Book of Common Prayer
1 Для диригента. Псалом Давида.
2 Благословенний той, хто дбає про нужденних.
У час біди Господь спасе його.
3 Господь і захистить, і вбереже його.
Благословенний буде на землі він,
не дасть його Господь у руки ворогів.
4 Господь вдихне у нього міць,
коли прикований до ліжка буде,
Господь його, недужого, зцілить.
5 Сказав я: «Господи, я маю гріх перед Тобою,
будь милосердий і зціли мене».
6 Мої недоброзичливці пащекували:
«Коли помре і піде в забуття?!»
7 Якщо й приходить хтось мене побачить,
лиш теревенить балачки пусті.
Вони приходять, щоб набратися пліток,
і йдуть, щоб розпустити їх по світу.
8 Ті, що ненавидять мене, шепочуться про мене,
і проти мене задуми лихі плетуть.
9 І кажуть: «Певно, щось недобре зробив він,
тож і захворів і, мабуть, вже не встане».
10 І навіть кращий друг, якому довіряв я,
з яким ділив і хліб, і сіль,
від мене відвернувсь.
11 Тому, о Господи мій,
милосердний будь і підведи мене.
Щоб міг я встати й розквитатись з ними.
12 Тоді переконаюсь: втішений Ти мною,
бо вороги звитяги не святкують.
13 Та Ти підтримував мене, бо я невинний був.
Даси снаги стоять перед Тобою вічно.
14 Господь благословенний,
Бог Ізраїлю від незапам’ятних часів навічно.
Амінь, амінь.
1 Для диригента. Маскіль Давида, 2 про те, як Доеґ-едомієць прийшов до Саула зі звісткою про те, що Давид перебуває в будинку Агімелеха.
3 Вояче, як можеш похвалятися ти злом,
що заподіяв? Бога ти ганьбиш.
4 Ти завжди замишляєш справи підлі,
язик твій, наче гостра бритва,
плете оману й зраду для людей.
5 Дорожче зло тобі, аніж добро,
брехати любиш більш,
аніж творити справедливість. Села
6 І ти, і твій язик пащекуватий
аж спраглі ображати інших.
7 Тож схопить тебе Бог і викине з оселі[a],
дощенту дім знесе,
життя твого коріння висмикне з землі. Села
8 Посвідчать все те праведники, убояться,
ще й глузуватимуть із тебе:
9 «Поглянь, отой вояк тупоголовий,
що не знаходить порятунку в Бога,
натомість вірить у багатство,
спасіння він шукає у гордині й злі».
10 Я ж, наче та зелена олива,
яка зростає у Господнім храмі,
на віки вічні довіряюся Його любові.
11 Твої діла я возвеличувати буду,
побожним сповіщатиму[b] Твоє ім’я,
що вимовлене для добра було!
1 Для диригента. Повчання родини Кора.
2 О Боже, чули ми самі,
батьки розповідали наші про давні діла
ще за їхнього життя і в сиву давнину.
3 Вони розповідали нам,
як Ти Своєю силою прогнав чужинців,
і викорінив їх, землю нам звільнивши.
4 Розповіли вони, що не мечами,
і не руками дужими звитягу здобули,
й на тій землі осіли.
Твоя правиця, лик Твій осяйний
зробили все те, бо вподобав Ти їх.
5 Мій Боже, Царю мій!
Зроби щоб народу Якова дісталась перемога.
6 З ім’ям і силою Твоєю
ми зборемо, затопчем ворогів.
7 Я покладаюсь не на лук, я знаю,
що до звитяги то не меч мене веде.
8 То Ти Єдиний нас від ворогів рятуєш,
то Ти Єдиний осоромиш наших ворогів.
9 Славімо Бога кожний день,
Твоє ім’я повік оспівувати будем. Села
10 Але полишив Ти й принизив нас,
відмовився іти із нами в бій!
11 Дозволив нам тікати від ворогів,
а ненависникам—пограбувати нас.
12 Залишив нас, мов тих овець, на розтерзання,
розкидав поміж чужаків!
13 Немов рабів, продав народ за безцінь,
і навіть торгуватися не став за добру ціну!
14 Сусіди бачили, що Ти вчинив,
то вже й глузують, насміхаються над нами!
15 Ми стали посміховиськом серед народів ближніх,
які збиткуються й хитають головами.
16 Із дня на день ховаю я обличчя,
17 і зганьблений, я паленію від образ
і кпинів мстивих ворогів.
18 О Боже, то усе Твої діла.
Хоч не забули ми, не відійшли від заповітів Божих.
19 Твоєму вченю вірними були,
не йшли Тобі наперекір ніколи.
20 Ти все ж віддав нас на поталу тим шакалам,
смертельній темряві Ти нас віддав.
21 Якби забули ми Твоє ім’я,
якби молилися чужим богам,
22 то Ти про те довідався б, напевне,
бо не сховати серця таїну від Тебе.
