Old/New Testament
Помазання Саула
10 З цими словами Самуїл витягнув посудину з оливою, полив нею Саулову голову й поцілував його, промовивши: «Хіба не Господь посвятив тебе у проводирі Свого спадку[a]. 2 Після того, як ти мене залишиш сьогодні, тобі зустрінуться двоє чоловіків біля гробу Рахилі в Зелзі на кордоні з Веніаминовими землями. Вони тобі скажуть: „Ті віслюки, яких ти вирушив шукати, знайшлися. А батько вже ними не переймається, за тебе хвилюється. Він сказав: „Що з моїм сином?”
3 Потім звідти ти підеш далі, аж доки не дійдеш до великого дуба Таворського. Тобі зустрінуться троє чоловіків, які йдуть до Бетела побачитися з Богом. Один нестиме трьох козенят, другий—три буханці хліба, а третій—бурдюк вина. 4 Вони з тобою привітаються й запропонують дві хлібини[b], які ти приймеш.
5 Після цього ти прийдеш до Гівеат-Елогіма, де стоїть филистимська сторожова башта. Коли ти наблизишся до міста, зустрінеш гурт пророків, які спускатимуться з узвишшя. Перед ними будуть арфи, бубни, сурми та ліри, а самі вони пророкуватимуть. 6 На тебе потужно зійде Господній Дух, і ти почнеш пророкувати разом з ними, постанеш іншою людиною. 7 Як тільки сповняться ці прикмети, роби все, що забажаєш, бо з тобою буде Бог.
8 Йди поперед мене в Ґілґал. Я, звісно, прийду до тебе, щоб принести жертву всеспалення та мирну жертву. Але ти мусиш чекати сім днів, доки я прийду й скажу, що тобі робити».
9 Коли Саул відвернувся від Самуїла, щоб повертатися додому, Бог замінив йому серце, і того ж дня відбулося все передбачене Самуїлом.
10 Коли вони прибули до Ґівеа, його зустрів гурт пророків. Божий Дух потужно зійшов на нього, і він шаманив між іншими. 11 Коли всі, хто знав його раніше, побачили, що він з пророками теж віщує, почали дивуватися: «Що це сталося з сином Кіша? Невже Саул теж серед пророків?» 12 Місцевий житель відповів: «А їхній батько[c] хто?» Так і виникло прислів’я: «Невже Саул теж серед пророків?» 13 Коли Саул скінчив пророкувати, він піднявся на узвишшя.
14 Дядько Саула спитав у нього й слуги його: «Де ви були?»
«Шукали віслюків,—відповів той,—але коли побачили, що їх не знайти, пішли до Самуїла».
15 «Ну ж бо розкажи, що тобі Самуїл сказав»,—поцікавився дядько Саула.
16 «Він запевнив нас, що віслюків знайдено»,—відповів Саул. Але він не розповів дядькові, що Самуїл говорив про володарювання.
17 Самуїл скликав народ Ізраїлю прийти до Господа в Міцпу 18 і звернувся до дітей Ізраїлевих з такими словами: «Ось що Господь Бог Ізраїлю говорить: „Я вивів Ізраїль з Єгипту, звільнив вас з-під влади Єгипту та всіх царств, які вас гнобили. 19 Та сьогодні ви відмовляєтеся від вашого Бога, Який визволяє вас з усіх бід та нещасть. Ви сказали: „Ні, признач царя над нами”. Тому постаньте перед Господом за племенами та родами”».
20 Коли Самуїл підвів ближче всі племена Ізраїлю, було вибране Веніаминове коліно. 21 Тоді він поставив Веніаминове коліно рід за родом, та був обраний рід Матрі. Вибрано Саула, сина Кіша. Але коли почали його шукати, то не знайшли. 22 Спитали у Господа знову: «Цей чоловік уже прийшов сюди?»
Господь відповів: «Так, він сховався в обозі». 23 Побігли по нього, привели, і коли він опинився серед людей, то виявився на голову вищим за будь-кого. 24 Самуїл звернувся до всіх присутніх: «Ви бачите цього чоловіка—обранця Господнього? Такого, як він, немає більше між людей». Тоді люди закричали: «Хай живе цар!»
25 Самуїл пояснив людям, якими законами управляється царство. Він їх записав підряд на сувої і поклав перед Господом. Тоді відіслав усіх по домівках. 26 Саул також пішов додому в Ґівеа в супроводі хоробрих воїнів, серця яких запалив Бог. 27 Але деякі баламути сумнівалися: «Як цей чолов’яга може нас врятувати?» Вони зневажали його й не принесли ніяких дарунків, але Саул змовчав.
Нагаш, цар аммонійців
Нагаш, цар аммонійців, ображав роди Ґада і Рувима. Нагаш виколов праве око кожному чоловікові. Нагаш нікому не дозволяв допомогти їм. Нагаш, цар аммонійців, виколов праве око кожному ізраїльтянину, що жив на правому березі Йордану. Але сім тисяч ізраїльтян утекли від аммонійців і прийшлі в Явеш-Ґілеад[d].
