Old/New Testament
Жінки, що полюбляють втіху
4 Почуйте це слово, ви, «корови Башана»[a], що на горі Самарії:
«Ви, хто гнобите бідних
і утискаєте нужденних.
Ви говорите своїм чоловікам[b]:
„Принесіть нам щось випити!”»
2 Господь, мій Бог, поклявся Своєю святістю:
«Справді, час надходить,
коли потягнуть вас гаками,
а дітей ваших—гарпунами.
3 Кожна з вас вибігатиме крізь пролами в мурах
і кидатиметься на купу мертвих тіл[c]».
Так говорить Господь:
4 «Ідіть у Бетел[d] і грішіть,
ідіть до Ґілґала[e] й ще більше грішіть.
Приносьте жертви свої щоранку
й десятини щодня під час триденних свят.
5 Спалюйте хліб як жертву подяки,
оголосіть привселюдно про свої добровільні пожертви.
Бо ви любите таке, діти Ізраїлю,
тож йдіть й робить що Я вам наказав!»
Ось що Господь Бог говорить:
6 «Я голод спричинив на вашій землі[f],
нестачу хліба по всіх містах ваших,
та навіть після того ви не повернулися до Мене».
Господь говорить:
7 «Я навіть дощ від вас відвів,
коли було ще три місяці до жнив.
Я насилав дощ на одне місто,
а на інше—не насилав.
Одне поле дощем кропилося,
а інше поле висихало.
8 Люди з двох або трьох міст
плентались до іншого води напитись,
та її не було вдосталь.
І все ж до Мене ви не повернулися».
Так Господь говорить:
9 «Я вразив ваш урожай хворобою і цвіллю,
коли ваші сади й виноградники розросталися.
Сарана пожерла ваші смокви та оливи.
Та все ж ви до Мене не повернулися».
Господь говорить:
10 «Я наслав чуму, як на Єгипет,
Я викосив мечем юнаків ваших
і захопив коней ваших.
Я зробив так,
щоб сморід таборів ваших бив вам у ніздрі,
та ви не повернулися до Мене».
Господь говорить:
11 «Я вигубив декого з вас,
Я зруйнував Содом з Ґоморрою.
Ви були мов палаюча головешка,
витягнута з вогню,
та ви не повернулися до Мене».
Господь говорить:
12 «Тож ось Я що зроблю з тобою, Ізраїлю.
Готуйся зустріти Бога твого!»
13 Він Той, Хто гори сформував,
Хто творить вітер[g],
і Хто навчив людину розмовляти.
Він перетворює ніч на світанок
й походжає по горах земних.
Ягве, Господь численних військ[h]—ім’я Його.
Журна пісня про Ізраїль
5 Почуйте жалобу Мою, що її Я підношу, як пісню тужну, о ізраїльський роде:
2 «Діва Ізраїлю[i] впала,
вона вже не підведеться.
Лежить, геть покинута на власній землі,
і нікому їй помогти».
3 Бо так Господь Бог говорить:
«Військові, що вийшли з міста з тисячею воїнів,
повернуться хіба що з сотнею.
Військові, що вийшли з сотнею,
повернуться лише з десятком».
4 Бо ось що Господь говорить дому[j] Ізраїлю:
«Мене шукайте і живіть!
5 Не шукайте Бетел, не йдіть у Ґілґал,
не наближайтеся до Беершеби[k],
бо Ґілґал неодмінно піде в заслання[l],
а Бетел перетвориться в руїну[m].
6 Прийдіть до Господа,
і будете ви жити.
Якщо ж цього не трапиться,
вогонь загориться у домі Йосипа.
Він пожере Бетел,
і нікому буде Його вгамувати.
7 Горе тому, хто зробив з правосуддя отруту[n]
і справедливість у землю втоптав.
8 Та завжди моліть Господа про допомогу,
Того, Хто створив Оріон і Волосожар,
Хто перетворює темряву в світло,
а день перетворює в ніч,
Хто кличе води морські й виливає їх на сушу.
Ягве—Його ім’я!
9 Він Той, Хто волею Своєю
оберігає одне могутнє місто, а інше руйнує.
