Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Бог укладає Угоду з Аврамом
15 Після всього, що сталося, Аврамові прийшло Слово Господнє у з’яві. Господь мовив: «Не бійся, Авраме. Я—твій захист. І матимеш ти дуже велику винагороду». 2 Але Аврам відповів: «О, Господи, мій Володарю! Яку винагороду Ти даси мені? Я й досі бездітний, а спадкоємцем моїм стане Еліезер із Дамаска». 3 І додав Аврам: «Ти не дав мені дітей, тож слуга, народжений у домі моєму, успадкує все від мене».
4 І Слово Господнє долинуло до нього: «Цей раб не успадкує від тебе нічого, а спадкоємцем твоїм стане твій власний син». 5 Тоді Господь вивів Аврама надвір і сказав: «Поглянь на небо і спробуй полічити зірки. Якщо можеш». Тоді Він додав: «Матимеш стільки нащадків, як отих зірок у небі».
6 І Аврам повірив у Господа. І Господь записав це Аврамові на карб як праведність. 7 Потім Він мовив: «Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб віддати цю землю тобі у власність». 8 Аврам тоді спитав: «Господи, мій Володарю! Як я знатиму, що володію нею?»
9 І відповів йому Господь: «Візьми для Мене трирічну телицю, трирічну козу і трирічного барана, а також горлицю і молодого голуба». 10 Аврам приніс усе, як Господь звелів і порозрубував тварин навпіл. Тоді поклав одну половину проти другої, але птахів не розрубав. 11 Трохи згодом злетілись на м’ясо великі птахи, але Аврам порозганяв їх.
12 Коли сонце сідало і сон почав долати Аврама, глибока й жахлива темрява спустилася на нього.
1 Псалом Давида.
Господь—то моє Світло, мій Спаситель,
тому лякатись нікого мені.
Господь—мій прихисток,
тож не боюсь нікого.
2 Якщо зловмисники на мене нападуть
і намагатимуться погубити,
нападники і вороги розбиті будуть.
3 Я не злякаюсь навіть і тоді,
як ціла армія довкруги отабориться.
Я довірятимуся Господу завжди,
якщо вони й війну розв’яжуть проти мене!
4 І лиш одного я у Господа прошу:
дозволь мені всі дні мого життя
перебувати у Твоєму храмі,
щоб Господа красу я бачить міг
і міг чекати відповіді в Твоєму Палаці[a].
5 Бо захистить мене Господь
у схованці[b] Своїй в лиху годину,
сховає у високій скелі.
6 Нехай же допоможе Він мені
збороти ворогів довкола мене,
щоб жертви в пам’яті принести міг я
із радістю і оспівати Бога.
7 О Господи, почуй мої мольби,
будь милосердний, відгукнись до мене.
8 Від Тебе моє серце промовляє:
«Шукай-но Господа!»
Тому й прийшов я оспівати Тебе.
9 Тому й благаю я: «Не відвернись від мене,
не покидай, не залишай слугу Твого.
Бо тільки Ти мені допомагаєш.
Не залишай мене, о Боже—рятівник!»
10 Хоч батько з матір’ю від мене відвернулись,
Господь мене візьме і дбатиме про мене.
11 Навчай мене, о Господь, Своїх шляхів,
веди мене безпечними стежками,
бо ж маю я чимало ворогів.
12 Не дозволяй їм знищити мене!
Звертаюся я з цим благанням,
бо люд лихий мене оплутав олжою,
вони бажають вразити мене.
13 Воно би так і сталося, якби я не повірив,
що зійде на мене благословення Господа мого
на землю, на якій живу я.
14 На Господа надію покладайте!
Тож будьте сильні й мужні!
На Господа надію покладайте!
17 Браття і сестри мої, наслідуйте мене. Дивіться на тих, хто живе за прикладом, що ми його вам показали. 18 Бо як я вам уже багато разів казав і зараз, плачучи, кажу знову, багато хто живе як ворог хресту Христовому. 19 Доля їхня—загибель, їхній бог—власні бажання. Вони вихваляються тим, чого слід було б соромитися, та думають лише про справи земні. 20 Наше громадянство—на небі! Звідти ми також чекаємо на Спасителя Господа Ісуса Христа. 21 Силою, якою Він може підкорити Собі все, змінить Він наші принижені тіла, щоб вони стали подібними до Його славного тіла.
Що робити
4 Отже, брати і сестри мої любі, Я дуже за вами сумую і хочу вас бачити. Ви—щастя моє і гордість моя. Будьте стійкими у вірі своїй, як я казав вам.
Ірод планує вбити Ісуса
(Мт. 23:37-39)
31 На той час було там кілька фарисеїв. Вони підійшли до Ісуса, та й кажуть: «Тікай звідси, бо Ірод хоче вбити Тебе».
32 Ісус сказав їм: «Ідіть і перекажіть тому лисові[a] Іроду: „Послухай, Я виганятиму нечистих духів з людей і зцілятиму їх сьогодні й завтра, а на третій день Я скінчу Свою роботу”. 33 Та опісля, Я повинен продовжувати свій шлях до Єрусалиму, бо не годиться пророкові помирати за межами цього міста.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, ти, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням тих, кого Бог послав до тебе! Як часто намагався Я зібрати твоїх дітей докупи, як квочка збирає курчат під крило своє, але ти відмовився! 35 Поглянь! Храм твій покинутий Богом. Кажу Я тобі, ти Мене не побачиш, аж доки час не прийде, і ти скажеш: „Благословен Той, Хто приходить в ім’я Господнє”»(A).
Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю
(Мт. 17:1-8; Мк. 9:2-8)
28 Сталося так, що десь днів вісім після того, як Ісус промовив це, Він взяв з Собою Петра, Іоана та Якова й вирушив з ними на гору молитися. 29 І от коли Ісус молився, обличчя Його змінилося, а вбрання стало сліпучо білим. 30 Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом. 31 Вони явилися в сяйві слави й говорили з Ісусом про Його смерть в Єрусалимі, через яку Йому належало пройти.
32 Петро і ті, хто були з ним, заснули. Прокинувшись, вони побачили Ісуса в сяйві слави і двох чоловіків, які стояли поруч із Ним. 33 І якраз, коли ті двоє залишали Ісуса, Петро звернувся до Нього: «Господарю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». (Він й сам не знав, що говорить).
34 Та поки Петро так промовляв, злинула хмара й огорнула їх усіх своєю тінню. Учні злякалися, опинившись у хмарі. 35 Звідти ж пролунав Голос: «Це Мій Син—Мій Обранець. Слухайтеся Його!»
36 Коли Голос замовк, там більше з ними нікого не було, крім Самого Ісуса. Учні Його мовчали, і нікому не розповіли тоді про те, що бачили.
Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом
(Мт. 17:14-18; Мк. 9:14-27)
37 Наступного дня, коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися з гори, то побачили, що їх зустрічав великий натовп. 38 Зненацька, один чоловік з-поміж натовпу вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, змилуйся над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина! 39 Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух так колотить його, що аж піна на устах у дитини виступає; дух мучить його і майже ніколи не залишає. 40 Я благав учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».
41 І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами і вас терпіти? Приведи свого сина до Мене». 42 Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й шалено затряс. Та Ісус заговорив суворо до нечистого духа й заборонив це йому і, зціливши дитину, віддав батькові.
43 Усі присутні були враженні міццю Божою.
Ісус говорить про Свою смерть
(Мт. 17:22-23; Мк. 9:30-32)
Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів:
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International