M’Cheyne Bible Reading Plan

Божа обітниця Давидові

17 Коли Давид поселився в своєму палаці, він сказав пророку Натану: «Поглянь, я живу в прекрасному палаці, збудованому з кедру, а ковчег Заповіту Господнього залишається в наметі».

² Натан відповів Давиду: «Роби, як тобі підказує серце, бо з тобою Бог».

³ Тієї ж самої ночі Натан почув слово Боже:

⁴ «Піди й скажи Моєму слузі Давиду про те, що наказує Господь: „Це не ти маєш будувати Мені оселю. ⁵ Я ще не жив у домі від того дня, як вивів Ізраїль з Єгипту, і по сьогодні. Я переходив від одного намету до другого, від однієї оселі до іншої. ⁶ І хоч би де ходив Я з ізраїльтянами, хіба ж Я сказав комусь із суддів ізраїльських, яким Я заповідав вести Мій народ: „Чому ви не збудували Мені оселю із кедру?”

⁷ Тепер скажи Моєму слузі Давиду: „Ось що наказує Господь Бог Всемогутній: „Я забрав тебе з пасовиська, де ти ходив за отарою, щоб ти правив Моїм народом ізраїльським. ⁸ Я був з тобою скрізь, хоч де б ти ходив: Я знищував усіх ворогів на твоєму шляху. Тепер Я звеличу твоє ім’я серед інших імен славетних людей на землі. ⁹ Я призначу місце для Мого народу ізраїльського й поселю його там, і житимуть там люди, і ніхто їх більше не турбуватиме. Нечестивці не будуть більше гнобити їх, як раніше, ¹⁰ з того часу, коли Я призначив суддів над ізраїльським народом. І Я підкорю всіх твоїх ворогів.

Я кажу тобі, що Господь розбудує твій дім^[a]. ¹¹ Коли прийде твій смертний час і відійдеш ти до пращурів своїх, Я призначу після тебе одного з синів твоїх і встановлю його царство. ¹² Він і зведе Мені оселю, а Я навіки встановлю його престол. ¹³ Я стану його Батьком, а він буде Мені сином. Я не відступлюся від Своєї прихильності до нього так, як відступився Я від Саула, що правив до тебе. ¹⁴ Я поставлю його над домом Моїм і царством Моїм на віки вічні, його престол буде довічним”».

¹⁵ Отож Натан передав Давидові слово в слово все одкровення.

Давидова молитва

¹⁶ Тоді цар Давид зайшов до святого намету, сів перед Господом і мовив:

«Хто я такий Тобі, мій Володарю, Господи? Чому Ти зробив мене й мій дім таким важливим? ¹⁷ Невже цього недостатньо було, на Твій погляд, Боже. Ти дав обіцянку щодо майбутнього для дому Твого слуги, Ти ставишся до мене як до поважної людини, о Господи Боже. ¹⁸ Що може Давид іще Тобі сказати, щоб Ти міг поважати слугу Свого? Ти Сам знаєш слугу Свого. ¹⁹ О Господи, заради слуги Свого й від щирого серця зробив Ти цю велику справу. Ти зробив ці великі діла відомими мені. ²⁰ О Господи, ніхто не може зрівнятися з Тобою, немає Бога, крім Тебе, бо ми чули про все це на власні вуха. ²¹ Кого ще можна порівняти з Твоїм народом ізраїльським, кого Бог прийшов би й порятував від рабства як народ для Себе? Ім’я Своє звеличив Ти великими й славетними ділами, прогнав Ти народи, аби звільнити шлях Своєму народу й визволити його з рабства єгипетського. ²² Ти зробив народ Ізраїлю Своїм навіки, і Ти Сам, о Господи, став його Богом.

²³ Відтепер, Господи, нехай обіцянка Твоя щодо слуги Твого та його дому зостанеться непорушною навічно, і вчини так, як Ти обіцяв. ²⁴ Нехай це ствердиться, хай ім’я Твоє завжди звеличується! Тоді люди говоритимуть: „Господь Всемогутній є Богом Ізраїлю, ізраїльським Богом!” І нехай дім Давида, слуги Твого, встановлений буде перед Тобою.

