M’Cheyne Bible Reading Plan
Ковчег Божий на місці
16 Левити принесли ковчег Господа і поставили в наметі, який Давид спорудив для нього. І вони принесли жертву всеспалення та мирні жертви перед Богом. 2-3 Коли ж Давид скінчив приносити жертву всеспалення та мирні жертви, благословив він людей в ім’я Господа і кожному чоловіку та жінці Ізраїлю роздав по буханцю хліба, пирогу з фініками та в’язку родзинок.
4 Він призначив кількох левитів нести службу перед ковчегом Господа, щоб проголошувати подяки та хвали Господу, Богу Ізраїлю. 5 Асаф був головою, його першим помічником був Захарія, потім Яазіел, Шемірамот, Єгіел, Маттитія, Еліав, Беная, Овед-Едом та Єєл, які грали на арфах та лірах. Асаф грав на цимбалах. 6 Беная та Ягазіел, священики, мали сурмити в установлений час перед ковчегом Заповіту Господнього. 7 Отож того дня, Давид, як голова влаштував день дяки Господу і призначив Асафа та його родичів служити відправу дяки Господу.
Вдячний псалом Давида
8 Співайте дяку Господу, ім’я Його вславляйте,
народам про Його діла сповіщайте!
9 Співайте Йому! Пісню хвали Йому співайте!
Славте всі Його діла чудесні!
10 Пишайтеся Його святим ім’ям,
хай щастя буде тим, хто Господа шукає.
11 Вірте в Господа та Його силу,
хай Він постійно з вами буде.
12-13 Нащадки Ізраїлю, Божого слуги,
обранця Якова сини і доньки,
не забувайте тих чудес, що Бог творив,
діла і рішення Його завжди носіть у серці.
14 Господь—наш Бог,
і влада Його повсюди на землі.
15 У серці бережіть Його Угоду,
що Він заповідав для тисяч поколінь прийдешніх.
16 Він з Авраамом уклав ту клятву,
дав її Ісааку,
17 і Якову підтвердив Він Угоду вічну,
Ізраїлю як вічний заповіт.
18 Господь сказав: «Я землю Ханаанську
віддам вам у володіння».
19 Він так зробив, коли була їх купка
мандрівників на тій землі,
20 як вони блукали від народу до народу,
з одного царства до іншого.
21 Господь не дозволяв чинити зле їм,
попереджаючи царів стосовно них:
22 «Не зачіпайте народ, що помазав Я,
Моїм пророкам лиха ви не заподійте!»
23 Господу співай, уся земля!
Щоденно проголошуй:
«Господь рятує Свій народ!»
24 До всіх народів звістку донесіть про Його велич,
про чудеса, що творить Він, скажіть усім.
25 Адже Господь великий, слави гідний,
величніший Він за всіх богів.
26 Бо боги всі—лише боввани нікчемні;
Господь єдиний небеса створив.
27 Навколо Нього—краса і велич,
сила і радість в Його святому храмі.
28 Хвалу співайте, усі народи на землі,
воздайте Господу славу й могутність!
29 Вшановуйте Його ім’я,
приносьте жертви до Нього.
Схиліться перед Господом у величі Його священній.
30 Вся земле, перед Ним тремти!
Він Всесвіт збудував, міцний і непохитний.
31 Хай небеса радіють і втішається земля.
Нехай звучить поміж народів:
«Господь—наш цар!»
32 Нехай океан і все, що в ньому є, нуртує.
Хай буде щастя ниві й парості на ній.
33 Тоді й дерева в лісі Господу радіти будуть,
як прийде Він судити світ.
34 Дякуйте Господу за Його доброту,
за справжню милість Його вічну!
35 І кажіть: «Врятуй нас, Боже, Спасителю наш,
збери і порятуй від ворогів,
щоб славить ми могли Твоє ім’я священне,
і з гордістю розповідати про Твої діла славетні.
36 Благословенний є Господь наш Бог на всі віки!»
Тоді всі люди воздали хвалу Господу і сказали: «Амінь!»
37 Давид залишив Асафа та його родичів перед ковчегом Заповіту Господнього, щоб вони постійно служили й виконували щоденні обов’язки перед ковчегом. 38 Також Давид залишив там Овед-Едома та його шістдесят вісім родичів. Овед-Едом, син Єдитуна, як і Госа, були залишені як охоронці брами.
