Book of Common Prayer
1 Для диригента. Одна з Давидових пісень на зміцнення людської пам’яті.
2 Будь ласка, Господи, врятуй мене!
Прийди мені, о Господи, на допомогу!
3 Хай тих, хто на моє життя полюють,
поразка і ганьба чекають!
Зле замишляють проти мене,
та я надію все ж плекаю,
що зганьблені, відступляться вони.
4 Нехай усі, хто зневажав мене,
замовкнуть у приниженні своїм.
5 Ще сподіваюся, що щастя знайде усіх,
хто похвалу Тобі співає.
І вірю я, що завжди зможуть величати[a] Тебе всі ті,
хто помочі в Тобі шукає.
6 Нужденний, безпорадний я бідака,
прийди мерщій і порятуй мене!
Не зволікай, щоб пізно не було,
бо лиш в Тобі моє спасіння, Боже!
1 Господи, я вірую у тебе,
тому й розчарувань ніколи не зазнаю.
2 Мене спасеш, врятуєш милістю Своєю.
Почуй мене, спаси мене!
3 Твердинею для мене будь,
притулком й сховищем безпечним.
Ти—моя Скеля, захист мій надійний,
то ж накажи мене порятувати.
4 Мій Боже, визволи від нечестивих,
спаси від злих, жорстоких і глумливих.
5 Володарю, в Тобі моя надія,
ще змалечку повірив в Тебе.
6 В Твоїй я владі був іще у череві материнськім,
ще ненароджений, на Тебе покладав надію[b].
7 Ти—сили джерело моє,
тому й служив я іншим прикладом в житті.
8 Щодня звеличую усе прекрасне, що Ти твориш.
9 Не викидай мене лише за те, що я старий,
не залишай лише тому, що сили тануть.
10 Підступні плани вороги плекали.
Зібрались ненависники мої,
аби домовитися, як мене згубити.
11 Надумали і вирішили: «Захопить його потрібно,
від нього відступивсь Господь
і ні в кого йому просити допомоги».
12 Не покидай мене, о Боже,
швидше прийди й спаси мене!
13 Хай згинуть вороги, без сліду рознеси їх вщент,
бо до загибелі вони мене вели.
Хай присоромлені в своїх підлотах стануть.
14 Тоді завжди Тобі я буду довіряти
і все палкіше прославлятиму Тебе.
15 Повідаю усім, який Ти добросердий,
згадаю ті часи, як рятував мене не раз.
16 Про велич Господа, Володаря,
про доброту Твою співати буду.
17 Іще хлопчину, наставляв мене Ти,
і про Твої чудесні справи я завжди усім розповідав.
18 Я постарів, посивіло волосся,
та знаю, що Господь мене не кине.
19 Про силу й велич Божу оповім прийдешнім поколінням,
про доброту Твою, яка небес сягнула.
Ніхто з Тобою порівнятися не може,
бо Ти чудес багато сотворив.
20 Ти дав мені пізнати турбот і бід годину,
та наодинці з ними Ти мене не кинув і не дав загинути мені.
Хоч у якій я глибині тонув, мене Ти виручав.
21 Втішай мене,
допоможи натхненням заручитися на славні справи.
22 На арфі прославлятиму Тебе, мій Боже,
співатиму хвалу на лірі святому Богу Ізраїлю.
23 Мою Ти душу спас для щастя,
то ж з уст зриваються слова подяки.
24 І лине величальна пісня про добрі Твої справи,
а нечестивці, що мене на смерть штовхали,
зазнають сором і ганьбу поразки.
1 Маскіль Асафа.
Навіщо, Боже, Ти залишив нас назавжди?
Чи Ти розгнівавсь на Свою отару?
2 Згадай громаду, що колись Твоєю стала,
яку Ти викупив як плем’я Собі в спадок.
Згадай Сіон, ту гору, що Твоїм осідком стала.
3 Пройди по цих руїнах предковічних,
вернись до ворогом сплюндрованого храму.
