Revised Common Lectionary (Complementary)

88 Хвальний псалом для синів Кори. Для диригента. Про нездужання, що викликає болі. Маскіль Гемана-езрагіта.

Хвороба Езекії

20 На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Пророк Ісая, син Амоса, навідався до нього і сказав: «Ось що Господь мовив: „Віддай останні розпорядження в домі, бо ти вже не одужаєш, незабаром ти помреш”».

² Езекія відвернувся до стіни обличчям й почав молитися Господу. ³ Він сказав: «Господи, благаю Тебе, згадай, я вірно й щиросердно служив Тобі, я робив те, що було добре в Твоїх очах». А потім Езекія гірко заридав.

⁴ Ще не встиг Ісая вийти з внутрішнього подвір’я, як до нього долинуло Господнє слово: ⁵ «Повернися й скажи Езекії, царю Мого народу, про те, що говорить Господь Бог твого пращура Давида: „Я почув твою молитву й побачив твої сльози. Я тебе зцілю, і третього дня ти піднімешся у храм Господній. ⁶ Я вирішив продовжити твоє життя ще на п’ятнадцять років. Я визволю тебе й це місто з рук ассирійського царя. Я стану на захист цього міста заради Себе й заради слуги Мого Давида”».

⁷ Тоді Ісая сказав: «Приготуй припарку із смокви й приклади її до рани». Так і зробили, вони приклали до болячки припарку, і він одужав.

⁸ Езекія спитав Ісаю: «Який буде мені знак, що Господь мене зцілив і що я вже на третій день зможу піти до храму Господнього?»

⁹ Ісая відповів: «Ось так Господь дасть тобі зрозуміти, що Він виконає все, що пообіцяв. Чи бажаєш, щоб тінь упала вперед на десять кроків, чи нехай упаде назад на десять кроків?»

¹⁰ І Езекія сказав: «Нема нічого простішого, щоб тінь упала на десять кроків уперед. Нехай вона впаде на десять кроків назад».

¹¹ Тоді пророк Езекія звернувся до Господа, і Господь змусив тінь упасти на десять кроків назад, тож вона піднялася якраз на Агазові сходи.

Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом

(Мт. 17:14-20; Лк. 9:37-43)

¹⁴ Коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися до інших учнів, то побачили, що великий натовп зібрався навколо них, і книжники сперечаються з ними. ¹⁵ Побачивши Ісуса, всі були здивовані й побігли назустріч, щоб привітати Його. ¹⁶ Ісус запитав: «Про що ви з ними сперечалися?» ¹⁷ І один з-поміж натовпу відповів: «Я привів до Тебе свого сина. Він одержимий нечистим духом, і цей дух не дає йому розмовляти. ¹⁸ Як ухопить його, то кидає об землю. На устах піна виступає, він скрегоче зубами, дерев’яніє. Я просив учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».

¹⁹ І мовив Ісус у відповідь: «О роде невірний! Скільки ж ще часу Мені бути з вами? Скільки ж Мені вас терпіти? Приведіть хлопчика до Мене!» ²⁰ Тільки-но побачивши Його, нечистий так затряс хлопця, що той упав додолу, і почав качатися по землі, й піна виступила на устах його. ²¹ Ісус запитав його батька: «Як давно з ним таке?» Батько відповів: «З дитинства. ²² Багато разів він кидав мого сина в огонь або воду, щоб убити його. Якщо Ти можеш щось зробити, змилуйся, допоможи нам». ²³ Ісус промовив: «Чому ти сказав: „Якщо можеш?”—Бо немає нічого неможливого для того, хто вірує». ²⁴ Тієї ж миті батько вигукнув: «Але ж я вірую! Укріпи віру мою!»

²⁵ Побачивши, що натовп оточує їх, Ісус заговорив суворо до нечистого духа: «Ти, дух глухий і німий, наказую тобі вийти з цього хлопця й ніколи більше не входити в нього!» ²⁶ Нечистий дух заверещав, затрусив хлопця в жахливих конвульсіях і вийшов з нього. Було схоже на те, що хлопець помер, отож багато хто з людей казали, що він мертвий. ²⁷ Але ж Ісус узяв хлопця за руку, підняв його й поставив на ноги.

²⁸ Коли Ісус повернувся до помешкання, учні запитали Його на самоті: «Чому ми не змогли вигнати нечистого?» ²⁹ Та Він відповів їм, мовивши: «Цей рід можна вигнати лише молитвою і постом^[a]».