Book of Common Prayer
1 Ходімо, звеселімось перед Господом,
звертаймося до Нього співом голосним.
Співаймо ж величальну нашій Скелі рятівній!
2 Підійдемо зі вдячними пожертвами[a] до Нього,
музикою розбудимо Його.
3 Бо Господь—то наш великий Бог,
над усіма богами Він царює.
4 Адже весь світ Йому підвладний—
весь, від безодні до найвищої гори!
5 Йому належить все: і океани, й твердь земна—
бо створене це все Його руками.
6 Схилімось перед Ним, покірні будьмо!
Благословімо Господа, що нас створив!
7 Ми зробимо це тому, що Він—наш Бог,
а ми—народ, якого Він плекає наче стадо.
Ми—вівці, що бредуть за помахом Його руки,
і слухаємось голосу Його.
8 То ж облишимо впертість,
бо ми виявили її вдосталь,
коли повстали проти Бога у Массі[b] і Меріві.
Ми доста твердочолими були,
випробуючи Господа у пустелі.
9 «Там ваші пращури поставили під сумнів Мої справи,
хоч пересвідчились на власні очі, що Я міг зробити.
10 Те покоління Я терпів аж сорок років.
Вони, повірте, не сприймали настанов Моїх, як жити.
11 Я гнівався на них, тож присягнувся,
що їм ніколи не побачити землі Мого спочинку!»
1 Для диригента. Псалом Давида.
2 Господи, шукав притулку в Тебе,
не дозволяй мені розчаруватись,
завжди будь добрим і спаси мене.
3 Увагою не обійди мене, будь ласка,
прийди мерщій мені допомогти.
Стань нездоланною для ворогів горою,
твердинею моєю, захисти.
4 Ти—моя Скеля, Ти—моя Твердиня,
отож в ім’я Своє спрямовуй і веди.
5 Врятуй з тенет, розкинутих для мене,
адже я передаю життя[a] своє у твої руки[b].
6 О Господи, Ти—Бог, Якому люди вірять,
Твоїм рукам ввіряюсь. Порятуй!
7 Я зневажаю тих, хто довіряє
бовванам немічним.
Господь—мій оберіг.
8 Щасливий, веселюся і танцюю,
бо милість Ти мені подарував,
помітивши, як тяжко я страждаю,
душі моєї біль Ти зрозумів.
9 Ти на поталу ворогу не кинув, звільнив мене.
10 О Господи, я в небезпеці, зглянься!
Я згорювався, виплакав всі очі,
здавила туга душу й тіло.
11 Життя моє згасає у печалі,
і роки відлітають у журбі.
З’їдає сили почуття провини,
воно вгризається в мої кістки.
12 Від ворогів своїх терплю зневагу,
зневагу від сусідів я терплю,
вже родичі, і ті мене бояться,
на вулиці сахаються мене.
13 Забутий я людьми, неначе вмер я,
так ніби в домі непотрібна річ.
14 Про себе я почув плітки жахливі,
люди їх довкруги плетуть,
коли змовляються, зібравшись, проти мене,
про те, як відібрати моє життя.
15 Але я, Господи, надіюся на Тебе,
і через те кажу я: «Ти—мій Бог».
16 Моє майбутнє Ти в руках тримаєш.
Врятуй мене від ворогів моїх!
17 Осяй Своїм лицем слугу Свого, благаю,
і в милості Своїй врятуй мене.
18 До Тебе, Господи, звернувсь по допомогу,
й не бути присоромленим мені.
Ганьба впаде на тих людців зловмисних,
вони зійдуть в могилу в німоті.
19 Нехай брехливі язики замовкнуть.
Пихаті й злісні казна що верзуть,
плетуть чутки про праведну людину.
20 Та Ти зберіг для тих, хто в Тебе вірить,
благословення щедрі.
Як багато добра даруєш людям,
що Тебе шанують,
щоб захистить їх від лихих людей!