²⁵ Оскільки Ти, мій Боже, відкрив це мені, Своєму слузі, що збудуєш дім мій. Ось чому Твій слуга набрався сміливості, щоб скласти Тобі цю молитву. ²⁶ Господи, Ти є Бог, і Ти дав обітницю такого великого діяння Своєму слузі. ²⁷ Тож тепер зроби ласку й благослови дім Твого слуги, аби моя родина могла повік Тобі служити. Бо те, що Ти благословив, Господи, є благословенне повік».

Присвячуйте себе Богу

4 Звідки виникають ворожнеча і сварки між вами? Чи не від егоїстичних бажань, що вирують у ваших тілах? ² Ви чогось бажаєте, та все ж не одержуєте. Ви вбиваєте, заздрите іншим, і все одно не можете одержати того, що бажаєте. Ви сваритеся і ворогуєте, бо не просите Бога. ³ Та коли ви просите, то не одержуєте, бо просите ви не на добро, а для того, щоб використати це для свого задоволення.

⁴ Невірні, хіба ви не знаєте, що любов до земного життя, те ж саме, що й ворожнеча з Богом? Той, хто хоче бути в дружбі зі світом, стає ворогом Бога. ⁵ Чи ви думаєте, що у Святому Писанні даремно сказано: «Дух, який Бог вселив у нас, любить ревно»^[a]. ⁶ Але Всевишній дав нам ще більшу милість, ось чому сказано у Писанні: «Бог—проти пихатих, покірливим Він дарує благодать»^(A).

Підкоряймося Богу

⁷ Тож підкоріться Богу. Спротивляйтесь дияволові, і він утече від вас. ⁸ Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Омийте руки свої грішні й очистіть ваше життя від гріха^[b]. Не слідуйте водночас за Богом і світом! ⁹ Сумуйте, страждайте і плачте! Нехай сміх ваш обернеться в сльози, а радість—в смуток. ¹⁰ Станьте покірними перед Богом, і Він вознесе вас.

Не судіть одне одного

¹¹ Брати і сестри, не судіть одне одного, бо хто лихословить проти свого брата або сестри своєї у Христі, чи осуджує їх, насправді ганьбить і осуджує Закон. А коли людина судить Закон, то вона стає не виконавцем його, а суддєю. ¹² Є лише один Законодавець і Суддя, Який може спасти чи погубити. А хто ти такий, щоб судити ближнього?

Покладаймося на Бога

¹³ Деякі з вас казатимуть: «Сьогодні або завтра вирушимо ми в те чи інше місто, де пробудемо рік. Там ми будемо торгувати й заробляти гроші». ¹⁴ Але ви ж не знаєте, що станеться у вашому житті завтра. Бо ваше життя, неначе туман, який з’являється на деякий час, а потім зникає. ¹⁵ Натомість необхідно казати: «Як буде на те воля Божа, ми будемо жити і робити так і так». ¹⁶ Ви ж, пишаючись, вихваляєтеся, а таке вихваляння—зло! ¹⁷ Отже, коли ви знаєте, як творити добро, та не робите його, то чините гріх!

Йона йде на поклик Бога

1 Слово Господа було Йоні^[a], синові Аміттая. Господь сказав: ² «Вставай! Іди до Ниневії^[b], цього великого міста, і проповідуй проти нього, бо Мені відкрилися всі ті лихі вчинки, що коять її люди, та накажи їм припинити їхні лихі справи».

³ Тож Йона встав, але вирушив у протилежний бік, намагаючись утекти^[c] до Таршиша^[d], подалі від Господа. Він прийшов до Йоппи^[e] й знайшов корабель, що плив до Таршиша. Тож він сплатив за подорож, та зійшов на корабель, щоб плисти з ним до Таршиша, подалі від Господа.

Шторм

⁴ Але Господь наслав дужий вітер на море. Знялася страшенна буря на морі, і здавалося, що корабель ось-ось розіб’ється. ⁵ Моряки перелякалися, й кожен молився своєму богу. Вони викинули вони весь вантаж, що був на кораблі, в море, щоб став корабель легшим. Тим часом Йона пішов у каюту, ліг там і глибоко заснув. ⁶ Підійшов до нього капітан і сказав: «Що ж ти спиш? Вставай, молися своєму богу! Може, той бог зглянеться над нами, й ми не загинемо».