39 Задок-священик та його брати-священики мали служити перед наметом Господа на узвишші Ґівеонському 40 й приносити постійні жертви всеспалення Господу вранці та ввечері на вівтарі всеспалення, згідно з тим, що написано в Законі Божому, який Він заповів Ізраїлю. 41 Разом з ними Геман, Єдутун та інші вибрані й поіменно призначені дякувати Господу «за вічну Його милість». 42 Геман з Єдутуном були відповідальні за сурми й цимбали для музикантів, інструменти для оспівування Господа, а сини Єдутуна відповідали за браму.
43 Потім усі люди розійшлися по домівках. І Давид повернувся додому, щоб благословити свою родину.
Стежте за тим, що говорите
3 Брати і сестри мої, небагатьом із вас доведеться стати вчителями, бо ви ж знаєте, що вчителів чекає більш суворий суд.
2 Я попереджаю про це, оскільки всі ми часто впадаємо в гріх. І якщо людина не грішить у словах своїх, то вона досконала, та вміє тіло своє контролювати. 3 Ми вкладаємо вуздечки до рота коням, щоб вони слухалися нас і ми могли керувати всім їхнім тілом. 4 Це справедливо й щодо кораблів: хоч які вони великі, і хоч якими б їх сильними вітрилами носило, але ж воля керманича скеровує їх дуже невеличким кермом.
5 Отак і язик наш, хоч і невеличка частка тіла, а багатьма ділами великими вихваляється. Від маленького полум’я може згоріти цілий ліс. 6 Язик—це полум’я. Він є осередком зла поміж частин нашого тіла. Він оскверняє все тіло і спалює все наше буття. Сам же язик запалюється від пекельного вогню.
7 Різноманітних звірів, птахів, плазунів, різні морські створіння людина може приборкати і приборкала. 8 Але жодна людина не може приборкати язик. Він є злом нестримним, повним смертельної отрути. 9 Ним ми прославляємо Господа і Отця і ним же проклинаємо людей, які створені за подобою Божою[a]. 10 Ті ж самі уста і благословляють, і проклинають. Брати і сестри мої, так не повинно бути. 11 Хіба можуть з одного джерела текти чиста й брудна вода? 12 Брати і сестри мої, чи може фіґове дерево родити оливки, а виноград—смокви? Отак і солона та прісна вода не течуть з одного джерела.
Справжня мудрість
13 Хто серед нас насправді мудрий та розумний? Нехай той доведе це доброю поведінкою, своїми смиренними вчинками, породженими мудрістю. 14 Та якщо серце ваше сповнене гіркої заздрості й себелюбства, то у вас немає підстав вихвалятися, бо це просто приховування брехні за істиною. 15 Це не та мудрість, що сходить з небес, а земна, недуховна й диявольська. 16 Бо там, де є заздрість й себелюбство, там безладдя і усіляке лихо. 17 А мудрість, що сходить з небес, насамперед чиста, по-друге, мирна, добра, покірлива, багата на милосердя і добрі справи. Вона неупереджена і щира. 18 Плоди праведності отримають ті, хто мирно працює, щоб досягти миру.
Едом буде покарано
1 Ось з’ява, яка була Овдію. Ось що Господь мій Бог сказав про Едом:
«Почули ми звістку від Господа
й послав Він посланця сказати усім народам:
„Війною ми підемо на Едом”.
Господь звертається до Едому
2 І Я зроблю тебе, Едоме,
найменшим між народів,
і зневажатимуть тебе усі надміру.
3 Погорда серця твого обдурила тебе,
того, хто мешкає в щілинах неприступних скель[a],
чий дім—гора висока, бо думав ти:
„Хто може мене скинути униз на землю?”»
Едом буде скинуто
4 Ось що говорить Господь:
«Навіть якщо літаєш ти високо, немов орел,
та гніздо в’єш собі серед зірок,
звідти скину Я тебе.
5 Тебе вщент зруйновано буде:
до тебе злодії прийдуть,
грабіжники вночі наскочать,
та заберуть усе, що либонь забажають.
Коли наймити у виноградниках твоїх збирають врожай,
вони залишають де-кілько грон на лозі.
