Book of Common Prayer
1 Ходімо, звеселімось перед Господом,
звертаймося до Нього співом голосним.
Співаймо ж величальну нашій Скелі рятівній!
2 Підійдемо зі вдячними пожертвами[a] до Нього,
музикою розбудимо Його.
3 Бо Господь—то наш великий Бог,
над усіма богами Він царює.
4 Адже весь світ Йому підвладний—
весь, від безодні до найвищої гори!
5 Йому належить все: і океани, й твердь земна—
бо створене це все Його руками.
6 Схилімось перед Ним, покірні будьмо!
Благословімо Господа, що нас створив!
7 Ми зробимо це тому, що Він—наш Бог,
а ми—народ, якого Він плекає наче стадо.
Ми—вівці, що бредуть за помахом Його руки,
і слухаємось голосу Його.
8 То ж облишимо впертість,
бо ми виявили її вдосталь,
коли повстали проти Бога у Массі[b] і Меріві.
Ми доста твердочолими були,
випробуючи Господа у пустелі.
9 «Там ваші пращури поставили під сумнів Мої справи,
хоч пересвідчились на власні очі, що Я міг зробити.
10 Те покоління Я терпів аж сорок років.
Вони, повірте, не сприймали настанов Моїх, як жити.
11 Я гнівався на них, тож присягнувся,
що їм ніколи не побачити землі Мого спочинку!»
1 Маскіль Давида.
Благословенний той, чий злочин вже простили,
чиї гріхи вже відпущені,
2 кого не звинувачує Господь в провинах
і хто в душі облуду не плекав.
3 Оскільки ж я не каявся в гріхах,
то міць свою втрачав невпинно,
хоча молитви і повторював щодня.
4 І день, і ніч зробив Ти тягарем для мене.
І сили в’янули, як цвіт в спекотний день. Села
5 Тож я рішив сповідати гріхи
і не приховувати ніякої вини.
І я сказав: «Зізнаюсь Господу в усьому».
Й Ти, Господи, простив мої гріхи. Села
6 І через те всі вірні мусять помолитись.
Як будуть в змозі бачити Тебе,
тоді не зможе їм зашкодити потоп великий.
7 Ти—моя схованка, Ти витягнув мене з біди,
Ти оточив мене піснями радісними порятунку. Села
8 Сказав Господь: «Я научу тебе,
осяю Я життя твого дорогу,
Я за тобою буду пильнувати,
У всьому буду радити тобі.
9 Не будь дурний, немов той кінь чи мул,
що звикли до віжок,
й не можуть підійти до Тебе[a]».
10 Злі люди мають клопотів багато,
але Господня милість вірних береже.
11 Тож будьте в Господі щасливі,
всі люди добрі й чесні!
1 Хвальний псалом Давида.
О Господи, почуй мої молитви
і до благань прислухайся моїх!
Прийди на допомогу добрими ділами.
2 Не позивайся зі Своїм слугою,
адже перед Тобою кожен винний.
3 Полює ворог, переслідує мене і хоче вбити,
підштовхує мене в могилу, в морок,
немов мене уже давно нема в живих.
4 Душа і серце завмирають з переляку.
5 Я пам’ятаю все, що Ти колись зробив,
я думаю про всі Твої діла,
кажу про все, що здійснене Тобою.
6 Здіймаю руки у молитвах!
Мов спрагла без дощу земля, Тебе жадаю! Села
7 Благаю дати відповідь мерщій,
тому що дух уже згасає мій.
Не відвертай Свій лик від мене,
інакше я піду до тих, хто спочиває в могилі.
8 Нехай світанки подарують Твою ласку незрадливу,
бо покладаюся на Тебе.
Навчи, яким шляхом іти в житті,
адже життя моє—в Твоїх руках.
9 Врятуй мене від ворогів моїх,
бо я в Тобі вбачаю, Господи, свій прихисток надійний.
10 Навчи, як жити за веліннями Твоїми,
бо Ти—наш Бог.
Нехай Твій добрий дух веде нас у прекрасний край.
11 Даруй мені, о Господи, життя заради імені Твого,
будь милосердний, витягни з біди!
12 Яви Свою любов і ворогів моїх побий,
моїх затятих ворогів згуби, бо я—Твій слуга.
1 Молитва стражденного злидаря, який благає Господа.
2 Мій Господи, почуй мою молитву,
нехай моє благання долетить до Тебе.
3 Не відсторонюйся від мене в час скрутний,
зваж на мольби мої, не зволікай, допоможи.
4-5 Моє життя, мов дим, втікає,
неначе хтиве полум’я поглинуло кістки.