Що викликало шторм

⁷ Тоді моряки сказали одне одному: «Давайте кинемо жереб і довідаємося, хто спричинив це лихо». Вони кинули жереб, і жереб показав, що Йона був винним у цієї біді. ⁸ Тож вони його спитали: «Скажи нам, будь ласка, чи через тебе усе це лихо трапиться? Чим ти займаєшся? Звідки ти? З якої країни? З якого народу?»

⁹ Він відповів їм: «Я єврей і поклоняюся Господу Богу Небес, Тому, Хто створив море і сушу». ¹⁰ Тоді моряки дуже злякалися й сказали йому: «Що ж ти наробив?» Бо люди знали, що він утікав від Господа, адже він сам сказав їм про те. ¹¹ Вони мовили: «Що нам з тобою робити, щоб море заспокоїлося для нас?» Бо ж море ставало дедалі більш буремним.

¹² Він відповів: «Киньте мене в море, тож воно заспокоїться для вас. Бо знаю я, що цей шалений шторм напав на вас через мене».

¹³ Але замість цього, люди намагалися на веслах вести корабель до землі, та не змогли, бо море ставало дедалі буремнішим.

Покарання Йони

¹⁴ Вони звернулися до Господа і сказали: «О Господи! Не дай нам загинути через вбивство невинної людини! Щоб ми не відповідали за смерть її! Будь милосердним до нас, бо ти, Господи, дієш за бажанням Своїм».

¹⁵ Тож узяли вони й кинули Йону в море. І море вмить заспокоїлося. ¹⁶ Тоді вони відчули великий страх перед Господом, тож принесли жертву Господу й дали обітницю Йому.

Велика риба

¹⁷ Господь змусив величезну рибу проковтнути Йону. Йона перебував у череві риби три дні й три ночі.

Син Людський—Господь суботи

(Мт. 12:1-8; Мк. 2:23-28)

6 Якось у суботу Ісус проходив пшеничним полем, а учні по дорозі почали зривати колоски, та, розлущуючи їх між пальцями, їли зерно. ² Дехто з фарисеїв запитав: «Поглянь, чому вони збирають зерно? Хіба Закон Мойсеїв не забороняє робити це в суботу?» ³ У відповідь Ісус сказав їм: «Хіба не читали ви, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли? ⁴ Він зайшов до Божого дому і з’їв священні хліби, що були наготовані Богові, ще й дав тим, хто був з ним, хоч ті підношення, за Законом Мойсея, ніхто не міг їсти, крім священиків». ⁵ Й Ісус додав: «Син Людський—Господь і над суботою».

Зцілення сухорукого в суботу

(Мт. 12:9-14; Мк. 3:1-6)

⁶ Якось іншої суботи Ісус прийшов до синагоги й навчав там. Серед присутніх був чоловік із усохлою рукою. ⁷ Книжники й фарисеї уважно пильнували за Ісусом, аби мати підставу звинуватити Його в тому, що Він зціляє того чоловіка в суботу.

⁸ Ісусові були відомі їхні думки, але Він сказав сухорукому: «Підведися й стань перед усіма!» І чоловік підвівся й став там. ⁹ Тоді Ісус сказав книжникам і фарисеям: «Я вас питаю: чи годиться робити в суботу добро, а чи зло? Рятувати життя, чи вбивати?» ¹⁰ Ісус обвів їх поглядом і сказав сухорукому: «Простягни руку свою!» Той простягнув руку, й вона зцілилася. ¹¹ Фарисеї та книжники були розлючені й почали міркувати поміж собою, що б таке заподіяти Ісусові.

Ісус обирає дванадцять апостолів

(Мт. 10:1-4; Мк. 3:13-19)

¹² Кількома днями пізніше, Ісус подався на гору помолитися. Цілу ніч Він провів у молитвах до Бога. ¹³ Коли настав день, Він покликав Своїх учнів і обрав з-поміж них дванадцятьох і назвав апостолами Своїми. ^14-16 Це були

Ісус навчає та зціляє людей

(Мт. 4:23-25; 5:1-12)

¹⁷ Ісус разом із апостолами зійшов з гори й зупинився в долині, де стояв великий натовп Його учнів і дуже багато людей з усієї Юдеї, з Єрусалиму, з узбережжя поблизу Тира і Сидона. ¹⁸ Вони зійшлися, щоб послухати Його, а також щоб зцілитися від хвороб. І ті, хто страждав від нечистих духів, були зцілені. ¹⁹ І всі в натовпі намагалися торкнутися Ісуса, бо з Нього йшла сила, яка зціляла всіх їх.