6 Але вороги пильно шукатимуть скарби таємні,
які приховував Ісав[b], та, знайшовши їх,
пограбують усе, нічого не залишать!
7 Всі, з ким Угоду маєш,
гнатимуть тебе аж до кордону,
обдурять спільники тебе і переможуть.
І друзі, з ким ти хліб ділив,
на тебе наготують пастку, говорячи:
„Він нічого не запідозрює!”»
8 «Хіба не буде так,—Господь говорить,—
що в день той мудрих геть Я вигублю з Едому,
і розумних вижену із гір Ісава[c].
9 І навіть воїни твої, Темане,[d] злякаються,
бо вбито буде їх в горах Ісава.
10 За кривду свого брата Якова тебе покриє сором,
і вигублений будеш ти повік.
11 Того дня, коли ти осторонь стояв,
й Ізраїлю не пропонував допомоги,
коли чужинці захопили все добро його,
коли ввійшли ті зайди в його брами
і розіграли жеребом Єрусалима долю,
а ти, Едоме, в той день був як один із них,
чекаючи на частку свою.
12 В той день було не варто зловтішатись[e]
із горя брата Якова,
не слід тобі в той день було радіти
з гибелі народу Юди,
не слід було хвалитися[f] в день їхнього нещастя.
13 Не слід тобі було заходити до брами
Мого народу в день його страждань.
Не варто було зловтішатися з його біди у день,
коли його спіткало лихо.
Не слід було забирати його добро
під час його біди.
14 Не слід тобі було стоять на перехресті,
щоб не пускати втікачів,
не слід було тобі віддати ворогам усіх,
хто уцілів у день нещастя.
15 Бо наближається Господній день до всіх народів.
Як ти вчинив, так і з тобою вчинять,
твої діла впадуть на голову твою.
16 Бо так, як ви пролили[g] кров на горі Моїй святій,
так і інші народи проллють і вашу кров.
Вам прийде кінець,
начебто вас ніколи й не було!
17 Та на горі Сіон залишаться вцілілі,
гора Сіон і далі лишиться святою,
й народ Якова[h] знов володітиме майном своїм.
18 І буде він, народ Якова, вогнем,
народ Йосипа—полум’ям,
а народ Ісава[i]—соломою,
який перетвориться на попіл,
бо спалять й пожеруть його вони».
«І жодного, хто вижив, не лишиться
в Ісавовому домі,—так Господь звелів.—
19 Й народ Неґева заволодіє горами Ісава,
народ з підгір’я завоює филистимські землі.
Цей народ мешкатиме на землях Ефраїма,
та на рівнинах Самарії,
а Веніамин—в Ґілеаді.
20 А військо ізраїльських вигнанців
заволодіє ханаанцями аж до Зарефата.
А вигнанці з Єрусалима в Сефараді[j]
завоюють міста Неґеву.
21 А визволителі[k] зійдуть на Сіон,
та керуватимуть народом,
який живе на горі Ісава.
Та все ж, те царство належатиме Господу».
Ісус обирає перших учнів
(Мт. 4:18-22; Мк. 1:16-20)
5 1-2 Сталося так, що коли Ісус стояв біля Ґенісаретського озера[a], навколо Нього зібралися люди й слухали Слово Боже. Ісус побачив два човни на березі озера. З них якраз зійшли рибалки й мили свої сіті. 3 Ісус увійшов до одного з човнів, який належав Симонові, й попросив господаря трохи відплисти від берега. А сам сів і почав з човна навчати натовп, який стояв біля води.
4 Скінчивши говорити, Ісус сказав Симонові: «Відпливи на глибину, закинь сіті, та зловиш багато риби». 5 Симон відповів: «Учителю, ми тяжко трудилися цілу ніч і нічого не зловили, але якщо Ти так кажеш, я закину сіті».
6 Зробивши так, вони зловили дуже багато риби, аж сіті почали рватися. 7 То гукнули вони товаришів на іншому човні, щоб ті допомогли їм. Ті підпливли, й обидва човни так наповнилися рибою, що мало не почали тонути. 8 Побачивши це, Симон-Петро припав до Ісусових колін і вигукнув: «Залиши мене, Господи, бо я чоловік грішний!» 9 Петро казав так, бо, як і всі інші, хто були з ним, він був приголомшений такою рибальською здобиччю. 10 Так само вражені були й Симонові товариші Яків та Іоан, Зеведеєві сини. То Ісус сказав Симонові: «Не бійся. Відтепер ти ловитимеш душі людські!»
