Revised Common Lectionary (Complementary)
142 Маскіль Давида, коли він був у печері. Молитва.
2 Я кличу Господа!
Благаю Господа мені послати ласку.
3 Я Йому душу виливаю,
розповідаю про усі мої печалі.
4 Коли занепадає дух мій,
Ти знаєш, що мені робити.
Однак, хоча б куди я йшов,
чатують вороги на мене.
5 Поглянь! Немає поруч мене друга,
немає місця, де б відчув себе в безпеці я,
ніхто не переймається: чи я живу, чи вмер.
6 О Господи, Тебе я кликав,
казав, що Ти—моє спасіння,
бо Ти для мене—все, що маю в світі.
7 Прислухайсь до молитв моїх,
адже я немічний, безсилий.
Врятуй мене від тих,
хто по п’ятах іде, вони ж бо дужі.
8 Дай вирватись душі з цієї пастки, де страждає,
аби я міг вславлять Твоє ім’я.
Тоді довкруги зберуться добрі люди,
бо власноруч подбав про мене Ти.
Журна пісня про Ізраїль
5 Почуйте жалобу Мою, що її Я підношу, як пісню тужну, о ізраїльський роде:
2 «Діва Ізраїлю[a] впала,
вона вже не підведеться.
Лежить, геть покинута на власній землі,
і нікому їй помогти».
3 Бо так Господь Бог говорить:
«Військові, що вийшли з міста з тисячею воїнів,
повернуться хіба що з сотнею.
Військові, що вийшли з сотнею,
повернуться лише з десятком».
4 Бо ось що Господь говорить дому[b] Ізраїлю:
«Мене шукайте і живіть!
5 Не шукайте Бетел, не йдіть у Ґілґал,
не наближайтеся до Беершеби[c],
бо Ґілґал неодмінно піде в заслання[d],
а Бетел перетвориться в руїну[e].
6 Прийдіть до Господа,
і будете ви жити.
Якщо ж цього не трапиться,
вогонь загориться у домі Йосипа.
Він пожере Бетел,
і нікому буде Його вгамувати.
7 Горе тому, хто зробив з правосуддя отруту[f]
і справедливість у землю втоптав.
8 Та завжди моліть Господа про допомогу,
Того, Хто створив Оріон і Волосожар,
Хто перетворює темряву в світло,
а день перетворює в ніч,
Хто кличе води морські й виливає їх на сушу.
Ягве—Його ім’я!
9 Він Той, Хто волею Своєю
оберігає одне могутнє місто, а інше руйнує.
Арешт Павла
27 По закінченні тих семи днів, деякі юдеї з Малої Азії побачили його в храмі. Вони підбурили увесь натовп й схопили його, 28 вигукуючи: «Народ ізраїльський, допоможи нам! Це той чоловік, який навчає всіх і повсюди виступає проти Закону Мойсея, нашого народу і храму Божого. А тепер він навіть привів у храм поган, і тим осквернив святе місце».
29 Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в храм. 30 Усе місто збурилося, і звідусіль збігалися люди. Схопивши Павла, вони витягли його з храму й негайно зачинили браму. 31 У той час, коли юдеї намагалися вбити Павла, до командира римської армії, розташованої в Єрусалимі, дійшла звістка про те, що все місто було охоплене заколотом. 32 Він негайно взяв кілька воїнів та офіцерів[a] і побіг туди. Побачивши командира і його солдатів, юдеї перестали бити Павла.
33 Командир підійшов до Павла й заарештував його, наказавши воїнам зв’язати його двома ланцюгами. Потім він запитав Павла, хто він такий і що вчинив. 34 З натовпу одні люди вигукували одне, інші—інше. І оскільки командир не міг з’ясувати через безладдя, що таки насправді трапилося, то наказав відвести Павла до фортеці. 35 Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу. 36 Юрба йшла за ними, вигукуючи: «Смерть йому!»
37 Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира зі словами: «Чи можна вам щось сказати?»
Командир промовив: «Ти говориш грецькою? 38 Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?» 39 Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Кілікії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International