Old/New Testament

Давид дізнається про смерть Саула

1 Після смерті Саула Давид, розгромивши амаликійців, повернувся в Зиклаґ і перебував там два дні. ² А на третій прибув до нього чоловік з табору Саула. Одяг на ньому був розірваний, голова вкрита порохом^[a]. Коли він наблизився до Давида, то одразу припав до землі, виявляючи йому свою шану.

³ «Звідки ти прибув»,—запитав його Давид. Він відповів: «Я втік з табору ізраїльтян». ⁴ «Що сталося?—Спитав Давид,—розкажи мені». Той відповів: «Чоловіки повтікали з поля бою. Багато з них упали й не підвелися, загинувши. Навіть Саул та його син Йонатан мертві».

⁵ Тоді Давид сказав юнаку, який приніс йому цю звістку: «Звідки тобі відомо, що Саул та його син Йонатан мертві?»

⁶ «Сталося так, що я був на горі Ґілбоа,—почав розповідати юнак,—там був Саул, він стояв, спершись на спис, а ворожі колісниці та їздові вже були близько. ⁷ Коли він обернувся, то побачив мене й покликав. Я сказав: „Ось і я?” ⁸ Він запитав: „Ти хто?” „Амаликієць”,—відповів я. ⁹ Тоді він наказав: „Стань наді мною і добий мене. Я вже в пазурах смерті, але ще живий”. ¹⁰ То я став над ним і добив його, бо він уже помирав. Тож я зняв з його голови корону, з руки браслет і приніс їх сюди до мого володаря».

¹¹ Давид і всі його воїни схопилися за одяг і роздерли його на собі. ¹² Вони тужили й голосили, вони постилися аж до вечора, оплакуючи Саула та його сина Йонатана, військо Господнє, дім Ізраїлю, оскільки вони полягли в бою.

¹³ Давид спитав юнака, який приніс йому звістку: «Ти звідки родом?»

«Я син чужинця, амаликієць»,—відповів той.

¹⁴ Давид запитав його: «Чому ти не побоявся підняти руку на помазаника^[b] Господнього?» ¹⁵ Тоді Давид підкликав одного зі своїх слуг і сказав: «Йди-но сюди, вдар його насмерть». Той ударив його, і юнак помер. ¹⁶ А Давид йому навздогін сказав: «Кров твоя буде на твоїй голові. Твої уста посвідчили проти тебе, коли ти зізнався: „Я вбив помазаника Господнього”».

Давидів плач за Саулом та Йонатаном

¹⁷ Давид завів жалобну пісню про Саула та його сина Йонатана ¹⁸ й наказав, щоб сини Юдеї вивчили цю жалобну пісню про лук (вона записана в книзі Яшара^[c]):

Помазання Давида царем Юдеї

2 Згодом Давид спитав у Господа: «Чи не напасти мені на одне з міст Юдеї?» Господь відповів: «Так, іди». Давид запитав: «Куди мені йти?»^[g] «До Хеврона»,—відповів Господь. ² Тож Давид і прийшов туди з двома дружинами: Агіноам із Єзрееля та Абігайл, вдовою Навала з Кармела. ³ Давид узяв з собою також людей, які його повсюди супроводжували, та їхні родини. Поселилися вони по містах Хеврону.

⁴ В Хеврон прийшли юдеї і помазали Давида царем Юдеї. Коли Давидові розповіли, що Саула поховали чоловіки з Явеш-Ґілеада, ⁵ Давид відрядив гінців до людей Явеш-Ґілеада з таким посланням: «Господь благословляє вас за виявлену доброту до вашого володаря Саула, за те, що поховали його^[h]. ⁶ Нехай тепер Господь виявить доброту й вірність до вас, а я теж виявлю свою прихильність до вас за ваші діла. ⁷ Будьте ж сильними і хоробрими, бо помер ваш володар Саул, а дім Юдеї помазав мене царювати над вами».

