Old/New Testament
Давид перемагає амаликійців
30 Давид та його люди дійшли на третій день до Зиклаґа. Амаликійці напали на Неґев та Зиклаґ. Вони розгромили Зиклаґ і підпалили його. 2 Забрали в полон жінок та всіх, хто був у місті: старих і малих. Нікого не вбили, але як виходили звідти, забрали з собою.
3 Коли Давид з воїнами підійшли до Зиклаґа, то побачили, що він знищений вогнем, а їхніх дружин, синів і дочок забрали в полон, 4 Давид з воїнами почали оплакувати рідних, доки вже сил не зосталося тужити. 5 Забрали в полон двох Давидових дружин: Агіноам з Єзреела та Абіґайл, вдову Навала з Кармела. 6 Давид був дуже опечалений, бо воїни поговорювали, щоб закидати Давида каменями до смерті,—так гірко їм було на серці від втрати синів та дочок. Але Давид знайшов силу в Господа, свого Бога.
7 Давид попросив Авіатара, священика, сина Агімелеха: «Принеси мені ефод». Авіатар приніс йому ефод, 8 і Давид звернувся до Бога: «Чи переслідувати мені цих грабіжників? Чи я дожену їх?»
«Так, переслідуй їх,—відповів Він.—Достеменно, ти їх наздоженеш і зможеш відбити своїх людей».
9 Давид на чолі шестисот воїнів підійшов до урочища Весор. Дехто там і залишився. 10 Ці двісті чоловік були настільки виснажені, що не могли перейти річку. Але Давид і ще чотири сотні воїнів погналися далі.
11 Воїни знайшли на полі єгиптянина й привели його до Давида. Вони дали йому напитися води, попоїсти. 12 Вони дали йому кусень фіґового пирога та дві жмені родзинок. Він поїв, попив води й відійшов, адже він не їв і не пив три дні та три ночі.
13 Давид його спитав: «Чий ти і звідки ти?»
Хлопець відповів: «Я—єгиптянин, раб амаликійця. Мій хазяїн вигнав мене, коли я три дні тому захворів. 14 Ми грабували Неґев керетійську[a], землі, що належать Юдеї, та Неґев Калевську, спалили Зиклаґ».
15 Давид запитав його: «Ти можеш мене провести до цих грабіжників?»
Той відповів: «Заприсягнися перед Богом, що не вб’єш мене, що не передаси мене хазяїну, тоді я приведу тебе до них».
16 Він провів Давида до них, то були амаликійці, які вже байдикували по всьому краю: їли, пили, бенкетували, святкуючи величезну здобич, яку вони загарбали в землях филистимлян та на землі Юдеї. 17 Давид бився з ними, починаючи з сутінок аж до вечора наступного дня. Жоден із них не вцілів, крім чотирьохсот молодиків, які скочили на верблюдів і втекли. 18 Давид повернув усе, що амаликійці загарбали. Давид розшукав двох своїх дружин. 19 Нічого не пропало: ні молодий, ні старий, ні хлопчина, ні дівчина, ні добро—ніхто й ніщо з пограбованого. Давид повернув усе. 20 Він зібрав усіх овець та решту майна, і воїни погнали їх поперед іншої худоби, промовляючи: «Це Давидова здобич».
21 Давид повернувся до тих двохсот воїнів, що були занадто виснажені, щоб іти з ним, і яких залишили у Весорському урочищі. Ці воїни вийшли назустріч Давидові та його людям. Давид з військом підійшов ближче, привітав їх. 22 Але всі недоброзичливці та нечестивці, які теж були з Давидом, відповіли: «Ми не розділимо нашу здобич, яку повернули собі, з тими, хто з нами не ходив.: Нехай кожен чоловік забере лише дружину та дітей і йде собі».
23 Давид відповів: «Ні, брати мої, ви не повинні робити так із тим, що Господь нам дав. Він нас захистив і передав нам тих, хто напав на нас. 24 Хто послухається того, що ви кажете? Доля того чоловіка, який залишався з нашим спорядженням, така ж, як і того, хто пішов воювати. Всі матимуть порівну». 25 Давид зробив це законом і правилом для Ізраїлю ще з тих днів і дотепер.
26 Коли Давид прибув у Зиклаґ, він послав частину здобутого старійшинам Юдеї, які були його друзями, з таким посланням: «Це вам дарунок зі здобичі ворогів Господніх».
