Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

1 На тридцятий рік, четвертий місяць, п’ятий день^[a], коли я, Езекиїл, був серед вигнанців біля каналу Кевар, небеса розкрились і я побачив Божу з’яву.

² На п’ятий день місяця, то був п’ятий рік вигнання царя Єгояхина, ³ слово Господа дійшло до священика Езекиїла, сина Буцці, у землі Халдейській. Там сила Господня була над ним.

З’ява

⁴ Я подивився й побачив вихор, що налетів із півночі: величезна хмара зі спалахами вогню, оточена сяючим світлом. Центр вогню нагадував на розжарений метал^[b].

⁵ У вогні було щось схоже на чотирьох живих істот. На вигляд вони нагадували людей, ⁶ але кожна з них мала чотири обличчя й чотири крила. ⁷ Їхні ноги були прямі, їхні стопи були мов копита теляти, вони блищали, мов відшліфована бронза. ⁸ Під їхніми крилами з чотирьох боків були людські руки. Усі четверо мали однакову кількість облич і крил. ⁹ Крилами вони торкалися одне одного. Вони не звертали з путі: кожна з істот ішла просто вперед, куди й дивилася.

¹⁰ Їхні обличчя виглядали так: кожна з чотирьох мала обличчя людини, праворуч від нього—морду лева, ліворуч—морду бика, дзьоб орла ззаду. ¹¹ Їхні крила були розпростерті догори. Кожна мала по двоє крил, що торкалися крил іншої істоти з обох боків, і ще по два крила вкривали їхні тіла. ¹² Кожна рухалася просто вперед, не звертаючи з путі, куди й дивилася. Та хоч куди б ні ринув вітер^[c], він вів істот з собою. ¹³ Істоти були, мов палаюче вугілля в багатті. Вогонь серед істот рухався туди й сюди; він сяяв, і блискавка виривалася з нього. ¹⁴ Коли істоти рухалися, вони робили це так швидко, що то нагадувало спалах блискавки.

¹⁵ Дивлячись на них, я побачив на землі колесо біля кожної з чотирьох істот (по колесу з кожного боку). ¹⁶ Ось якими були вигляд і будова коліс: колесо і з’єднані з ним частини були подібні до хризоліту, і всі чотири були однакові. Кожне було виготовлене з колесом усередині, ¹⁷ але з усіх чотирьох боків вони не змінювали напрямку руху.

¹⁸ Ободи їхні були високі й страхітливі, і всі чотири повні очей по всьому колу. ¹⁹ Коли живі істоти рухалися, колеса поряд з ними теж рухалися, і коли живі істоти здіймалися з землі, колеса теж злітали. ²⁰ Хоч куди б ринув вітер, вони йшли, і колеса здіймалися разом із ними, бо сила, яка вела істоту, знаходилася у колесах. ²¹ Коли істота рухалася, вони також рухалися; коли істота зупинялася, вони також зупинялися, і коли істота здіймалася з землі, колеса підіймалися разом із нею, бо вітер був у колесах.

²² Над головами живих істот було щось розпростерте, що виглядало як поміст або кришталь—сяйливий, мов крига (ця жахлива річ була підвішена над ними, над їхніми головами). ²³ Під цим помостом були простягнуті одне до одного їхні крила. По два крила розпростерті й по два крила, що вкривали тіло. ²⁴ Коли істоти рухалися, звук їхніх крил лунав, ніби рев океанських вод, мов голос Всемогутнього, мов гомін війська. Зупиняючись, істоти опускали крила.

²⁵ І лунав голос з-понад тверді над їхніми головами. Коли вони зупинялися, крила вони опускали. ²⁶ Понад твердю над їхніми головами було щось таке, що виглядало, немов престол із сапфіру, а високо на престолі була постать, схожа на людську. ²⁷ Я бачив, що від тієї частини тіла, що нагадувала його поперек, і вище він виглядав мов сяючий метал, немов би сповнений вогнем, а від того місця вниз він був, як вогонь; і сліпуче світло оточувало його. ²⁸ Немов поява веселки у хмарах у дощову днину, таким було сяйво навколо нього. Ця з’ява була подобизна слави Божої. Побачивши її, я впав долілиць і почув голос, який промовляв до мене.

Покликання Езекиїла

2 Він сказав мені: «Сину людський, стань на ноги, Я говоритиму з тобою».

²³ Петро запросив їх зайти й відпочити. Наступного дня він зібрався й вирушив. Разом з ними пішло й кілька віруючих з Йоппії. ²⁴ Наступного дня вони прибули до Кесарії. Покликавши своїх родичів і найближчих друзів, Корнилій чекав на їхній прихід.

²⁵ Коли Петро ввійшов, Корнилій зустрів його, впав на коліна й поклонився йому. ²⁶ Але Петро підвів його й промовив: «Підведися! Я така ж сама людина, як і ти». ²⁷ Мовивши так, Петро зайшов у дім і побачив, що там зібралося багато народу.

²⁸ Він сказав їм: «Ви знаєте, що Закон забороняє юдеям мати справу з чужоземцями або приходити до них у гості. Але Бог навчив мене, що не можна жодну людину вважати поганою чи нечистою. ²⁹ Тож коли Корнилій запросив мене, я прийшов без будь-яких заперечень. Через те я питаю: навіщо ви посилали по мене?»

³⁰ Корнилій відповів: «Чотири дні тому в такий самий час, о третій пополудні, я молився в своєму домі. Аж раптом переді мною виник чоловік у сяйливому вбранні. ³¹ Він сказав: „Корнилію, твоя молитва почута, Бог пам’ятає про твої дарунки бідним. ³² Пошли людей до Йоппії і запроси Симона, якого ще звати Петром, прийти до тебе. Він зупинився в домі Симона-кожум’яки біля моря”. ³³ Отож я відразу послав по тебе. І ти був такий люб’язний, що погодився прийти. Всі ми тут зараз перед Богом, щоб почути, що Господь велів тобі сказати нам».