Book of Common Prayer
1 Псалом Давида.
Земля належить Господу і світ,
і все живе, що є у цьому світі,
2 оскільки Бог є Тим, хто суходіл створив
і укріпив над морем і річками.
3 Кому дано піднятись на Господню гору[a]?
Хто зійде до Його святого місця?
4 Лиш той, у кого думка чиста і праведне життя,
хто ім’ям[b] моїм не присягав лукаво
і обіцянок лживих не давав,
5 лиш той у Господа знайде благословення,
дістане милість Божу лише той,
хто служить їм і принесе звитягу.
6 Це тих стосовно,
які шукають Якового Бога. Села
7 О Брами, свої голови зведіть!
Правічні двері, ширше відчиніться,
щоб увійшов крізь вас преславний Цар!
8 Хто цей славетний Цар?
То всемогутній Господь всесильний,
Господь, непереможний воїн.
9 О брами, свої голови зведіть!
Правічні двері, ширше відчиніться,
щоб увійшов крізь вас преславний Цар!
10 Хто той славетний Цар?
Господь Усемогутній,
це Він отой преславний Цар!
1 Псалом Давида.
Звеличуйте Господа, Божі сини[a],
шануйте, оспівуйте силу й славу Його!
2 Віддайте Господу хвалу, рівновелику імені Його,
вклоніться Йому низько у святім вбранні.
3 Господа голос над морем гримить,
голос славетного Бога гуркоче,
над водним безмежжям луною розлігся.
4 Чуються в звуках потужних отих
Господа сила і велич безмежні.
5 Голос Господній підтинає кедри,
кедри ливанські ламає той гук.
6 Він змушує гори Ливанські скакати
так, ніби то молоденькі телята,
Він змушує гору Хермонську[b] брикатись,
так, ніби то молоде буйволятко.
7 Голос Господній викрешує блискавки й грім.
8 Змушує Голос пустелю трястися,
тремтіти пустелю Кадешу[c] змушує Він.
9 Голос Господній розхитує дужі дуби[d],
листя зриває з дерев у діброві,
а в храмі повторює кожен: «Слава Богу!»
10 Правив Господь навіть потопом,
правити буде повіки Господь!
11 Силу дає своєму народу,
благословення і мир
дарує Він людям Своїм!
1 Для диригента. В супроводі ґіттіта[a]. Псалом Давида.
2 Господи, наш Володарю!
Твоє ім’я найчудовіше в цілому світі
уславляє тебе в небесах!
3 Із уст дітей і немовлят хвала Тобі злітає.
Цим співом могутнім Ти їх наділив,
для того, щоб недоброзичливці змовкли.
4 Коли я подивлюсь на Небеса,
які Ти виліпив, на ясні зорі з місяцем,
які створив Ти, я думаю:
5 «Хто є той син людський,
що Ти про Нього пам’ятаєш,
хто є той чоловік, котрого помічаєш Ти?»
6 Мало не Богом Ти його зробив,
коронував і славою, і честю.
7 Ти владу дав йому над всім, що Ти створив,
до ніг його поклав усе на світі:
8 овець, худобу, диких звірів степових,
9 птахів небесних, риб з глибин морських.
10 Господи, наш Володарю,
Твоє ім’я найчудовіше в цілому світі!
1 Для диригента. В супроводі ґіттіта. Хвальна пісня Кори.
2 О Всемогутній Господи,
Твій храм такий чарівний.
3 Не можу дочекатись, Господи,
коли ввійду в Твій храм,
душа і серце затремтять від щастя,
побачити Живого Бога.
4 О Всемогутній Господи, мій царю, Боже,
тут навіть ластівки собі знаходять дім,
в’ють гнізда і вирощують дітей.
5 Блаженні ті, хто у Господнім храмі оселились
і Бога прославляють день у день. Села
6 Благословенні ті, кому Ти силу дав,
шлях їхній—до Твого храму.
7 Вони ідуть через долину Бака
і воду п’ють з оаз, наповнених осінніми дощами.
8 Із міста в місто[a] йдуть вони,
щоби побачить Бога на Сіоні.
9 Господи, Боже Всемогутній, ось моя молитва!
О Боже Якова, почуй мене. Села
11 Один-єдиний день в Твоєму храмі кращий,
ніж тисячі днів будь-де.
Біля воріт у Божий храм тулитись краще,
ніж спочивати у домі безбожника.
12 Господь—то сонце й щит[d],
від Нього—слава й честь.
Душею чистим Він дарує все.
13 О Всемогутній Господи!
Хто вірить в Тебе, той і щастя має.
Рука Божа спасе людей
9 Прокинься й підведись!
Могутня стань, руко[a] Господня.
Повстань, як у старі часи, як у віки минулі.
Чи то не ти Рагава[b] порубала на шматки,
чудовисько морське проткнула наскрізь?
10 Чи то не ти, хто осушив морські глибини,
безодню водну по краплині позбирав?
А чи не ти шляхи проклала крізь товщі вод,
щоби люди, порятовані тобою, могли пройти?
11 Тому люди, Господом врятовані, повернуться додому,
і на горі Сіон почнуться щастя співи.
Їх щастя безкінечне увінчає, мов корона,
й настануть тоді щастя й радість,
і згинуть сум і страх.