21 У потайних місцях даєш притулок їм,
в Своїй оселі[c] від всіх тих, хто замишляє зло на них,
від ненависників у схованці Ти прихищаєш їх.
22 Славімо Господа за доброту Його,
що Він явив, коли я був в облозі.
23 Колись, настрашений, я говорив:
«Я там, де Він мені не допоможе».
І все ж мої молитви Ти почув,
як я Тебе благав про допомогу.
24 Хто вірний Господу, любіть Його!
Він захищає тих, хто в Нього вірить.
Пихатим Він відплатить так,
як заслуговують вони!
25 Тож будьте сильними і мужніми усі,
хто покладається на поміч на Господню!
1 Псалом Давида.
Повстань на того, хто повстав на мене,
збори їх, тих що борються зі мною.
2 Візьми щити, великий і малий,
прийди мені на допомогу.
3 Спрямуй сокиру й спис нападникам навстріч;
скажи мені: «Я—твій рятівник».
4 А ті, що хочуть відібрати моє життя,
нехай розбиті будуть і ганьбою вкриті.
Нехай відступиться і кинеться тікати,
хто замишляє лихо проти мене.
5 Половою хай Ангел Божий їх розвіє.
6 Слизька і темна хай лежить
дорога втечі перед ними,
як гнатиме їх Ангел Божий.
7 Бо без причин наготували
вони на мене пастки потайні.
8 Щоб їм страждати від лих нежданих,
щоб їм потрапить в пастки ті самим!
9 І втішиться у Господі душа моя,
щасливий буду я з Його звитяги.
10 Тоді усе моє єство промовить:
«Немає Бога іншого, як Ти,
Хто всіх слабких людей рятує від тих,
Хто дужчий, ніж вони,
від злодіїв—нужденних бідаків».
11 Лихі людці на мене повстають
і звинуватять в тім, про що не знаю.
12 Злом платять за моє добро,
спустошують душу мою.
13 Коли вони хворіли, я сумував, постився.
Та що ж взамін отримав я?
14 Своїх сусідів я вважав братами.
Оплакував я їх, мов матір син оплакує,
схилившись в чорних шатах.
15 Але ж коли я помилявся,
то нападники зухвало збиткувалися із мене,
мене оточували навіть ті, хто мене не знав.
16 І зуби шкірили, й зубами скреготали,
і збиткувалися із мене.
17 Допоки, Господи, дивитимешся Ти?
Врятуй мене від їхніх зазіхань,
врятуй життя моє від левів.
18 Й подякую Тобі у храмі на велелюднім зібранні!
19 Не дай позловтішатись ворогам,
не дай зухвалим ненависникам плести
підступні наміри свої.
20 Про мир вони говорять, а самі
злі задуми плетуть проти народу[a].
21 Плітки про мене розпускають, пащекують:
«Ага, ми бачили, що він зробив!»
22 Але ж Ти, Господи, усе те бачив!
Тож не мовчи!
Володарю, не будь далеко так від мене!
23 О Боже мій, прокинься, пробудися,
на захист стань, Володарю, мій Боже, розсуди.
24 Суди мене за справедливістю Твоєю,
о Господи, мій Боже,
щоб з мене насміятись не могли вони!
25 Не дозволяй казати їм:
«Ага, ми маєм те, чого хотіли!»
Не дозволяй казати їм:
«Ми знищили його!»
26 Хай же приниження й ганьби зазнають
всі ті, хто знищити мене хотів.
Нехай впадуть ганьба й немилість,
на тих, хто прагнув наді мною бути.
27 А ті, хто виправдати мене хотіли,
нехай у щасті звеселяться
і хай завжди повторюють вони:
«Яким величним є Господь! Він втішений,
коли живуть у мирі Його слуги!»
28 І я щодня невтомно буду
хвалити доброту Твою!
