Book of Common Prayer
1 До Соломона[a].
Допоможи царю робити мудрі кроки, Боже,
й вершити справи доброчесно, як і Ти.
2 Допоможи царю судить людей по правді,
приймати мудрі рішення для блага бідаків.
3 Хай буде мир і справедливість на землі.
4 Нехай опорою нужденним стане цар
і допоможе беззахисним і покарає злих.
5 Нехай із року в рік повагу й шану він має від людей
аж поки сонце й місяць в небі тішитимуть зір.
6 Хай буде цар таким, як дощ для ниви,
та злива, що дає життя зерну.
7 Хай квітне доброта, поки він править,
хай мир і спокій, мов той місяць, будуть на віки.
8 Від моря і до моря хай сягають володіння,
аж від Євфрата до окраїни землі[b].
9 Ви, жителі пустелі, схиліться перед ним,
ви, вороги запеклі, долілиць перед царем!
10 Правителі Таршиша і далеких берегів
нехай пошлють дари,
нехай царі Шеби й Севи приносять данину.
11 Нехай усі царі схиляють голови в шанобі,
нехай усі народи має в служінні він.
12 Наш цар нужденному
й беззахисному йде на поміч.
13 Нещасні й бідаки у ньому бачать силу,
він їх підтримує в житті.
14 Не дасть він на поталу безсердечним і недобрим,
життя убоге кожного цінує він.
15 Хай довго цар живе, хай Шеби золото дістане.
Молитеся завжди й благословення шліть йому щоденно.
16 Хай щедрим урожаєм колосяться ниви,
на схилах гір хай наливаються плоди.
Лани хай родять, як в Ливані,
як луки травами, хай повняться міста людьми.
17 Довічну славу має хай наш цар,
у пам’яті людській нехай повік живе його ім’я!
Благословен хай буде він народом,
і кожного нехай благословить.
18 Славте Господа, ізраїльського Бога!
То тільки Бог всі чудеса здійснити міг.
19 Славте вічно ймення Його славне!
Хай славою Його наповниться весь світ.
Амінь, амінь!
20 На цьому закінчуються молитви Давида, сина Єссея.
Йод
73 Мене створили і тримають Твої руки,
допоможи збагнуть і вивчити Твої завіти.
74 Хто поклоняється Тобі, мене побачить і зрадіє,
бо на Твої накази покладаюсь я.
75 Я знаю, Господи, що Твій присуд—справедливий,
мене страждати Ти недаремно змусив.
76 Тепер утіш мене, Твою любов і милість дай пізнати,
адже Ти дав обітницю рабу Своєму.
77 Своєю милістю мене благослови, дай жити,
адже я втішений Твоїми настановами.
78 Хай будуть присоромлені хвальки,
які звели на мене наклеп.
Я тільки думав про Твої накази.
79 Нехай повернеться до мене кожен,
хто знає Твій Заповіт і хто Тебе боїться.
80 Дай бути щиросердим перед Твоїм Законом,
аби ганьби ніколи не спізнати.
Каф
81 Душа моя Твого спасіння прагне,
плекаю всі надії на Твої слова!
82 Я видивився очі, очікуючи дій Твоїх,
коли ж мене утішиш Ти?
83 Коли я всохну, мов пустий бурдюк на смітнику,
то і тоді я пам’ятатиму Твої закони.
84 Як довго має жити Твій слуга,
щоб покарав Ти переслідувачів у суді?
85-86 Наготували кривдники для мене пастку,
за мною пантрували безпричинно.
Я довіряюсь, Господи, усім Твоїм повчанням,
тож прошу в Тебе допомоги!
87 Вони ледь не позбавили мене життя,
хоч я ніколи не порушував Твоїх наказів.
88 Вдихни життя у мене милістю Своєю,
щоб міг життя прожити за Господнім словом.
Ламед
89 О Господи, Твої накази
вічно житимуть на Небесах!
90 Із роду в рід Твої накази, віри гідні, будуть діяти.
От землю Ти створив, вона існує й досі.
91 Усе тримається на справедливості Твоїй,
адже усе Тобі покірне.
92 Якби я не кохав Твого Закону,
давно б мені страждання скоротили вік.
93 Навік закарбував у пам’яті Твої накази,
тому що ними керувався у житті.
94 Я—Твій, спаси мене,
щоб міг я слідувати Твоїм наказам.
95 Ті кривдники мене згубити сподівались,
я ж прагнув осягнуть Твій Заповіт.
96 Я усвідомив, що всьому кінець настане,
лиш настановам Господа кінця немає.
Погані сестри: Ізраїль та Юдея
6 І Господь сказав мені за часів царювання Йосії: «Чи бачив ти, що зробила підступна Ізраїль[a]? Сходила вона на кожне узвишшя, й під кожним деревом рясним чинила розпусту, поклоняючись нікчемним ідолам. 7 І Я сказав собі: „Накоївши такого, вона повернеться до Мене”. Але вона не повернулась, а її брехлива сестра Юдея бачила все це. 8 І як Я побачив усю цю розпусту, якою займалася підступна Ізраїль, Я відштовхнув її. Я розлучився з нею, та її підступна сестра Юдея не злякалася. Вона також погрузла в розпусті. 9 І вона не вбачала в тому чогось нечестивого, що зганьбила своєю розпустою всю Мою землю, і перелюб чинила з камінням і деревами[b]. 10 І навіть по всьому цьому[c] підступна сестра її Юдея не повернулася до Мене всім своїм серцем. Вона тільки прикидалася». Так каже Господь.
