Old/New Testament
Господь хоче, щоб Його народ повернувся
1 Восьмого місяця другого року правління Дарія[a] слово Господа було Захарії, пророку, сину Верекії, сина Іддо. Всевишній сказав: 2 «Господь дуже прогнівався на предків ваших. 3 Тож скажи їм, що Господь Всемогутній каже: „Поверніться до Мене і Я повернуся до вас”».
Так каже Всевишній: 4 «Не будьте такими, як батьки ваші, яким проповідували попередні пророки: „Господь Всемогутній наказує, щоб ви відвернулися від своїх лихих доріг і лихих вчинків, але вони не слухали, уваги на Мене не звертали”.
5 Де ж батьки ваші тепер? Пророки вічно не живуть. 6 Однак слова Мої і настанови, що заповідав Я слугам Своїм, пророкам, хіба ж не дійшли вони до батьків ваших? Тоді вони розкаялися й мовили: „Як Господь Всевишній зробив з нами, як на те заслуговували вчинки й путі наші, так Він і вчинив із нами”».
Чотири коня
7 Двадцять четвертого дня одинадцятого місяця (Шевата), на другий рік правління Дарія слово Господа було Захарії, пророку, синові Верекії, сина Іддо.
8 Якось вночі я бачив щось. Чоловік був верхи на гнідому коні. Він стояв серед миртових дерев у лощині. Позаду нього стояли гніді, вороні та білі коні. 9 Я спитав у Ангела: «Хто вони, пане мій?» І посланець (Ангел), який розмовляв зі мною, відповів: «Я покажу тобі, хто вони».
10 І чоловік, що стояв серед миртових дерев сказав: «Це коні, яких Господь послав обійти всю землю».
11 І коні сказали посланцю Господа, що стояв під миртовими деревами: «Ми подорожуємо землею, на землі спокійно».
12 І посланець (Ангел) Господа промовив: «Господи Всемогутній, доки не матимеш ти милосердя до Єрусалима й міст Юдеї, на які Ти гніваєшся всі ці сімдесят років?»
13 Добрими, заспокійливими словами Господь відповів посланцю (Ангелу), що розмовляв зі мною. 14 Тоді Ангел сказав: «Оповістіть про те, що Господь Всемогутній говорить:
„Великою любов’ю кохаю Я Єрусалим і Сіон.
15 Однак Я вкрай розгніваний зухвалістю народів.
Я був розгніваний на них лиш трохи,
та їх руками накликав Я страждання на народ мій,
але вони принесли занадто велику руїну людям Ізраїлю”.
16 Тож ось що Господь говорить:
„Я повернуся до Єрусалима з милосердям”.
Так говорить Господь Всемогутній:
„Мій дім буде відбудовано”.
17 Оповістіть також про те,
що Господь Всесильний каже:
„Міста Мої знов будуть в статках,
Господь знов буде милостивий до Сіону
і знову обере Він Єрусалим Своїм містом”».
Чотири роги і чотири майстри
18 Потім я підвів очі й побачив чотири роги. 19 І запитав я посланця, який розмовляв зі мною: «Що то?» Він відповів: «Це роги—то народи, що розсіяли Юдею, Ізраїль та Єрусалим».
20 Тоді Господь показав мені чотирьох майстрів. 21 Я спитав: «Що вони робитимуть?» Він відповів: «Ті роги—чотири народи, що руйнували Юдею, розсіявши Ізраїль по далеким країнам. Безжалісні, вони губили людей Божих, але ці робітники прийшли, щоб налякати й скинути руйнівні ті роги».
Обмір Єрусалима
2 Тоді я глянув вгору і побачив чоловіка, в руці він мірку мав. 2 І спитав я: «Куди ти йдеш?» Він відповів: «Обмірювати Єрусалим, щоб побачити, який він завширшки і завдовжки».
3 Тоді посланець, що розмовляв зі мною, пішов, а інший вийшов йому назустріч. 4 Він промовив: «Біжи, скажи тому юнакові таке:
„Єрусалим буде без мурів,
бо житиме у ньому неміряно людей й худоби.
5 Але Я буду муром вогняним довкола нього,
буду славою посеред нього”».
Так говорить Господь.
Господь закликає Свій народ повернутися додому
Господь говорить:
6 «Не бариться! Тікайте з півночі,
бо порозкидало вас на всі чотири сторони».
Так Господь говорить:
7 «Слухай, народ Сіона!
Тікайте ті, хто у вигнанні вавилонському!»
8 Він послав мене до народів, що грабували вас,
Він послав мене, щоб принести вам славу.
Ось що Господь Всемогутній говорить:
«Хто вдарив вас, той вдарив те,
що дороге для Мене.