Зів’яла сила, наче скошена трава,
бо я забув про їжу.
6 Як довго я страждаю і печалюсь,
обвисла шкіра на кістках.
7 Я усамітнився, немов сова пустельна,
на згарищі, серед руїни.
8 Вночі не сплю, вдивляючись,
мов одинока пташка на даху.
9 Мене весь час принижували вороги,
прокльони слали й збиткувалися з мене.
10 Печаль мав замість їжі,
а пив я власні сльози.
11 А це тому, що Ти на мене розлютився:
підніс спочатку, а тоді пожбурив геть.
12 Життя моє—лиш тінь, яка зникає,
я в’яну, наче скошена трава.
13 Ти ж, Господи, навіки на престолі,
і житиме Твоє ім’я із роду в рід.
14 Яви Свою любов горі-Сіону, час втішити її;
вже час[a] призначений настав.
15 Її каміння прагнуть бачити Твої раби,
бо люблять навіть порох з неї.
16 Народи інші, й ті боятимуться імені Твого,
царі народів тих шанують Твою Славу.
17 Це станеться, коли Господь з руїн Сіон підніме
й постане там у пишності і славі.
18 Почує Він нужденного молитви,
Він не осудить, не зневажить їх.
19 Про все це напишіть для поколінь прийдешніх,
щоб незачатий ще народ цінував Творця.
20-21 Господь з Небесного престолу подививсь на землю,
аби почути в’язнів стогін й плач приречених до страти.
22 Щоб звільнені Його ім’я вславляли на Сіоні,
хвалу Йому співали у Єрусалимі.
23-24 Коли збираються всі царства і народи
вславляти Господа разом,
мене лишили сили і снага,
життя укоротилось невблаганно.
25 Тому благаю: «Боже мій, живеш Ти з роду в рід,
тож не вбивай мого життя на півдорозі.
26 Створив Ти землю в сиву давнину,
Ти небеса розкинув власноручно.
27 І все це може зникнути, а Ти ж бо—вічний.
Мов одяг зношений, Ти викинеш і зміниш їх, немов ганчір’я.
28 Твої ж літа пребудуть вічно!
29 Сини рабів Твоїх прийдуть і підуть.
Нащадки змінять їх, аби Тобі служити».
1 Пісня прочан.
З глибин печалі я до Господа звертався:
2 «Володарю, почуй моє благання!
Хай вуха Твої слухають мої молитви.
3 Хто б вистояв, якби Господь, Володар наш,
насправді покарав нас за провини?
4 Та поруч із Тобою йде прощення,
тож шануватимуть Тебе і поклонятись Тобі будуть».
5 На Господа надії покладаю,
життя моє в Його руках,
залежу від Його повчань.
6 Володаря душа моя чекає,
мов вартовий, що виглядає вранішню зорю,
той сторож, який жде вогнів досвітніх.
7 Ізраїлю, довірся Господу,
бо справжню милість лише у Господа знайдеш.
Щоразу Він рятує нас!
8 Так і Ізраїль Він спасе від всіх гріхів.
Бог покликав, і Йона послухався
3 І вдруге було Йоні слово Господнє. Господь сказав: 2 «Вставай! Іди до Ниневії, цього великого міста, й проповідуй йому ті слова, що Я сказав тобі».
3 Тож підвівся Йона й відразу ж рушив до Ниневії, як Господь наказав. Ниневія була великим містом у Бога, за три дні не обійдеш.
4 Йона пішов до міста і пройшов його за один день. Він проповідував і казав: «Через сорок днів Ниневію буде зруйновано».
5 І люди Ниневії повірили Богові! Вони закликали всіх поститися, тож вдягнулися в верета—всі, від великого до малого.
6 Коли ця звістка досягла царя Ниневії, він підвівся із свого престолу, скинув із себе вбрання, вдягнувся у вереття й сів на попіл[a]. 7 По тому в Ниневії оголосили його наказ:
«За велінням царя та його вельмож, жодна людина, ані тварина, ні віл, ані вівця нічого не їстимуть й не питимуть води. 8 Кожна людина й тварина мусять вдягнутись у вереття і якомога голосніше гукати до Бога. Кожен мусить полишити лихе своє життя й припинити власноручно чинити насильство. 9 Хто знає? Можливо, Бог і передумає, і перестане гніватися, тож ми тоді не загинемо».
10 Побачив Бог вчинки їхні, побачив, що вони полишили своє лихе життя, і тому Бог передумав щодо біди, про яку казав Він, що нашле на них, і не зробив цього.