11 І Господь сказав мені: «Підступна Ізраїль більш праведна, ніж зрадлива Юдея, тому що щиро визнала свою вину». 12 Іди й проголоси слова ці на півночі. Скажи так:
«Повернися, підступна Ізраїль,
—каже Господь.—
Я більш на тебе не гніваюся,
бо справді милосердний Я.
Не гніватимусь Я на тебе повік.
13 Тільки визнай провину свою, визнай,
що грішила проти Господа Бога твого.
І що поклонялася багатьом богам чужим
під південним деревом розкішним,
і не слухалася ти Мене».
Так каже Господь.
14 «Поверніться, діти бунтівні,—каже Господь,—бо Я володар ваш. Я візьму вас по одному з міст та по двоє з родів і приведу вас до Сіону. 15 Я дам вам пастирів, що до душі Мені, вони дбатимуть про вас мудро і вправно. 16 Ви примножитеся й рясно заселите землю, як настануть ті дні, коли людям більше не треба буде говорити про ковчег Заповіту Господа. Вони не думатимуть про нього, не пам’ятатимуть, їм більше не потрібно буде дбати про нього, ані виготовляти його знову. 17 Тоді назвуть вони Єрусалим Престолом Господнім. Усі народи зберуться в Єрусалимі, щоб уславити ім’я Господа й вони не плекатимуть більше затятість своїх лихих сердець. 18 На ті часи дім Юди і Ізраїля прийдуть разом із землі північної до країни, яку віддав Я батькам вашим у спадок».
28 Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити. 29 Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки, 30 зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків. 31 Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні. 32 Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.
Ви теж грішні
2 О, людино! Хоч би хто ти був, немає тобі виправдання, якщо ти судиш інших. Судячи іншого, засуджуєш себе, бо чиниш той самий гріх, як і ті, кого судиш. 2 Ми знаємо, що Божий суд над тими, хто робить так—справедливий. 3 Невже ти вважаєш, що засуджуючи інших за такі самі вчинки, що й ти чиниш, тобі вдасться уникнути Божого суду? 4 Чи, може, ти зневажаєш Його велику доброту, терпимість і терпіння? Може, не розумієш, що Його доброта вказує тобі шлях до покаяння?
5 О, людино! Через свою впертість і нерозкаяне серце, ти помножуєш покарання Боже проти себе в день гніву, коли Праведний Суд Божий буде виявлений. 6 Бог відплатить кожному за його вчинки. 7 А тим, хто добрими вчинками шукає славу, пошану й безсмертя, Бог даруватиме вічне життя. 8 Бог відплатить гнівом і люттю тим, хто не йде шляхом праведним, а навпаки себелюбно служить неправді.
9 Лихо й страждання тому, хто чинить зло: спершу юдеям, а потім і поганам. 10 Нехай буде слава, мир і пошана кожному, хто чинить добро: спершу юдеям, а потім і поганам. 11 Бог не дає переваги нікому.
Зцілення хворого в купальні
5 Після цього настало юдейське свято, й Ісус пішов до Єрусалиму. 2 Там біля Овечих воріт є купальня, що звалася арамійською Вифезда[a] і мала п’ять критих галерей з колонами. 3 У тих галереях лежало багато хворих, сліпих, кривих та немічних. [Вони чекали, поки вода почне вирувати][b]. 4 [І час від часу Ангел Господній сходив з неба, щоб збовтати воду. І той, хто першим входив у ту воду, одразу видужував, хоч би якою хворобою він страждав][c].
5 І був там чоловік, який хворів на той час уже тридцять вісім років. 6 Коли Ісус побачив, що той чоловік лежить там, і знаючи, що він хворіє так давно, Він запитав: «Хочеш одужати?»
7 Хворий Йому відповів: «Господи, нікому мене занурити у воду, коли вона починає вирувати. Поки я намагаюся дістатися до купелі, як мене завжди хтось випереджає». 8 Ісус сказав йому: «Вставай, візьми постіль свою і ходи». 9 І чоловік одразу ж одужав, узяв постіль свою і почав ходити. І сталося це в суботу.
10 Юдеї почали говорити щойно зціленому: «Сьогодні субота, і Закон забороняє носити постіль у руках!» 11 Той відповів: «Чоловік, Котрий зцілив мене, сказав: „Візьми постіль свою і ходи”». 12 Тоді вони спитали його: «Хто цей Чоловік, Який сказав тобі взяти постіль і йти?» 13 Але зцілений не знав, Хто то був. Оскільки там було багато людей, то Ісус пішов звідти, щоб Його не помітили.
14 Пізніше Ісус знайшов того чоловіка у храмі й мовив до нього: «Ось ти вже й видужав, тож не гріши більше, аби з тобою чогось гіршого не сталося». І той чоловік пішов. 15 І він розповів юдеям, що це Ісус зцілив його. 16 Через те й стали переслідувати юдеї Ісуса, бо Він усе це робив у суботу.
17 Ісус сказав їм: «Отець Мій працює весь час безперервно, то й Я мушу так працювати». 18 Через це, ще дужче юдеї захотіли вбити Його. Вони казали: «Він не лише порушив Закон про суботу, а й Бога Отцем Своїм називав, тим самим ставлячи Себе нарівні з Богом».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International