Book of Common Prayer
1 Для диригента. На мелодію: «Голуб на далекому дубі». Міктам Давида, коли филистимляни захопили його в Ґаті.
2 Помилуй мене, Боже,
бо гнавсь за мною чоловік,
весь день мені спокою не давав.
3 На кожний крок людці чатують,
вони цькують мене невпинно.
Чимало маю ворогів між можновладців.
4 Але як тільки жах мене проймає,
я довіряюсь Богу я, і на Нього покладаюсь.
5 Я слово Боже прославляю,
я вірю Богу, то й страху я не маю,
що смертні заподіяти можуть щось мені.
6 Вони мені невпинно дошкуляють,
все лихо затівають проти мене,
або слова перекрутивши, ними ж і шпиняють.
7 Ті вороги гуртуються довкола:
хоч би куди пішов і хоч би що зробив—
підстерігають душу й плоть мою.
8 Ти прожени їх, бо нечестиві в них шляхи,
дай їм спізнати чужоземців лють.
9 Звичайно, бачив Ти, як я тремтів від болю,
Ти сльози всі мої порахував і пам’ятав.
10 Тому відступляться, я знаю, зникнуть вороги,
коли я попрошу Тебе про допомогу,
бо Ти—мій Бог!
11 Ціную я обітницю Господню
і прославляю Боже слово я.
12 Я в Бога вірую, тому страху не маю.
Що люди можуть заподіяти мені?
13 Я мушу виконати обіцянку Богу,
Тобі, віддячити, о Боже, мушу я.
14 Бо врятував Ти мою душу в смертний час,
не дав спіткнутися й упасти,
щоб жити я міг у світлі Божім,
що осяває кожного із нас!
1 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давида від того часу, як він утік від Саула в печеру.
2 Помилуй, Боже, милосердний будь,
бо прихисток душа в Тобі шукає.
Шукає, під яке б крило сховатись,
пересидіти скрути час.
3 До Бога я Всевишнього звертаюсь,
молюся Богу, що опікується мною.
4 Пошле з небес Він допомогу,
мене врятує, ворога скарає. Села
Пошле мені Господь любов
і праведність неложну.
5 О моя душе, мушу я лежати серед левів,
цих ненажер-людей,
що мають зуби, наче списи й стріли,
а язики—нагострені мечі.
6 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
7 Хотіли вороги мене спіймати,
сплели тенета мені ноги заплести,
нарили ями, та самі ж туди й упали. Села
8 Готовий я усе знести, зміцнилось серце,
співатиму Тобі й складатиму пісні.
9 Прокинься, моя душе,
прокиньтесь, арфи й ліри,
світанок привітаємо разом.
10 Володарю! Тебе прославлю я серед народів,
співатиму про Тебе всьому світу!
11 Бо праведна любов Твоя сягає вище неба,
а вірність лине у захмарний світ.
12 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
1 Для диригента. На мелодію «Не знищуй». Міктам Давидів.
2 Чи завжди ви, правителі високі[a],
правдиві вироки даєте людям?
Чи справедливо судите людей?
3 Ні! В ваших серцях—ненависть,
а в справах—беззаконня,
злочинні ваші дії по всій землі.
4 Ті нечестивці з материнської утроби
вже оступилися, брехню плодити стали.
5 Гнів їхній, мов зміїна отрута.
Мов кобра, що оглухла і спів заклинача не чує.
6 Так нечестивці затикають вуха,
як чорні задуми свої плетуть.
7 Повибивай їм, Боже, зуби в роті!
Повиривай, о Господи, цим левам ікла.
8 Хай їхня сила зійде стічною водою,
нехай потопчуть їх, як ті пожухлі трави.
9 Нехай розтануть, сліду не лишивши,
як той слимак повзучий.
Хай сонця вік не бачать,
як викидень дочасний.
10 Нехай жене їх вітер, мов бур’ян колючий,
що полум’ям зайнятися не встиг,
та вже затух і горщик не нагрів.
1 Для диригента. Псалом Давидів.
2 Послухай моє слово, Боже,
і захисти від люті ворогів!
3 Сховай мене від замислів лихих людців,
врятуй від їхніх намірів нечесних.
4 В них язики, мов вигострений меч,
гіркі слова у них, мов влучні стріли, вилетіть готові.
5 Без попередження, зі схованки в кущах,
не розбираючись, чи щира то людина,
вони готові вбити її.
6 Одне одного підбадьорюють вони словами злими,
коли замислюють розкинуть сіті зради.
«Ніхто нас не побачить»,—кажуть так.
7 Свої підступні пастки приховавши,
вони шукають жертв собі.
Людина—потайна, закрите її серце.
8 Та Бог також Свою стрілу пускає,
тоді підтятий, упаде нараз запеклий ворог.
9 Бог може так зробити,
що ворог попаде у власну пастку.
І заніміє той, хто це побачить.
10 А потім зрозуміє, що там сталось,
про Божі діла почне оповідати.
11 Бог праведника щастям наділяє.
Бо чоловік той покладається на Бога,
тож чесні люди Бога прославляють.
1 Для диригента. Псалом Давидів. Хвальна пісня.
2 О Боже на Сіоні, Тебе я величаю,
Тобі я віддаю усе, що обіцяв.
3 Увесь народ пройде перед Тобою,
й молитви наші Ти почуєш.
4 Коли гріхи обтяжують нам душу,
Ти їх знімаєш з нас.
5 Щасливий той, кого обрав ти, Боже,
хто прославлятиме Тебе в Твоєму храмі.
Ми маємо усе в священному Твоєму храмі.
6 Ти Той, Хто нас рятує, Боже, відповідаєш нам,
приносиш перемогу величною Своєю міццю.
