Book of Common Prayer
1 Для диригента. На мелодію «Лілії». Повчання синам Кори. Пісня кохання.
2 Коли я до царя звертаюся у віршах,
прекрасними словами повниться душа.
Слова біжать, немов до кінчика майстерного пера.
3 Ти найпрекрасніший серед усіх,
чудово володієш словом.
Отож Господь тебе благословив повік!
4 О воїне, вдягни своє вбрання славетне,
меча прилаштуй на бік.
5 Здобудь звитягу героїчну,
мчи колісницею за праведність у бій.
Твоя правиця здатна до діянь величних.
6 Нагострені стріли твої,
Ти просто в серце вцілиш ворогів.
Впадуть народи під колесами твоїми.
7 Могутній царю[a] мій!
Твій трон—навічно.
Народом правиш справедливо ти.
8 Добро ти любиш, і ненавидиш ти зло!
Тож Бог, твій Бог тебе обрав[b] Його
помазаником бути з-поміж інших,
змастивши радості єлеєм.
9 Алое пахощі, духмяні мирро й кассія
твої вбрання просякнули умить.
Музики веселять тебе в палацах,
прикрашених слоновими кістками.
10 Серед твоїх наближених—дочки царів,
по праву руку біля тебе—
наречена[c] в короні із чистого золота.
11 Послухай, доню[d] дорога!
Прислухайся уважно й зрозумій:
«Забути маєш свій народ, батьківський дім.
12 Твоя краса царю втішає зір.
Схилися шанобливо перед нареченим,
бо він тепер—твій чоловік[e].
13 Тепер же, дочко Тира,
багатії тобі дарунки принесуть,
наблизитись до тебе будуть прагнути вони».
14 Цареву дочку одягнули в шати,
золотом гаптовані.
15 В прекрасному вбранні її проводять до царя,
за нею дружки виступають,
запрошені у царський дім.
16 Із сміхом-радістю дівчата-дружки завітали.
17 О царю мій! Синів багато будеш мати,
які посядуть місце попередників твоїх.
Правителями випало їм буть на всій землі.
18 Я донесу майбутнім поколінням твоє ім’я,
і прославлятимуть тебе повік народи.
1 Для диригента. Псалом родини Кори.
2 Плещіть, усі народи, у долоні,
радійте й голосно співайте Богу похвали.
3 Бо наш Господь Всевишній
благоговіння й страх вселяє нам,
Він—Могутній Цар, усього Всесвіту правитель.
4 Він нас підніс над іншими народами,
Він тих людей поклав, покірливих, до наших ніг.
5 Любов’ю сповнений до Якова,
наш Бог обрав нас, дав нам землю в спадок,
щоб Якову було пишатись чим. Села
6 Возноситься Господь на Свій престол
під гомін люду, звуки сурми.
7 Співайте Богу похвали[a],
у піснях восхваліть Царя.
8 Тому що Бог царює над всім світом,
вшановуйте Його прекрасними піснями.
9 Царем панує над народами Господь,
Бог возвеличується на святім престолі.
10 З усіх усюд збираються царі земні
зустрітись з Богом Авраама,
бо всі володарі землі належать Богу.
Він—вищий за усіх!
1 Для диригента хору. Псалом родини Кори.
2 Господь величний!
Такої ж похвали достоїн Він у місті Бога нашого,
на тій святій Його горі.
3 Єрусалим—на гідній висоті, вона аж на горі Сіон[b]
насправді ж бо піднесена до Бога,
Великого Царя оселя.
4 В її укріпленнях надійних наш Господь
нам показав спасіння місце,
бо там живе наш Бог.
5 Коли царів поганських гурт у бій ішов,
6 їх вразила Єрусалима пишність,
й вони, збентежені, всі кинулися навтіч.
7 Перейми болісні нажаханих скували,
відомі матері, яка дитині життя дає.
8 Тремтіли чужоземці,
мов кораблі Таршиша[c], східним вітром гнані.
9 Що чули ми, те нам побачить довелось
у місті Господа Всемогутнього, у нашого Бога.
Він наше місто збереже навічно! Села
10 Наш Бог, в Твоєму храмі
роздумуємо про Твою постійну ласку.
11 Як розлетілася про Тебе слава,
так і по всьому світу хай люди хвалу Тобі співають.
Кожен знає про доброту Твою![d]
12 Народ гори Сіон хай торжествує,
і люд юдейських міст хай веселиться,
обрадуваний благомудрістю Твоєю.
13 Пройдіть довкруги Сіона,
подивіться місто, порахуйте вежі.
14 Спиніться поглядом на стінах,
потіштеся палацами його,
щоби нащадкам все змогли донести.
