Old/New Testament
Літаючий сувій
5 Я підвів очі і знову побачив сувій, що витав у повітрі. 2 І він спитав мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Я бачу сувій, що літає в повітрі. Довжина його двадцять ліктів[a], а ширина десять ліктів[b]». 3 І він сказав мені: «На сувої написано прокляття: на одному боці—прокляття, що лягає на всіх злодіїв, а з другого—на тих, хто облудно присягається, та не виконує своїх обіцянок». 4 «Я нашлю прокляття,—Господь Всемогутній говорить,—тож воно ввійде в дім злодія й у дім того, хто облудно присягається іменем Моїм, і залишиться посеред дому його, і зруйнує хату ту: і дерево, й каміння так само».
Жінка і кошик
5 Тоді посланець, що розмовляв зі мною, вийшов і промовив до мене: «Подивись угору і побач, що то наближається до нас?» 6 І я спитав: «Що то?» Він відповів: «То вимірювальний кошик. Він важить скільки гріха[c] наробили люди цієї країни».
7 Тоді кругла олив’яна кришка піднялася, а там сиділа жінка всередині мірила. 8 І він сказав: «Це—нечестивість». Він штовхнув її всередину кошика-мірки й кинув олив’яну кришку на отвір.
9 Я подивився вгору і побачив дві жінки, що наближалися до нас. Мали вони крила, мов лелеки, які розпросторено було, щоб уловлювати вітер. І підняли вони мірило в повітря.
10 І мовив я до посланця, що розмовляв зі мною: «Куди вони несуть кошик-мірило?» 11 Він відповів: «Вони намірилися побудувати йому храм у землі Шинар[d]. Коли його збудовано буде, мірило буде встановлено в підмурівку його».
Чотири колісниці
6 Тоді знову підвів я очі й побачив, як чотири колісниці виходили з-поміж двох бронзових гір. 2 Гніді коні везуть першу колісницю, а вороні коні—другу. 3 Білі коні везуть третю колісницю, а сірі в яблуках—четверту.
4 І спитав я в посланця Ангела, що розмовляв зі мною: «Що це, мій володарю?» 5 Посланець Ангел відповів мені: «Це чотири вітри[e] небесні, що виходять після того, як стояли перед Володарем усієї землі. 6 Вороні коні ідуть у північні землі, білі коні йдуть у західні[f], гніді—на схід, а сірі в яблуках ідуть у південні[g] землі».
7 І могутні коні вийшли, вони рвалися скакати, скакати по всій землі. І сказав він: «Ідіть! Пройдіть усією землею». І пройшли вони всією землею, кожен своєю стороною.
8 Тоді він гукнув до мене: «Дивися, коні, які пішли в північні землі Вавилон, скінчили там працю свою. Тож тим самим вони дали спокій духу моєму, і Я більш не гніваюся!»
Первосвященик Ісус дістає корону
9 Слово Господа було мені: 10 «Дістанеш золото і срібло від засланих Гелдаї, Товії та Єдаї, і того ж дня піди до дому Йосії, сина Софонії, що прийшов з Вавилона. 11 Візьмеш срібло і золото і зробиш корону. І надінеш на Ісуса, сина Йозадака, первосвященика. 12 І скажи йому, що Господь Всемогутній так говорить:
„Ось чоловік, ім’я якого „Пагін”,
він виросте великий,
й дім Господа збудує.
13 Господній храм збудує він
і буде в шані.
Він сидітиме і правитиме на престолі[h],
й стоятиме священик біля нього.
Й обидва працюватимуть у мирі між собою”.
14 А вінець буде пам’яттю[i] в Господньому храмі про Гелдаю, Товію та Єдаю, а ще Йосію, сина Софонії».
15 Ті, хто живуть далеко, прийдуть і збудують храм Господа і знатимуть, що Господь Всемогутній послав мене до вас. І станеться це, якщо зробите ви те, що Господь наказав вам зробити.
Господь прагне миру й добра
7 Четвертого року правління царя Дарія[j] слово Господа було Захарії, четвертого дня дев’ятого місяця Кислева. 2 З Бетела було послано Шарезера, Реґем-Мелека та його людей благати милості Господньої. 3 Вони спитали священиків, що служили в домі Господа Всемогутнього, і пророків: «Чи маємо тужити й поститися протягом п’ятого місяця, як це робили багато років?»
