Old/New Testament

Золотий бовван та Вогнедишна Піч

3 Цар Навуходоносор зробив золотого боввана шістдесят ліктів^[a] заввишки і шість ліктів^[b] завширшки й поставив його на рівнині Деура у Вавилонським краї. ² Потім він покликав сатрапів^[c], правителів, намісників, радників, скарбників, суддів та судових виконавців і всіх інших посадових осіб краю на посвяту золотого боввана, якого він поставив.

³ Тож сатрапи, правителі, намісники, радники, скарбники, судді та судові виконавці і всі інші посадові особи краю зібралися на посвяту боввана, якого поставив цар Навуходоносор, і стали перед ним. ⁴ Тоді оповісник гучно проголосив: «Ось що вам наказано робити, о народи, племена та люди всіх мов. ⁵ Тільки-но ви почуєте звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб і всякого роду музики, ви мусите впасти долілиць і поклонитися бовванові з золота, що поставив цар Навуходоносор. ⁶ Хто не впаде і не поклониться, вмить буде кинутий у вогнедишну піч».

⁷ Через те щойно почувши звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи й усякого роду музики, всі народи, племена, люди кожної з мов упали й поклонилися бовванові з золота, якого цар Навуходоносор поставив.

⁸ Саме в той час деякі нащадки халдеїв вийшли наперед і звинуватили юдеїв. ⁹ Вони сказали царю Навуходоносору: «О царю, живи вічно! ¹⁰ Ти видав наказ, о царю, аби кожен, хто чує звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, сопілки й усякого роду музики мусить впасти і поклонитися бовванові з золота. ¹¹ А хто не впаде й не поклониться, буде кинутий у вогнедишну піч. ¹² Але є деякі юдеї, котрих ти поставив над справами вавилонського краю: Шедрах, Мешах та Аведнеґо—зневажають тебе, о царю! Вони не служать твоїм богам, не поклоняються бовванові з золота, якого ти поставив».

¹³ Розлючений і розгніваний, Навуходоносор викликав Шедраха, Мешаха та Аведнеґа. Тож ці мужі були поставлені перед царем. ¹⁴ І Навуходоносор сказав їм: «Чи правда, Шедраху, Мешаху та Авденеґу, що ви не служите моїм богам і не поклоняєтеся бовванові з золота, якого я поставив? ¹⁵ Отже, якщо ви, почувши звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб та всякого роду музики, готові впасти й поклонитися бовванові з золота, якого я зробив, то гаразд. Якщо ж ви не поклонитеся йому, вас миттю кинуть у вогнедишну піч. Тоді ніякий бог не зможе врятувати вас від руки моєї!»

¹⁶ Шедрах, Мешах та Аведнеґо відповіли царю: «О Навуходоносоре, нам немає потреби захищати себе перед тобою в цій справі. ¹⁷ Якщо нас кинуть у вогнедишну піч, Бог, якому ми служимо, зможе нас врятувати з неї, Він визволить нас від твоєї руки, о царю. ¹⁸ Але якщо навіть ні, ми хочемо, щоб ти знав, о царю, що ми не станемо служити твоїм богам чи поклонятися бовванові з золота, якого ти поставив».

¹⁹ Тоді Навуходоносор розлютився на Шедраха, Мешаха та Аведнеґо, його ставлення до них змінилося. Він наказав розпалити піч у сім разів дужче, ніж зазвичай. ²⁰ Потім він звелів найдужчим солдатам своєї армії зв’язати Шедраха, Мешаха та Аведнеґа й кинути їх у розжарену піч. ²¹ Тож цих мужів у халатах, штанах, тюрбанах та іншому вбранні було зв’язано та кинуто в розжарену піч.

²² Наказ царя був таким невідкладним, а піч такою гарячою, що язики вогню вбили тих воїнів, що кидали Шедраха, Мешаха та Аведнеґа. ²³ І ці троє, міцно зв’язані, впали в розжарену піч. ²⁴ Тоді цар Навуходоносор підвівся на ноги в подиві й запитав своїх радників: «Чи не кинули ми тих трьох мужів зв’язаними у вогонь?» Вони відповіли: «Так, о царю!» ²⁵ Він сказав: «Погляньте! Я бачу чотирьох мужів, що ходять у вогні, розв’язані та неушкоджені, а четвертий подібний до Сина Божого^[d]».

²⁶ Тоді Навуходоносор наблизився до отвору розжареної печі й гукнув: «Шедраху, Мешаху та Аведнеґу, слуги найвищого Бога, виходьте! Йдіть сюди!» Тож Шедрах, Мешах і Аведнеґо вийшли з вогню.

