Old/New Testament
4 А Самуїлове слово розходилося по всьому Ізраїлю. Елі був дуже старий, а його сини продовжували грішити перед Господом[a].
Филистимляни захоплюють ковчег
Якраз у ті часи ізраїльтяни пішли війною на филистимлян. Вони отаборилися при Евенезері, а филистимляни стали табором біля Афека. 2 Филистимляни вишикували свої сили щоб зустріти ізраїльтян, розгорілася битва. Ізраїльтяни зазнали поразки від филистимлян. Близько чотирьох тисяч ізраїльтян полягло на полі бою. 3 Коли люди повернулися до табору, ізраїльські старійшини запитали: «Чому Господь нам сьогодні завдав поразки від филистимлян? Принесімо ковчег Господнього Заповіту з Шило, щоб він був з нами і щоб уберіг від ворожої руки».
4 Людей послали в Шило, а ті принесли ковчег Заповіту Всемогутнього Господа, який возсідав між Херувимами. Два сини Елі Гофні та Фінегас прибули разом з ковчегом Божого Заповіту.
5 Коли ковчег Господнього Заповіту доставили в табір, усі ізраїльтяни здійняли такий галас, що затряслася земля.
6 Почувши той галас, филистимляни здивувалися: «Що то за страшні крики в гебрейському[b] таборі?» Потім вони зрозуміли, що до табору прибув ковчег Господній. 7 Филистимляни перелякалися. Вони сказали: «Бог прийшов до табору. Біда! Нічого такого раніше не бувало. Біда! 8 Хто нас порятує від руки того могутнього Бога? Це той Бог вразив єгиптян усілякими хворобами в пустелі. 9 Тримайтеся, филистимляни! Будьмо мужні! Інакше будете рабами гебреїв, як вони були вашими рабами. Будьмо мужні, борімося!»
10 Филистимляни билися й розгромили ізраїльтян. Ті повтікали до своїх наметів. Різанина була страшна, у якій тридцять тисяч ізраїльських піхотинців полягло. 11 Божий ковчег захопили вороги, а обидва сини Елі, Гофні та Фінегас, загинули.
Смерть Елі
12 Того ж дня з поля бою втік чоловік із коліна Веніаминового й прибіг у Шило в подертому одязі, голова запорошена курявою від суму. 13 Коли він прийшов, то побачив, що там край дороги на лаві сидить Елі, вдивляючись в далечину, бо його серце стискалося зі страху за ковчег Божий. Коли чоловік прийшов у місто й розповів, що сталось, усе місто заголосило.
14 Елі почув галас і запитав: «Що це гамір означає?»
Прибулий поспішив до нього, щоб розповісти. 15 Елі сповнилось уже дев’яносто вісім років, очі його не бачили. 16 Він сказав Елі: «Я щойно повернувся з битви, сьогодні втік з поля бою».
«Що сталося, синку?»—запитав Елі.
17 Чоловік, який приніс новини, відповів: «Ізраїльтяни побігли від филистимлян, і військо зазнало тяжких втрат. А ще загинули обидва твої сини Гофні та Фінегас, і захоплено ковчег Божий».
18 Коли він промовив про Божий ковчег, Елі впав навзнаки з трону, що стояв біля воріт. Він зламав собі карк і вмер, бо був дуже старий і дебелий. Елі двадцять років[c] правив в Ізраїлі.
19 Його невістка, дружина Фінегаса, була вагітна і от-от мала народити. Коли вона почула новину, що ковчег Божий забрано, а тесть та її чоловік померли, у неї почалися перейми й народилося дитя. 20 Коли вона мучилася пологами, повитуха сказала: «Не бійся, ти народила сина». Але вона нічого не відповіла, не звернула на те жодної уваги.
21 Вона назвала хлопчика Іхаводом[d], пояснивши: «Славу відібрали в Ізраїлю»[e]—бо вороги захопили ковчег Божий, бо померли її тесть та чоловік. 22 Потім додала: «Відняли в Ізраїлю славу, бо забрали Божий ковчег».
