M’Cheyne Bible Reading Plan
Народ Єрусалима
9 Отож усі ізраїльтяни були записані в родоводи й зареєстровані в Книзі Царів Ізраїлю. Людей Юдеї були вигнано до Вавилона в заслання за їхню невірність. 2 Першими, хто знову оселився на своїх землях та в своїх містах, були ізраїльтяни, священики, левити та служителі храму.
3 А в Єрусалимі жили дехто з синів Юди, Веніамина, Ефраїма та Манассії:
4 Утай, син Аммігуда, сина Омрі, сина Імрі, сина Вані з нащадків Переза, сина Юди.
5 А з шилонійців—Асая, первісток, та його сини.
6 Із синів Зери: Єуел та їхні родичі, всього—шістсот дев’яносто чоловік.
7 З синів Веніамина: Саллу, син Мешуллама, сина Годавія, сина Гассенуа; 8 Івнея, син Єрогама; Ела, син Уззі, сина Мікрі; Мешуллам, син Шефатії, сина Реуела, сина Івнії; 9 та їхні брати, згідно з родоводом,—всього дев’ятсот п’ятдесят шість чоловік. Всі вони були вождями своїх родів.
10 І зі священиків: Єдая, Єгоярив, Якин, 11 Азарія, син Гилкії, сина Мешуллама, сина Задока, сина Мерайота, сина Агітува, управителя храму Божого; 12 Адая, син Єрогама, сина Пашхура, сина Малкії; Маасай, син Адіела, сина Язери, сина Мешуллама, сина Мешиллеміта, сина Іммера; 13 і їхні брати, вожді своїх родів, усього тисяча сімсот шістдесят чоловік, вправних у службі в Божому храмі.
14 І з левитів: Шемая, син Гашува, сина Азрікама, сина Гашавії, з нащадків Мерарі; 15 і Вакваккар, Гереш, Ґалал і Маттанія, син Михея, сина Зикрі, сина Асафа; 16 і Овдій, син Шамаї, сина Ґалала, сина Єдутуна, та Верекія, син Аси, сина Елкани, які жили по селах нетофатійських.
17 І охоронці брами: Шаллум, Аккув, Талмон, Агіман та їхні брати. Брат Шаллум був їхнім старшим. 18 Раніше вони охороняли східну Царську браму. Це були охоронці брами в таборі левитів. 19 Шаллум, син Коре, сина Евіасафа, сина Кори, і його родичі, кораїти, відповідальні за охорону при вході в намет, так само, як їхні пращури, охороняли вхід, були відповідальні за Оселю Господню. 20 Фінегас, син Елеазара, раніше головував над ними. Господь був із ним. 21 Захарія, син Мешелемії, був охоронцем брами при вході до намету зібрання.
22 Усіх призначених охоронцями брам налічувалося двісті дванадцять чоловік. Їх було занесено до родоводів їхніх поселень. Давид і провидець Самуїл призначили їх, бо вони користувалися довірою. 23 Отож вони та їхні нащадки були охоронцями брами Оселі Господньої—Його намету.
24 Охоронці брами стояли з чотирьох сторін: зі сходу, заходу, півночі та півдня. 25 А родичі з їхніх поселень мали приходити час від часу на сім днів, аби допомагати їм. 26 А чотири головні охоронці брами були на службі постійно. То були левити, й відповідали вони за покої та скарбницю храму Господнього.
27 Вони ночували біля храму Господнього. Бо їхній обов’язок був сторожити його й щоранку відчиняти. 28 Дехто з них відповідав за посуд, який використовувався під час служби в храмі. Отож вони мали перерахувати його, коли вносили й виносили. 29 Інші відповідали за обладнання й усе священне начиння та за відбірне борошно, вино, оливу, запашне куріння й мирро. 30 І було ще кілька синів священиків, які мали змішувати пахощі для мирра.
31 А Маттитія, один з левитів, первісток Шаллума-кораїта, відповідав за приготування опрісноків. 32 Кілька їхніх родичів когатіїв відповідали за виготовлення святих хлібців щосуботи.
33 А це співці, голови сімей левитів. Вони перебували в покоях храму й працювали день і ніч, інших обов’язків вони не мали. 34 Вони були головами родин левитів, як зазначено в родоводах. Жили вони в Єрусалимі.
