Old/New Testament
Йона йде на поклик Бога
1 Слово Господа було Йоні[a], синові Аміттая. Господь сказав: 2 «Вставай! Іди до Ниневії[b], цього великого міста, і проповідуй проти нього, бо Мені відкрилися всі ті лихі вчинки, що коять її люди, та накажи їм припинити їхні лихі справи».
3 Тож Йона встав, але вирушив у протилежний бік, намагаючись утекти[c] до Таршиша[d], подалі від Господа. Він прийшов до Йоппи[e] й знайшов корабель, що плив до Таршиша. Тож він сплатив за подорож, та зійшов на корабель, щоб плисти з ним до Таршиша, подалі від Господа.
Шторм
4 Але Господь наслав дужий вітер на море. Знялася страшенна буря на морі, і здавалося, що корабель ось-ось розіб’ється. 5 Моряки перелякалися, й кожен молився своєму богу. Вони викинули вони весь вантаж, що був на кораблі, в море, щоб став корабель легшим. Тим часом Йона пішов у каюту, ліг там і глибоко заснув. 6 Підійшов до нього капітан і сказав: «Що ж ти спиш? Вставай, молися своєму богу! Може, той бог зглянеться над нами, й ми не загинемо».
Що викликало шторм
7 Тоді моряки сказали одне одному: «Давайте кинемо жереб і довідаємося, хто спричинив це лихо». Вони кинули жереб, і жереб показав, що Йона був винним у цієї біді. 8 Тож вони його спитали: «Скажи нам, будь ласка, чи через тебе усе це лихо трапиться? Чим ти займаєшся? Звідки ти? З якої країни? З якого народу?»
9 Він відповів їм: «Я єврей і поклоняюся Господу Богу Небес, Тому, Хто створив море і сушу». 10 Тоді моряки дуже злякалися й сказали йому: «Що ж ти наробив?» Бо люди знали, що він утікав від Господа, адже він сам сказав їм про те. 11 Вони мовили: «Що нам з тобою робити, щоб море заспокоїлося для нас?» Бо ж море ставало дедалі більш буремним.
12 Він відповів: «Киньте мене в море, тож воно заспокоїться для вас. Бо знаю я, що цей шалений шторм напав на вас через мене».
13 Але замість цього, люди намагалися на веслах вести корабель до землі, та не змогли, бо море ставало дедалі буремнішим.
Покарання Йони
14 Вони звернулися до Господа і сказали: «О Господи! Не дай нам загинути через вбивство невинної людини! Щоб ми не відповідали за смерть її! Будь милосердним до нас, бо ти, Господи, дієш за бажанням Своїм».
15 Тож узяли вони й кинули Йону в море. І море вмить заспокоїлося. 16 Тоді вони відчули великий страх перед Господом, тож принесли жертву Господу й дали обітницю Йому.
Велика риба
17 Господь змусив величезну рибу проковтнути Йону. Йона перебував у череві риби три дні й три ночі.
Молитва Йони
2 Йона молився Господу Богу своєму в череві риби. 2 Він промовив:
«У скруті я до Всевишнього звернувся,
і відповів мені Господь!
З глибин Шеолу про допомогу я просив,
і Ти почув мій голос.
3 Ти мене кинув у глибоке море,
в самісіньку безодню океану,
й вода зімкнулася навколо мене,
а могутні хвилі поглинули мене».
4 Тоді сказав я:
«Адже усунуто мене з-перед очей Твоїх,
але, навіть зараз, я дивлюся
в сторону храму Твого святого за допомогою.
5 Вода мене до горла охопила[f].
Глибоке море мене оточило,
і водорості оповили голову мою.
6 Та Ти підняв життя моє з могили,
о Господи, мій Боже!
7 Якщо життя мене вже майже полишило,
я Господа згадав, й моя молитва
до Тебе долетіла в храм святий.
8 Деякі люди вклоняються марним бовванам,
але ті ідоли ніколи їм не допоможуть[g].
9 Та я складатиму Тобі подяку,
я жертву принесу Тобі.
Я виконаю те, що обіцяв.
Від Господа надходить порятунок!»
10 Тоді Господь наказав рибі, й вона виплюнула Йону на сушу.
Бог покликав, і Йона послухався
3 І вдруге було Йоні слово Господнє. Господь сказав: 2 «Вставай! Іди до Ниневії, цього великого міста, й проповідуй йому ті слова, що Я сказав тобі».
3 Тож підвівся Йона й відразу ж рушив до Ниневії, як Господь наказав. Ниневія була великим містом у Бога, за три дні не обійдеш.
4 Йона пішов до міста і пройшов його за один день. Він проповідував і казав: «Через сорок днів Ниневію буде зруйновано».
