Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Господь дарує справжню їжу
55 Всі спраглі, йдіть води напитись,
і ви, хто геть грошей не має,
приходьте щось поїсти.
Візьміть вина чи молока—
все задарма, платити не потрібно.
2 Навіщо гроші витрачати на те,
що неїстівне?
Навіщо викидати зароблене на те,
що ситості не дасть.
Мене послухайте уважно,
і їстимете добру їжу, найвишуканіші їства.
3 Прислухайтесь, що Я кажу, і йдіть до Мене,
почуйте, щоб вам життя не втратити навіки.
Угоду з вами Я навічно укладу,
як і Давиду обіцяв Я вірним бути.
4 Поглянь, його зробив Я свідком багатьом народам,
правителем і повелителем племен.
5 Народи, невідомі вам, до себе погукаєте,
вони, хоч і не знають вас, та прибіжать.
Тому що біля вас Господь, ваш Бог,
Святий Ізраїлю, Який вас возвеличив.
6 Шукайте Господа, доки знайти ще можна,
покличте, поки ще близенько Він.
7 Безбожники нехай припинять зло творити,
зловмисникам хай викинуть із голови лихі думки.
До Господа нехай повернуться,
Він дасть їм милосердя.
До Бога хай навернуться,
бо Він пробачить їм провини щедро.
Ніхто не може розуміти Бога
8 Господь каже:
«Мої думки відмінні від ваших,
шляхи, якими йдете ви—то не Мої шляхи.
9 Як небо вище, ніж земля,
так і шляхи Мої вище ваших,
так і думки Мої витають високо над вашими думками.
1 Псалом Давида, коли він перебував у юдейській пустелі.
2 О Боже, Ти мій Бог, якого прагну бачить,
душею спраглою і тілом я до Тебе лину,
мов у безводній і засушливій пустелі.
3 Це так, немов коли я бачив з’яву,
коли явився Ти мені в святому храмі[a],
коли у силі й славі Ти постав переді мною.
4 Чого ще кращого в житті чекати?
Та лиш Твою любов безмежну,
устами спраглими Тобі оспівувати хочу!
5 І скільки житиму, Тебе благословляти буду,
здійматиму до неба руки, посилаючи Тобі хвалу.
6 Я втішений, немов найкращих куштував наїдків,
устами щирими душа тебе вславляє!
7 Про Тебе буду пам’ятати в спочивальні,
глухої ночі всі думки мої про Тебе.
8 Ти—моя надійна поміч,
у тіні крил Твоїх я звеселів.
Не будьте схожі на юдеїв
10 Брати і сестри мої, хочу, щоб ви знали, що всі наші прабатьки справді були під хмарою[a], і всі вони безпечно перейшли через море. 2 Всі вони в хмарі і в морі були «хрещені»[b] в Мойсея. 3-4 Всі вони їли ту саму духовну їжу і пили той самий духовний напій, бо пили вони з духовної скелі[c], що йшла слідом за ними. Цією скелею був Христос. 5 Та більшість із них не вподобав Господь, і вони загинули в пустелі.
6 І це приклад для нас, щоб ми не прагнули злого, як вони. 7 Не будьте ідолопоклонниками, як був дехто з них. Бо сказано у Святому Писанні: «Люди посідали, щоб поїсти і попити, а тоді повставали, щоб розважатися»(A). 8 Не будемо віддаватися розпусті, як дехто з них. Бо одного дня від цього двадцять три тисячі полягло![d] 9 Тож не будемо спокушати Христа[e], як дехто з них робив. Вони були покусані зміями і вмерли[f]. 10 Не нарікайте, як дехто з них нарікав і був знищений ангелом смерті[g]. 11 Все це сталося з ними як приклад нам. І було про це написано, щоб застерегти нас, хто живе після скінчення їхнього віку.
12 Ось чому той, хто вважає, що міцно стоїть, нехай стережеться, щоб не впасти. 13 Вас спіткали ті ж самі спокуси, котрі зазнають усі люди. Та Бог вірний, Він не допустить, щоб ви спокушалися більше, ніж можете витримати. Разом із спокусою Він дасть і полегшення, щоб ви змогли подолати її.
Ісус закликає до покаяння
13 Дехто з присутніх розповіли Ісусові про ґалилеян, яких забили й кров яких з наказу Пилата змішали з кров’ю тварин, принесених у жертву. 2 Ісус запитав людей, які розповіли цю історію: «Чи ви вважаєте, що вони були гіршими грішниками, ніж інші ґалилеяни, й тому так постраждали? 3 Ні! Істинно кажу вам: якщо ви не покаєтеся, то й ви так само повмираєте, як вони. 4 Або ж згадайте тих вісімнадцять чоловік, які загинули, коли на них завалилася башта в Силоамі. Чи ви вважаєте, що вони були більш винними, ніж інші мешканці Єрусалиму? 5 Ні! Якщо ви не покаєтеся, загинете й ви всі так само, як вони!»
Притча про фіґове дерево
6 По тому Ісус розповів таку притчу: «В одного чоловіка в саду росло фіґове дерево. Пішов він якось пошукати на дереві плоди, але не знайшов жодного. 7 І сказав він садівникові: „Послухай, ось уже три роки приходжу я до цього фіґового дерева, але жодного плода так і не знайшов. Тож зрубай його. Навіщо воно виснажує ґрунт?”
8 Садівник відповів йому: „Господарю, лиши це дерево ще на один рік. Я обкопаю його, угною землю. 9 Можливо, після цього наступного року воно дасть урожай. Якщо ж ні, тоді зрубаєш його”».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International