9 Вавилоняни в полон забрали народ мій,
зробивши їх рабами.
Та ось рукою Я змахну над ними,
й вони дістануться рабам своїм як здобич».
Тоді ви знатимете,
що мене послав Господь Всемогутній.
10 Господь говорить:
«Сіону, радій і веселись,
бо йду Я оселитися серед тебе.
11 Багато народів повернеться до Господа в той день.
Вони Моїм народом будуть,
і оселюсь Я поміж тебе».
Тоді ти знатимеш,
що мене послав Господь Всемогутній.
12 Господь знову зробить Єрусалим
Своїм особливим містом,
та Юдея стане Його часткою спадщини землі святої.
13 Замовкни, все живе перед Господом,
бо Він встає й виходить з помешкання Свого святого.
Первосвященик
3 Він показав мені Ісуса, первосвященика, що стояв перед посланцем Господа. Сатана стояв праворуч Ісуса, щоб звинувачувати його. 2 І посланець Господній (Ангел) сказав сатані: «Хай Господь, Який обрав Єрусалим своїм особливим містом, дорікне тобі, сатано. Всевишній врятував це місто, неначе головешку, що вихоплена з вогню».
3 Ісус був вдягнений у брудний одяг і стояв перед посланцем (Ангелом). 4 І той заговорив і сказав Ангелам, які стояли перед ним: «Зніміть з нього цей брудний одяг». Тоді він звернувся до Ісуса: «Дивись, я зняв твої гріхи з тебе, неначе одяг, тож вберися у святкове, чисте вбрання».
5 І сказав я: «Нехай надінуть чистий тюрбан йому на голову». Тож вони наділи чистий тюрбан на голову йому. Вони одягли його в нове вбрання, і посланець Господній стояв поруч. 6 Тоді посланець Господній застеріг Ісуса, сказавши:
7 «Ось що Господь Всевишній говорить:
„Якщо ходитимеш дорогами Моїми,
якщо робитимеш усе, що доручив тобі Я,
тоді судитимеш у храмі Моїм
і наглядатимеш за подвір’ям Моїм.
І право матимеш ходить між тих ангелів,
які тут стоять.
8 Слухай, Ісусе, первосвященик,
та інші священики, які сидять перед тобою,—
символ того, що має статися.
Ось Я приведу особливого слугу Свого
на ім’я „Пагін”.
9 Ось камінь, що перед Ісусом поклав Я,
а на цьому камені одному сім граней[b].
Дивись-но, Я ось вирізьблю на ньому напис,
який буде свідченням того,
що одного дня Я зніму провину з цієї землі”».
Так говорить Господь Всемогутній.
10 «Того дня,—Господь Всемогутній говорить,—
запросите ви одне одного під виноградну лозу
та смокву на розмову мирну[c]».
Поставець і два оливних дерева
4 Тоді посланець (Ангел), який розмовляв зі мною, повернувся й розбудив мене, мов того, хто прокидається від сну. 2 І мовив він до мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Бачу світильник, виготовлений зі щирого золота. Зверху в ньому—посудина для олії. Сім свічників на ньому й гілка з сімома цівками, що ведуть до кожного з свічників для поповнення олії, розташованих зверху. 3 Поруч нього два оливні дерева: одне праворуч від посудини, друге ліворуч. Вони дають олію для поповнення свічників».
4 Тоді я сказав Ангелу, що розмовляв зі мною: «Що воно таке, владико?» 5 І посланець, що розмовляв зі мною, відповів: «Хіба ти не знаєш, що воно таке?» І я зізнався: «Ні, пане мій, не знаю». 6 І він пояснив: «Це слово Господа Зерувавелові: „Ніхто не здатен досягти чогось своєю власною силою та владою, але тільки за допомогою Духа Мого”. Так говорить Господь Всевишній. 7 Для Зерувавела ця велика гора буде неначе рівнина. Він збудує храм, та коли він покладе останній краєугольний камінь у будівлю, усі загукають: „Це гарно! Це гарно!”»
8 І було до мене слово Господа: 9 «Руки Зерувавела закладуть підвалини храму цього, руки його закінчать цю справу. Тоді ти знатимеш, що Господь Всемогутній послав до мене вас. 10 Люди не будуть соромитися маленьких справ, та зрадіють, коли побачать як Зерувавел, с виском у руці, міряє завершену будівлю. Тож сім граней[d] того каменю—то очі Господні, які чатують на всі боки, та бачать все, що коїться на землі».
11 Тоді я (Захарій) запитав: «Що то за дві оливи по обох боках світильника?» 12 І ще я запитав його: «Що то за гілки оливних дерев, що виливають золоту оливу крізь дві золоті цівки?» 13 І він відповів мені: «Хіба ти не знаєш, що то означає?» Я сказав: «Ні, володарю мій». 14 І він мовив: «Це—двоє благословенних[e], що служитимуть Господу усієї землі».
