Old/New Testament
Едом буде покарано
1 Ось з’ява, яка була Овдію. Ось що Господь мій Бог сказав про Едом:
«Почули ми звістку від Господа
й послав Він посланця сказати усім народам:
„Війною ми підемо на Едом”.
Господь звертається до Едому
2 І Я зроблю тебе, Едоме,
найменшим між народів,
і зневажатимуть тебе усі надміру.
3 Погорда серця твого обдурила тебе,
того, хто мешкає в щілинах неприступних скель[a],
чий дім—гора висока, бо думав ти:
„Хто може мене скинути униз на землю?”»
Едом буде скинуто
4 Ось що говорить Господь:
«Навіть якщо літаєш ти високо, немов орел,
та гніздо в’єш собі серед зірок,
звідти скину Я тебе.
5 Тебе вщент зруйновано буде:
до тебе злодії прийдуть,
грабіжники вночі наскочать,
та заберуть усе, що либонь забажають.
Коли наймити у виноградниках твоїх збирають врожай,
вони залишають де-кілько грон на лозі.
6 Але вороги пильно шукатимуть скарби таємні,
які приховував Ісав[b], та, знайшовши їх,
пограбують усе, нічого не залишать!
7 Всі, з ким Угоду маєш,
гнатимуть тебе аж до кордону,
обдурять спільники тебе і переможуть.
І друзі, з ким ти хліб ділив,
на тебе наготують пастку, говорячи:
„Він нічого не запідозрює!”»
8 «Хіба не буде так,—Господь говорить,—
що в день той мудрих геть Я вигублю з Едому,
і розумних вижену із гір Ісава[c].
9 І навіть воїни твої, Темане,[d] злякаються,
бо вбито буде їх в горах Ісава.
10 За кривду свого брата Якова тебе покриє сором,
і вигублений будеш ти повік.
11 Того дня, коли ти осторонь стояв,
й Ізраїлю не пропонував допомоги,
коли чужинці захопили все добро його,
коли ввійшли ті зайди в його брами
і розіграли жеребом Єрусалима долю,
а ти, Едоме, в той день був як один із них,
чекаючи на частку свою.
12 В той день було не варто зловтішатись[e]
із горя брата Якова,
не слід тобі в той день було радіти
з гибелі народу Юди,
не слід було хвалитися[f] в день їхнього нещастя.
13 Не слід тобі було заходити до брами
Мого народу в день його страждань.
Не варто було зловтішатися з його біди у день,
коли його спіткало лихо.
Не слід було забирати його добро
під час його біди.
14 Не слід тобі було стоять на перехресті,
щоб не пускати втікачів,
не слід було тобі віддати ворогам усіх,
хто уцілів у день нещастя.
15 Бо наближається Господній день до всіх народів.
Як ти вчинив, так і з тобою вчинять,
твої діла впадуть на голову твою.
16 Бо так, як ви пролили[g] кров на горі Моїй святій,
так і інші народи проллють і вашу кров.
Вам прийде кінець,
начебто вас ніколи й не було!
17 Та на горі Сіон залишаться вцілілі,
гора Сіон і далі лишиться святою,
й народ Якова[h] знов володітиме майном своїм.
18 І буде він, народ Якова, вогнем,
народ Йосипа—полум’ям,
а народ Ісава[i]—соломою,
який перетвориться на попіл,
бо спалять й пожеруть його вони».
«І жодного, хто вижив, не лишиться
в Ісавовому домі,—так Господь звелів.—
19 Й народ Неґева заволодіє горами Ісава,
народ з підгір’я завоює филистимські землі.
Цей народ мешкатиме на землях Ефраїма,
та на рівнинах Самарії,
а Веніамин—в Ґілеаді.
20 А військо ізраїльських вигнанців
заволодіє ханаанцями аж до Зарефата.
А вигнанці з Єрусалима в Сефараді[j]
завоюють міста Неґеву.
21 А визволителі[k] зійдуть на Сіон,
та керуватимуть народом,
який живе на горі Ісава.
Та все ж, те царство належатиме Господу».
Сарана
9 П’ятий Ангел засурмив у сурму, і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вів униз до безодні. 2 Коли вона відімкнула криницю, що вела до безодні, звідти пішов дим, ніби диміла велетенська піч; тоді сонце й небо почорніли від того диму.
3 З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй жалити людей, подібно скорпіонам. 4 Але ж наказано їй було не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі. 5 І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п’ять місяців. А біль той, як від жала скорпіона. 6 І всі п’ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.
7 Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських. 8 Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів. 9 На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми. 10 Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей протягом п’яти місяців. 11 Царем сарани був ангел безодні на ім’я «Аваддон»[a], гебрейською мовою, а грецькою мовою—«Аполліон» (або «Руйнівник»).
12 Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.
Нові кари
13 Шостий Ангел засурмив у сурму свою, і почув я голос, що линув із чотирьох рогів золотого вівтаря, який стояв перед Богом. 14 І звернувся він до шостого Ангела з сурмою: «Звільни чотирьох Ангелів, прикутих біля річки Євфрат». 15 Тоді чотирьох Ангелів, які були напоготові саме для цієї години, дня, місяця й року, було звільнено, щоб убити одну третину людства. 16 Загальна кількість вершників і коней у їхньому війську налічувала двісті мільйонів, і я чув це число.
17 У видінні моїм я бачив коней й вершників, які виглядали саме так: вони мали вогняно-червоні, синьо-гіацинтові й жовто-сірчані панцирі. Голови коней були схожі на левові, а з пащ у них вилітали вогонь, дим і сірка. 18 Цими трьома карами—вогнем, димом і сіркою, що вилітали з їхніх пащ, було вбито третину людства. 19 Сила коней була в їхніх пащах та хвостах, бо хвости їхні були схожі на змій, які жалили й ранили людей.
20 Решта людей, яких не знищили ці кари, не покаялася у своїх вчинках. Вони не перестали поклонятися демонам та бовванам золотим, срібним, мідним, кам’яним та дерев’яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити. 21 Не покаялися вони ні у вбивствах, ні в чаклунстві, ні в розпусті, ні в крадіжках.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International