Війна між домами Давида і Саула

⁸ Тим часом Авнер, син Нера, командуючого Сауловим військом, забрав Іш-Бошета^[i], сина Саула, до Маганаїма. ⁹ Він поставив його царем над Ґілеадом, Ашуром,^[j] Єзреелом, а також над Ефраїмом, Веніамином і всім Ізраїлем.

¹⁰ Іш-Бошету, сину Саула, минуло сорок років, коли він став царювати на усім Ізраїлем. А правив він два роки. Дім Юди, однак, пішов за Давидом. ¹¹ Час правління Давида в Хевроні над домом Юди дійшов до семи років та шести місяців.

¹² Авнер, син Нера, разом зі слугами Іш-Бошета, сина Саула, вийшли з Маганаїма й попрямували до Ґівеона. ¹³ Йоав, син Зеруї, та слуги Давидові вийшли їм навперейми й зустрілися біля Ґівеонського ставу. Одна громада зібралася з одного боку ставу, а друга—з протилежного.

¹⁴ Тоді Авнер запропонував Йоаву: «Нехай кілька воїнів позмагаються зі зброєю в руках у нас на виду». «Що ж, нехай позмагаються»,—погодився Йоав.

¹⁵ І от встали юнаки, відрахували дванадцять воїнів Веніаминових та Іш-Бошета, сина Саула, і дванадцять воїнів Давидових. ¹⁶ Ухопив кожен воїн свого суперника за голову і встромили в бік одне одному мечі, та й попадали разом. Це місце в Ґівеоні відтоді називається Гелкат-Газзурим^[k].

¹⁷ Дуже жорстокою була битва того дня. Авнер та ізраїльські воїни зазнали поразки від Давидових людей.

¹⁸ Було там три сини Зеруї: Йоав, Авішай та Асагел. Асагел був прудким, як газель у чистому полі. ¹⁹ Він погнався за Авнером, не звертаючи ні праворуч, ні ліворуч. ²⁰ Авнер озирнувся й гукнув: «Це ти, Асагеле?» «Так, я»,—відповів той.

²¹ Тоді Авнер крикнув йому: «Годі гнатися за мною! Захопи когось із вояків і забери в нього все собі». Та Асагел не припиняв його переслідувати.

²² Знову Авнер застеріг: «Досить за мною гнатися! Навіщо мені тебе вбивати? Як мені тоді дивитися в очі твоєму братові Йоаву?» ²³ Проте Асагел відмовився припинити переслідування. Тоді Авнер встромив руків’я списа в живіт Асагела так, що спис вийшов через спину. Воїн упав і відразу ж помер. Кожний, хто підходив до того місця, де впав і помер Асагел, зупинявся.

²⁴ А Йоав та Авішай^[l] переслідували Авнера. Коли сонце вже сідало, вони дісталися до узвишшя Амма поблизу Ґіа, що по дорозі до Ґівеонської пустелі. ²⁵ Веніаминові воїни згуртувалися там навколо Авнера. Вони закріпилися на вершині пагорба в безпеці.

²⁶ Авнер звернувся до Йоава: «Чи мусить бій тривати вічно? Невже ти не розумієш, що все це скінчиться сумно. Коли вже ти накажеш своїм воїнам припинити переслідування братів?»

²⁷ Йоав на те відповів: «Присягаюся життям Бога: якби ти не заговорив, мої воїни переслідували б своїх братів аж до ранку». ²⁸ Тож Йоав засурмив, і всі воїни зупинилися. Вони вже більше не переслідували ізраїльтян, більше не билися.

²⁹ Цілу ніч Авнер зі своїм військом ішли через Араву^[m]. Вони перейшли Йордан, пройшли через увесь Бітрон і вийшли до Маганаїма.

³⁰ Коли Йоав повернувся після переслідування Авнера й зібрав усіх своїх людей, то виявилося, що не вистачає ще дев’ятнадцятьох Давидових воїнів, крім Асагела. ³¹ Але люди Давида вбили триста шістдесят веніаминіїв, що воювали на боці Авнера. ³² Вони забрали Асагела й поховали його в батьковій гробниці в Віфлеємі. А потім Йоав разом із воїнами після цілої ночі походу дістався на світанку до Хеврона.