4 Тоді було мені таке слово Господа Всемогутнього: 5 «Скажи всім людям краю і священикам: „Коли ви постилися й тужили п’ятого й сьомого місяця протягом сімдесяти років, чи ви справді для Мене то робили? Ні! 6 Коли ви їсте й п’єте, ви робите все це тільки для свого блага. 7 Це ті самі слова, що Господь проголошував через пророків минулого, коли Єрусалим був заселений і процвітав, а також міста навколо нього: Неґев і Шефела[k]—що були заселені людьми”».
8 То було Захарії таке слово від Господа:
9 «Ось що Господь Всемогутній говорить:
„Судіть праведним судом
і майте співчуття та милосердя до своїх сусідів[l].
10 Не утискайте удовиць й сиріт,
чужинців й бездомних бідаків.
Не замислюйте одне на одного планів злих”.
11 Але вони не слухались і відвертались вперто,
вони уваги не звертали на Мої слова.
12 Вони серця свої закам’яніли,
щоби не чуть закону й слів,
які Господь Усемогутній їм посилав зі Своїм Духом,
Він його з пророками минулого посилав.
Тому Господь Всевишній
і наслав Свій гнів на них».
13 Господь Всесильний так говорить:
«Коли Я кликав, та вони не чули,
тепер вони покликали, та Я не почув.
14 Я приведу народи інші проти них як бурю.
Невідомий їм народ прийде
й зруйнує всю країну,
тож згине вся її краса,
перетворившись на пустелю».
Господь обіцяє благословити Єрусалим
8 Слово Господа Всемогутнього було знову. 2 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Великою любов’ю кохаю Я Сіон, але ревно Я розгніваний на неї». 3 Ось що Господь говорить: «Я повертаюсь до Сіону й житиму серед Єрусалима. Єрусалим називатимуть „Вірне місто”, а гору Господа Всемогутнього—„Свята гора”».
4 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Знову старі чоловіки й жінки сидітимуть вздовж вулиць Єрусалима. Кожен із ціпком у руці через глибоку старість. 5 Вулиці міста сповнені будуть хлопцями й дівчатами, що гратимуться там».
6 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Хоча це може видаватися неможливим решткам цього народу в ті дні, хіба воно також неможливе для Мене?»
7 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Я визволю народ Мій із країн сходу і з країн заходу. 8 Я приведу їх сюди, й вони житимуть у Єрусалимі. Вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом у правді та праведності».
9 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Хай сильними будуть руки ваші, ви, хто чує тепер ці слова з уст пророків, що жили, коли закладено було підвалини дому Господа Всемогутнього, щоб збудувати храм. 10 Бо перед тим не було грошей найняти робітників і не орендувати худобу[m]. Небезпечно було подорожувати, існувала постійна загроза, бо Я людей одне на одного підбурив. 11 Нині не так, як колись, Я буду з рештками цього народу».
Так говорить Господь Всемогутній: 12 «Справді, вони мирно сіятимуть, лоза даватиме плоди, земля даватиме врожай, а небо дасть росу. І це все Я дам у спадщину решткам Мого народу. 13 І буде так: як ви, доме Юди і доме Ізраїля, були прокляттям поміж народів, так само Я визволю вас, і ви будете благословенням. Не бійтеся, хай силою наповнитеся ви».
14 Бо ось що говорить Господь Всемогутній: «Як Я намислив заподіяти вам лихо, коли предки ваші Мене розгнівали». Так говорить Господь Всемогутній: «Я не змилостивився, 15 Я знову вирішив зробити добро в ці дні Єрусалиму й дому Юди. Та не бійтеся! 16 Ось що ви маєте робити: говоріть правду одне одному, провадьте правду й мирну справедливість у судах. 17 Ніхто хай не замислює в серці своєму лиха іншому, не беріть собі за звичку облудно присягатися, бо Я все це ненавиджу». Так говорить Господь.
18 І було мені слово Господа Всемогутнього. 19 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Піст четвертого місяця, піст п’ятого місяця, піст сьомого місяця й піст десятого місяця[n] стануть радісними й веселими святами, щасливими святами для дому Юди. Отже, любіть правду й мир».
20 Ось що Господь Всемогутній говорить:
«До Єрусалима знов прийдуть народи
й люди з інших міст.
