Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Мойсеєве сяюче обличчя
29 Коли Мойсей зійшов з гори Синай, дві скрижалі свідчення були в його руках. Він не знав, що шкіра його обличчя сяяла, бо Господь розмовляв із ним. 30 Коли Аарон і всі діти Ізраїля побачили Мойсея, та його сяюче обличчя, то побоялися підійти до нього. 31 Мойсей покликав їх. Аарон і всі старійшини громади повернулися до нього. І Мойсей розмовляв з ними. 32 А пізніше підійшли і всі діти Ізраїля, і він переказав їм усе, що Господь заповів йому на горі Синай.
33 Коли Мойсей закінчив говорити, він закрив своє обличчя покривалом. 34 Коли Мойсей приходив перед Господом розмовляти, то знімав покривало, аж доки не виходив.: Вийшовши, переказував дітям Ізраїля все, що йому було заповідано. 35 Євреї бачили, що обличчя Мойсея сяяло, отже він знову закривав своє обличчя, аж поки не йшов розмовляти з Господом.
1 Господь царює, тож тремтіть від жаху, люди!
Над Херувимами Він цар.
Нехай земля трясеться з жаху!
2 Господь на Сіоні величний,
над усіма народами піднісся.
3 Нехай ім’я Твоє народи возвеличать!
Господь—святий та грізний.
4 Співайте осанну Царю, Який обстоює правду,
та ж праведність саму Ти створив!
5 Звеличуйте-но Господа, Він—Бог наш,
і долілиць стеліться перед Ним,
вклоняйтеся Його святому храму.
6 Мойсей та Аарон—священики Господні,
є й Самуїл серед наближених, хто зве Його на ймення:
вони звернулися, і Він їм відповів.
7 Він говорив до них крізь стовп вогню і диму.
Вони виконували Заповіт Його й Закон.
8 Наш Боже, Господи, Ти відгукнувсь до них,
Ти їм прощав провини їхні,
хоча й карав їх за негідні справи.
9 Звеличуйте Господа, нашого Бога!
Його Святій горі вклоняйтесь низько,
бо наш Господь—воістину святий!
12 Ця надія дає нам відвагу говорити відверто, не боячись нічого. 13 Ми не такі, як Мойсей, який закривав покривалом своє обличчя, щоб народ ізраїльський не бачив, як зникає те сяйво.
14 Та розум людей Ізраїлю був затьмарений, бо і досі те покривало застилає їм очі, коли вони читають Старий Заповіт[a]. І досі його не знято, тому, що зникне воно тільки через Христа. 15 Але й донині, коли люди читають Закон Мойсеїв, на їхніх серцях лишається покривало. 16 Але коли людина звертається до Господа, те покривало зникає. 17 Господь, про Якого я кажу, є Духом, а де є Дух Господа, там є воля. 18 Всі ми з відкритими серцями споглядаємо славу Господню, як у дзеркалі. І всі ми були перевтілені в Його образ у все більшій Його славі, й перетворення це—від Господа, який і є Духом.
Скарби духовні в глиняних глечиках
4 Ось чому, маючи це служіння з Божої милості, ми не впадаємо у відчай. 2 Навпаки, ми цілком відмовились від таємних і ганебних звичаїв. Ми не вдаємося до шахрайства, ані до перекручення Слова Божого. Виявляючи Істину, ми віддаємо себе людському сумлінню перед Богом.
Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю
(Мт. 17:1-8; Мк. 9:2-8)
28 Сталося так, що десь днів вісім після того, як Ісус промовив це, Він взяв з Собою Петра, Іоана та Якова й вирушив з ними на гору молитися. 29 І от коли Ісус молився, обличчя Його змінилося, а вбрання стало сліпучо білим. 30 Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом. 31 Вони явилися в сяйві слави й говорили з Ісусом про Його смерть в Єрусалимі, через яку Йому належало пройти.
32 Петро і ті, хто були з ним, заснули. Прокинувшись, вони побачили Ісуса в сяйві слави і двох чоловіків, які стояли поруч із Ним. 33 І якраз, коли ті двоє залишали Ісуса, Петро звернувся до Нього: «Господарю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». (Він й сам не знав, що говорить).
34 Та поки Петро так промовляв, злинула хмара й огорнула їх усіх своєю тінню. Учні злякалися, опинившись у хмарі. 35 Звідти ж пролунав Голос: «Це Мій Син—Мій Обранець. Слухайтеся Його!»
36 Коли Голос замовк, там більше з ними нікого не було, крім Самого Ісуса. Учні Його мовчали, і нікому не розповіли тоді про те, що бачили.
Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом
(Мт. 17:14-18; Мк. 9:14-27)
37 Наступного дня, коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися з гори, то побачили, що їх зустрічав великий натовп. 38 Зненацька, один чоловік з-поміж натовпу вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, змилуйся над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина! 39 Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух так колотить його, що аж піна на устах у дитини виступає; дух мучить його і майже ніколи не залишає. 40 Я благав учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».
41 І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами і вас терпіти? Приведи свого сина до Мене». 42 Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й шалено затряс. Та Ісус заговорив суворо до нечистого духа й заборонив це йому і, зціливши дитину, віддав батькові.
43 Усі присутні були враженні міццю Божою.
Ісус говорить про Свою смерть
(Мт. 17:22-23; Мк. 9:30-32)
Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів:
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International