Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Молитва Давида.
Господи, почуй моє благання справедливості,
прислухайсь до мольби моєї,
почуй молитву, мовлену неложними устами.
2 Нехай мені від Тебе справедливість буде,
бо видна істина Твоїм очам.
3 Ти завітав вночі і моє серце перевірив,
мене Ти випробував і не знайшов щербинки.
Я вирішив, що не грішитимуть уста мої.
4 Хоч що б робили інші, я тримався
від кривдників подалі,
бо слухаю Тебе!
5 Тож прошу, Господи, не дай
мені звернуть з путі Твого,
не дай спіткнутися і впасти.
6 Я попросив у Тебе допомоги,
і, звісно ж, Боже, відгукнешся Ти!
Схили до мене вухо,
вислухай мої мольби!
7 Тобі багато довіряється людей.
Вони шукають допомоги в Тебе,
як люди повстають на них.
І Ти могутньою правицею рятуєш.
Яви ж любов прекрасну й безкінечну!
8 І захисти мене,
немов зіницю Свого ока!
Сховай мене під крилами Своїми
9 від тих людців, що хочуть погубить мене,
від ворогів смертельних, які оточили мене.
10 У них жалю немає,
бундючна їхня мова.
11 Ці люди мене гнали, потім оточили,
й тепер уже готові кинутись на мене.
12 Вони мов лев, який на здобич зазіхає,
мов левеня, що причаїлося в кущах.
13 Встань, Господи,[a] на них, і підітни їм ноги.
Яви свій меч і мою душу порятуй
від ворога лихого!
14 Правицею Своєю оборони моє життя від цих людців,
які радіють надбанням своїм у цім лиш світі.
А людям тим, яких цінуєш, дай їжі досхочу,
і їхнім дітям вволю їжі,
щоб ще й онуків було чим нагодувати[b].
15 А я молив Тебе про справедливість,
і я її побачу, коли Ти лице Своє мені покажеш,
і яка то буде втіха!
1 В країні Уз жив собі чоловік, звали його Йов. І був то чоловік цнотливий і чесний, шанував Бога, зла сторонився. 2 Народилося в нього семеро синів та три доньки. 3 Мав на господарстві він сім тисяч овець і кіз, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар биків, п’ятсот ослиць та дуже багато слуг. Отож він був найбагатшим на Сході.
4 Сини його по черзі влаштовували у себе вдома застілля та ще й трьох сестер звали їсти й пити разом. 5 А коли минав час гулів, тоді Йов їх від гріхів очищав. Рано-вранці він приносив пожертви всеспалення за кожного з дітей, думаючи: «Мабуть, діти мої згрішили, зневаживши в серці Бога». І так робив він завжди.
6 Настав день, коли сини Божі[a] постали перед Господом. Був серед них і сатана. 7 Господь спитав сатану: «Звідки ти взявся?» І відповів йому сатана: «Всю землю я обійшов». 8 Господь спитав сатану: «Чи бачив ти Мого слугу Йова? Немає таких, як він, на землі. Він цнотливий і чесний, боїться Бога й цурається зла».
9 А сатана на те йому відповідає: «Хіба Йов боїться Бога не тому, що має з того якусь вигоду? 10 Хіба не Ти огородив Йова, дім його і все, чим володіє він? Ти благословив труди Йова на успіх, то ж надбання його на землі такі великі. 11 Тільки руку простягни і знищ все, що він має, то він прокляне Тебе просто в вічі».
12 Господь на те відповів сатані: «Що хочеш, те й роби з усім його майном, проте його самого чіпати не смій». І пішов сатана від Господа.
Йов усе втрачає
13 Настав день, коли сини й дочки Йова їли й пили вино, гостюючи в найстаршого брата. 14 А до Йова прийшов посланець і сказав: «Воли землю орали, а ослиці біля них паслися. 15 Аж тут налетіли севійці[b], худобу погнали і зарубали пастухів мечами. Лиш я врятувався, щоб принести тобі новину».
16 Не встиг замовкнуть перший утікач, як другий підійшов і мовив: «Вогонь Господній впав з небес[c] і вщент спалив овець і кіз, і юних пастухів. Лиш я втік, щоб принести тобі новину». 17 Ще говорив той чоловік, а інший вже наблизився й промовив: «Халдеї трьома загонами налетіли на нас, забрали верблюдів й порубали мечами слуг. Лише мені вдалося утекти із вісткою до тебе».
18 Ще говорив той утікач, як інший вже прибіг і мовив: «Твої сини й дочки їли й вино пили в гостях у свого старшого брата. 19 Та раптом налетів з-за пустелі дужий вітер, обрушився на всі чотири кути будинку; той завалився на молодих людей, і вони загинули. Лиш мені вдалося утекти з новиною для тебе».
20 І скочив Йов на ноги, розірвавши на собі одяг. Потім поголив голову в ознак туги, припав до землі й почав вклонятися. 21 І сказав:
«З’явився голим я у світ із лона материнського,
голим і повернусь туди.
Господь дав, Господь і забрав.
Благословенне будь ім’я Господнє!»
22 Не згрішив Йов, незважаючи на все це, ні в чому Бога він не звинуватив.
Завжди будьте напоготові
34 «Пильнуйте себе, не дайте серцям своїм зачерствіти від гульні та п’янства, від клопотів повсякденних, щоб день той не прийшов до вас несподівано. 35 Бо прийде той день до всіх, хто живе на землі. 36 Будьте насторожі весь час. Моліться, щоб стало у вас сил пройти безпечно через усе те, що має статися, і постати перед Сином Людським».
37 Щодня Ісус навчав у храмі, а щовечора вирушав Він на Оливну гору, де перебував цілу ніч. 38 І всі люди вставали рано вранці, щоб іти до храму слухати Ісуса.
Змова проти Ісуса
(Мт. 26:1-5, 14-16; Мк. 14:1-2, 10-11; Ін. 11:45-53)
22 Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою. 2 Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей.
Юдина зрада
(Мт. 26:14-16; Мк. 14:10-11)
3 І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів. 4 Юда прийшов до головних священиків й начальників храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса. 5 Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це. 6 Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International