21 З одного міста йтиме люд до іншого і скаже:
„Ходімо Господа умилостивити,
ходім шукати милості у Всемогутнього”.
А інші люди скажуть:
„І ми підемо!”»
22 Багато народів і могутніх племен прийдуть умилостивити Господа Всемогутнього в Єрусалимі, шукаючи милості Господа. 23 Ось що Господь Всемогутній каже: «У ті дні багато людей із усіх різномовних народів прийдуть до юдеїв, ухопляться за край вбрання кожного єврея і скажуть: „Дозвольте ми підемо з тобою, щоб Всевишньому служити, бо чули ми, що Господь з вами”».
Радість на небесах
19 Після цього почув я звук гучний, що лунав з небес, немов численний натовп. І люди ті співали:
«Алілуя![a]
Перемога, слава і сила належать нашому Богу,
2 бо суд Його—праведний і справедливий.
Він засудив розпусницю велику,
котра розпустою своєю поганила світ.
Бог помстився за смерть слуг Своїх,
яких вбила вона».
3 І далі співали вони:
«Алілуя!
Дим вогню, що спалює її, куритиметься вічно».
4 Тоді двадцять чотири старійшини і чотири живі істоти вклонилися й почали прославляти Бога, Який сидів на престолі. Вони казали:
«Амінь! Алілуя!»
5 Потім з престолу долинув голос, який казав:
«Славте Бога нашого,
всі, хто служить Йому!
Славте Бога нашого,
великі й малі й усі, хто шанує Його!»
6 Тоді почув я голос немовби численної громади. Він нагадував шум могутнього водоспаду або сильний гуркоту грому. Ті люди співали:
«Алілуя!
Господь, наш Всемогутній Бог царює.
7 Радіймо і пишаймося, і прославляймо Бога,
бо час настав—весільний час Ягняти.
І Його наречена[b] вже
для Нього приготувалася.
8 Їй дозволили вбратися у шати
з чистого й сяйливого полотна».
(Полотно—то праведні вчинки святих людей Божих).
9 І сказав мені Ангел: «Запиши: Щасливі ті, кого запрошено на це весільне свято Ягняти». А потім додав: «Це істинні слова Бога».
10 Тоді я впав до ніг його, щоб поклонитися йому, але він сказав: «Не роби цього! Я такий же слуга, як ти, й брати і сестри твої, хто має істинне свідчення Ісуса. Вклоняйтеся Богу! Бо свідчення Ісуса—то дух пророцтва».
Вершник на білому коні
11 Тоді побачив я, як розкрилися Небеса і з’явився переді мною білий кінь, а на ньому Вершник, ім’я Якому Вірний та Істинний, бо справедливий Він, коли судить і коли воює. 12 Очі Його були немов палаюче багаття, а на голові багато вінців. Й імені, що написане на Ньому, не знає ніхто, крім Нього Самого. 13 Вбраний Він був в одяг, просякнутий кров’ю. Ім’ям Його називали таким: «Слово Боже».
14 Війська Небесні, вбрані в чистий, білий й лляний одяг, їхали слідом за Ним на білих конях. 15 Гострий меч був в устах Його, щоб бити поган. Він буде правити ними залізним жезлом, і почавить виноград в чавилі страшного гніву Всемогутнього Бога. 16 На вбранні Його і на стегні було написане ім’я:
«ЦАР ЦАРІВ І ВОЛОДАР ВОЛОДАРІВ».
Знищення звіра і лжепророка
17 Тоді побачив я Ангела, який стояв на сонці. Гучним голосом закликав він усіх птахів, що шугали в піднебессі: «Злітайтесь на велике Боже свято, 18 щоб ви могли їсти тіла царів, генералів і славних мужів, й тіла коней і вершників, й тіла всіляких людей: вільних і рабів, великих і малих».
19 І побачив я звіра і царів світу цього разом з їхніми військами, зібраними на битву проти Вершника на білому коні та Його війська. 20 Але звіра було схоплено разом із лжепророком, який в його присутності творив чудеса. Чудесами він обдурював тих, на кому було те тавро звіра і хто вклонявся його образу[c]. Обох живцем було вкинуто у вогняне сірчане озеро. 21 Решту було вбито мечем, що стримів з уст Вершника на білому коні, а птахи всі вдосталь наїлися їхнього тіла.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International