Зцілення хворого на водянку

14 Якось у суботу Ісус прийшов до оселі одного з головних фарисеїв на обід. Присутні на обіді пильно стежили за кожним Його словом. ² Навпроти Ісуса сидів чоловік, хворий на водянку. ³ Ісус запитав законників і фарисеїв: «Чи дозволено Законом зцілити хворого в суботу, чи ні?» ⁴ Та вони мовчали. Тоді Ісус узяв хворого чоловіка та й зцілив його і відпустив. ⁵ А по тому Він сказав законникам та фарисеям: «Якщо син ваш або віл упаде в криницю, невже ви не витягнете нещасного негайно, навіть коли це буде в суботу?» ⁶ І їм нічого було відповісти Йому на це.

Будьте покірливі

⁷ Тоді Ісус розповів гостям притчу, бо помітив, як усі вони намагалися вибрати собі найпочесніше місце за столом. Він мовив: ⁸ «Коли вас запрошують на весілля, не сідайте на місця для почесних гостей, бо серед запрошених може виявитися хтось важливіший за вас. ⁹ І якщо так станеться, тоді хазяїн, який запросив вас обох, муситиме підійти до вас і сказати: „Поступіться своїм місцем цьому чоловікові”. І посоромленому, вам доведеться пересідати на менш почесне місце. ¹⁰ Тож якщо вас запросили на весілля, прийдіть і сядьте на найскромнішому місці. Тоді господар підійде до вас і скаже: „Друже, пересядь на почесніше місце”. Тоді буде честь вам перед всіма іншими гістьми. ¹¹ Адже кожен, хто підноситься, буде принижений, а хто принизиться, буде піднесений».

¹² І звернувся Ісус до хазяїна, який запросив Його: «Коли ви влаштовуєте обід або вечерю, не запрошуйте тільки своїх друзів або братів, або родичів, або багатих сусідів через те, що вони, мовляв, запрошуватимуть вас у відповідь, і ви отак повернете витрачене. ¹³ Ні, коли ви приймаєте гостей, запросіть бідних, калік, кривих і сліпих. ¹⁴ І в тому, що вони не мають чим віддати вам, але Бог відплатить вам у День воскресіння праведних».

Притча про запрошених на багату вечерю

(Мт. 22:1-10)

¹⁵ І почувши ці слова, один із тих, хто сиділи разом з Ісусом за столом, вигукнув: «Блаженний той, хто їстиме хліб у Царстві Божім!» ¹⁶ То Ісус промовив до нього: «Один чоловік приготував великий бенкет й запросив на нього багатьох людей. ¹⁷ І в призначений час він послав свого слугу до всіх запрошених зі словами: „Приходьте, вже все готове!”

¹⁸ Але всі вони почали вибачатися. Перший сказав: „Я придбав землю і саме зараз мушу їхати подивитися її, вибач, будь ласка”. ¹⁹ Інший промовив: „Я придбав п’ять пар волів і оце виряджаюся випробовувати їх. Вибач, будь ласка”. ²⁰ А ще інший відповів: „Я щойно одружився і з цієї причини не можу прийти”.

²¹ Отож слуга повернувся і все це переказав господареві. Той страшенно розгнівався і сказав слузі: „Вийди мерщій на вулиці й майдани міста і приведи сюди бідних, калік, сліпих і кривих!”

²² Пізніше слуга доповів: „Господарю, те, що ти наказав, виконано, але місця за столом іще багато”. ²³ Тоді хазяїн наказав слузі: „Йди на дороги й на загороди й приведи тих, кого знайдеш там, щоб дім мій був повен. ²⁴ Бо кажу тобі, що ніхто з тих, хто був запрошений, але не прийшов, не покуштує моїх страв!”»