Book of Common Prayer
1 До Соломона[a].
Допоможи царю робити мудрі кроки, Боже,
й вершити справи доброчесно, як і Ти.
2 Допоможи царю судить людей по правді,
приймати мудрі рішення для блага бідаків.
3 Хай буде мир і справедливість на землі.
4 Нехай опорою нужденним стане цар
і допоможе беззахисним і покарає злих.
5 Нехай із року в рік повагу й шану він має від людей
аж поки сонце й місяць в небі тішитимуть зір.
6 Хай буде цар таким, як дощ для ниви,
та злива, що дає життя зерну.
7 Хай квітне доброта, поки він править,
хай мир і спокій, мов той місяць, будуть на віки.
8 Від моря і до моря хай сягають володіння,
аж від Євфрата до окраїни землі[b].
9 Ви, жителі пустелі, схиліться перед ним,
ви, вороги запеклі, долілиць перед царем!
10 Правителі Таршиша і далеких берегів
нехай пошлють дари,
нехай царі Шеби й Севи приносять данину.
11 Нехай усі царі схиляють голови в шанобі,
нехай усі народи має в служінні він.
12 Наш цар нужденному
й беззахисному йде на поміч.
13 Нещасні й бідаки у ньому бачать силу,
він їх підтримує в житті.
14 Не дасть він на поталу безсердечним і недобрим,
життя убоге кожного цінує він.
15 Хай довго цар живе, хай Шеби золото дістане.
Молитеся завжди й благословення шліть йому щоденно.
16 Хай щедрим урожаєм колосяться ниви,
на схилах гір хай наливаються плоди.
Лани хай родять, як в Ливані,
як луки травами, хай повняться міста людьми.
17 Довічну славу має хай наш цар,
у пам’яті людській нехай повік живе його ім’я!
Благословен хай буде він народом,
і кожного нехай благословить.
18 Славте Господа, ізраїльського Бога!
То тільки Бог всі чудеса здійснити міг.
19 Славте вічно ймення Його славне!
Хай славою Його наповниться весь світ.
Амінь, амінь!
20 На цьому закінчуються молитви Давида, сина Єссея.
Йод
73 Мене створили і тримають Твої руки,
допоможи збагнуть і вивчити Твої завіти.
74 Хто поклоняється Тобі, мене побачить і зрадіє,
бо на Твої накази покладаюсь я.
75 Я знаю, Господи, що Твій присуд—справедливий,
мене страждати Ти недаремно змусив.
76 Тепер утіш мене, Твою любов і милість дай пізнати,
адже Ти дав обітницю рабу Своєму.
77 Своєю милістю мене благослови, дай жити,
адже я втішений Твоїми настановами.
78 Хай будуть присоромлені хвальки,
які звели на мене наклеп.
Я тільки думав про Твої накази.
79 Нехай повернеться до мене кожен,
хто знає Твій Заповіт і хто Тебе боїться.
80 Дай бути щиросердим перед Твоїм Законом,
аби ганьби ніколи не спізнати.
Каф
81 Душа моя Твого спасіння прагне,
плекаю всі надії на Твої слова!
82 Я видивився очі, очікуючи дій Твоїх,
коли ж мене утішиш Ти?
83 Коли я всохну, мов пустий бурдюк на смітнику,
то і тоді я пам’ятатиму Твої закони.
84 Як довго має жити Твій слуга,
щоб покарав Ти переслідувачів у суді?
85-86 Наготували кривдники для мене пастку,
за мною пантрували безпричинно.
Я довіряюсь, Господи, усім Твоїм повчанням,
тож прошу в Тебе допомоги!
87 Вони ледь не позбавили мене життя,
хоч я ніколи не порушував Твоїх наказів.
88 Вдихни життя у мене милістю Своєю,
щоб міг життя прожити за Господнім словом.
Ламед
89 О Господи, Твої накази
вічно житимуть на Небесах!
90 Із роду в рід Твої накази, віри гідні, будуть діяти.
От землю Ти створив, вона існує й досі.
91 Усе тримається на справедливості Твоїй,
адже усе Тобі покірне.
92 Якби я не кохав Твого Закону,
давно б мені страждання скоротили вік.
93 Навік закарбував у пам’яті Твої накази,
тому що ними керувався у житті.
94 Я—Твій, спаси мене,
щоб міг я слідувати Твоїм наказам.
95 Ті кривдники мене згубити сподівались,
я ж прагнув осягнуть Твій Заповіт.
96 Я усвідомив, що всьому кінець настане,
лиш настановам Господа кінця немає.
Бог поверне додому Свій народ
54 «Радій, безплідна жінко,
навіть якщо не мала ти дітей ніколи!
Співай і веселись, ти не зазнала породіллі мук.
Дітей багато матиме покинута дружина,
їх буде більше, ніж в заміжньої жінки[a]»,—
Господь так обіцяє.
2 Розшир для намету місце,
зроби вхід до намету якомога ширшим.
Доточи мотузки довші до намету
й кілочки ще міцніше укріпи.
3 Тому що ти поширишся праворуч і ліворуч,
твої нащадки здобудуть народи інші,
поселишся в колись залишених містах.
4 Не бійся, не зганьблять тебе,
і мужність не втрачай, бо ніхто не дорікне.
Ти забудеш молодості сором,
не пам’ятатимеш зневаги вдових літ.
5 Бо чоловіком[b] став тобі Творець,
Його ім’я—Господь ваш Всемогутній.
Спаситель[c] твій—Святий Ізраїлю,
Він Богом званий на усій землі.
6 Господь тебе до Себе погукав,
немов покинуту і опечалену дружину,
мов молодичку, чоловіком кинуту.