Переступи Ізраїлю
10 Ви зневажаєте того,
хто проти кривди виступає в суді,
ненавидите тих, хто каже правду.
11 Тому що бідних ви топчете
і забираєте в них їхню частку врожаю.
Ви збудували з тесаного каменю хороми,
та вам не жити в них,
ви насадили виноградники чудові,
та вам не пити їхнього вина.
12 Бо знаю ваших злочинів багато,
і знаю Я, які страшні гріхи у вас.
Ви гнобите людей, які живуть по правді,
ви хабарі берете й не даєте бідному
дістати справедливість у суді.
13 Тож мудрий і мовчатиме у час такий,
бо час—лихий.
14 Говорите ви, що Бог із вами,
тож робить добро, а не лихо, щоб жити.
І тоді Господь Усемогутній Бог із вами буде,
як ви казали.
15 Зло ненавидьте й любіть добро,
справедливість встановіть в суді.
Можливо, що Господь Бог Всемогутній
дарує милість решті[o] Йосипового народу».
Надходить час великої печалі
16 Тож ось що Господь говорить, Бог Всемогутній:
«По всіх майданах та вулицях буде лемент,
і голоситимуть ті, хто вміє це робити».
17 «По виноградниках полине голосіння,
бо Я проходитиму поміж вас,
насилаючи кару Свою,—Господь говорить.—
18 Чому чекаєте на день, коли прийде Господь?
А що для вас цей день Господній?
То буде темрява для вас, не світло.
19 Це так же, як коли людина утече від лева,
лише для того, щоб зустрітися з ведмедем.
Або коли в оселю чоловік заходить,
ховаючись в безпеці свого дому,
зіпреться об стіну, щоб його змія вкусила.
20 Хіба Господній день—то темрява, не світло,
пітьма без проблиску?»
Господь відштовхує Ізраїлеве поклоніння
21 «Ненавиджу Я, зневажаю ваші свята,
Мені обридли ваші зібрання.
22 Навіть якщо приносите Мені
пожертви всеспалення та хлібні жертви,
Я їх не прийму.
Не подивлюся Я на ваші мирні жертви
на вашу відгодовану худобу.
23 Позбав Мене галасу пісень твоїх.
Не слухатиму звуків ваших арф.
24 Та справедливість хай тече,
немов ріка через країну,
а праведність, немов потік невпинний.
25 О доме Ізраїлю,
сорок років ти приносив
мені жертви і офіри у пустелі,
26 але ж у той самий час ти носив Саккута[p], свого царя,
Кайвана,[q] зоряного бога, своїх бовванів,
бовванів ваших, що собі ви їх зробили.
27 Тож пожену Я вас в заслання за Дамаск»,—
говорить Той, чиє ім’я Господь Бог Всемогутній.
Не буде Ізраїлю кращих часів
6 Горе вам, кому на Сіоні добре,
кому безпечно на горі Самарії:
значні ви люди першого з народів,
до кого дім Ізраїлю за порадою приходить.
2 Підіть до Халне[r] подивіться,
йдіть звідти до великого Гамата[s].
Спустіться в филистимський Ґат[t].
Хіба ви кращі за ті царства? Ні!
Їхні землі просторіші за вашу.
3 О горе вам,
хто думати не хоче про день лихий покарання,
і наближає владу насильства.
4 Зараз ви лежите на ліжках із слонової кістки,
розліглися на ложах своїх.
Ви їсте найкращих ягнят із отари
й добре вгодованих телят.
5 Горе вам, хто співає під арфу, немов Давид,
хто складає пісні на музичних інструментах.
6 Горе вам, хто вино п’є із келихів повних,
хто коштовними пахощами змащує себе повсякчас,
і кого не турбує загибель Йосипового роду.
7 Але ж ваші часи минають,
ви піде у заслання попереду невільників.
Тоді припиняться гучні пиятики тих,
хто розлігся на ложах.
8 Господь Бог Собою поклявся. Ось що Господь Бог Всемогутній твердить:
«Мені огидна Якова гординя,
Я ненавиджу його укріплення і башти.