4 Лунав у храмі ворогів військовий гук,
про перемогу їхню ватри сповіщали.
5 Немов сапою воїни бур’ян сікли,
6 вони сокири й сікачі пустили в хід,
аби понівечити різьблені панелі у Твоєму храмі.
7 А потім підпалили святу оселю Божу,
поруйнували до цеглинки храм,
який звели Тобі на славу.
8 Гукаючи собі: «Круши!»
Вони спалили всі святі місця побачень з Богом.
9 Ми вже не бачили своїх знамень,
немає більш пророка,
і ніхто не скаже з нас, як довго це ще буде.
10 Як довго, Боже, збиткуватися ворогам над нами?
Чи ж Ти дозволиш осквернить навік ім’я Твоє?
11 Чому відняв від нас Ти рятівну Свою могутність?
Яви Свою потугу, винищи їх вщент[a].
12 Бог був царем моїм одвіку,
спасіння Він вершить на цій землі.
13 Своєю владою Ти море розділив,
над водами розбив Ти голови чудовиськам морським.
14 Ти потрощив Левіафану[b] голови
його віддав пустельним звірам на поживу.
15 Ти змушуєш струмки і ріки бігти,
Ти висушив річки, що вічно струмували.
16 І день, і ніч в Твоїй безмежній владі,
і місяць, й сонце—витвір рук Твоїх.
17 Ти встановив кордони землям,
Ти витворив літо й зиму.
18 Не забувай, як ворог насміхається із Тебе,
як зневажають дурники Твоє ім’я!
19 Не дай звірині дикій ухопить Твою голубку,
про бідний Свій народ повіки не забудь.
20 Не забувай Свою Угоду з нами,
бо панує кривда по глухих кутках землі.
21 Народ Твій, Боже, ображали й гнобили,
не дозволяй же збиткуватися над ним.
Хай бідний і беззахисний народ Тобі хвалу возносить.
22 Устань, мій Боже, і відстоюй Свою справу!
І пам’ятай: злословлять проти Тебе дурні цілі дні!
23 Не забувай, як вороги Твої кричать,
як галасують заколотники невпинно.
Господь дарує справжню їжу
55 Всі спраглі, йдіть води напитись,
і ви, хто геть грошей не має,
приходьте щось поїсти.
Візьміть вина чи молока—
все задарма, платити не потрібно.
2 Навіщо гроші витрачати на те,
що неїстівне?
Навіщо викидати зароблене на те,
що ситості не дасть.
Мене послухайте уважно,
і їстимете добру їжу, найвишуканіші їства.
3 Прислухайтесь, що Я кажу, і йдіть до Мене,
почуйте, щоб вам життя не втратити навіки.
Угоду з вами Я навічно укладу,
як і Давиду обіцяв Я вірним бути.
4 Поглянь, його зробив Я свідком багатьом народам,
правителем і повелителем племен.
5 Народи, невідомі вам, до себе погукаєте,
вони, хоч і не знають вас, та прибіжать.
Тому що біля вас Господь, ваш Бог,
Святий Ізраїлю, Який вас возвеличив.
6 Шукайте Господа, доки знайти ще можна,
покличте, поки ще близенько Він.
7 Безбожники нехай припинять зло творити,
зловмисникам хай викинуть із голови лихі думки.
До Господа нехай повернуться,
Він дасть їм милосердя.
До Бога хай навернуться,
бо Він пробачить їм провини щедро.
Ніхто не може розуміти Бога
8 Господь каже:
«Мої думки відмінні від ваших,
шляхи, якими йдете ви—то не Мої шляхи.
9 Як небо вище, ніж земля,
так і шляхи Мої вище ваших,
так і думки Мої витають високо над вашими думками.
10 Як падають із неба дощ та сніг,
туди не повертаючись,
аж поки землю не промочать.
Тоді земля змусить паростки зійти,
ще й дати зерно для селянина на поживу.
11 Так і слово Моє, що з уст злітає,
назад не вернеться без результату,
доки не виконає те, що Я бажаю,
не виконає все, що Я послав його зробити.