²⁰ Поглянувши на своїх послідовників, Ісус сказав:

²² Благословенні ви, коли вас ненавидять, ображають і відлучають, й визнають ваше ім’я злим за вашу вірність Синові Людському. ²³ Радійте того дня, веселіться, бо на вас чекає велика нагорода на небесах! Бо від предків цих людей так само діставалося й пророкам.

²⁶ Горе вам, про кого всі добре говорять, так їхні предки вихваляли лжепророків».

Любіть ворогів ваших

(Мт. 5:38-48; 7:12)

²⁷ «До вас Я звертаюся, до тих, хто слухає Мене: „Любіть ворогів своїх. Даруйте добро тим, хто ненавидить вас. ²⁸ Благословляйте тих, хто проклинає вас. Моліться за тих, хто кривду вам чинить. ²⁹ Якщо хтось вдарить вас по одній щоці, підставте йому і другу. Якщо хтось знімає з вас плащ, хай візьме й сорочку. ³⁰ Коли хтось у вас просить, то дайте йому, а якщо хтось візьме те, що належить вам, не вимагайте повернути. ³¹ Поводьтеся з іншими так, як ви б хотіли, щоб інші поводилися з вами. ³² Бо якщо ви любите лише тих, хто любить вас, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Адже навіть грішники люблять тих, хто любить їх самих. ³³ І якщо ви чините добро тільки тим, хто добрий до вас, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Навіть грішники так роблять. ³⁴ І якщо ви даєте в борг тим, від кого сподіваєтесь одержати, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Навіть грішники дають у борг іншим грішникам, щоб їм згодом повернули те ж саме. ³⁵ Ні, любіть своїх ворогів і робіть добро їм, і в борг давайте, не розраховуючи на повернення. Отоді ви матимете велику винагороду і будете дітьми Всевишнього. Він милостивий до невдячних і злих людей. ³⁶ Будьте ж і ви милосердні, як Отець ваш милосердний”».

Не судіть ближнього

(Мт. 7:1-5)

³⁷ «Не судіть інших, бо судитиме вас Бог так, як ви судите інших. Не звинувачуйте, то й вас не звинуватять. Прощайте іншим, то й вам проститься. ³⁸ Давайте, то й вам воздасться мірою доброю, такою, що й не втримаєте ви усього. Бог буде з вами щедрим, якщо ви будете щедрими до інших».

³⁹ Ісус також розповів їм таку притчу: «Чи може сліпий бути поводирем для іншого сліпого? Чи не впадуть обидва в яму? ⁴⁰ Учень—не важливіший за вчителя свого, але кожен, хто удосконалиться, буде як вчитель його.

⁴¹ Чому ви бачите порошинку в оці брата свого, але не помічаєте колоди у власному оці? ⁴² Як же ви можете звертатися до брата з такими словами: „Дозволь вийняти порошинку з ока твого”,—коли маєте колоду у власному оці? Лицеміри, спочатку витягніть колоду з власного ока, а тоді й побачите, як ліпше вийняти порошинку з братового ока».

Дерево впізнають по його плодах

(Мт. 7:17-20; 12:34-35)

⁴³ «Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди. ⁴⁴ Дерева розрізняють за плодами їхніми: бо не ростуть фіґи в будяках, а виноград на терновому кущі. ⁴⁵ Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце».

Не будуйте на піску

(Мт. 7:24-27)

⁴⁶ «Чому ви звертаєтеся до Мене: „Господи, Ти—Господь наш”,—але не робите того, про що Я кажу? ⁴⁷ На кого схожа людина, яка приходить до Мене, слухає слова Мої й виконує їх? ⁴⁸ Вона схожа на чоловіка, який, зводячи будинок, вирив глибоко і заклав міцний фундамент на камені. І коли настала повінь, і води ринули на будівлю, то вони не змогли зрушити той дім, бо збудовано його як слід.

⁴⁹ Проте кожен, хто слухає слова Мої, але не виконує їх, схожий на чоловіка, який звів будинок свій без фундаменту. Коли настала повінь й води хлинули на той дім, він миттю повалився і був геть зруйнований».