15 Адже цей Бог—наш Бог навіки,
і Він вестиме нас аж до кінця[e].
4 Коли Господь Бог твій вижене їх від тебе, не кажи собі: „Через праведність мою привів мене Господь, щоб землю цю зайняти”. Господь проганяє народи ті від тебе за нечестивість їхню. 5 Ти займеш землю їхню не тому, що ти праведний і чесний, ні, Господь Бог твій проганяє народи ці перед тобою радше за їхню нечестивість і щоб дотриматися обітниці, яку Він дав батькам твоїм Авраамові, Ісаакові та Якову. 6 Тож знай, не за праведність твою дає тобі цю добру землю Господь Бог твій, бо ти народ впертий».
Пам’ятай про гнів Господній
7 «Пам’ятай, не забувай, як прогнівили ви Господа твого Бога в пустелі. Ви повставали проти Господа від днів, коли залишили землі єгипетські, і до приходу сюди[a]. 8 Ви розгнівали Господа на горі Хорев, і був Господь у гніві Своєму ладен вигубити вас. 9 Коли я зійшов на гору, щоб отримати кам’яні скрижалі з Заповітом, що Господь уклав із вами, я лишався на горі сорок днів і сорок ночей. Я нічого не їв і не пив. 10 Господь дав мені дві кам’яні скрижалі, на яких було написано Його власною рукою. На них були всі ті заповіді, що їх Він промовив до вас на горі, з вогню, того дня, коли вас там було зібрано».
11 Після сорока днів і сорока ночей Господь дав мені дві кам’яні таблиці, скрижалі Угоди. 12 Господь промовив до мене: «Встань! Мерщій спускайся звідси, бо твій народ, який ти вивів з Єгипту, зіпсувався. Вони швидко повстали проти того, що Я заповів їм робити. Вони вилили собі з металу боввана».
Ісус—вищий від Мойсея
3 Отож, брати і сестри мої, покликані Богом люди святі, звернемо думки свої до Ісуса, Посланця Божого й Первосвященика нашої віри. 2 Він був вірний Господу, Який призначив Його, так само, як вірний був і Мойсей у домі Божому. 3 Бо Ісус гідний більшої шани, ніж Мойсей, адже будівничий здобуде більше шани, ніж зведений ним будинок. 4 Кожен будинок кимось збудований, а Бог же збудував усе.
5 Мойсей був вірним слугою в домі Божому. Він сказав людям те, що мусило потім бути мовлене Всевишнім. 6 А Христос—вірний Син, Він править домом Божим, а ми—той дім, якщо зможемо зберегти мужність і певність у надії своїй.
Ми повинні наслідувати Господа
7-10 Адже як сказав Дух Святий:
«Сьогодні, як почуєте ви голос Божий,
не зачиняйте перед Ним свої серця[a],
як то було, коли ви повстали проти Бога,
як і тоді, коли Його пустелі ви перевіряли,
коли батьки ваші
випробовували Мене і Моє терпіння.
І сорок років бачили вони Мої могутні справи.
Цим покоління те розгнівало Мене, і Я сказав:
„Народ цей—завжди лихий в своїх думках.
Вони не зрозуміли шляхів Моїх”.
11 Так Я у гніві присягнув:
„Їм не ввійти ніколи до Мого спочинку”».(A)
Ісус у храмі
(Мт. 21:12-13; Мк. 11:15-17; Лк. 19:45-46)
13 Через те, що наближалася юдейська Пасха, Ісус вирушив до Єрусалиму. 14 Прийшовши до храму, Він побачив там людей, які продавали худобу, овець та голубів. Ісус також побачив міняйл, котрі сиділи за столами. 15 Тоді, сплівши з мотузки батога, Він повиганяв усіх із храму геть, разом з вівцями та худобою. Поперевертавши столи міняйл, Він порозкидав їхні гроші. 16 До тих, хто продавали голубів, Ісус мовив: «Заберіть усе це звідси й не перетворюйте дім Отця Мого на базар!»
17 І згадали Його учні, що написано у Святому Писанні: «Ревнощі до дому Твого з’їдають мене».(A)
18 Деякі з юдеїв запитали Ісуса: «Яке чудо здійсниш нам у доказ того, що маєш право робити це?» 19 У відповідь Ісус мовив: «Зруйнуйте храм цей, і Я відбудую його знову за три дні».
20 І сказали юдеї: «Цей храм будували сорок шість років, а Ти збираєшся відбудувати його за три дні?» 21 Та говорячи про храм, Ісус мав на увазі тіло Своє. 22 Після того, як Він воскрес із мертвих, Його учні згадали, що Він казав про це, і повірили і в Святе Писання, і в слова Ісусові.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International