з тобою, Давиде,
на твоєму боці, сине Єссея!
Мир та успіх тобі!
Мир тим, хто з тобою,
бо Бог допомагає тобі!»
Отож Давид радо їх прийняв і призначив командирами над своїми підрозділами.
19 Дехто з людей Манассії також пристали до Давида, коли пішов він з филистимлянами проти Саула, але Давид не допомагав филистимлянам, бо правителі филистимські, порадившись між собою, відіслали його, кажучи: «Він перейде до свого володаря Саула, і це коштуватиме нам голів». 20 Коли він прийшов у Зиклаґ, то від Манассії перейшли на його бік: Аднах, Йозавад, Єдіаел, Михаїл, Язавад, Елігу та Зіллетай—воєначальники над тисячами Манассієвими.
21 І вони допомагали Давиду битися з ворожими загонами, бо всі вони були відважні воїни і стали воєначальниками і в цьому війську.
Інші люди, що пристали до Давида в Хевроні
22 Отож день у день додавалося людей, що приходили до Давида на підмогу, аж стало військо могутнім, як військо Бога. 23 Ось чисельність військових загонів, споряджених до бою, що прийшли до Давида в Хеврон, аби царство Саула передати Давиду, як наказав Господь:
24 людей Юди, озброєних щитами та списами, було шість тисяч вісімсот чоловік, споряджених до бою;
25 людей Симеона—сім тисяч сто хоробрих воїнів;
26 людей Левія—чотири тисячі шістсот, 27 а ще Єгояда, вождь роду Аарона, а з ним три тисячі сімсот воїнів, 28 і Задок, молодий воїн, з двадцятьма двома командирами з його родини,
29 від людей Веніаминових, Саулових братів, три тисячі чоловік, які доти були віддані Саулу,
30 від людей Ефраїма—двадцять тисяч вісімсот хоробрих воїнів, славних у своїх батьківських родах;
31 від половини коліна Манассії—вісімнадцять тисяч, призначених поіменно піти й зробити Давида царем,
32 від людей Іссаха́ра, які розуміли часи і знали, що Ізраїлю належить робити,—двісті мудрих лідерів, і вони головували над усіма своїми родичами, котрі прийшли разом з ними,
33 від людей Завулона, тренованих для служби, готових до бою, озброєних усілякою зброєю,—п’ятдесят тисяч чоловік, що прийшли, як один,
34 від людей Нафталі—тисяча командирів, а з ними тридцять сім тисяч воїнів зі списами та щитами,
35 від людей Дана—двадцять вісім тисяч шістсот воїнів, озброєних на битву,
36 від людей Ашера—сорок тисяч тренованих воїнів, озброєних до бою.
37 З іншого берега Йордану, від рувимців, ґадіїв та половини коліна Манассії прибуло сто двадцять тисяч воїнів, озброєних різноманітною зброєю.
38 Усі ці воїни, зібрані у військові підрозділи, прийшли до Хеврона з одностайним наміром настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Решта ізраїльтян також одностайно прагли настановити Давида царем. 39 Вони провели три дні там з Давидом; вони їли й пили, оскільки родичі забезпечили їх усім. 40 А також їхні сусіди, аж від Іссахаа, Завулона та Нафталі, приходили й привозили їжу на ослах, верблюдах, мулах та биках. Вони поставили велику кількість борошна, фіґових тістечок, вина й оливи, бичків та багато овець, бо була велика радість в Ізраїлі.
13 Тож любить одне одного як брати і сестри у Христі. 2 Ніколи не забувайте про гостинність, адже дехто був гостинний до Ангелів, навіть не впізнавши їх.
3 Пам’ятайте про ув’язнених так, ніби ви ув’язнені разом з ними. Пам’ятайте про тих, хто страждає, розуміючи, що й ви самі можете зазнати таких страждань.
4 Шануйте шлюб; сімейне ложе мусить бути непорочним. Бо розпусників і перелюбців Бог засудить.
5 Не зв’язуйте своє життя з любов’ю до грошей, задовольняйтеся тим, що маєте. Адже Бог сказав: «Я вас ніколи не залишу. Від вас ніколи не відмовлюсь».(A) 6 Тож ми можемо впевнено сказати:
«Господь—моя підтримка;
Я не боятимусь нічого.
Що люди можуть мені заподіяти?»(B)
7 Пам’ятайте наставників своїх, які навчили вас Слову Божому. Зважайте на те, як жили і померли вони, та наслідуйте віру їхню. 8 Ісус Христос—незмінний вчора, сьогодні й завжди.
9 Не дозволяйте збити себе з путі різним непевним ученням. Шукаючи духовні сили, покладайтеся тільки на Божу милість, а не на правила про їжу. Ніхто ніколи не мав вигоди, підтримуючи ті закони.
10 Ми маємо жертовник[a], з якого не мають права їсти ті, хто служить у святому наметі. 11 Юдейські первосвященики беруть кров забитих тварин до Святеє Святих[b]. Вони приносять її в жертву за гріхи, а туші спалюють за табором. 12 Так і Ісус страждав за міською брамою, щоб дати Своїм людям святість через Свою кров. 13 Ось чому ходімо до Нього за межі табору, й розділимо Його зганьблену долю. 14 Бо у нас тут немає вічного міста, ми тільки шукаємо прийдешнє місто.
15 Тож через Ісуса повинні постійно приносити пожертву Господу, тобто хвалу з уст наших, що визнають Його Ім’я. 16 І не забуваймо творити добро й ділитися тим, що маємо, з іншими, бо такі жертви милі Богу.