Йона засмучений милістю Божою
4 Дуже не сподобалося це Йоні, й він розсердився. 2 Тож помолився він Господу: «О Господи! Хіба ж не те саме говорив я, коли був у своїй країні? Саме через це я спершу намагався утекти до Таршиша, бо я знав, що Ти—Бог милостивий, що зглянешся на них, тебе нелегко розгнівати, любов Твоя велика, і Ти готовий передумати щодо покарання. 3 Тож тепер, о Господи, забери в мене життя, бо я б краще помер, ніж жив».
4 Тоді Господь сказав: «Хіба справедливо ти розгнівався через те, що Я не понищив їх?»
5 Йона вийшов із міста на схід і сів там. Він влаштував для себе навіс і сидів під ним у затінку, чекаючи, щоб побачити, що станеться з містом.
Гарбуз і черв’як
6 Тоді Господь бог зробив так, що гарбуз виріс високо над головою Йони, щоб укрити його тінню. Дуже зрадів Йона гарбузові. 7 Та на світанку наступного дня Бог наслав на гарбуз черв’яка, і гарбуз висох.
8 Після того, як сонце стало високо в небі, Бог наслав посушливий східний вітер. Спекотливе сонце пекло голову Йоні, і він зомлів, і забажав він собі смерті. Сказав він: «Я б краще помер, ніж жив!»
9 Та Бог сказав Йоні: «Хіба правильно, що розгнівався ти через те, що гарбуз зів’яв?» Йона відповів: «Правильно. Я такий розгніваний, що ладен померти».
10 Тоді Господь сказав: «Ти так вболіваєш за рослину, хоч нічого й не зробив, щоб вона росла. Рослина ця за одну ніч виросла і за одну ніч всохла. 11 Хіба не повинен Я вболівати за Ниневію, це велике місто, де мешкає багато людей, та тварин: понад сто двадцять тисяч чоловік, які не мали й гадку про те лихо, що вони чинили[b]?»
Наслідуймо приклад Христа
12 Завдяки тим великим людям, ми маємо так багато прикладів непохитної віри. Тож відкиньмо все, що перешкоджає нам подолати відстань і перемогти в змаганнях; усе що уповільнює наш біг, разом із гріхом, який постійно примушує нас падати. 2 Хай завжди перед очима нашими буде Ісус, наш Провідник у вірі, Який приведе її до досконалості. Заради радості, що чекала на Нього, Христос витерпів страту на хресті й, прийнявши цю ганьбу, тепер посів Своє місце по праву руку від Божого престолу. 3 Пам’ятайте про Нього, Хто виніс таку наругу з боку грішників, щоб ви тепер не занепадали духом й не полишили ваші старання.
Бог—наш батько
4 Ваша боротьба з гріхом ще не стала для вас боротьбою до смерті. 5 Ви—діти Господні. Тож невже ви забули слова втіхи, звернені до вас:
«Мій сину, не нехтуй покаранням Господнім
і докори Його не вважай тягарем.
6 Бо суворість Господня—тим, кого Він любить,
й покарання Його—тим,
кого вважає за Своїх дітей».(A)
7 Терпіть недолю як Батьківське покарання: то Бог суворий з вами як зі Своїми дітьми. Бо ж яку дитину батько не карає? 8 Якщо ж ніхто вас не карає (кожну дитину карають), то, значить, ви не є законними дітьми, ви не є справжніми синами. 9 Крім того, всі ми маємо батьків—людей, які виховують нас і яких ми поважаємо. Тож наскільки більше мусимо ми підкорятися нашому духовному Батькові, щоб жити. 10 Суворість наших земних батьків—нетривала. Вони суворі з нами мірою свого розуміння, а Бог суворий з нами для того, щоб ми могли розділити з Ним Його святість. 11 Немає такої кари, яка б здавалася приємною, бо вона завдає болю, але згодом, тим, хто навчений нею, вона приносить мирний врожай праведного життя.
Як треба жити
12 Тож підніміть свої охлялі руки й зміцніть немічні коліна. 13 Живіть праведним життям, щоб отримати порятунок, і щоб неміч не спричинила вашу загибель.
14 Прагніть жити в мирі з усіма людьми. Тримайтеся подалі від гріха, та прагніть святого життя, бо без цього ніхто не зможе побачити Господа.
Притча про збирача податків й фарисея
9 Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу: 10 «Двоє чоловіків прийшли до храму помолитися. Один був фарисеєм, другий—збирачем податків. 11 Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші—розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків. 12 Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.
13 А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!” 14 Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International