Book of Common Prayer
1 Для диригента. На мелодію «Не руйнуй». Хвальний псалом Асафа.
2 Ми славимо, ми славимо Тебе[a], о Боже!
Ти близько вже, народ Твої діла великі славить.
3 Бог мовить: «Вибрав судний час Я,
судити буду справедливо.
4 Коли земля і мешканці її готові впасти,
тримаю міцно Я стовпи». Села
5 Пихатих і бундючних прагну Я спинити.
Кажу пихатим Я: «Не пніться!
6 Не намагайтеся сягнути головою неба!
Висловлювати зарозумілість ви полиште!»
7 Це не прийде ні з Заходу, ані зі Сходу,
ані з віддалених гірських пустель[b].
8 Лиш Бог—суддя, вирішувати Йому
кого принизити, кого піднести.
9 Господь тримає чашу у руці,
по вінця там отруєне вино.
Проллється кара до останньої краплини,
всім нечестивим доведеться випити.
10 Я завжди буду те оповідати
й співати славу Богу Ізраїлю.
11 «Безбожних залишу без сили й влади,
а праведних могутність піднесу».
1 Для диригента. На струнних інструментах. Хвальний псалом Асафа.
2 Народ Юдеї знає Бога,
в Ізраїлі ім’я Його—велике.
3 Храм Божий зведено в Салемі[c],
оселя Бога знаходиться на горі Сіон.
4 Там Бог зламав вогненні стріли,
щити й мечі—всю зброю. Села
5 Ти осяйний, могутніший за гори віковічні,
йдеш переможно ворожій стан винищивши.
6 Сплюндровано те воїнство, могутнє духом;
вони тепер поснули,
ніхто з них, дужих, захистить себе не зміг[d].
7 Гнів Бога Якова на них упав,
і мертвим сном поснули й коні, й люди.
8 О Боже, грізний Ти у гніві,
перед Тобою не встоїть ніхто.
9-10 Свій суд на небесах Ти правиш,
тому затихла й оніміла від жаху уся земля.
Як Бог повстав судити,
щоб врятувати бідних на землі,
йому Він рішення Своє з Небес послав. Села
11 Коли Ти гніваєшся, Тебе славлять.
Твій гнів зміцнив народу рештки[e].
12 Приносьте Господу, вашому Богу,
присягу й дотримуйтеся її, усі довкола Нього,
приносьте Грізному дарунки.
13 Бог може дух правителів скувати,
усі земні царі Його бояться.
1 Псалом Давида.
Господь—мій пастир, через те я маю все.
2 В зелених луках Він дає мені спочити,
веде мене повз тихі води озерні.
3 Він оживляє мою душу,
шляхами добрими[a] ведучи мене,
являючи всю доброту Свою.
4 І навіть у долині смерті чорній[b]
нещастя не злякаюсь я, бо Ти завжди зі мною.
Твій жезл і палиця мене втішають[c].
1 Псалом Давида.
Господь—то моє Світло, мій Спаситель,
тому лякатись нікого мені.
Господь—мій прихисток,
тож не боюсь нікого.
2 Якщо зловмисники на мене нападуть
і намагатимуться погубити,
нападники і вороги розбиті будуть.
3 Я не злякаюсь навіть і тоді,
як ціла армія довкруги отабориться.
Я довірятимуся Господу завжди,
якщо вони й війну розв’яжуть проти мене!
4 І лиш одного я у Господа прошу:
дозволь мені всі дні мого життя
перебувати у Твоєму храмі,
щоб Господа красу я бачить міг
і міг чекати відповіді в Твоєму Палаці[a].
5 Бо захистить мене Господь
у схованці[b] Своїй в лиху годину,
сховає у високій скелі.
6 Нехай же допоможе Він мені
збороти ворогів довкола мене,
щоб жертви в пам’яті принести міг я
із радістю і оспівати Бога.
7 О Господи, почуй мої мольби,
будь милосердний, відгукнись до мене.
8 Від Тебе моє серце промовляє:
«Шукай-но Господа!»
Тому й прийшов я оспівати Тебе.
9 Тому й благаю я: «Не відвернись від мене,
не покидай, не залишай слугу Твого.
Бо тільки Ти мені допомагаєш.
Не залишай мене, о Боже—рятівник!»
10 Хоч батько з матір’ю від мене відвернулись,
Господь мене візьме і дбатиме про мене.
11 Навчай мене, о Господь, Своїх шляхів,
веди мене безпечними стежками,
бо ж маю я чимало ворогів.
12 Не дозволяй їм знищити мене!
Звертаюся я з цим благанням,
бо люд лихий мене оплутав олжою,
вони бажають вразити мене.
13 Воно би так і сталося, якби я не повірив,
що зійде на мене благословення Господа мого
на землю, на якій живу я.
14 На Господа надію покладайте!
Тож будьте сильні й мужні!
На Господа надію покладайте!
3 Ви ж, відьмине насіння, йдіть сюди,
ви, діти звабників й розпусниць хтивих.
4 Над ким збиткуєтесь і зуби шкірите кому?
Кому язик показуєте ви?[a]
То ж ви—гріховне сім’я,
брехні нащадки молоді.
5 Любовним втіхам віддаєтесь ви серед дубів священних,
під кожним деревом зеленим[b] стрінеш вас.
Ви ріжете в ярах дітей,
вбиваєте в ущелинах гірських.