17 Слухайте наставників своїх, тому що вони відповідальні за ваш духовний ріст. Коріться їм, щоб вони могли виконувати свою справу з радістю й без гірких зітхань, бо це корисне для вас.
18 Продовжуйте молитися за нас. Ми впевнені у своєї праці, бо з чистим сумлінням робимо усе, що є найкращім. 19 Особливо ж благаю вас молитися, щоб Бог швидше повернув мене до вас.
20-21 Хай Бог миру, Який, через кров Нового Заповіту, воскресив з мертвих великого Пастиря стада Божого, нашого Господа Ісуса, знарядить вас усім добрим, щоб ви могли здійснити Його волю: зробити усе, що приємне для Нього, через Ісуса Христа, Якому нехай буде слава навічно. Амінь.
22 Благаю вас, брати і сестри, прийняти з терпінням моє послання підтримки. Зрештою, це короткий лист. 23 Я хочу, щоб ви знали, що брат наш Тимофій[c] звільнений з в’язниці. Якщо він встигне прибути, то ми з ним будемо разом, коли я побачу вас. 24 Передавайте наші вітання всім вашим наставникам і всім Божим людям. Шлють вам вітання ваші браття з Італії. 25 Хай милість Божа буде з вами всіма.
З’ява про сарану
7 Ось що Господь Бог показав мені. Він створив кокони сарани, коли пізнє жниво почало гнатися вгору. Пізні жнива були після царської косовиці. 2 Коли сарана скінчила їсти рослинність у краю, я сказав: «О Господи Боже, прости нас, будь ласка! Як вистоїть Яків, він же такий маленький[a]?»
3 Тоді Господь передумав щодо цього, сказавши: «Цього не станеться».
З’ява про вогонь
4 Ось що Господь Бог показав мені що до покарання вогнем: Я бачив, як Всевишній накликав вогняний дощ, який пожер великий океан і став пожирати землю.
5 Тоді я сказав: «О Господи Боже, будь ласка, припини! Як вистоїть Яків, адже він такий маленький?»
З’ява про висок
6 Тоді Господь передумав щодо цього, сказавши: «Цього також не станеться!» 7 Ось що показав Він мені. Поглянь, Господь стояв біля вертикального муру з виском у руці. 8 І сказав мені Господь: «Амосе, що ти бачиш?» Я відповів: «Висок». Тоді Він сказав мені: «Дивись, Я покладу висок[b] серед Мого народу ізраїльського. Я ніколи більше не прощу їх. 9 Узвишшя Ісаака буде спустошено, святині Ізраїлю буде сплюндровано, Я з мечем нападу на дім Єровоама[c]».
Амазія намагається зупинити Амоса
10 Тоді Амазія, священик з Бетела, послав таке слово до царя Ізраїлю Єровоама: «Амос замишляє лихо проти тебе в самісінькому серці дому Ізраїлю: він підбиває народ на війну проти тебе. Він так багато вже лихого сказав, що країна не може вже терпіти слів його. 11 Бо ось ще Амос сказав: „Єровоам помре від меча, а Ізраїль неодмінно піде в заслання зі своєї землі”».
12 Амазія сказав Амосу: «О пророче, йди, втікай до землі Юдиної. Там споживай свою їжу і пророкуй там. 13 А в Бетелі не пророкуй більше ніколи, бо це царська святиня і царський храм».
14 Амос відповів Амазії: «Я не пророк, ані син пророка. Я вирощую худобу й фіґові дерева. 15 Але Господь взяв мене від отари і сказав мені: „Йди, пророкуй проти Мого народу ізраїльського”. 16 Тож зараз ти послухай слово Господа. Ти кажеш: „Не пророкуй проти Ізраїлю, не проповідуй проти дому Ісаака”».
17 А Господь ось що говорить:
«Жінка твоя повією стане в місті,
а сини й дочки твої поляжуть від меча.
Інші люди поміряють
і поділять землю твою між собою,
і помреш ти в землі нечистій.
Ізраїль неодмінно піде в полон
геть зі свого краю».
Народження Ісуса Христа
(Мт. 1:18-25)
2 На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії. 2 То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії. 3 Усі люди пішли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста. 4 Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків. 5 Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у той час вона вже чекала дитину. 6-7 Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.
Пастухам являється Ангел Господній
8 Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари. 9 І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів. 10 Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям. 11 Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель—Христос Господь. 12 І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».
13 Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:
14 «Слава Господу на небесах,
і хай мир панує на землі між людьми, які Богу милі».
15 Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати». 16 Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах. 17 Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину. 18 І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її. 19 Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці[a]. 20 А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили—точнісінько так, як було їм сказано.
Ісус у храмі
21 Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі. 22-24 А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»[b], й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят»(A).
25 Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним. 26 То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа. 27-28 Осяяний Духом, прийшов Симеон у храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши:
29-32 «Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром,
як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє Спасіння[c],
Яке Ти приготував перед усіма народами.
Він—Світло для прозріння поганам
і на славу Твоєму народу ізраїльському».
33 Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина. 34-35 Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».
Пророчиця Анна
36-37 У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу. 38 Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.
39 Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет. 40 А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.
Подорож дванадцятирічного Ісуса до Єрусалиму
41 Щороку батьки Його вирушали до Єрусалиму на свято Пасхи. 42 Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять. 43 Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те. 44 Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів. 45 І, не знайшовши, повернулися до Єрусалиму, сподіваючись знайти Його там.
46 І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання. 47 І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.
48 Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив з нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе». 49 А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого?»[d] 50 Та вони не зрозуміли цієї відповіді.
51 Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці. 52 Тож Ісус зростав мудрістю, статурою та ласкою Божою і людською.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International