Old/New Testament
Давид, Навал та Абігайл
25 Помер Самуїл. Увесь Ізраїль зібрався, щоб оплакувати його, а потім поховали Самуїла в його ж домі в Рамі.
Давид перейшов до Маонської пустелі[a]. 2 У Маоні жив чоловік, а працював він у Кармелі. Цей чоловік був дуже заможний. Мав тисячу кіз та три тисячі овець, яких стриг у Кармелі. 3 Звали його Навал[b], а дружину його—Абігайл. Вона була розумною і вродливою жінкою, а чоловік її походив із роду Калева, був грубим і невихованим.
4 Коли Давид перебував у пустелі, він прочув, що Навал якраз стриже овець. 5 Тож він послав десять молодиків, сказавши їм: «Підійдіть до Навала в Кармелі й привітайте його від мого імені. 6 Скажіть йому: „Довгого тобі життя. Доброго здоров’я тобі й твоїй рідні. Доброго здоров’я також усьому, що маєш! 7 Довідався я, що зараз саме час стрижки овець. Коли твої пастухи були з нами, ми їх не ображали і доки вони були в Кармелі, нічого в них не пропало. 8 Поспитай своїх слуг, вони підтвердять. Тому будь привітний до моїх юнаків, адже ми прийшли в святковий час. Поділися з твоїми рабами і сином[c] твоїм, Давидом, усім, що можеш знайти для них”».
9 Коли прибули люди від Давида, вони передали Навалу це послання від імені Давида. Потім стали чекати.
10 Навал так відповів Давидовим слугам: «Хто такий цей Давид? Хто він такий, цей син Єссея? Багато рабів тікають від своїх володарів тепер. 11 Чому це я маю свій хліб і воду, та ще й м’ясо, яке я заготовив для стригалів, віддавати людям, які бозна-звідки взялися?»
12 Розвернулися Давидові хлопці й пішли геть. А коли прибули до своїх, слово в слово про все розповіли.
13 Давид на це сказав своїм людям: «Підпережіть мечі!»
Тож вони підперезали мечі, і Давид підперезав свій меч. За Давидом вирушили чотири сотні чоловік, а інші дві сотні залишилися при обозі.
14 Якийсь слуга прохопився Абігайл, дружині Навала: «Давид послав з пустелі людей, щоб передати вітання нашому хазяїну, а він їх образив. 15 Ці чоловіки були дуже добрі з нами. Вони нас не кривдили, і за весь той час, доки вони стояли біля нас у полі, нічого не пропало. 16 І вдень, і вночі вони стіною стояли навколо нас, коли ми пасли поблизу отари. 17 Обміркуй, що ти можеш зробити, бо над нашим хазяїном та його родиною нависла небезпека. Він такий підступний чоловік, що ніхто з ним не хоче говорити».
18 Абігайл часу не гаяла. Вона зібрала двісті буханців хліба, два бурдюки вина, п’ять зготовлених овець, п’ять сеїв[d] підсмаженого зерна, сто пригорщів ізюму та двісті—інжиру. Усі ці харчі вона звалила на двох віслюків. 19 Потім наказала слугам: «Ідіть уперед, а я йтиму за вами». Чоловікові Навалу вона нічого не сказала.
20 Коли Абігайл їхала на віслюку, спускаючись в ущелину, назустріч їй виїхав Давид та його люди. Там вони й зустрілися. 21 Давид тільки мовив: «Даремне я в пустелі стеріг майно цього чоловіка, щоб він нічого не загубив. За добро він мені злом відплатив. 22 Нехай Господь відплатить Давиду так само, якщо до ранку я залишу живим хоч одного чоловіка або тварину-самця, що належать йому».
23 Коли Абіґайл помітила Давида, вона похапцем зіскочила з віслюка й припала лицем до землі на знак поваги. 24 Вона впала Давидові в ноги, і мовила: «Мій володарю, нехай вина буде лише на мені. Дозволь слузі твоїй слово сказати. Почуй, що твоя рабиня має повідомити. 25 Нехай би володар не звертав ніякої уваги на того нікчему Навала. Він же сам такий, як його ім’я, а ім’я йому—„Дурень”. Нісенітниці його обсіли насправді. А я, твоя слуга, справді не бачила гінців, яких послав мій володар.
