Old/New Testament
Самуїл розбиває филистимлян
7 Люди з Киріат-Єарима прийшли і взяли Господній ковчег. Вони принесли його до оселі священика Авінадава на узвишші й поставили його сина Елеазара стерегти Господній ковчег.
2 Довго, цілих двадцять років зберігався ковчег у Киріат-Єаримі; а народ Ізраїлю тужив, побивався за Господом. 3 Тоді Самуїл звернувся до всього Ізраїлю: «Якщо ви всім серцем звертаєтеся до Господа, тоді викиньте чужих богів та Ашторет[a], поверніться до Господа й служіть лише Йому одному. Тоді Він вас врятує від руки филистимлян». 4 Отож ізраїльтяни повикидали статуї Ваала та Ашторет і служили тільки Господу. 5 Тоді Самуїл сказав: «Зберіть усіх ізраїльтян у Міцпі, а я молитиму Бога за вас». 6 Зібравшись у Міцпі, вони діставали воду й виливали її перед Господом[b]. Того дня вони постилися й казали: «Ми згрішили проти Господа». А Самуїл став суддею Ізраїлю в Міцпі.
7 Коли филистимляни довідалися, що ізраїльтяни зібралися в Міцпі, вожді филистимлян прийшли до Ізраїлю. Почувши про це, ізраїльтяни злякалися. 8 Вони звернулися до Самуїла: «Не полишай гукати до Господа, нашого Бога, щоб урятував від руки филистимлян». 9 Тоді Самуїл узяв молочне ягнятко і приніс його в жертву всеспалення Господу. Він взивав до Господа за Ізраїль, і Господь йому відповів.
10 Саме тоді, як Самуїл приносив жертву всеспалення, филистимляни підступили, щоб напасти на Ізраїль. Та Господь послав оглушливі громовиці на филистимлян, чим викликав страшенне замішання. Филистимляни були розбиті перед Ізраїлем. 11 Ізраїльтяни вийшли з Міцпи, переслідували филистимлян і громили аж до місцевості під Бет-Каром.
12 Тоді Самуїл узяв камінь і поклав його між Міцпою та Шеном[c]. Він назвав його Евенезер[d], сказавши при цьому: «Ось досі допоміг нам Господь».
13 Так було розгромлено филистимлян, які вже відтоді не зазіхали на землі ізраїльтян. Доки жив Самуїл, доти рука Господня була проти филистимлян. 14 Міста від Екрона до Ґата, які відняли в них филистимляни, а також сусідні землі повернулися до Ізраїлю. Між Ізраїлем та аморійцями був мир.
15 Самуїл керував Ізраїлем усе своє життя. 16 Рік-у-рік він подорожував від Бетела до Ґілґала, до Міцпи, і судив Ізраїль у всіх тих містах. 17 І повертався до Рами, бо там був його дім, і там він судив Ізраїль. Там же він побудував і вівтар Господу.
Ізраїль просить дати йому царя
8 Коли Самуїл зістарився, він призначив своїх синів суддями в Ізраїлі. 2 Його первістка звали Йоїл, другого сина—Авіжа, і судили вони в Беершебі. 3 Але сини не пішли шляхом батька. Вони збочили: займалися зиском, хабарництвом, не дотримувалися закону й справедливості.
4 Тому зібралися старійшини Ізраїлю й прийшли до Самуїла в Раму. 5 Вони звернулися до нього: «Ти постарів, а твої сини не пішли твоїм шляхом; признач нам царя, який би нами керував, як водиться у всіх народів». 6 Але коли вони попросили, щоб Самуїл призначив їм царя, Самуїл розгнівався і звернувся з молитвами до Господа. 7 А Господь йому відповів: «Прислухайся до всього, з чим до тебе звернулися люди. Вони не тебе відштовхнули, вони Мене відштовхнули, щоб не був їхнім царем. 8 У всьому, що вони діють, з того дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і дотепер вони нехтують Мною, служать іншим богам; так само вони і з тобою чинять. 9 Послухайся їх зараз, але суворо застережи, щоб знали, що з ними робитиме цар, який правитиме ними».
10 Самуїл передав людям, які прийшли до нього вимагати царя, всі слова Господа. 11 Він так їм сказав: «Ось що зробить цар, який правитиме вами: він забере ваших синів і змусить служити йому. Вони будуть їздовими в колісницях, запряжених кіньми, вони будуть скакати попереду його колісниць. 12 Декого він призначить тисяцкими, а декого—п’ятидесятниками, а ще інші виготовлятимуть йому зброю та обладнання для колісниць. 13 Він забере ваших дочок, щоб змішували духмяні мастила, готували м’ясо, пекли. 14 Він відбере найкращі землі та виноградники, ще й оливкові сади, й віддасть їх своїм слугам. 15 Десяту долю вашого збіжжя та виноградників забере у вас і пороздає своїм слугам. 16 Цар забере собі ваших слуг та рабинь, вашу найкращу худобу[e], віслюків—для своїх особистих потреб. 17 Він забере десятину ваших отар, а ви самі перетворитеся на його рабів. 18 Коли прийде той день, ви кричатиме від того царя, якого собі обрали, але Господь вам не відповість того дня».