Родовід царя Саула
35 У місті Ґівеоні жив Єєл, батько Ґівеона. Його дружину звали Маака. 36 Авдон був його первістком, та інші сини були: Зур, Кіш, Ваал, Нер, Надав, 37 Ґедор, Агіо, Захарія і Міклот. 38 Міклот став батьком Шимеама. Вони також мешкали разом зі своїми родичами в Єрусалимі.
39 Нер став батьком Кіша. Кіш став батьком Саула. Саул став батьком Йонатана, Малкі-Шуа, Авінадава та Еш-Ваала.
40 Йонатановим сином був Мерів-Ваал, а Мерів-Ваал став батьком Михея.
41 Сини Михея: Пифон, Мелех, Тагреа й Агаз. 42 Агаз став батьком Яди[a], Яда став батьком Алемета, Азмавета й Зимрі. Зимрі став батьком Мози. 43 Моза став батьком Вінеа. А його сином був Рефая, сином Рефаї був Елеаза, сином Елеази був Азел.
44 Азел мав шістьох синів, ось їхні імена: Азрікам, Бокеру, Ізмаїл, Шеарія, Овдій та Ганан—усі вони були синами Азела.
Смерть царя Саула
10 У війні з филистимлянами ізраїльтяни почали тікати, багато з них полягло на горі Ґілбоа. 2 Филистимляни переслідували Саула та його синів. Вони вбили Саулових синів: Йонатана, Авінадава та Малкі-Шуа. 3 Битва ставала дедалі тяжчою для Саула, і коли його наздогнали лучники, вони поранили його стрілами. 4 Отож Саул звернувся до свого зброєносця: «Дістань меч і заколи мене, інакше ці необрізані[b] познущаються й позбиткуються з мене». Але його зброєносець відмовився, бо він був дуже нажаханий. Тоді Саул витягнув власного меча і впав на його вістря.
5 Коли зброєносець побачив, що Саул мертвий, він також упав на свій меч й помер. 6 Тож Саул помер, троє його синів і вся його родина померли разом з ним.
7 Коли ізраїльтяни, що жили в долині, побачили, що військо втекло, а Саул із синами помер, вони полишили свої міста й повтікали. Тоді прийшли филистимляни та оселилися там.
8 Наступного дня, коли филистимляни прийшли грабувати загиблих, вони знайшли тіла Саула та його синів на горі Ґілбоа. 9 Вони роздягли Саула, взяли його відтяту голову і озброєння й розіслали гінців по филистимських землях із доброю звісткою для своїх бовванів та людей. 10 Вони поклали його зброю у храмі своїх богів, а череп його повісили у храмі Даґона[c].
11 Коли усі люди в Явеш-Ґілеаді дізналися про все, що филистимляни зробили з Саулом, 12 тоді усі хоробрі чоловіки пішли й забрали тіла Саула та його синів і принесли назад у Явеш. Потім вони поховали їхні останки під дубом у Явеші і постилися протягом семи днів.
13 Саул помер через свою невірність Господу, бо не дотримувався Господніх заповідей. І за те, що за порадою він звертався не до Господа, а до ворожки. 14 Отож Господь і вбив його і віддав царство Давидові, синові Єссея.
Наслідуймо приклад Христа
12 Завдяки тим великим людям, ми маємо так багато прикладів непохитної віри. Тож відкиньмо все, що перешкоджає нам подолати відстань і перемогти в змаганнях; усе що уповільнює наш біг, разом із гріхом, який постійно примушує нас падати. 2 Хай завжди перед очима нашими буде Ісус, наш Провідник у вірі, Який приведе її до досконалості. Заради радості, що чекала на Нього, Христос витерпів страту на хресті й, прийнявши цю ганьбу, тепер посів Своє місце по праву руку від Божого престолу. 3 Пам’ятайте про Нього, Хто виніс таку наругу з боку грішників, щоб ви тепер не занепадали духом й не полишили ваші старання.
Бог—наш батько
4 Ваша боротьба з гріхом ще не стала для вас боротьбою до смерті. 5 Ви—діти Господні. Тож невже ви забули слова втіхи, звернені до вас:
«Мій сину, не нехтуй покаранням Господнім
і докори Його не вважай тягарем.