26 Тепер, мій володарю, як Господь живий, оскільки Господь утримав тебе від кровопролиття й помсти твоїми власними руками, то й ти живеш, нехай усі твої вороги та всі ті, хто збирається нашкодити тобі, моєму володарю, будуть схожі на Навала. 27 Нехай же цей дарунок, який твоя слуга принесла моєму володарю, буде відданий твоїм людям, які йдуть за тобою.
28 Прошу вибачити вину твоєї рабині, тому що, без сумніву, Господь неодмінно зробить твій дім правлячим, мій повелителю, адже ти ведеш Господні війни. І нічого поганого не може статися з тобою допоки ти живеш. 29 І якщо хтось тебе переслідуватиме, щоб убити, життя мого володаря буде надійно Господом твоїм Богом пов’язане з життям інших людей. А життя твоїх ворогів Він розкидає так, нібито випустить із пращі. 30 Коли Господь зробить для мого володаря все те добре, що Він йому пообіцяв, і призначить його проводирем Ізраїлю, 31 мій володар не матиме на своєму сумлінні жахливого тягаря непотрібного кровопролиття чи особистої помсти. І коли Господь принесе моєму володарю успіх, згадай свою слугу».
32 Давид відповів Абіґайл: «Хвала Господу Богу Ізраїлю, Який послав тебе назустріч мені. 33 Будь благословенна за твою мудрість, за те, що утримала мене сьогодні від кровопролиття, утримала від власноручної помсти. 34 Інакше, присягаюся життям Господа Бога Ізраїлю, Який утримав мене від заподіяння тобі шкоди, якби ти притьмом не вийшла мені назустріч, жодної істоти чоловічої статі, що належить Навалу, не залишилося б у живих цього ранку».
35 Потім Давид прийняв з її рук усе, що вона принесла, і сказав: «Повертайся додому з миром. Я почув твої слова і зважив на твоє прохання».
36 Коли Абіґайл прийшла до Навала, він саме бенкетував у домі, як цар. Мав дуже гарний настрій, був зовсім п’яний. Тому вона нічого йому не сказала до самого світанку. 37 А вже вранці, коли Навал протверезився, дружина йому про все розповіла, і серце його не витримало, та він ніби закам’янів. 38 Днів через десять Господь уразив Навала, і той помер.
39 Коли Давид почув про смерть Навала, він сказав: «Хвала Господу, Який захистив мене від Навала, від його зневаги. Він воював за мою честь проти Навала і врятував слугу свого від смерті, а злі вчинки Навала звалив йому ж на голову».
Тоді Давид послав по Абіґайл, аби взяти її за дружину. 40 Його слуги пішли до Абіґайл у Кармелі й сказали їй: «Давид прислав до тебе, щоб забрати тебе йому за дружину».
41 Вона низько вклонилася, припавши лицем до землі, і сказала: «Я, твоя рабиня, ладна тобі служити й мити ноги рабам мого володаря». 42 Абіґайл притьмом сіла на віслюка й у супроводі п’яти піших служниць вирушила в дорогу з Давидовими посланцями. Так вона стала його дружиною.
43 Давид також узяв Агіноам з Єзреела. Вони обидві стали його дружинами. 44 Але Саул віддав свою дочку Міхал, Давидову дружину, Палті, сину Лаїша, родом з Ґалліма.
Давид знову дарує Саулу життя
26 Зифійці прийшли до Саула в Ґівеа і сказали: «Давид ховається на горі Гакіла, що навпроти Єшимона!»
2 То Саул спустився в пустелю Зиф з трьома тисячами добірних ізраїльських воїнів, щоб знайти Давида. 3 Саул розбив свій табір біля дороги на узвишші Гакіла, навпроти Єшимона. Але Давид залишився в пустелі. Коли він помітив, що Саул туди за ним погнався, 4 він вислав розвідників і переконався, що Саул справді прийшов.