7 Він підперезаний Своєю владою,
Він гори нагромадив.
8 Він усмирив бурхливе море, заспокоїв хвилі грізні,
й народів грізне невдоволення спинив.
9 В усіх кінцях землі народи вражені всім тим,
що Ти здійснив.
Тобою приголомшені на заході й на сонцесході.
10 Про землю дбаєш, напуваєш Ти її,
і океан, і ріки Ти наповнюєш водою
і робиш життєдайною ту воду.
11 На зорані поля Ти направляєш дощ.
Вологою напоюєш лани, розпушуєш дощами землю
й благословляєш пагінці рости.
12 Ти рік новий стрічаєш щедрим урожаєм,
заповнюєш засіки свіжими дарунками ланів.
13 Рясними травами вкриваються пустелі,
і голі гори пасовиськами стають.
14 Куди не глянь, на пасовиськах вівці,
долини повняться зерном добірним.
Усі співають й веселяться в щасті.
Бог покарав Ізраїль
17 Прокинься, збудись, піднімися, Єрусалиме,
якому випало з руки Господньої прийняти
і випити чашу гніву Божого до дна.
Її ти випив і ні краплі не лишив.
Достатньо там було, щоб захитався ти безсило.
18 Немає нікого, хто б повів Єрусалим,
жоден з народжених нею дітей не годен на це.
Жоден з вихованих нею синів не очолить її[a].
19 Два нещастя на тебе звалилося:
руйнування й спустошення, голод і вбивства.
Хто тужитиме за тобою? Хто втішить тебе?
20 Заслабли твої діти.
Вони лежать на розі кожної вулиці,
мов ті антилопи в сітях,
охоплені Господнім гнівом, Божим докором.
Та Бог карав їх до тих пір,
доки не в силах вже були виносити страждань.
21 Тому вислухайте Мене всі, хто постраждав,
хто сп’янів, але не від вина,
а від отрути смертельної.
22 Господь, ваш Володар, ваш Бог,
Який захищає Свій народ, ось що вам каже:
«Погляньте, Я взяв з ваших
рук чашу смертельної отрути,
що змушує людей заточитися.
Ви вже не питимете з цієї чаші,
чаші Мого гніву.
23 Я віддам її в руки тим, хто змусив вас страждати,
хто наказав вам: „Падайте додолу,
щоб ми потопталися по ваших тілах”.
Ви зрівняли свої спини з землею,
а вони топталися по них, як наче йшли по вулиці».
4 Ось що я хочу сказати: поки спадкоємець іще дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і володіє всім. 2 Він перебуває під охороною опікунів і домашніх слуг, аж доки не настане час, призначений його батьком. 3 Так само й ми, поки були «дітьми», то були поневолені непотрібними правилами[a] цього світу.
4 Та коли настав час, Бог послав Сина Свого, Який був народжений від жінки і жив за Законом. 5 Бог послав Його, щоб Він визволив тих, хто жив під Законом, щоб Бог усиновив нас. 6 А через те, що ви Його діти, Бог послав Дух Сина Свого у ваші серця. І той Дух гукає: «Авва!»[b]—тобто «Отче».
7 Тож якщо ви більше не раби, а діти Господа, то Бог також зробив вас Своїми спадкоємцями.
Про Павлову любов до галатських християн
8 У минулому, коли ви не знали Бога, ви були рабами богів, що не були справжніми богами. 9 Але тепер, коли ви пізнали істинного Бога, вірніше, це Господь пізнав вас, то чому ж ви повертаєтеся до тих немічних та непотрібних правил, яким знову намагаєтеся служити? 10-11 Мене непокоїть те, що ви дотримуєтеся вчення про певні дні, місяці, сезони та роки. Я боюся, що праця моя для вас була марною.
Ісус допомагає поганській дитині
(Мт. 15:21-28)
24 Залишивши те місце, Ісус подався до околиць Тира. Він бажав, щоб ніхто не довідався про Його прихід, тож Він увійшов у дім, але так і не зміг утаїтись. 25 Одна жінка, в якої дочка була одержима нечистим, почула про Ісуса, прийшла і впала перед Ним на коліна. 26 Жінка не була єврейкою, а була родом з сирійській Фінікії. Вона благала Ісуса вигнати біса з її дочки.
27 Ісус сказав їй: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам, по-перше дай дітям наїстися». 28 Та вона відповіла: «Так, Господи, але й собакам під столом перепадають крихти від того хліба, що діти їдять». 29 Тоді Ісус мовив до неї: «Це дуже добра відповідь, тож іди з миром; біс вийшов із твоєї дочки». 30 Жінка пішла додому й побачила, що дочка її лежить у ліжку, а біс і справді залишив її.
Зцілення глухого
31 Ісус залишив околиці Тира й подався через Сидон до Ґалилейського озера через землі Десятимістя. 32 Там до Нього привели глухого чоловіка, який і говорив дуже погано й благали Ісуса покласти на нього руки. 33 Ісус відвів глухого вбік, подалі від натовпу, і вклав пальці в його вуха. Потім, сплюнувши, Ісус торкнувся його язика. 34 Тоді подивився на небо, глибоко зітхнув і сказав глухому: «Еффата!» (Тобто: «Відкрийся!»)
35 І тієї ж миті вуха глухого відкрилися, і язик його розв’язався, і він почав говорити виразно. 36 Ісус наказав усім присутнім нікому про це не розповідати. Але чим суворіше Він наказував, тим більше вони розголошували. 37 Всі були дуже вражені й казали: «Він все робить добре: навіть глухим повертає слух, а німим дарує новий голос».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International