Ковчег в Ашдоді й Екроні
5 Захопивши Божий ковчег, филистимляни перенесли його з Евенезера до Ашдода. 2 Коли филистимляни забрали Божий ковчег, вони принесли ковчег до храму Даґона[f] й помістили біля Даґона. 3 Прокинувшись наступного ранку, ашдодці побачили, що Даґон упав долілиць перед Божим ковчегом! Вони взяли Даґона й поставили на своє місце. 4 Але коли прокинулися наступного ранку, Даґон знову впав долілиць перед Божим ковчегом! У Даґона були відбиті голова й обидві руки, які валялися на призьбі, залишився неушкоджений тільки тулуб. 5 Ось чому понині ні священики Даґона, ні будь-хто інший не ступають на призьбу, коли входять у храм Даґона в Ашдоді.
6 Рука Господа тяжко вразила жителів Ашдода і його околиць. Вона спустошила Ашдод та його околиці пухлинами. Господь також наслав на них пацюків, які спустошували землю і насмерть лякали мешканців цього міста[g]. 7 Коли жителі Ашдоду зрозуміли, що скоїлося, вони сказали: «Ковчег Бога Ізраїлю не повинен залишатися з нами, бо Його рука гнітить нас і нашого бога Даґона». 8 Тому вони скликали всіх филистимських правителів і почали з ними радитися: «Що нам робити з ковчегом Бога Ізраїлю?»
Ті відповіли: «Нехай передадуть ковчег Бога Ізраїлю до Ґата».
Отож ковчег Бога Ізраїлю був переданий до Ґата.
9 Але як тільки вони його передали, рука Господня почала тяжіти над цим містом, викликавши в ньому велике замішання. Він наслав пухлини на жителів міста, як молодих, так і старих. 10 Вони передали ковчег Божий до Екрона.
Коли Божий ковчег прибув до Екрона, його жителі зчинили галас: «Вони принесли ковчег Бога Ізраїлю, щоб убити нас і наших людей». 11 Вони скликали всіх правителів филистимських і попросили їх: «Відішліть ковчег Бога Ізраїлю, нехай він повертається на своє місце, інакше він уб’є нас, наш народ». Адже смерть посіяла в місті паніку; Господня рука дуже гнітила людей. 12 Хто не вмер, той захворів на пухлину, і стогін міста піднявся аж до небес.
Повернення ковчега до Ізраїлю
6 Після семи місяців перебування ковчега Господнього на землях филистимлян, 2 вони скликали священиків та чаклунів і запитали: «Що нам робити з Господнім ковчегом? Розкажіть нам, як його повернути на своє місце?»
3 Ті відповіли: «Якщо будете відправляти ковчег Бога Ізраїлю, не відсилайте його порожнім, а неодмінно пошліть ще й жертви спокути, і тоді зцілитеся»[h].
4 Филистимляни спитали: «Яку жертву на спокуту слід Йому послати?»
Священики й провидці відповіли: «П’ять золотих пухлин та п’ять золотих пацюків, за кількістю филистимських правителів, бо на вас і ваших поводирів напала одна й та сама болячка. 5 Зробіть із золота подоби ваших пухлин та пацюків, що спустошують край, і вшануйте Бога Ізраїлю. Може, Він і зніме Свою руку з вас, ваших богів, та вашої землі. 6 Навіщо вам черствіти серцями, як зачерствіли серцями єгиптяни й фараони? Коли Він був з ними, хіба вони не відпустили ізраїльтян, щоб ті могли піти своєї дорогою?
7 Тепер змайструйте новий віз, візьміть двох дійних корів, які не ходили під ярмом, запряжіть тих корів, а телят їхніх заберіть геть від них додому[i]. 8 Візьміть Господній ковчег і поставте його на віз, а поряд із ним поставте скриньку, в яку покладете вироби з золота, що їх посилаєте як пожертву за провини ваші. Штовхніть віз, і нехай він котиться своїм шляхом. 9 Але стежте за ним. Якщо він дійде до своїх земель, до Бет-Шемеша, значить, Господь зробив нам таке велике лихо. А якщо ні, тоді ми вже знатимемо, що то не Його рука нас вразила, а що то сталося випадково».
10 Так люди і зробили. Вони взяли двох дійних корів, запрягли їх у віз, а телят їхніх тримали вдома. 11 Тоді поставили ковчег Господній, скриньку з золотими пацюками й виливками пухлин на віз. 12 Корови рушили просто до Бет-Шемеша, не звертаючи зі шляху ні праворуч, ні ліворуч та мукаючи весь час. Филистимські правителі супроводжували їх аж до кордону Бет-Шемеша.