5 Тоді Давид підвівся й пішов туди, де розташувався Саул. Він побачив місце, де спали Саул та Авнер, син Нера, що командував військом. Саул спав в оточенні воїнів, що спали навколо нього.
6 Давид запитав хиттита Агімелеха та Авішая, сина Зеруї, брата Йоава: «Хто спуститься в табір до Саула разом зі мною?»
«Я піду з тобою»,—сказав Авішай.
7 Тож Давид та Авішай підійшли вночі до війська. Саул спав усередині табору, спис був увіткнутий у землю біля його голови. Авнер і воїни лежали навколо нього.
8 Авішай сказав Давидові: «Сьогодні Господь віддав тобі ворога у руки. Дозволь мені пришпилити його до землі одним кидком списа. Мені не знадобляться два удари».
9 Але Давид заборонив Авішаю: «Не вбивай його! Хто може підняти руку на помазаника[e] Господнього й лишитися безневинним? 10 Присягаюся життям Господа, що Господь сам ударить його: або цього разу настане його час і він помре, або він піде в бій і загине. 11 Але Господь забороняє, щоб я здіймав руку на помазаника Господнього. Візьми он спис та дзбан води, що в головах Саула, та й ходімо звідси».
12 Тож Давид і забрав списа та дзбан з водою, що стояли біля Саулової голови, та й пішли собі геть. Ніхто їх не побачив, не почув, навіть ніхто не прокинувся. Всі спали, тому що Господь занурив їх у глибокий сон.
13 Тоді Давид перейшов на інший бік і зупинився на горі. Їх розділяла велика відстань. 14 Він гукнув Авнерові, сину Нера, та його людям здалека: «Чи не збираєшся мені відповісти, Авнере?»
Авнер відгукнувся: «Хто ви такі, щоб до царя звертатися?»
15 Давид відповів: «Чи ти не мужчина? Хто зрівняється з тобою в Ізраїлі? Чому ж ти не стережеш свого володаря-царя? Хтось приходив, щоб убити твого володаря-царя. 16 Ти недобре вчинив. Присягаюся життям Господа, що ти й твої люди заслуговують на смерть, адже ти не оберігав свого володаря, помазаника Господнього. Поглянь навколо. Де спис царя, де дзбан з водою, що стояли у нього в головах?»
17 Саул упізнав Давидів голос і сказав: «Це твій голос, Давиде, сину мій?»
Давид відповів: «Так, мій володарю, царю мій». 18 А потім додав: «Чому мій володар переслідує свого раба? Що я зробив? Яка провина лежить на мені? 19 Нехай же, мій володар-цар дослухається до слів слуги свого. Якщо Господь тебе проти мене послав, то нехай Він прийме жертву. Але якщо це зробили люди, нехай же будуть вони прокляті перед Господом! Бо сьогодні вони відігнали мене від моєї долі в Господнім спадку й сказали: „Іди, служи іншим богам!” 20 Не дозволь тепер, щоб пролилася на землю моя кров далеко від Господа. Цар Ізраїлю виступив у похід, щоб знайти блоху, як на куріпку полюють у горах».
21 Тоді Саул відповів: «Я згрішив. Повернись, Давиде, сину мій. Ти ж бо сьогодні поцінував моє життя, я вже не намагатимусь знову завдати тобі шкоди. Я діяв як бовдур і зробив велику помилку».
22 «Ось спис царя,—відповів Давид.—Нехай хтось із твоїх юнаків підніметься й забере його. 23 Господь винагороджує кожного за його праведність та вірність. Господь віддав тебе в мої руки сьогодні, але я нізащо не підняв би руки на помазаника Господнього. 24 Так же, як я поцінував твоє життя сьогодні, нехай Господь поцінує і моє життя та врятує від усіх бід».
25 Саул звернувся до Давида: «Благословенний же будь, сину мій, Давиде! Хоч би за що ти брався, неодмінно матимеш успіх!»
Тож Давид пішов своїм шляхом, а Саул повернувся додому.