Саул рятує Явеш-Ґілеад
11 Місяцем пізніше, аммонієць Нагаш підступив до Явеш-Ґілеада й обложив місто. Всі мешканці Явеша попросили Нагаша: «Склади з нами Угоду, тоді ми будемо тобі служити».
2 Але аммонієць Нагаш відповів: «Я укладу з вами Угоду лише в тому разі, якщо кожному з вас виколю праве око і тим осоромлю весь Ізраїль».
3 Тоді старійшини Явеша сказали йому: «Дай нам сім днів, щоб ми могли розіслати гінців по ізраїльських землях; якщо ніхто не поспішить нас рятувати, то вийдемо до тебе і здамося».
4 Коли посланці прибули до Саулового міста Ґівеа й переповіли людям ці слова, всі голосно заридали. 5 Саме тоді з поля повертався Саул з худобою. Він запитав: «Чому люди плачуть?» Тоді йому повторили, що сказали посланці з Явеша.
6 Коли Саул почув ці слова, на нього потужно зійшов Дух Господній, і він розлютився. 7 Порізав двох волів на шматки й розіслав їх в усі кінці Ізраїлю з посланцями, які казали: «Ось що буде з волами тих, хто не піде з Саулом та Самуїлом». Зійшов на людей жах Господній і всі, як один, прибули. 8 Коли Саул їх порахував у Везеку, то налічив триста тисяч ізраїльтян та тридцять тисяч юдеїв.
9 Вони звеліли прибулим посланцям передати людям Явеш-Ґілеада таке: «Завтра опівдні ми вас врятуємо».
Коли гінці дісталися до жителів Явеша й передали їм звістку, ті зраділи. 10 Люди Явеша сказали (аммонійцям): «Завтра ми здамося вам, можете робити з нами все, що заманеться».
11 Наступного дня Саул розділив своїх воїнів на три загони; вони ввірвалися в аммонійський табір якраз тоді, коли змінювалися останні вартові на світанку. Різня тривала до полудня. Уцілілих порозганяли так, що ніде не зосталося двох ворогів разом.
12 Тоді люди звернулися до Самуїла: «Хто сумнівався, що Саул правитиме нами? Віддай їх нам, і ми їх стратимо».
13 Але Саул заперечив: «Жодна людина не складе голови сьогодні, бо сьогодні Бог врятував Ізраїль!»
14 Тоді Самуїл звернувся до люду: «Збираймося, вирушаймо в Ґілґал і відновимо там царство». 15 Так вирушили всі люди в Ґілґал і утвердили Саула царем перед Господом. Там вони склали мирну пожертву Господу. Саул разом з усіма ізраїльтянами пишно святкував.
Прощальна промова Самуїла
12 Самуїл звернувся до всього Ізраїлю: «Я послухався всього, що ви мені говорили, і поставив над вами царя. 2 Тепер ви маєте царя, який правитиме вами. А я вже старий та сивий; мої сини ось поряд із вами. Я вас вів з юних днів і дотепер. 3 Ось я. Посвідчіть проти мене в присутності Господа та його помазаника[e]. Чийого вола я взяв? Чию ослицю відібрав? Кого я звабив? Кого гнітив? З чиїх рук хабаря прийняв, аби заплющити на щось очі? Я все відшкодую».
4 Вони відповіли: «Ти не вводив нас в оману й не гнобив.—Нічого ти не взяв ні з чиїх рук».
5 Самуїл сказав їм: «Господь вам свідок, і Його помазаник теж свідчить сьогодні, що ви нічого не знайшли в моїй руці».
«Він—свідок»,—погодилися люди.
6 Тоді Самуїл промовив до народу: «То Господь обрав Мойсея та Аарона, то Він вивів предків ваших з Єгипту. 7 А тепер стійте тут, бо я збираюсь дати вам свідчення[f] перед лицем Господа про всі праведні дії, які вчинив Господь з вами й вашими батьками. 8 Після того, як Яків прийшов до Єгипту, ваші батьки благали у Господа допомоги. Господь послав Мойсея та Аарона, які вивели ваших предків з Єгипту й поселили на цих землях.
9 Але вони забули про Господа, їхнього Бога; тому Він і продав їх у руки Сісери, командуючого військом Хазора, та в руки филистимлян і царя моавського, які воювали з ними. 10 Тоді ваші предки почали молити Господа: „Ми згрішили, забувши Господа, почали служити лжебогам Ваалу та Ашторет. Визволи нас із рук ворогів наших, і ми служитимемо Тобі”.
11 Тоді Господь послав Єруваала[g], Варака[h] Єфту і Самуїла[i] й визволив вас із рук навколишніх ворогів, щоб ви жили безпечно.