12 Тож ви підете з радістю, повернетеся з миром.
І гори, й пагорби зірвуться стоголосими піснями,
дерева ж у полях заплещуть у зеленій долоні.
13 Не терни, а кипариси підуть в ріст,
замість колючої шипшини мирт зросте.
І все це буде славу множити Господню,
як вічний знак обіцянки Його, яку не зруйнувати».
Бережіть свою свободу
5 Христос визволив нас, щоб ми могли жити вільно. Будьте непохитні, й не дозволяйте знову впрягти себе в рабське ярмо.
2 Послухайте! Я, Павло, кажу вам, якщо ви, слідуючи Закону, робите обрізання, то Христос нічим вам не зарадить. 3 Ще раз попереджаю всіх, хто піддається обрізанню: вони мусять дотримуватися всього Закону. 4 Ті з вас, хто намагається виправдатися перед Богом через Закон, не мають нічого спільного з Христом. Ви поставили себе поза милістю Божою. 5 Бо ми за допомогою Духа, вірою, з нетерпінням чекаємо, щоб здійснилася наша надія—наше виправдання перед Богом. 6 В Христі ні обрізання, ні необрізання однаково нічого не варті. Єдине, що має вартість—це віра, яка діє через любов.
7 Ви добре йшли шляхом християнським. Хто ж завадив вам коритися правді? 8 Звичайно не Той, Хто вас обрав. 9 Пам’ятайте: «Мала закваска заквашує все тісто»[a].
10 Я впевнений в вас перед Господом. Ви будете мислити не інакше, як я навчив вас. Той же, хто зводить вас, терпітиме свою кару, хоч би хто б він був.
11 Браття і сестри мої, якщо я все ще сповідую обряд обрізання, як дехто стверджує, то чому ж мене досі переслідують? Якби це було так, тоді принадність хреста зникла б. 12 Хай ті, хто підбурюють вас, самі себе каструють[b] на додаток до обрізання!
13 Та вас, брати і сестри, Бог покликав до вільного життя. Однак хай ваша воля не стане приводом для задоволення вашої гріховної натури. Краще служіть один одному з любов’ю. 14 Бо весь Закон зводиться до одного, а саме: «Любіть ближнього[c] свого, як любите себе самого»(A). 15 Але якщо ви приносите біль та страждання[d] одне одному, то стережіться, аби не прийти до взаємознищення!
Петро називає Ісуса Христом
(Мт. 16:13-20; Лк. 9:18-21)
27 Ісус і Його учні подалися до поселень довкола Кесарії Пилипової. Й по дорозі Він запитав учнів: «Що кажуть люди—хто Я?» 28 Ті відповіли: «Одні кажуть, що Ти—Іоан Хреститель, інші—Ілля, а дехто вважає, що Ти—один з пророків». 29 Тоді Ісус запитав їх: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро: «Ти—Христос». 30 Тоді Ісус суворо застеріг Своїх учнів нікому не казати, хто Він такий.
Христос говорить про Свою смерть
(Мт. 16:21-28; Лк. 9:22-27)
31 І почав Ісус навчати послідовників Своїх: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне». 32 Ісус сказав їм про це відкрито, нічого не приховуючи. Петро відвів Ісуса вбік і почав картати Його. 33 Та Ісус обернувся, поглянув на учнів Своїх і з докором сказав Петрові: «Відступись від Мене, сатано![a] Не про Боже ти думаєш, а про людське».
34 Потім, покликавши до Себе народ та послідовників Своїх, Ісус сказав: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе[b], узяти на себе хрест свій і рушати за Мною. 35 Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене й за Добру Звістку, врятує його.
36 Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою? 37 Бо що може людина віддати, щоб викупити свою душу? Нічого! 38 Якщо ж хтось із-поміж цього зрадливого й грішного покоління буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться[c] його, коли явиться у славі Свого Батька, з Ангелами святими».
9 І сказав їм Ісус: «Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже в усієї силі».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International