32 Не бійся, отаро мала, бо Отцеві вашому було приємно дати вам Царство Своє. 33 Продайте майно своє і роздайте гроші бідним. Заводьте собі гаманці, що не старіють, тобто збирайте скарби неминущі на Небі, де їх злодій не дістане й міль не сточить. 34 Бо де багатство ваше, там і серце ваше буде».
Притча про доброго слугу
(Мт. 24:42-44)
35 «Будьте завжди напоготові, не гасіть світла. 36 Будьте такі ж, як слуги, які чекають повернення хазяїна з весільного бенкету, щоб, коли він прийде й постукає в двері, негайно йому відчинити. 37 Щасливі ті слуги, яких господар застане напоготові, коли прийде. Правду кажу вам: тоді він сам підпережеться, посадить слуг за стіл і прислуговуватиме їм. 38 Навіть якщо він з’явиться опівночі або пізніше, щасливі ті слуги, які чекатимуть на нього.
39 Та будьте певні: якщо б господар знав, о котрій годині прокрадеться злодій, то пильнував би й не дозволив тому вдертися до хати. 40 Ось чому й вам слід бути напоготові, бо Син Людський прийде тоді, коли ви Його не чекатимете».
Будьте мудрими слугами
41 Тоді Петро запитав: «Господи, цю притчу Ти розповів для нас чи для всіх?» 42 Господь відповів йому: «А хто є тим вірним і розсудливим слугою, якого господар поставив над усіма іншими слугами, щоб він вчасно годував їх. 43 Щасливий той слуга, якого хазяїн застане в ту мить, коли він саме виконуватиме свій обов’язок. 44 Істинно кажу вам, що господар призначить його управляти своїм маєтком.
45-46 Уявіть собі навпаки, поганого слугу, який говорить сам собі: „Мій господар забарився”,—і тоді почне бити інших слуг: чоловіків і жінок, почне об’їдатися й пиячити, та господар слуги повернеться того дня, коли той його не чекатиме, і тієї години, що слуга не сподіватиметься, та жорстоко покарає[a] його і призначить йому місце серед непокірних. 47 Слуга, який знає волю господаря свого, але не завжди готовий виконати її, і не робить того, чого вимагає хазяїн, буде суворо покараний.
48 Тому ж, хто не знав волі господаревої та вдіяв щось проти неї, кара буде меншою. Бо кому більше дано, від того більше й очікується. Люди зазвичай вимогливіші до тих, кому вони багато довірили».
Ісус прийшов, щоб розділити людей
(Мт. 10:34-36)
49 «Я прийшов, щоб запалити вогонь на землі. І як же Я прагну, щоб він мерщій розгорівся! 50 Я маю прийняти хрещення[b], і як тяжко буде, доки це не сповниться! 51 Ви думаєте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю? Ні! Кажу вам, Я прийшов, щоб розділити людей.
52 Кажу так, бо відтепер п’ятеро членів однієї родини повстануть один проти одного: троє повстануть проти двох, а двоє—проти трьох.
53 Вони будуть розділені:
батько проти сина, а син проти батька;
мати проти дочки, а дочка проти матері;
свекруха проти невістки, а невістка проти свекрухи».
Розумійте що трапиться нині
(Мт. 16:2-3)
54 І промовив Ісус до людей: «Коли ви бачите, як з заходу надходить хмара, ви тут же кажете: „Дощ збирається”. І справді згодом починає дощити. 55 Коли ж налітає південний вітер, ви кажете: „Буде спека”. І справді настає засушлива погода. 56 Лицеміри! Ви знаєте, як розтлумачити різноманітні явища на землі й на небі. То чому ж так сталося, що ви не здатні розтлумачити події нинішніх часів?»
Завжди намагайтеся владнати суперечки миром
(Мт. 5:25-26)
57 «Чому ти не можеш розсудити для себе, що є справедливим? 58 Якщо хтось позиває тебе до суду, намагайся владнати з ним справу перш, ніж ви туди прийдете. А як не залагодите, то стояти вам перед суддею, та той може віддати тебе у руки вартових і кинути тебе до в’язниці. 59 Повір, не вийти тобі звідти, доки не сплатиш усе, що заборгував до останнього грошу».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International