6 Ви поклоняєтеся гладенькому камінню, що у ріці,
для них вина дещицю ллєте ви в жертву,
для них принесли хлібну жертву.
Та крім того каміння в вас нема нічого.
Чи ви гадаєте, що втіху маю Я з цього?
Ні, мене ці жертви втіхи не дають!
7 Ти своє ложе стелеш на горі високій,
куди піднялися принести жертви.
8 Ви лягаєте у ложе з лжебогами,
та проти Мене гріх справляєте,
кохання їм віддаючи[c].
Від Мене відступились ви, оголились,[d]
та мали справу з лжебогами.
Ви любили їхні ліжка,
та бачили їхню голизну,
заради них покинувши Мене.
9 На себе вилили ви пахощі духмяні і оливу,
як вирішили до Молоха[e] дістатися.
Далеко розіслали ви гінців своїх
шукати собі коханців.
Та ці гріхи зведуть вас до глибин Шеолу.
Треба вірити в Бога, а не в бовванів
10 Стомилися в численних мандрах,
але ніяк сказати не хотіли: «Це безнадійно».
Дістали нової моці й не ослабли.
11 За ким ви побивалися, кого лякались,
що ви Мені брехали і Мене не пам’ятали
і не впускали в серце?
Хіба ж Я не мовчав, чи ж не сховався?
Тому тепер ви страху переді Мною не маєте?
12 Про вашу «доброту» Я розповім, про ваші справи,
але добра вони вам не дадуть.
13 Коли волати будете про допомогу,
нехай рятують вас боввани ваші.
Їх подих вітру вимете, підхопить,
а той, хто порятунку у Мені шукає,
дістане землю і святу Мою гору[f].
25 Раз Дух є джерелом нашого нового життя, слідуймо Духові. 26 Не будемо чванливими, не будемо гнівити одне одного, не будемо заздрити одне одному.
Допомагаймо одне одному
6 Браття і сестри, якщо хтось впаде в гріх, то ви, слідуючи Духові, маєте повернути його на шлях праведний. Але робіть це лагідно і пильнуйте себе, бо також можете бути спокушені. 2 Допомагайте одне одному долати життєві перешкоди, і так ви виконуватиме Закон Христовий. 3 Якщо дехто сповнений відчуттям своєї важливості, і через те не бажає так робити, той тільки обманює себе. 4 Кожен має сам бути суддею своїх вчинків, і тоді він зможе пишатися своїми досягненнями, не порівнюючи себе ні з ким. 5 Бо кожен має нести відповідальність за виконання своїх власних обов’язків.
Творімо добро всім людям
6 Той, кого навчають Послання Божого, мусить ділитись усіляким добром з учителем своїм. 7 Не обманюйте себе. Бога перехитрувати не можна, бо що посієш, те й пожнеш. 8 Хто сіє на полі своєї гріховної натури, той пожне руїну. А хто сіє на полі Духа, той пожне від Духа вічне життя.
9 Творімо ж добро невтомно, і пожнемо тоді вчасно, якщо не знесилимося й не відступимо. 10 Тож, маючи таку нагоду, творімо добро всім людям, а особливо, нашим братам по вірі.
Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом
(Мт. 17:14-20; Лк. 9:37-43)
14 Коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися до інших учнів, то побачили, що великий натовп зібрався навколо них, і книжники сперечаються з ними. 15 Побачивши Ісуса, всі були здивовані й побігли назустріч, щоб привітати Його. 16 Ісус запитав: «Про що ви з ними сперечалися?» 17 І один з-поміж натовпу відповів: «Я привів до Тебе свого сина. Він одержимий нечистим духом, і цей дух не дає йому розмовляти. 18 Як ухопить його, то кидає об землю. На устах піна виступає, він скрегоче зубами, дерев’яніє. Я просив учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».
19 І мовив Ісус у відповідь: «О роде невірний! Скільки ж ще часу Мені бути з вами? Скільки ж Мені вас терпіти? Приведіть хлопчика до Мене!» 20 Тільки-но побачивши Його, нечистий так затряс хлопця, що той упав додолу, і почав качатися по землі, й піна виступила на устах його. 21 Ісус запитав його батька: «Як давно з ним таке?» Батько відповів: «З дитинства. 22 Багато разів він кидав мого сина в огонь або воду, щоб убити його. Якщо Ти можеш щось зробити, змилуйся, допоможи нам». 23 Ісус промовив: «Чому ти сказав: „Якщо можеш?”—Бо немає нічого неможливого для того, хто вірує». 24 Тієї ж миті батько вигукнув: «Але ж я вірую! Укріпи віру мою!»
25 Побачивши, що натовп оточує їх, Ісус заговорив суворо до нечистого духа: «Ти, дух глухий і німий, наказую тобі вийти з цього хлопця й ніколи більше не входити в нього!» 26 Нечистий дух заверещав, затрусив хлопця в жахливих конвульсіях і вийшов з нього. Було схоже на те, що хлопець помер, отож багато хто з людей казали, що він мертвий. 27 Але ж Ісус узяв хлопця за руку, підняв його й поставив на ноги.
28 Коли Ісус повернувся до помешкання, учні запитали Його на самоті: «Чому ми не змогли вигнати нечистого?» 29 Та Він відповів їм, мовивши: «Цей рід можна вигнати лише молитвою і постом[a]».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International