Падіння Вавилона
18 Потім побачив я іншого Ангела, який спускався з небес. І була у нього велика сила, а земля освітилася славою його. 2 Він вигукнув могутнім голосом:
«Упав! Упав великий Вавилон[a],
розпусниця велика!
Стала вона притулком демонів,
оселею всіляких злих духів,
нечистих птахів і огидних тварин.
3 Бо напоїла всі народи вином
Божої люті за її розпусту.
Царі земні чинили з нею перелюб,
а купці всього світу багатіли з великої розкоші її».
4 Тоді я почув інший голос, що линув з небес. І мовив він:
«Народе мій, виходь із міста цього,
аби не бути співучасником її гріхів,
та не постраждати від того жахливого покарання,
яке буде наслане на неї.
5 Бо неба досягли гріхи її,
та Бог не забув усі її гріховні вчинки.
6 Відплатіть їй, розпусниці, за те,
як вона зазвичай поводилася з вами,
відплатіть їй вдвічі за те, що вона наробила.
І келих вина приготуйте
їй, міцнішого удвоє, аніж був той,
що готувала вона вам.
7 Дайте їй стільки страждань і горя,
скільки мала вона слави й розкоші.
Вона ж сама собі говорить:
„Сиджу собі царицею. Я не вдова
і горя я не знатиму ніколи”.
8 За все те в день один впадуть на неї біди:
смерть, горе й голод.
Вона горітиме у вогні,
тому що Господь Бог, засудивший її—могутній».
Жалобний плач за Вавилоном
9 Земні царі, які з нею чинили розпусту й розкошували, будуть плакати й ридати за нею, як побачать дим від її пожежі. 10 Жах перед муками її триматиме їх подалі від неї. І скажуть вони:
«Горе, горе тобі, о велике місто!
Могутнє місто Вавилон!
Зненацька впала на тебе кара».
11 Купці всього світу теж заплачуть і затужать за цією блудницею, бо ніхто не купуватиме більше їхніх товарів: 12 ні золота, ні срібла, ні коштовного каміння, ані перлів, ні лляного, пурпурового, шовкового й багряного вбрання, ні всіх видів пахучого дерева, ні всіляких виробів із слонової кістки, ні дорогої деревини, ні бронзи, ні заліза, ані мармуру, 13 ні кориці, ні бальзаму, ні пахощів, ні мирру, ні вина, ні олії, ні доброго борошна і пшениці, ні худоби, ні овець, ні коней і возів, ані рабів чи людських душ! Вони голосно плакатимуть, кажучи:
14 «Вавилоне! Усе, чого ти прагнула, пропало.
Вся розкіш і пишнота втрачені
й ніколи не повернуться знов».
15 Купці, які розбагатіли торгівлею в тому місті, триматимуться осторонь, нажахані стражданнями Вавилона. І будуть вони голосити, сумувати й казатимуть:
16 «Горе, горе великому місту-розпусниці!
Була вона вбрана в тонке полотно, багряницю й порфіру.
І прикраси на ній були із золота,
коштовного каміння та перлів.
17 І все багатство це загинуло водночас!»
Всі керманичі і всі, хто плаває морем, і всі моряки, і всі ті, хто з моря живе,—усі трималися осторонь. 18 Вони бачили дим її полум’я і вигукували: «Яке місто може з цим великим містом зрівнятися?» 19 Тоді посипали вони голови свої попелом, плакали, тужили й вигукували:
«Горе, горе великому місту, великій розпусниці!
Всі, хто мав кораблі на морі,
збагатилися завдяки її багатству,
але загинула вона водночас!
20 Радійте, о Небеса!
Втішайтеся апостоли, пророки і всі святі люди Божі!
Бо вчинив Бог суд над нею
за все, що вона вам зробила!»
21 Тоді могутній Ангел підняв камінь завбільшки з жорно й кинув його в море зі словами:
«Так саме і велике місто Вавилон
буде безжалісно скинуте,
і вже ніхто його не побачить.
Ніколи більше не повстане воно.
22 Ніколи там більше не гратимуть кіфари,
не лунатимуть голоси співаків, сопілок і сурм!
Ніколи не побачите там ніякого ремісника,
і не почуєте звуків жорна.
23 Ніколи не засвітиться свічник.
Й ніхто ніколи не почує сміху молодят.
Купці твої були сильними світу цього.
І всі народи були обдурені твоїм чаклунством.
24 Ти, Вавилоне, повинна у смерті пророків,
а також святих людей Божих і всіх,
хто був убитий на землі».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International