²⁷ І сатрапи, правителі, намісники та царські радники з’юрмилися навколо їх. Вони побачили, що вогонь не ушкодив їхні тіла, жодна волосина на їхніх головах не обсмалилася, халати їхні не обгоріли і чадом не пахло від них. ²⁸ Тоді Навуходоносор сказав: «Благословен будь, Боже Шедраха, Мешаха та Аведнеґа, який послав свого Ангела і врятував слуг своїх! Вони покладалися на нього й не послухалися царського наказу. Вони ладні були віддати свої життя аби не служити й не поклонятися ніякому богу, крім свого Господа. ²⁹ Тому я наказую, що людей будь-якого племені чи мови, хто б промовляв щось проти Бога Шедраха, Мешаха та Аведнеґа, буде розтерзано, а оселі їхні стануть купою каміння, бо немає іншого Бога, який би міг врятувати людей таким чином».

³⁰ Потім цар призначив Шедраха, Мешаха та Аведнеґа правити провінціями Вавилонського краю.

Сон Навуходоносора про Дерево

4 Цар Навуходоносор послав листа народам, племенам, людям усіх мов, що живуть у всьому світі:

Мир вам!

² З радістю оповіщаю вас про чудесні знамення та дива, що їх Всевишній Бог зробив для мене.

⁴ Я, Навуходоносор, жив спокійно у своїм палаці, в задоволенні та процвітанні. ⁵ Мені приснився сон, що налякав мене. Коли я лежав на ложі, образи та видіння, що промайнули в моїй голові, збентежили мене. ⁶ Тож я наказав привести до мене всіх мудреців Вавилону, щоб розтлумачити мені цей сон. ⁷ Коли чародії, віщуни, астрологи^[e] та ворожбити прийшли, я розповів їм сон, але вони не змогли його розтлумачити.

⁸ Нарешті, прийшов до мене Даниїл, і я розповів йому сон. (А звуть його також Валтасар, ім’ям мого бога, бо в ньому дух святих богів). ⁹ Я сказав: «Валтасаре, головний над чародіями, я знаю що дух святих богів у тобі й жодна таємниця не складна для тебе. Ось мій сон, розтлумач його мені. ¹⁰ Ось видіння, які я бачив, лежачи на ложі: дивлюся я, аж ось переді мною посеред землі стоїть дерево. Висота його була неймовірна. ¹¹ Воно виросло велике і сильне, і верхівка його торкалася неба. Видно його було з усіх кінців землі. ¹² Листя його було гарне, плоди—рясні, і їжі на ньому було для всіх. Під ним дикі звірі знаходили притулок, і птахи жили на його вітті, усі живі істоти мали з нього поживу.

¹³ У видіннях я бачив, лежачи на ложі, як святий посланець, Ангел, зійшов до мене з неба. ¹⁴ Він гукнув дужим голосом: „Зрубай дерево і пообрубуй його гілля, пообривай листя й порозкидай плоди. Хай звірі повтікають з-під нього, а птахи порозлітаються з віття його. ¹⁵ Але хай пень та коріння, скуті залізом та бронзою, лишаються в землі, серед трави польової. Нехай його кропить роса небесна, і хай воно живе разом зі звіриною серед рослин земних. ¹⁶ Хай розум його людський зміниться і хай дадуть йому розум звірячий, доки не минуть для нього сім років. ¹⁷ Це рішення передане з посланцями, святі Ангели оголосили цю постанову, щоб усе живе довідалося, що Всевишній панує над царствами людей і дає їх кому захоче, і ставить над ними найпокірливішого з людей”.

¹⁸ Це той сон, який я, цар Навуходоносор, бачив. Тепер, Валтасаре,^[f] скажи мені, що він означає, бо ніхто з мудреців мого царства не зміг мені цього розтлумачити. А ти можеш, бо в тобі дух святих богів».

Даниїл тлумачить сон

¹⁹ Тоді Даниїл (також названий Валтасаром) збентежився й знаходився у цьому стані біля однієї години, бо думки налякали його. Тож цар сказав: «Валтасаре, не дозволяй цьому сну чи його значенню тривожити тебе». Валтасар відповів: «Пане мій, аби тільки цей сон призначався твоїм ворогам, а його значення—твоїм супротивникам! ²⁰ Дерево, яке ти бачив, що виросло високе та дуже, і верхівка якого торкалася неба і видно його було з усіх кінців землі; ²¹ дерево з гарним листям і рясними плодами, що надавало поживу всім, прихищало польову звірину й давало місце для гнізд у гіллі для небесних птахів, ²² то ти, о царю, те дерево! Ти став великим і сильним; велич твоя росла, доки не сягнула неба, і влада твоя долинула до віддалених країв світу. ²³ Ти, о царю, бачив посланця, святого Ангела, що зійшов з небес і мовив: „Зрубай дерево і знищ його, та лиши пень, скутий залізом і бронзою, серед трави польової, а коріння залиш у землі. Нехай його скроплює роса небесна, хай воно живе, як дикі звірі, доки не минуть для нього сім років”.

²⁴ Ось тлумачення сну, о царю, а от і постанова, що її Всевишній виніс щодо мого пана-царя. ²⁵ Тебе виженуть із-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів, ти їстимеш траву, мов та худоба, і скропить тебе роса небесна. Сім пір минуть для тебе, доки ти не визнаєш, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче. ²⁶ Наказ лишити пень з корінням означає, що твоє царство буде відновлене для тебе, коли ти визнаєш владу небес.