12 Якщо ви підкорятиметеся цим настановам і старанно їх виконуватимете, Господь Бог твій буде вірний Угоді любові, яку Він уклав з предками твоїми. 13 Він благословить тебе дітьми, поле твоє—добрим врожаєм, Він дасть тобі зерно, молоде вино й оливу, твоїй худобі—телят, твоїм вівцям—ягнят на землі, яку Він поклявся батькам твоїм віддати тобі.
14 Благословен ти будеш більше за всі народи. Не буде жодного неплідного чоловіка чи жінки серед тебе, неплідної не буде серед худоби твоєї. 15 Відверне Господь від тебе всі хвороби, особливо згубну чуму єгипетську, якої ти зазнавав, а нашле їх на всіх тих, хто ненавидить тебе. 16 Вигуби всі народи, які Господь Бог твій віддає тобі на поталу. Не май до них жалю. Не поклоняйся богам їхнім, бо це було б пасткою для тебе.
Дотримуйтеся істинного вчення
2 А ти сам завжди говори лише те, що відповідає істинному вченню. 2 Навчай літніх чоловіків мати самовладання, бути поважними, мудрими й стійкими у вірі, любові й терпінні. 3 Також літніх жінок навчай, щоб вони поводилися, як належить святим людям. Вчи їх не бути пліткарками й не зловживати міцними напоями. Вони повинні навчати інших добру, 4-5 наставляти молодших жінок любити своїх чоловіків і дітей, бути розсудливими й чистими, дбати про своє господарство, бути добрими, коритися чоловікам своїм. І тоді ніхто не зможе ганити Боже Послання.
6 Молодих людей так само спонукай бути розсудливими. 7 У всьому сам будь взірцем добрих вчинків. У вченні своєму виявляй чесність і серйозність. 8 Хай мова твоя буде благотворною, щоб ніхто не зміг її засудити. І тоді ті, хто проти тебе, будуть присоромлені, бо нічого лихого сказати проти нас не зможуть.
9 Навчай рабів бути покірливими у всьому своїм панам, догоджати їм і не суперечити. 10 Навчай їх не красти в панів, а виявляти повну вірність, щоб у всьому вони могли принести честь вченню, що йде від Бога, Спасителя нашого.
11 Бо милість Божа, яка приносить спасіння, виявилася всім людям. 12 Вона вчить нас, що нам слід відмовитися від безбожності та мирських бажань. Вона вчить, що в цьому світі ми маємо жити розсудливо, праведно і благочесно, 13 поки ми чекаємо того благословенного Дня, на який маємо надію, коли виявиться слава нашого великого Бога і Спасителя Ісуса Христа. 14 Він віддав Себе за нас, щоб врятувати нас від усілякого зла і очистити нас, як людей, які належать лише Йому й ревних до добрих справ.
15 Розповідай людям про все це. Підбадьорюй і докоряй з повним повноваженням. Не дозволяй нікому зневажати тебе.
Перші Ісусові учні
35 Наступного дня Іоан знову був там з двома своїми учнями. 36 Побачивши Ісуса, Який проходив повз них, він сказав: «Погляньте, ось Ягня Боже». 37 Двоє його учнів почули це й послідували за Ісусом. 38 Ісус обернувся і, побачивши, що вони йдуть за Ним, запитав: «Чого вам треба?» А ті відповіли: «Равві! Де Ти живеш?» («Равви» означає «Вчитель»).
39 «Ходімо, побачите»,—відповів Ісус. Тож вони пішли й побачили, де Він живе, і залишилися в Нього аж до вечора. І було то близько четвертої години. 40 Почувши те, що сказав Іоан про Нього, вони пішли за Ісусом. Одного з тих двох, звали Андрієм, і був він братом Симона, якого ще звали Петром.
41 Насамперед він знайшов свого брата Симона і сказав йому: «Ми знайшли Месію». (Це слово означає «Христос»). 42 Тоді Андрій привів Симона до Ісуса, та подивившись на нього, Він мовив: «Ти, Симон, син Йони, зватимешся Кифою»[a].
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International