12 Однак коли ви побачили, що Нагаш, цар аммонійський, виступив проти вас, ви звернулися до мене: „Ні, ми хочемо, щоб нами правив цар”,—хоча Господь ваш Бог—ваш цар. 13 Що ж, ось правитель, якого ви обрали, якого ви для себе просили; бачите, Господь дав царя, щоб вами управляв. 14 Якщо ви будете боятися Господа, служити Йому, підкорятися Йому, не повставати проти Нього, і якщо ви та ваш проводир, який вами править, будете йти за Господом, вашим Богом, тоді Він спасе вас[j]. 15 Але якщо ви не послухаєтеся Господа, якщо ви повстанете проти Нього, Його рука підніметься проти вас і ваших предків.
16 А тепер стійте й дивіться на ті великі справи, які Господь здійснює на ваших очах. 17 Хіба зараз не жнивна пора[k] на пшеницю? Я попрошу Господа, щоб він послав громовиці та дощ. А ви зрозумієте, як жахливо ви вчинили в Господніх очах, зажадавши для себе царя».
18 Тоді Самуїл покликав Господа; і того ж дня послав Господь грозу. А весь народ був нажаханий Господом і Самуїлом.
19 І звернувся весь народ до Самуїла: «Помолися Господу, нашому Богу, за слуг своїх, щоб нам не згинути, адже до всіх гріхів, ми додали ще й цю провину: попросили собі царя».
20 «Не бійтеся,—відповів Самуїл людям.—Хоча ви вчинили зле, та не відвертайтеся від Господа, а служіть Йому всім серцем. 21 Не відступайтесь, аби слідувати за нікчемними бовванами. Адже вони не можуть принести вам нічого доброго, адже вони не можуть вас врятувати, бо вони нікчемні. 22 Заради Свого великого імені Господь не полишить Свій народ, тому що Господь вирішив зробити вас Своїм народом. 23 Що ж до мене, не дай мені Боже згрішити проти Господа, тож я буду за вас молитися. Я вас навчатиму йти шляхом добра й праведності. 24 Проте неодмінно бійтеся Господа, служіть Йому вірно і всім своїм серцем, бо ви бачили, які великі справи Він для вашого блага звершив. 25 Однак якщо ви й далі чинитимете зло, і ви і ваш цар будуть зметені немов багно із хати!»
Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом
(Мт. 17:14-18; Мк. 9:14-27)
37 Наступного дня, коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися з гори, то побачили, що їх зустрічав великий натовп. 38 Зненацька, один чоловік з-поміж натовпу вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, змилуйся над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина! 39 Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух так колотить його, що аж піна на устах у дитини виступає; дух мучить його і майже ніколи не залишає. 40 Я благав учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».
41 І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами і вас терпіти? Приведи свого сина до Мене». 42 Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й шалено затряс. Та Ісус заговорив суворо до нечистого духа й заборонив це йому і, зціливши дитину, віддав батькові.
43 Усі присутні були враженні міццю Божою.
Ісус говорить про Свою смерть
(Мт. 17:22-23; Мк. 9:30-32)
Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів: 44 «Добре затямте все, що Я зараз скажу вам: незабаром Сина Людського буде віддано до рук людей». 45 Однак учні Його не розуміли цих слів. Зміст був прихований від них, тож вони не могли збагнути цього, а перепитати Ісуса боялися.
Хто є самим великим у Царстві Небеснім
(Мт. 18:1-5; Мк. 9:33-37)
46 Ісусові учнями зародилася сперечка про те, хто з них є найвеличнішим. 47-48 Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе і звернувся до учнів: «Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. Отож справді, той серед вас стане найбільшим у Царстві Небеснім, хто буде найміншим».
Хто не проти нас, той з нами
(Мк. 9:38-40)
49 А Іоан розповів: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас».
50 Та Ісус відповів Іоанові: «Не зупиняйте його, бо той, хто не проти вас—той за вас».
Самаритяни не приймають Ісуса
51 Сталося так, що коли наблизився час Ісусові бути взятим на небо, Він твердо вирішив іти до Єрусалиму. 52 Перед Себе Ісус вислав посланців, які незабаром прибули до самарійського поселення, щоб все приготувати для Його приходу. 53 Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалиму.
54 Коли Його учні Яків та Іоан побачили це, вони спитали: «Господи, хочеш, ми викличемо вогонь Небесний, щоб знищив їх, [як чинив Ілля?][a]»
55 Та Ісус озирнувся й присоромив їх. [Ісус сказав їм: «Чи ви не знаєте, якому духу належите? 56 Син Людський прийшов не на те, щоб губити душі людські, а щоб рятувати їх»][b]. І вони вирушили до іншого міста.
Хто може бути Ісусовим учнем
(Мт. 8:19-22)
57 По дорозі хтось сказав Ісусу: «Я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов». 58 Ісус відповів: «Лисиці мають нори, птахи небесні—гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити».
59 Ісус мовив до іншої людині: «Іди за Мною!» Але той попросив: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька». 60 Однак Ісус відповів: «Нехай мертві самі ховають своїх померлих, а ти повинен нести звістку про Царство Боже».
61 Ще інший сказав: «Я піду за Тобою, Господи, але спершу дозволь мені попрощатися зі своїми домашніми». 62 Та Ісус відповів: «Ті, хто, взявшись за плуг, дивляться назад,—не гідні Царства Божого».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International