23 Щодня назустріч смерті ми за Тебе йшли,
за Тебе нас вбивають,
мов ягня невинне на пожертву.
24 Прокинься, Боже! Встань, Володарю!
І нас безпомічних не кинь повік!
25 Навіщо Ти ховаєшся від нас!
Навіщо забуваєш Ти, як ми страждали, гнані?
26 Втоптали душі наші у багнюку,
землею розчавили нам обличчя[a].
27 Щоб показати вірну Свою любов,
встань і спаси нас!
Пам’ятай діла Господні
11 Дивись, щоб не забув ти Господа Бога твого, не додержуючись заповідей Його, настанов та вказівок, які я даю тобі сьогодні. 12 Ти завжди їстимеш досхочу, побудуєш добрі оселі і в них заживеш. 13 І худоба твоя, й вівці твої розплодяться, і гроші твої помножаться. 14 Тоді пильнуй, щоб ти не запишався й не забув Господа Бога твого, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі, 15 Який привів тебе в ту величезну і страхітливу пустелю, повну отруйних змій та скорпіонів, у суху землю, де не було води, Хто пустив для тебе воду зі скелі, 16 Хто в пустелі тебе нагодував манною, щоб упокорити й випробувати тебе і щоб зрештою все було в тебе гаразд. 17 Пильнуй, щоб не сказав ти собі: «Мої сила й міць здобули мені всі ці багатства». 18 Тож пам’ятай Господа Бога твого, бо Він Той, Хто дає тобі силу, щоб здобути багатства, тож сьогодні Він може дотриматись Своєї Угоди, яку Він уклав з предками твоїми.
19 Якщо ж забудеш ти Господа Бога свого й ходитимеш за іншими богами, і їм служитимеш, і поклонятимешся їм, я остерігаю вас сьогодні, що ви загинете напевне, 20 як ті народи, що їх Господь вигублює перед вами, так і ви загинете за те, що не слухали голосу Господа Бога вашого.
11 Цей Обранець дав людям святість. І всі, хто здобув святість, одержали її від Божого Обранця, та стали однією родиною. Через те й не соромиться Ісус назвати їх своїми братами і сестрами. 12 Він каже:
«Господи, Я розповім про Тебе Своїм братам і сестрам.
Я вознесу хвалу Тобі перед Твоїм народом».(A)
13 І ще Він каже:
«Вірою Своєю звернусь Я до Бога».(B)
І ще таке:
«Ось Я, і зі Мною діти,
яких Бог доручив Мені».(C)
14 Ці діти—то люди, які існують у плоті й крові. Через те Ісус і розділив їхню долю, і сам пізнав життя у плоті й крові. Він зробив це для того, щоб смертю Своєю подолати того, хто володіє владою смерті—диявола. 15 Так Ісус зміг принести звільнення тим, хто все життя терпів рабство через страх смерті. 16 Бо ж очевидно, що не Ангели то були, кому Він допомагав. Ні, то Авраамові діти. 17 Тому й Він мусив у всьому бути такими як ми, брати і сестри Його, щоб стати милосердним і сповненим віри Первосвящеником на службі Божій, щоб спокутувати гріхи людські. 18 Оскільки Сам Він здолав спокуси й зазнав страждань, то й іншим, хто зараз бореться зі спокусами, Він може допомогти.
Весілля в Кані
2 За два дні по тому, в місті Кані, що в Ґалилеї, було весілля. Ісусова мати теж була там. 2 Запросили на весілля й Ісуса з учнями. 3 Коли вино було випите, мати сказала Ісусові: «Вина вже немає, бо гості все випили». 4 Ісус відповів їй: «Люба жінко, навіщо кажеш Мені про це? Мій час іще не настав». 5 Тоді Його Мати сказала слугам: «Робіть усе, що Він звелить».
6 У тому місці стояло шість великих кам’яних глеків для води, що люди використовували для юдейських обрядових обмивань[a]. І кожна з них вміщувала приблизно дві чи три міри[b] рідини. 7 Ісус наказав слугам: «Наповніть ці глеки водою». І ті виконали, що Він звелів. 8 Тоді Ісус знову звернувся до них: «А тепер зачерпніть трохи і віднесіть весільному старості». Слуги виконали й це.
9-10 Староста покуштував ту воду (яка перетворилася на вино) і здивувався, бо не знав звідки вино взялося. А слуги, які подали йому келих, знали про це. Тоді староста покликав нареченого й мовив до нього: «Всі люди пригощають спочатку добрим вином, а коли гості сп’яніють, тоді ставлять на стіл гірше. Ти ж приховав від гостей добре вино аж до тепер».
11 Це було перше чудо, що здійснив Ісус. То сталося в Кані в Ґалилеї. Так Він виявив Свою Божественну Велич, і Його учні повірили в Нього. 12 Після того Ісус разом зі Своєю матір’ю, братами та учнями попрямував до Капернаума. І там вони перебували кілька днів.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International