13 Якраз на той час люди Бет-Шемеша жали пшеницю в долині. Коли вони помітили ковчег, то дуже зраділи, що побачили його. 14 А віз підкотив до поля Ісуса з Бет-Шемеша й зупинився поряд з великим каменем. Люди порубали віз на дрова, а корів принесли жертву всеспалення Господу. 15 Левити зняли Господній ковчег та скриньку з золотими речами й поставили їх на великий камінь. Того дня люди Бет-Шемеша приносили Господу жертви всеспалення й пожертви. 16 П’ять филистимських правителів бачили це і того ж дня повернулися до Екрона.
17 Ті золоті пухлини були послані филистимлянами Господу як жертви спокути, по одній за міста Ашдод, Ґазу, Ашкелон, Ґат і Екрон. 18 А кількість золотих пацюків відповідала кількості филистимських поселень, які належали п’ятьом правителям—від укріплених міст до сіл. Великий камінь, на який вони поставили Господній ковчег, і по сьогодні є свідком тих подій на полі Ісуса з Бет-Шемеша.
19 Але Бог вразив людей Бет-Шемеша, скаравши на смерть сімдесят чоловік[j], за те що вони, не бувши священиками, подивилися на Господній ковчег. Люди були в жалобі, бо Господь завдав їм дуже тяжкого удару. 20 Люди Бет-Шемеша питали: «Де є священик, хто може стати перед лицем Господа, цього Святого Бога? До кого потрапить звідси ковчег?»
21 Потім вони відправили гінців до людей Киріат-Єарима зі словами: «Филистимляни повернули Господній ковчег. Прийдіть зі священиками і заберіть його до себе».
Ісус виряджає Своїх апостолів
(Мт. 10:5-15; Мк. 6:7-13)
9 Ісус покликав дванадцять апостолів, і наділив їх владою виганяти нечистих духів та зціляти хворих. 2 Він почав надсилати їх, щоб проповідували вони про Царство Боже та зцілювали хворих. 3 І сказав їм: «Нічого не беріть із собою в дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ані запасної одежини. 4 І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто. 5 Там, де люди будуть негостинні до вас, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших[a], як попередження проти тих людей».
6 Тож апостоли вирушили й пішли по всіх поселеннях, проповідуючи Добру Звістку й усюди зціляючи людей.
Ірод хоче бачити Ісуса
(Мт. 14:1-12; Мк. 6:14-29)
7 Цар Ірод, почувши про все, що діється, збентежився, бо дехто казав, що це Іоан повстав із мертвих. 8 Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи». 9 Та Ірод сказав: «Я відтяв голову Іоанові. То хто ж це Такий, про Кого я стільки всякого чую?» Він увесь час прагнув побачити Ісуса.
Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків
(Мт. 14:13-21; Мк. 6:30-44; Ін. 6:1-14)
10 Коли апостоли повернулися, вони розповіли Ісусові про все, що зробили. Узявши їх із Собою, Ісус потай вирушив до міста Вефсаїди. 11 Та люди довідалися про це й подалися за Ним слідом. Прийнявши їх, Ісус розповідав їм про Царство Боже, а також зцілював хворих.
12 Наближався вечір. Дванадцятеро апостолів прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, тож відпусти людей, аби могли вони піти по довколишніх селах і хуторах, щоб знайти їжу та нічний притулок». 13 Та Ісус відповів апостолам: «Ви нагодуйте їх!» Вони кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин. Хіба Ти бажаєш, щоб ми пішли й придбали якоїсь їжі для цих людей? Але ж тут занадто багато народу!» 14 (З ними йшло близько п’яти тисяч чоловіків). Однак Ісус сказав Своїм учням: «Розсадіть людей групами приблизно по п’ятдесят чоловік». 15 Вони послухалися й усіх посадили на землю. 16 Взявши п’ять хлібин й дві рибини, Ісус підвів очі до неба й возніс хвалу Богові за їжу. Потім Він розломив хліби і розділив рибу, й роздав Своїм учням, щоб вони нагодували народ. 17 Всі люди поїли, і наїлися, потім ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International