7 Твій Бог говорить:
«Тебе на самоті лишив Я на короткий час,
але з великою добротою заберу до Себе.
8 На мить обличчя відвернув від тебе Я в пориві гніву,
за вічною прихильністю явлю добро тобі».
Так каже Господь-Визволитель.
Бог завжди любив Свій народ
9 «Як схоже це на Ноєві часи для Мене.
Але ж обіцяв Я,
що Ноєва повінь ніколи більш не вкриє землю.
Тож Я поклявся більш ніколи
ні гніватись, ані карати тебе.
10 Хоч гори можуть рушить зі свого місця,
хоча узвишшя можуть затрястись,
але Моя прихильність лишиться з тобою,
Моя обіцянка про мир, добробут не порушиться ніколи»,—
Господь, Який доброту являє, так сказав.
11 «Невтішне місто, бите бурями—ворожими навалами,
скріплю твоє каміння розчином надійно
і закладу твої основи із сапфірів.
12 З рубінів башти побудую,
брами й мури охоронні зусібіч
коштовним каменем покрию.
13 Господь твоїх дітей навчатиме, як жити,
і матимуть вони благополуччя й мир в країні.
14 Укріпишся ти в правді, звільнися від гноблення,
бо страху ти не матимеш, насилля не зазнаєш,
бо до тебе не докотиться воно.
15 Якщо війною піде хтось на тебе, знай,
не Я його послав.
Хоч хто на тебе нападе,
тобою буде він розбитий.
16 Поглянь, створив Я коваля, який розпалює вогонь вугіллям й виготовляє інструменти для роботи. Створив Я також руйнівника для битви. 17 Але націлена на тебе зброя не матиме успіху, хто свідчить проти тебе, того вину ти доведеш. Така є спадщина Господніх слуг—це їхня перемога[d] від Мене»,—так сказав Господь.
Ми—сини вільної жінки
21 Скажіть мені, ви, хто хоче бути під Законом, хіба ви не чуєте, що каже Закон? 22 А сказано, що в Авраама було двоє синів: один від рабині, а другий—від вільної жінки. 23 Той, що народжений був від рабині, народився звичайно. Той же, що народжений був від вільної жінки, народився завдяки обітниці Божій.
24 Ця історія має приховане значення: дві жінки уособлюють дві угоди. Одна з них іде від гори Синай і дає початок дітям, приреченим на рабство. Ця угода уособлює в собі Аґар[a]. 25 Аґар символізує гору Синай, що в Аравії, і відповідає сучасному Єрусалимові, бо вона перебуває в рабстві разом зі своїми дітьми. 26 Небесний же Єрусалим—вільний. Він є матір’ю всім нам. 27 Бо сказано у Святому Писанні:
«Радій неплідна,
яка не народжувала.
Втішайся й радісно співай,
яка мук пологових не мала,
адже дітей набагато більше в покинутої[b],
ніж у заміжньої».(A)
28 Ви ж, брати та сестри мої, діти, подібні Ісааку[c], народжені через Божу обітницю. 29 Народжений звичайним способом переслідував того, хто народився волею Духа. Так було тоді, так є й тепер. 30 А що сказано у Святому Писанні? «Прожени геть рабиню і сина її, бо син цієї жінки-рабині не буде спадкоємцем разом із сином вільної жінки»(B). 31 Тож, брати і сестри мої, ми не діти рабині, але діти вільної жінки.
Деякі люди не вірять владі Ісуса
(Мт. 16:1-4; Лк. 11:16, 29)
11 Фарисеї підійшли до Ісуса, й почали розпитуватися в Нього, та, бажаючи випробувати Його, попросили здійснити їм диво, як знамення від Господа. 12 Глибоко зітхнувши, Ісус відповів: «Чому ви вимагаєте від Мене знамення? Істинно кажу вам: ніякого знамення не буде здійснено, аби вам щось довести». 13 Після того Ісус залишив їх і, повернувшись в човен, поплив до іншого берега озера.
Учні не розуміють Ісуса
(Мт. 16:5-12)
14 Тут з’ясувалося, що учні Його забули взяти з собою хліб, і в човні не було нічого, крім однієї буханки. 15 Тоді Ісус остеріг їх: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та Іродової». 16 Учні почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми взагалі не маємо хліба».
17 Знаючи, про що учні говорять, Ісус спитав: «Навіщо ви говорите один одному, що ви не взяли з собою хліба? Невже й досі ви нічого не бачите й не розумієте? Невже ж розум ваш потьмарився? 18 Ви маєте очі—то невже не бачите? Маєте вуха—невже не чуєте? Чи не пам’ятаєте, 19 що коли Я розломив п’ять хлібів для п’яти тисяч їдців, скільки кошиків із залишками ви зібрали?»
«Дванадцять»,—відказали вони.
20 «А коли Я розломив сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, скільки кошиків зібрали ви тоді?»
«Сім»,—відповіли вони.
21 І запитав їх Ісус: «Якщо ви все пам’ятаєте, чому ж й досі ви нічого не зрозуміли?»
Зцілення сліпого у Вефсаїді
22 Коли Ісус та Його учні прийшли до Вефсаїди, люди привели до Ісуса сліпого й благали доторкнутися до нього. 23 Він узяв сліпого за руку й повів його за село. Там, послинивши йому очі, Ісус поклав руки на нього й запитав: «Ти щось бачиш?» 24 Чоловік кинув погляд навкруги і відповів: «Я бачу людей. Вони подібні до дерев, що походжають собі». 25 Ісус знову поклав руки на повіки сліпому і той широко розплющив очі. Зір йому відновився, й він чітко побачив усе навколо. 26 Тоді Ісус відпустив його додому, застерігши: «Не заходь до Вефсаїди».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International