²⁷ Тому, о царю, прийми радо мою пораду: спини гріхи твої та роби те, що праведно, спокутуй переступи свої милосердям до пригноблених. І може статися, що тоді твоє благополуччя продовжиться».

Сон сповнюється

²⁸ Так і сталося з царем Навуходоносором. ²⁹ Через дванадцять місяців після цього сновидіння, цар походжав по даху царського палацу^[g] в Вавилоні. ³⁰ Він сказав: «Чи це не той великий Вавилон, що я побудував, як царський осідок моєю величезною могутністю і на славу величі моїй?»

³¹ Слова ці ще були на його устах, коли з неба зійшов голос: «Ось що тобі мовиться, царю Навуходоносоре: твоя царська влада відбирається в тебе. ³² Тебе виженуть з-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів; ти їстимеш траву, мов та худоба. Сім років минуть для тебе, доки не визнаєш ти, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого схоче».

³³ Тієї ж миті все, що він сказав про Навуходоносора, здійснилося. Його вигнали з-поміж людей і він їв траву, мов та худоба. Його тіло зволожувалося росою небесною, доки волосся не виросло, мов пір’я орлине, а нігті не відросли, немов кігті пташині.

³⁴ Наприкінці того часу, я, Навуходоносор, підвів очі до неба і розум мій повернувся до мене. Тоді я благословив Всевишнього; я хвалив і прославляв Того, Хто живе вічно.

³⁶ Тієї самої миті розум мій повернувся до мене, мою славу і велич було повернено мені на славу мого царства. Мої радники та вельможі знайшли мене й мені повернули мій трон і я став іще величніший, ніж раніше. ³⁷ Тепер я, Навуходоносор, хвалю, шаную і славлю Царя Небесного, бо все, що він робить—правильно, всі Його путі—справедливі. А всіх, хто ходить у погорді, Він може принизити.

Діти Божі перемагають світ

5 Хто вірить, що Ісус—Христос, той народився від Бога. А кожен, хто любить Отця, любить і дітей Його. ² Так дізнаємося ми, що любимо дітей Божих: полюбивши Бога і дотримуючись заповідей Його. ³ Ми виявляємо свою любов до Нього, виконуючи Його заповіді, котрі не такі й важкі для нас. ⁴ Бо кожен, хто народився від Бога, перемагає світ. ⁵ Так, наша віра перемогла світ. То хто ж переможе світ, як не той, хто вірить, що Ісус—Син Божий?

Бог свідчить нам про Ісуса Христа

⁶ Ісус Христос—це Той, Хто прийшов до нас із водою і кров’ю^[a]. Він прийшов не тільки з водою, а й з кров’ю, і Дух свідчить про те, а Дух—то істина. ⁷ Тому є три свідки: ⁸ Дух, вода і кров. І всі троє стверджують одне й те саме.

⁹ Якщо ми довіряємо свідченням людей, то маємо визнати, що Господнє свідчення—набагато значніше. Бо цінність Божого свідчення в тому, що Він свідчить про Свого власного Сина. ¹⁰ Той, хто вірить в Сина Божого, несе це свідчення у собі самому. А хто не вірить Богу, робить із Нього брехуна, бо не вірить Його свідченню про Сина Свого.

Бог дарував нам вічне життя

¹¹ Ось у чому це свідчення полягає: Бог дарував нам вічне життя, і життя це у Сині Його. ¹² Той, хто має Сина, має життя, а хто не має Сина, не має й життя. ¹³ Я пишу про це вам, хто вірує в ім’я Сина Божого, щоб знали ви, що маєте життя вічне. ¹⁴ Ми маємо впевненість в Бога, і якщо ми попросимо про щось згідно з волею Його, Він почує нас. ¹⁵ І якщо ми знаємо, що Всевишній чує нас, то хоч би про що ми просили, неодмінно одержимо від Нього.

Моліться за братів грішних

¹⁶ Якщо хтось бачить, що брат його чинить гріх, але не смертний, мусить молитися за брата, і Бог даруватиме грішному життя. Але це так, якщо той гріх не веде до смерті. Бо є гріхи, які ведуть до смерті, і я не про них кажу, щоб ви молилися. ¹⁷ Всякий неправедний вчинок є гріховним, але існує гріх, який не веде до смерті.

¹⁸ Ми знаємо, що хто став дитям Божим, більше не грішить. Навпаки, Син Божий охороняє його^[b], і лукавий не може завдати йому ніякої шкоди^[c]. ¹⁹ Ми знаємо, що належимо Богу, хоча світ—під владою лукавого. ²⁰ Але знаємо ми, що Син Божий прийшов і дав нам розуміння, щоб ми пізнали Того, Хто є істинний. І ми справді у Тому, Хто істинний, оскільки ми в Його Сині, Ісусі Христі. Він—істинний Бог і вічне життя. ²¹ Діти мої! Бережіть себе від лжебогів^[d].