6 Бо суворість Господня—тим, кого Він любить,
й покарання Його—тим,
кого вважає за Своїх дітей».(A)
7 Терпіть недолю як Батьківське покарання: то Бог суворий з вами як зі Своїми дітьми. Бо ж яку дитину батько не карає? 8 Якщо ж ніхто вас не карає (кожну дитину карають), то, значить, ви не є законними дітьми, ви не є справжніми синами. 9 Крім того, всі ми маємо батьків—людей, які виховують нас і яких ми поважаємо. Тож наскільки більше мусимо ми підкорятися нашому духовному Батькові, щоб жити. 10 Суворість наших земних батьків—нетривала. Вони суворі з нами мірою свого розуміння, а Бог суворий з нами для того, щоб ми могли розділити з Ним Його святість. 11 Немає такої кари, яка б здавалася приємною, бо вона завдає болю, але згодом, тим, хто навчений нею, вона приносить мирний врожай праведного життя.
Як треба жити
12 Тож підніміть свої охлялі руки й зміцніть немічні коліна. 13 Живіть праведним життям, щоб отримати порятунок, і щоб неміч не спричинила вашу загибель.
14 Прагніть жити в мирі з усіма людьми. Тримайтеся подалі від гріха, та прагніть святого життя, бо без цього ніхто не зможе побачити Господа. 15 Пильнуйте, щоб ніхто не втратив милості та віри Божої і став подібний до гіркої рослини, яка створить ускладнення для вас і отруїть багатьох інших. 16 Пильнуйте, щоб ніхто не став розпусником або безбожником, як той Ісав[a], що свої права старшого сина віддав за тарілку їжі. 17 А потім, як ви знаєте, коли він хотів успадкувати благословення, то був відштовхнутий своїм батьком. І хоч лив сльози, але змінити нічого не міг.
18 Ви не прийшли до місця, яке можна побачити або торкнутись, подібно до гори, котру бачив народ ізраїльський, що горить вогнем, та вкрита темрявой, мороком й бурею. 19 Ви не почули звуків сурми й голосу, що промовляв слова, після яких кожен благав, щоб більше не було до нього ніяких слів. 20 Бо не могли вони витримати того, що було наказано їм: «Якщо хоча б тварина торкнеться тієї гори, то враз повинна бути побита камінням»(B). 21 Видовище було таким жахливим, що Мойсей промовив: «Я тремчу від страху»(C).[b]
22 Але ви прийшли до гори Сіон, до міста Бога живого—Небесного Єрусалиму[c], до тисяч і тисяч радісних Ангелів, які зібралися разом на свято. 23 Ви прийшли на зібрання першородних синів[d] Божих, чиї імена написані на небесах. Ви прийшли до Бога—Судді всіх людей. Ви прийшли до душ праведників, які вже стали досконалими. 24 Ви прийшли до Ісуса, Який приніс Новий Заповіт Своєму народу. Ви прийшли до крові, якою окропляють[e] і яка свідчить нам про кращі речі, ніж кров Авелева.
25 Будьте обережні і не відмовляйтеся слухати Господа, коли Він говорить. Якщо ті, хто відмовилися слухати Його попередження на землі, не уникли своєї долі, то чи не важче буде їм, коли Всевишній попереджатиме їх з небес? 26 Того разу голос Його потряс землю, а тепер Він пообіцяв: «Ще раз Я потрясу не лише землю, а й небеса»(D). 27 Слова «ще раз» означають, що все створене—нестійке, що воно буде знищене, а те, чого потрясти неможливо, залишиться незміненим.
28 Отже, якщо ми дістаємо царство, яке не можна потрясти, то будьмо вдячні, і служитимемо Богу з пошаною і страхом. 29 Бо наш Бог, немов вогонь палючий, який може знищити нас.
Не буде Ізраїлю кращих часів
6 Горе вам, кому на Сіоні добре,
кому безпечно на горі Самарії:
значні ви люди першого з народів,
до кого дім Ізраїлю за порадою приходить.
2 Підіть до Халне[a] подивіться,
йдіть звідти до великого Гамата[b].
Спустіться в филистимський Ґат[c].
Хіба ви кращі за ті царства? Ні!