5 І люди Ниневії повірили Богові! Вони закликали всіх поститися, тож вдягнулися в верета—всі, від великого до малого.
6 Коли ця звістка досягла царя Ниневії, він підвівся із свого престолу, скинув із себе вбрання, вдягнувся у вереття й сів на попіл[h]. 7 По тому в Ниневії оголосили його наказ:
«За велінням царя та його вельмож, жодна людина, ані тварина, ні віл, ані вівця нічого не їстимуть й не питимуть води. 8 Кожна людина й тварина мусять вдягнутись у вереття і якомога голосніше гукати до Бога. Кожен мусить полишити лихе своє життя й припинити власноручно чинити насильство. 9 Хто знає? Можливо, Бог і передумає, і перестане гніватися, тож ми тоді не загинемо».
10 Побачив Бог вчинки їхні, побачив, що вони полишили своє лихе життя, і тому Бог передумав щодо біди, про яку казав Він, що нашле на них, і не зробив цього.
Йона засмучений милістю Божою
4 Дуже не сподобалося це Йоні, й він розсердився. 2 Тож помолився він Господу: «О Господи! Хіба ж не те саме говорив я, коли був у своїй країні? Саме через це я спершу намагався утекти до Таршиша, бо я знав, що Ти—Бог милостивий, що зглянешся на них, тебе нелегко розгнівати, любов Твоя велика, і Ти готовий передумати щодо покарання. 3 Тож тепер, о Господи, забери в мене життя, бо я б краще помер, ніж жив».
4 Тоді Господь сказав: «Хіба справедливо ти розгнівався через те, що Я не понищив їх?»
5 Йона вийшов із міста на схід і сів там. Він влаштував для себе навіс і сидів під ним у затінку, чекаючи, щоб побачити, що станеться з містом.
Гарбуз і черв’як
6 Тоді Господь бог зробив так, що гарбуз виріс високо над головою Йони, щоб укрити його тінню. Дуже зрадів Йона гарбузові. 7 Та на світанку наступного дня Бог наслав на гарбуз черв’яка, і гарбуз висох.
8 Після того, як сонце стало високо в небі, Бог наслав посушливий східний вітер. Спекотливе сонце пекло голову Йоні, і він зомлів, і забажав він собі смерті. Сказав він: «Я б краще помер, ніж жив!»
9 Та Бог сказав Йоні: «Хіба правильно, що розгнівався ти через те, що гарбуз зів’яв?» Йона відповів: «Правильно. Я такий розгніваний, що ладен померти».
10 Тоді Господь сказав: «Ти так вболіваєш за рослину, хоч нічого й не зробив, щоб вона росла. Рослина ця за одну ніч виросла і за одну ніч всохла. 11 Хіба не повинен Я вболівати за Ниневію, це велике місто, де мешкає багато людей, та тварин: понад сто двадцять тисяч чоловік, які не мали й гадку про те лихо, що вони чинили[i]?»
Ангел із сувоєм
10 Потім я побачив іншого могутнього Ангела, який спускався з небес. Його огортала хмара, а навколо голови сяяла веселка. Обличчя було, як сонце, а ноги, немов вогняні стовпи. 2 У руці він тримав маленький розгорнутий сувій. Поставивши праву ногу у море, а ліву на землю, 3 він закричав гучним голосом, що нагадував лев’яче рикання. Коли гукнув він, то сім громів заговорили голосами своїми. 4 Коли заговорили сім громів, то приготувався я було писати, але тут почув голос Небесний: «Збережи в таємниці те, що сказали сім громів, не записуй того».
5-6 Потім Ангел, якого я бачив, котрий стоїть у морі й на землі, підняв правицю до Неба й поклявся Тим, Хто живе вічно, Хто створив небеса з усім існуючим, і землю з усім, що є на ній, і море з усім сущим у ньому: «Затримки більше не буде! 7 Коли настане час почути сьомого Ангела, коли він буде готовий засурмити в сурму, тоді й здійсниться таємний Божий Задум—Добра Звістка, яку Він оголосив слугам Своїм—пророкам».
8 Потім голос, який я вже чув і який линув з небес, знову заговорив до мене: «Піди й візьми сувій з руки Ангела, який стоїть у морі й на землі».
9 Отож пішов я до Ангела й попросив віддати мені маленький сувій. Він відповів: «Візьми і з’їж його. В шлунку твоєму буде гірко, а в роті солодко, як від меду». 10 Я взяв маленький сувій з руки Ангела і з’їв його. І був він такий солодкий в роті, як мед, а коли я ковтнув його, у моєму шлунку стало гірко. 11 Тоді сказали мені: «Ти повинен знову пророкувати про багато народів, племен, мов і царів».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International