Revised Common Lectionary (Complementary)

123 Пісня прочан.

Проповідь Єремії в храмі

7 Ось слово, що було Єремії від Господа: ² «Стань у брамі храму Господнього й оголоси там слово це: „Всі юдеї, що входять крізь браму молитися Господу, слухайте послання Господа. ³ Ось що Всевишній Господь, Бог Ізраїлю, каже:

„Виправте путі ваші і вчинки, тоді дозволю вам жити на цій землі. ⁴ Не покладайтеся на хибні слова, на хибні обіцянки, яких не можна виконати, мовляв: „Оце є храм Господній, храм Господній, храм Господній”^[a]. ^5-7 Бо якщо ви справді виправите путі ваші, чесно поводитиметесь один з одним, якщо не утискатимете чужинців, сиріт та вдів і не проливатимете крові безвинних у місці цьому, та не поклонятиметесь богам іншим, що лихо вам приносять, тоді дозволю Я вам жити на цій землі, яку дав Я батькам вашим на віки вічні.

⁸ Та ви покладаєтеся на облудні обіцянки, що не можуть вам стати у пригоді. ⁹ Ви будете красти й убивати, чинити перелюб, присягати брехливо, кадити ладан перед Ваалом, поклонятись іншим богам, яких ви не знаєте? ¹⁰ А тоді приходите, стаєте перед храмом оцим, що носить ім’я Моє, і питаєте: „Чи нас урятовано, щоб могли ми й надалі вершити всі гріхи потворні?” ¹¹ Невже цей храм, що носить ім’я Моє, став розбійницьким кублом для вас? Я Сам переконався, що це так”». Так Господь каже.

¹² «Але ж підіть до святого місця мого в Шило^[b], де Я вперше оселив ім’я Своє, і подивіться, що я зробив з ним за всі гидоти, скоєні Моїм народом ізраїльським. ¹³ І зараз, оскільки ви все це чините,—каже Господь,—хоч і звертався Я до вас постійно, але ви не слухали Мене, Я кликав вас, та ви не озивалися. ¹⁴ Тож із храмом, який ім’я Моє носить і на який ви покладаєтесь^[c], який Я дав вам і батькам вашим, Я зроблю те ж саме, що зробив Я з Шило. ¹⁵ Зречуся вас, як зрікся всіх братів ваших, усього народу Ефраїма.

⁸ Ви вважаєте, що маєте все необхідне. Думаєте, що поставали багатіями й царями без нас. Хотів би я, щоб ви й справді були царями, тоді й ми могли б царювати разом з вами. ⁹ Та мені здається, що Бог дав нам, апостолам, останнє місце, зробив нас людьми приреченими до смерті. Адже ми стали видовищем для всього світу: як для Ангелів, так і для людей. ¹⁰ Ми нерозумні заради Христа, а ви вважаєте себе такими мудрими в Христі! Ми немічні, а ви похваляєтесь собою, кажучи, що ви дужі! Ви в пошані, а ми безславні!

¹¹ І досі ми голодні й спраглі, бідно одягнені, побиті й безпритульні. ¹² Тяжкою працею, власними руками добуваємо ми щоденний хліб свій. ¹³ Коли нас ганьблять, ми благословляємо; коли нас переслідують, ми терпимо; коли на нас зводять наклепи, ми втішаємо. Ми стали покидьками світу, порохом земним, що його люди й дотепер топчуть.