12 Господь говорить: «Я єдиний Я вас втішити умію.
Чому боятися людини мусиш, яка помре,
котра так само смертна, як трава?
13 Хто ти, що Господа, творця свого забув,
забув Того, хто небеса розкинув і землю сотворив?
Хто ти, що цілий день тремтиш від страху,
лякаючись гніву гнобителів,
що намір мають знищити тебе?
Куди ж поділась лють усіх, хто тебе гнобив?
Де ті, хто намагався знищити тебе?
Погинули вони!
14 Звільнять знедолених, їх випустять на волю,
вони в темниці не загинуть.
Для них завжди знайдеться хліб.
15 Я—Господь, твій Бог,
Який на морі хвилі з ревом котить».
Господь Всемогутній—ось ймення Його.
16 Свої думки Я вклав в твої уста, мій служе,
сховав тебе у затінку руки Моєї.
Я скористаюся тобою, щоби створити нові небеса,
та землі підвалини закласти.
Ти навчиш Ізраїль бути вірним народом Моїм.
8 Завдяки вірі Авраам, покликаний Богом, підкорився й вирушив у ту землю, яку йому належало одержати як спадщину. Він пішов, хоча й не знав, куди йде. 9 Покладаючись на віру, він мешкав у землі, обіцяної Господом, як чужинець у далекій країні. Він жив у наметах, разом з Ісааком та Яковом, такими ж, як і він, спадкоємцями Божої обітниці. 10 Він зробив це, бо дивився вперед і бачив місто[a], зведене на справжній основі: місто, задумане й збудоване Богом.
11 Завдяки вірі і всупереч тому, що Сара вже була немічна зачати дитину, та й Авраам був вже дуже старий, Бог їм дав благословення мати дітей, бо повірив він в Господню обіцянку. 12 І от від одного чоловіка, вже майже омертвілого, пішли нащадки, такі ж численні, як зірки небесні, такі ж незліченні, як пісок морський.
13 Усі ті великі люди до смерті не втрачали віри. Вони не мали обіцяного за життя, але бачили його звіддалік і вітали прихід його. Вони відкрито прийняли усвідомлення того, що вони лише тимчасові гості, чужинці на цій землі. 14 Ті, хто говорять так, ясно показують, що вони очікують на свою власну землю. 15 Якби вони думали про землю, яку залишили, то мали б змогу повернутися туди. 16 Та навпаки, вони мріють про країну кращу—Небесну. Через те й Бог не соромиться називатися їхнім Богом, адже Він приготував їм місто.
Ісус навчає у храмі
14 Коли вже настала середина свята, Ісус прийшов до подвір’я храму і почав навчати. 15 Юдеї дуже здивувалися. Вони питали: «Звідки цей Чоловік знає так багато, ніколи не вчившись?»
16 У відповідь Ісус мовив їм: «Те, чого Я навчаю, належить не Мені. Моє вчення йде від Того, Хто послав Мене. 17 Якщо людина хоче виконати волю Божу, то зрозуміє, звідки йде вчення—від Бога, чи від Мене Самого. 18 Той, хто говорить від себе самого, намагається здобути славу лише собі. Хто ж прагне здобути славу Тому, Хто послав Його—правдивий, і немає кривди в Ньому. 19 Хіба Мойсей не дав вам Закон? Та жоден із вас не дотримується його. Чому ви намагаєтеся вбити Мене?»
20 І натовп озвався: «Чи то біс змусив Тебе втратити глузд? Хто хоче Тебе вбити?»
21 У відповідь Ісус мовив: «Я здійснив одне чудо у суботу, і ви всі здивовані. 22 Мойсей дав вам обряд обрізання, але обрізання прийшло від предків ваших, а не від Мойсея. Ви ж інколи обрізаєте немовлят навіть по суботах! 23 Якщо вже обрізання робите по суботах, щоб не порушити Закону Мойсеєвого, то чому ж гніваєтеся на Мене через те, що Я зцілив людину в суботу? 24 Не судіть за зовнішніми ознаками, будьте обережні й судіть судом праведним».
Люди вважають, що Ісус—Христос
25 Тоді деякі мешканці Єрусалиму почали казати: «Чи не Той це Чоловік, Якого хочуть убити? 26 Та гляньте! Він розмовляє з натовпом відкрито, і ніхто Його не зупиняє. Може, правителі наші й справді знають, що Він—Христос? 27 Проте ми знаємо, звідки родом цей Чоловік. А коли справжній Христос прийде, ніхто не знатиме, звідки Він прийшов».
28 Навчаючи у храмі, Ісус голосно сказав: «Невже ж Ви вважаєте, що знаєте Мене і звідки Я родом? Та Я прийшов не зі Своєї волі, а з волі Того, Хто послав Мене. Він—істинний, але ви Його не знаєте. 29 Та Його знаю Я, бо прийшов Я від Нього. Це Він послав Мене».
30 Коли Ісус промовив це, люди намірилися схопити Його, але ніхто не наважився навіть торкнутися Ісуса, бо час Його ще не прийшов. 31 І багато людей повірили в Нього. Вони говорили: «Ми усі чекаємо на Христа. Та невже коли Він прийде, то здійснить більше чудес, ніж цей Чоловік?»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International