11 Вони повитягали човни на берег, все полишили й пішли за Ісусом.
Зцілення прокаженого
(Мт. 8:1-4; Мк. 1:40-45)
12 Якось перебував Ісус в місті, де мешкав один чоловік, вкритий проказою. Коли він побачив Ісуса, то, впавши долілиць перед Ним, благав: «Господи, якщо на те воля Твоя, Ти можеш зцілити мене». 13 Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Моя воля! Зцілися!» Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він став чистим. 14 Тоді Ісус наказав чоловікові: «Дивися ж, нікому не кажи про це. Краще піди й покажися священику[b], та принеси пожертву за своє очищення, як наказував Мойсей. Це й буде свідченням твого одужання».
15 Але чутки про Нього поширювалися все більше. Цілі натовпи звідусіль сходилися, щоб послухати Його та зцілитися від хвороб своїх. 16 Однак Він часто усамітнювався в безлюдних місцях й молився.
Зцілення паралізованого
(Мт. 9:1-8; Мк. 2:1-12)
17 Сталося так, що одного разу, коли Ісус проповідував людям слово Своє, перед Ним також сиділи фарисеї й вчителі Закону, які посходилися до Нього з різних міст Ґалилеї та Юдеї, а також із Єрусалиму. І сила Господня була з Ісусом, тож міг Він зцілювати людей.
18 Кілька чоловіків принесли до Ісуса паралізованого, який лежав у ліжку й намагалися пронести його і покласти перед Ним. 19 Але пробитися крізь натовп вони не змогли, тож, розібравши дах будинку, де був Ісус, спустили хворого на його ліжку посеред натовпу перед Ним. 20 Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до хворого: «Друже, гріхи твої прощені!»
21 На те фарисеї та книжники подумали: «Хто Він такий, що так зневажає Всевишнього? Ніхто не може прощати гріхи, крім Самого Бога!»
22 Та Ісусові були відомі їхні думки, тож Він їм відповів: «Чому ви так думаєте? 23 Що легше сказати: „Твої гріхи прощені” чи „Вставай і ходи?” 24 Але Я доведу, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Кажу тобі, вставай, бери постіль свою і йди додому!»
25 Тієї ж миті паралізований встав перед ними, забрав свої ноші і подався додому, прославляючи Бога. 26 Всі були вражені й хвалили Бога. Благоговіння охопило їх, й вони казали: «Сьогодні ми бачили неймовірні речі!»
Покликання Левія (Матвія)
(Мт. 9:9-13; Мк. 2:13-17)
27 Ісус пішов звідти й згодом побачив чоловіка на ім’я Левій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» 28 Тож Левій полишив усе і вирушив за Ним.
29 У себе вдома Левій влаштував великий обід на честь Ісуса. Разом з ними за столом сиділо чимало збирачів податків та інших людей. 30 А фарисеї та книжники докоряли Ісусовим учням: «Чому ви їсте й п’єте за одним столом зі збирачами податків та грішниками?» 31 На це їм Ісус відповів: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. 32 Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».
Про піст
(Мт. 9:14-17; Мк. 2:18-22)
33 Вони сказали Ісусові: «Іоанові послідовники й прибічники фарисеїв часто постяться й моляться, а Твої учні їдять і п’ють». 34 Ісус сказав їм: «Чи змусите ви поститися друзів нареченого на весіллі, поки молодий ще з ними? 35 Та прийде час, коли молодого заберуть від них, тоді вони й почнуть поститися».
36 Тоді ж Ісус розповів їм притчу: «Ніхто не відриває латку від нового одягу, щоби пришити на старий. Якщо так зробити, то й нову одежину порвеш, і до старої не припасується латка від нової. 37 Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи. Якщо так зробити, нове вино розірве міхи й розіллється, а міхи зіпсуються. 38 Молоде вино треба наливати в нові міхи. 39 Ніхто не схоче після старого вина пити молоде, бо скаже: „Старе вино краще”».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International