27 Він послав і тим, хто мешкав у Бетелі, в Рамот-Неґеві і Яттірі, 28 тим, хто жив у Ароері, Сифмоті, Ештемоа, 29 Ракалі, тим, хто оселився в містах єрамеелійців та кенійців, 30 в Хормі, Бор Ашані, Атаху 31 та Хевроні, всім тим в інших місцях, де ходив Давид зі своїми людьми.
Смерть Саула
31 У війні з филистимлянани ізраїльтяни почали тікати, багато з них полягло на горі Ґілбоа. 2 Филистимляни переслідували Саула та його синів. Вони вбили Саулових синів: Йонатана, Авінадава та Малкі-Шуа. 3 Битва ставала дедалі тяжчою для Саула, і коли його наздогнали лучники, його таки смертельно поранили. 4 Отож Саул звернувся до свого зброєносця: «Дістань меч і заколи мене, інакше ці необрізані познущаються й позбиткуються з мене». Але його зброєносець відмовився, бо він був дуже нажаханий. Тоді Саул витягнув власного меча і впав на його вістря.
5 Коли зброєносець побачив, що Саул мертвий, він також упав на свій меч й помер разом із ним. 6 Отак в один день загинули Саул, троє його синів, зброєносець і всі воїни Саула.
7 Коли ізраїльтяни, що жили за долиною й далі через ріку Йордан, побачили, що військо ізраїльтян утекло, а Саул із синами помер, вони полишили свої міста й повтікали. Тоді прийшли филистимляни та оселилися там.
8 Наступного дня, коли филистимляни прийшли грабувати загиблих, вони знайшли тіла Саула та його синів на горі Ґілбоа. 9 Вони відтяли йому голову, забрали озброєння й розіслали гінців по филистимських землях із доброю звісткою, щоб сповістити у храмах їхніх бовванів та всьому народові. 10 Вони поклали його зброю у храмі Ашторет, а тіло повісили на стіні Бет-Шана[b].
11 Коли жителі Явеш-Ґілеада почули про все, що филистимляни зробили з Саулом, 12 тоді усі хоробрі чоловіки цілу ніч ішли до Бет-Шана. Вони зняли тіла Саула та його синів зі стіни Бет-Шана й повернулися до Явеша, де спалили їхні тіла. 13 Вони зібрали кістки й поховали їх під тамарисковим деревом у Явеші і постилися протягом семи днів[c].
23 Один чоловік запитав Його: «Господи, чи врятовані будуть лише кілька чоловік?» Ісус відповів: 24 «Докладайте всіх зусиль, щоб увійти в вузькі ворота, які ведуть до Раю Господнього, бо чимало буде тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможе.
25 Колись станеться так, що Господар встане й зачинить браму, а ви тоді стоятимете знадвору й почнете стукати й казати: „Господи, відчини нам двері!” Але Він відповість: „Я вас не знаю”. 26 Ви скажете: „Разом з Тобою ми їли й пили, Ти навчав нас на вулицях наших міст”. 27 А Він скаже вам: „Я не знаю, звідки ви прийшли. Йдіть геть від Мене, ви, хто живе неправедно”.
28 Ви будете ридати й скреготіти зубами від болю, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова і всіх пророків Царства Божого, але самі ви будете викинуті геть. 29 І прийдуть люди зі сходу й заходу, з півдня й півночі й сядуть на свої місця за столом у Царстві Божому. 30 І затямте: хто нині перший, буде тоді останній, а хто зараз останній, буде тоді перший».
Ірод планує вбити Ісуса
(Мт. 23:37-39)
31 На той час було там кілька фарисеїв. Вони підійшли до Ісуса, та й кажуть: «Тікай звідси, бо Ірод хоче вбити Тебе».
32 Ісус сказав їм: «Ідіть і перекажіть тому лисові[a] Іроду: „Послухай, Я виганятиму нечистих духів з людей і зцілятиму їх сьогодні й завтра, а на третій день Я скінчу Свою роботу”. 33 Та опісля, Я повинен продовжувати свій шлях до Єрусалиму, бо не годиться пророкові помирати за межами цього міста.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, ти, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням тих, кого Бог послав до тебе! Як часто намагався Я зібрати твоїх дітей докупи, як квочка збирає курчат під крило своє, але ти відмовився! 35 Поглянь! Храм твій покинутий Богом. Кажу Я тобі, ти Мене не побачиш, аж доки час не прийде, і ти скажеш: „Благословен Той, Хто приходить в ім’я Господнє”»(A).
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International