Тож видам місто це і все,
що в ньому ворогам нещадним».
Небагато залишиться в живих
9 Навіть якщо десять чоловік живими лишаться в одному домі, то й вони помруть. 10 Тоді найближчий родич та інший з родини піднімуть його, щоб винести його кістки з дому, і хтось когось спитає у віддаленому кутку дому: «Чи є ще хтось з тобою?» І почує відповідь: «Ні…»[u], а інший йому відкаже: «Цить! Бо не повинні ми згадувати ім’я Господа».
11 Дивись бо Господь накаже,
розтрощить Він великий будинок на скалки,
а маленьку оселю на тріски зітре.
12 Коні не скачуть по горах,
ніхто не оре коровами землю[v],
але ви перетворили справедливість на отруту
а плоди праведності—на гіркий полин.
13 Горе тим, хто веселиться в Ло-Деварі[w],
і хто говорить: «Хіба не здобули ми Карнаїм[x]
для себе силою своєю?»
14 «Дивіться, підніму Я проти вас народ,
о доме Ізраїлю,—
говорить Господь Бог Всемогутній.—
І вони гнобитимуть вас
від Лебо-Гамата до потоку Арава[y]».
Сто сорок чотири тисячі відзначено печаткою Бога
7 Після цього, я побачив чотирьох Ангелів, які стояли на чотирьох кутах світу, й стримували вітер, щоб той не міг повіяти на землю, море чи дерева. 2 Потім побачив я іншого Ангела, який йшов зі сходу, та ніс печатку Живого Бога. І крикнув він гучним голосом до чотирьох Ангелів, котрим дана була сила руйнувати землю та моря. 3 Він сказав: «Не пошкодьте ні землі, ні моря, ні дерев, доки ми не позначимо слуг нашого Бога печаткою на чолі». 4 Потім я почув те число людей, яких було відзначено печаткою; сто сорок чотири тисячі з кожного роду ізраїльського:
5 дванадцять тисяч із роду Юдиного,
дванадцять тисяч із роду Рувимового,
дванадцять тисяч із роду Ґадового,
6 дванадцять тисяч із роду Ашерового,
дванадцять тисяч із роду Нафталі,
дванадцять тисяч із роду Манасіїного,
7 дванадцять тисяч із роду Симеонового,
дванадцять тисяч із роду Левієвого,
дванадцять тисяч із роду Іссаха́рового,
8 дванадцять тисяч із роду Завулонового,
дванадцять тисяч із роду Йосипового,
дванадцять тисяч із роду Веніаминового.
Люди Божі перед престолом
9 Потім я подивився, а переді мною величезний натовп людей, яких не злічити. Люди з кожної нації, зі всіх племен, народів стояли перед престолом і перед Ягням, вбрані в біле, а в руках у них—пальмове віття. 10 І гукали вони: «Перемога належить Богу нашому, Який сидить на престолі, і Ягняті!»
11 Всі Ангели стояли навколо престолу, старійшин й чотирьох живих істот. Ангели впали долілиць перед престолом і почали прославляти Бога, 12 кажучи: «Амінь! Нехай буде благословення, слава, мудрість, дяка, честь, міць і сила нашому Богу на вічні віки. Амінь!»
13 Потім один із старійшин запитав мене: «Хто ці люди у білому вбранні? Звідки вони прийшли?»
14 Я відповів йому так: «Пане, ти знаєш, хто вони».
Тоді він мені сказав: «Це люди, які пройшли через великі страждання; вони омили одяг[a] свій і вибілили його кров’ю Ягняти. 15 Ось чому вони перед Божим престолом і прославляють Його день і ніч у Його храмі. Той, Хто сидить на престолі, захистить їх Своєю присутністю. 16 Ніколи вже не страждатимуть вони від голоду чи спраги, ні сонце не палитиме їх, та ніяка спека не страшна їм. 17 Бо Ягня, Яке знаходиться біля самого престолу, буде їхнім пастирем і водитиме їх до джерел вод життєдайних. І Бог витре кожну сльозу з їхніх очей».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International