Revised Common Lectionary (Complementary)
142 Маскіль Давида, коли він був у печері. Молитва.
2 Я кличу Господа!
Благаю Господа мені послати ласку.
3 Я Йому душу виливаю,
розповідаю про усі мої печалі.
4 Коли занепадає дух мій,
Ти знаєш, що мені робити.
Однак, хоча б куди я йшов,
чатують вороги на мене.
5 Поглянь! Немає поруч мене друга,
немає місця, де б відчув себе в безпеці я,
ніхто не переймається: чи я живу, чи вмер.
6 О Господи, Тебе я кликав,
казав, що Ти—моє спасіння,
бо Ти для мене—все, що маю в світі.
7 Прислухайсь до молитв моїх,
адже я немічний, безсилий.
Врятуй мене від тих,
хто по п’ятах іде, вони ж бо дужі.
8 Дай вирватись душі з цієї пастки, де страждає,
аби я міг вславлять Твоє ім’я.
Тоді довкруги зберуться добрі люди,
бо власноруч подбав про мене Ти.
З’ява про Бога при вівтарі
9 Я побачив Господа Бога, що стояв біля вівтаря, і Він сказав:
«Удар по верхівках стовпів,
щоб захиталися пороги.
Нехай попадають вони на голови людей,
а решту Я посічу мечем.
І не врятується із них ніхто,
жоден не втече.
2 Якщо вони зариються в Шеол,
рука Моя їх витягне і звідти.
Якщо вони дістануться на небо,
Я їх стягну і звідти.
3 Якщо вони сховаються на горі Кармел[a],
Я знайду їх і звідти заберу.
Якщо сховаються з очей Моїх на дно морське,
морській потворі накажу їх покусати.
4 Якщо їх поженуть в неволю вороги,
там Я звелю мечу їх зарубати,
щоб їм не переводилося лихо на добро».
Змова юдеїв проти Павла
12 Наступного ранку, юдеї змовились і заприсягнулися, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла. 13 Тих, хто брав участь у змові було понад сорок чоловік. 14 Вони пішли до головних священиків і старійшин й сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла. 15 Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Нехай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально, а ми підготуємось і вб’ємо його ще до того, як його сюди доставлять».
16 Але син Павлової сестри, почувши про цю змову, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові. 17 Павло покликав одного з офіцерів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти». 18 Той узяв хлопця й, відвівши його до начальника, сказав: «Ув’язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».
19 Начальник узяв хлопця за руку і, відвівши убік, запитав: «Що ти хотів розповісти мені?» 20 Тоді юнак сказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе привести завтра Павла до Синедріону, буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше. 21 Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».
22 Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це». 23 Потім він покликав двох своїх офіцерів[a] і наказав: «О дев’ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців, 24 а також коней для Павла, аби перепровадити його живим до правителя Фелікса». 25 Він написав Феліксу такого листа:
26 «Клавдій Лісій шле вітання вельмишановному правителю Феліксові.
27 Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили, але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його. 28 Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону. 29 Я з’ясував, що їх звинувачення пов’язані зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув’язнення. 30 Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, зробили це в твоїй присутності».
31 І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду. 32 Наступного дня вершники залишилися із Павлом і супроводжували його до Кесарії, а решта повернулася до фортеці.
33 Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа правителю Феліксу й передали йому Павла. 34 Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Кілікії, сказав: 35 «Я вислухаю тебе в присутності тих, хто тебе звинувачує». Він наказав стерегти Павла в палаці Ірода.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International