Їхні землі просторіші за вашу.
3 О горе вам,
хто думати не хоче про день лихий покарання,
і наближає владу насильства.
4 Зараз ви лежите на ліжках із слонової кістки,
розліглися на ложах своїх.
Ви їсте найкращих ягнят із отари
й добре вгодованих телят.
5 Горе вам, хто співає під арфу, немов Давид,
хто складає пісні на музичних інструментах.
6 Горе вам, хто вино п’є із келихів повних,
хто коштовними пахощами змащує себе повсякчас,
і кого не турбує загибель Йосипового роду.
7 Але ж ваші часи минають,
ви піде у заслання попереду невільників.
Тоді припиняться гучні пиятики тих,
хто розлігся на ложах.
8 Господь Бог Собою поклявся. Ось що Господь Бог Всемогутній твердить:
«Мені огидна Якова гординя,
Я ненавиджу його укріплення і башти.
Тож видам місто це і все,
що в ньому ворогам нещадним».
Небагато залишиться в живих
9 Навіть якщо десять чоловік живими лишаться в одному домі, то й вони помруть. 10 Тоді найближчий родич та інший з родини піднімуть його, щоб винести його кістки з дому, і хтось когось спитає у віддаленому кутку дому: «Чи є ще хтось з тобою?» І почує відповідь: «Ні…»[d], а інший йому відкаже: «Цить! Бо не повинні ми згадувати ім’я Господа».
11 Дивись бо Господь накаже,
розтрощить Він великий будинок на скалки,
а маленьку оселю на тріски зітре.
12 Коні не скачуть по горах,
ніхто не оре коровами землю[e],
але ви перетворили справедливість на отруту
а плоди праведності—на гіркий полин.
13 Горе тим, хто веселиться в Ло-Деварі[f],
і хто говорить: «Хіба не здобули ми Карнаїм[g]
для себе силою своєю?»
14 «Дивіться, підніму Я проти вас народ,
о доме Ізраїлю,—
говорить Господь Бог Всемогутній.—
І вони гнобитимуть вас
від Лебо-Гамата до потоку Арава[h]».
Марія іде до Єлизавети
39 Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського. 40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. 41 І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа. 42 Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш. 43 Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене? 44 Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.
45 Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».
Марія славить Бога
46 І мовила Марія:
47 «Душа моя Господа звеличує,
і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,
48 бо зглянувся Він на смиренну свою рабу,
і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,
49 бо Всесильний зробив для мене велике.
Ім’я Його—святе.
50 Із роду в рід дарує Він милість тим,
хто шанує Його.
51 Він явив могутність руки Своєї,
усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.
52 Правителів могутніх Він скинув з їх престолів,
й людей смиренних натомість Він возніс.
53 Людей голодних Він обдарував добром,
і геть прогнав ні з чим людей багатих.
54 Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму,
згадавши Свою милість,
55 як обіцяв Він нашим предкам:
Авраамові й його нащадкам назавжди».
56 Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
Народження Іоана Хрестителя
57 Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина. 58 Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею. 59 І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька. 60 Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном». 61 Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали». 62 Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові. 63 Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
64 Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога. 65 І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи. 66 Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.
Пророцтво Захарії
67 А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
68 «Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю,
бо прийшов Він, щоб допомогти
народові Своєму і дати йому волю.
69 І Він прислав нам могутнього Спасителя
з дому слуги Свого Давида,
70 як і обіцяв устами святих пророків,
які жили в давнину.
71 Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших
і від влади всіх, хто нас ненавидить,
72 аби виявити милість нашим предкам
і пам’ять про Свій святий Заповіт[a],
73 про клятву, яку Він приніс нашому
предкові Аврааму:
74 визволити нас з-під влади ворогів наших
і дозволити нам служити Йому без страху,
75 а лише зі святістю й праведністю перед Ним
у всі дні життя нашого.
76 Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”,
оскільки прийдеш перед Господом,
аби приготувати шлях Йому
77 і сказати людям Його,
що вони будуть спасенні
через відпущення гріхів їхніх.
78 Через велике милосердя нашого Бога
новий день[b] засяє на нас з висоти,
79 щоб освітити тих,
хто живе під чорною тінню смерті,
і щоб направити стопи наші на шлях миру».
80 Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International