Revised Common Lectionary (Complementary)
7 Ось що показав Він мені. Поглянь, Господь стояв біля вертикального муру з виском у руці. 8 І сказав мені Господь: «Амосе, що ти бачиш?» Я відповів: «Висок». Тоді Він сказав мені: «Дивись, Я покладу висок[a] серед Мого народу ізраїльського. Я ніколи більше не прощу їх. 9 Узвишшя Ісаака буде спустошено, святині Ізраїлю буде сплюндровано, Я з мечем нападу на дім Єровоама[b]».
Амазія намагається зупинити Амоса
10 Тоді Амазія, священик з Бетела, послав таке слово до царя Ізраїлю Єровоама: «Амос замишляє лихо проти тебе в самісінькому серці дому Ізраїлю: він підбиває народ на війну проти тебе. Він так багато вже лихого сказав, що країна не може вже терпіти слів його. 11 Бо ось ще Амос сказав: „Єровоам помре від меча, а Ізраїль неодмінно піде в заслання зі своєї землі”».
12 Амазія сказав Амосу: «О пророче, йди, втікай до землі Юдиної. Там споживай свою їжу і пророкуй там. 13 А в Бетелі не пророкуй більше ніколи, бо це царська святиня і царський храм».
14 Амос відповів Амазії: «Я не пророк, ані син пророка. Я вирощую худобу й фіґові дерева. 15 Але Господь взяв мене від отари і сказав мені: „Йди, пророкуй проти Мого народу ізраїльського”.
8 Яви нам щирую любов, спаси нас.
9 Дозволь почути те, що Бог Господь мій скаже:
народу проголосить мир Своєму
й Своїм вірним мир також,
аби не збилися вони на манівці.
10 До того, хто Його боїться, вже близьке спасіння,
щоб Його Слава оселилась в нашім краї.
11 Милість і правда разом зустрінуть вірних послідовників,
а праведність поцілунком мира їх привітить.
12 Тож всі народи на землі вірні будуть Богу,
та небеса приймуть Його народ з любов’ю[a].
13 І сам Господь нам принесе добро,
земля нам щедрі врожаї народить.
Духовні благословення у Христі
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа. У Христі Він благословив нас усіма духовними благословеннями в Царстві Небеснім. 4 Бог обрав нас у Христі ще до створення світу, щоб були ми святими й чистими перед Ним, бо Він любить нас. 5 Він вирішив наперед, що всиновить нас через Ісуса Христа! Така була Його милостива воля. 6 І то на похвалу милості Його, якою обдарував Він нас в особі Свого улюбленого Сина.
7 Його пролита кров дала нам звільнення від гріхів. Нам прощено гріхи наші завдяки багатству милості Його. 8 Цю милість дарував нам Всевишній у Своїй глибокій премудрості й завбачливості. 9 Він відкрив нам таємницю волі Своєї, яка мала бути здійснена через Ісуса Христа.
10 Мета Божа в тому, щоб, коли настане належна година, об’єднати в Христі все, що є на небі й на землі.
11 Завдяки Христові ми стали людьми Божими і спадкоємцями Його. Нам це було визначено наперед згідно з намірами Того, Хто все здійснює за Своєю волею. 12 Це сталося для того, щоб ми, євреї, ті хто були першими в надії на Христа, змогли проголошувати хвалу славі Божій.
13 В Ньому і вас було позначено печаттю обіцяного Духа Святого, коли ви почули слово правди, Добру Звістку про спасіння й повірили в Христа. І зроблено це згідно з обітницею Божою. 14 Дух Святий є запорукою нашої спадщини, аж поки Бог не дасть звільнення нам, тобто тим, хто належить Йому. І ми вознесемо хвалу Його славі.
Ірод думає що Іоан Хреститель повстав із мертвих
(Мт. 14:1-12; Лк. 9:7-9)
14 Цар Ірод почув про Ісуса, бо Його ім’я стало відоме повсюдно. Дехто казав: «Цей чоловік є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу». 15 Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи». 16 Тож коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих».
Смерть Іоана Хрестителя
17 Ірод сам віддав наказ схопити Іоана й кинути його до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб. 18 Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого». 19-20 Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла, оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Ірод завжди слухав Іоана з задоволенням, але водночас він відчував занепокоєння.
21 Та от настав сприятливий день, коли на свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї. 22 Дочка Іродіади прийшла на свято й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям. Тож цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі». 23 І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш, хоч півцарства!» 24 Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці». 25 Дівчина тут же попрохала царя: «Будь ласка, подай мені зараз голову Іоана Хрестителя на тарілці».
26 Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, й тому не хотів їй відмовити. 27-28 Тож він негайно послав солдата з наказом принести Іоанову голову. І той пішов та стяв голову Іоанову і приніс її на тарілці й віддав дівчині, а та віддала її своїй матері. 29 Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у гробницю.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International