19 Та люди відмовилися слухати Самуїла. «Ні,—закричали вони.—Хочемо царя, аби правив нами. 20 Тоді ми будемо такими ж, як усі інші народи. Цар правитиме, вестиме нас, воюватиме наші битви».
21 Коли Самуїл вислухав усе, що йому казали люди, він передав те саме Господу. 22 Господь відповів: «Послухайся, дай їм царя».
Тоді Самуїл звернувся до ізраїльтян: «Розходьтеся по своїх містах».
Самуїл посвячує Саула
9 Жив якось відомий заможний чоловік із коліна Веніамина на ім’я Кіш, син Авіела, сина Зерора, сина Векората, сина Афії з коліна Веніаминового. 2 Мав цей чоловік сина Саула, принадного юнака, якому не було рівних серед ізраїльської молоді, бо був він на голову вищий за будь-кого з них.
3 Сталося так, що пропали віслюки Саулового батька, Кіша. Кіш сказав своєму синові Саулу: «Візьми з собою когось із слуг та й пошукайте віслюків». 4 Ось вони й пройшли горами Ефраїма та довкола Шаліші, але тварин не знайшли. Потім пройшли землі Шаалима, але й там не було віслюків. Пройшли землю Веніамина, проте не відшукали їх.
5 Коли вони наблизилися до Зуфа, Саул сказав слузі, який ішов поруч: «Послухай-но, повернімося, а то батько турбуватиметься вже не про віслюків, а про нас».
6 Слуга відповів йому: «Знаєш, у цьому місті живе Божий чоловік, дуже шанований; все, що передбачає, збувається. Ходімо зразу ж до нього. Може, він нас напоумить, куди нам податися». 7 Саул відгукнувся: «Якщо підемо, що ми можемо дати чоловіку? Харчів у наших торбах вже немає. І подарунка для Божої людини не маємо. Що у нас є?»
8 Слуга знову Саулові: «Послухайте, у мене є чверть шекеля срібла[f]. Я й віддам його Божому чоловікові за те, що він нам розкаже куди йти». 9 (Колись в Ізраїлі, якщо чоловік хотів дізнатися про щось у Бога, він казав: «Ходімо до ясновидця». Так у ті часи називали пророків).
10 «Слушна думка,—погодився з пропозицією слуги Саул.—Ходімо».
Ось вони й вирушили до того міста, де жив Божий чоловік. 11 Піднімаючись на пагорб, де розкинулося місто, вони зустріли кількох дівчат, які вийшли набрати води. «Тут ясновидець?»—спитали вони дівчат. 12 «Тут,—відказали дівчата,—перед вами. Поспішайте! Він сьогодні прийшов до міста, бо люди приноситимуть жертву на узвишші. 13 Як тільки увійдете в місто, так і знайдете його ще до того, як він підніметься трапезувати на узвишшя. Люди без нього не почнуть, оскільки він мусить благословити жертву. А вже потім запрошені почнуть їсти. Піднімайтеся хутчіше, маєте його відразу ж і знайти».
14 Вони ввійшли в місто, і їм назустріч вийшов Самуїл, який піднімався на узвишшя. 15 Напередодні приходу Саула Господь відкрив Самуїлу таке: 16 «Десь о такій порі завтра пришлю тобі чоловіка з Веніаминового краю. Посвяти його в проводирі Мого народу ізраїльського. Він звільнить Мій народ від гніту филистимлян. Я зглянувся над стражданням[g] Мого народу, бо до Мене долинув його стогін».
17 Коли Самуїл побачив Саула, Господь сказав йому: «Ось той чоловік, про якого Я тобі говорив; він поведе Мій народ».
18 Саул наблизився до Самуїла, який стояв під брамою, й запитав: «Скажи, будь-ласка, де живе провидець?»
19 «Я провидець,—відповів Самуїл.—Іди переді мною до узвишшя, оскільки тобі належить трапезувати зі мною, а вранці я тебе відішлю, розповівши все, що в тебе на душі коїться. 20 А те, що ти згубив віслюків три дні тому, нехай тебе не хвилює; вони знайшлися. До кого ж звернені багаті люди Ізраїлю, як не до тебе та роду батька твого?»
21 Саул відповів: «Але хіба я не з Веніаминового коліна, хіба я не з найменшого племені Ізраїлю, хіба мій рід не найменший з усіх родів племені веніаминового? Чому ти мені таке кажеш?»
22 Тоді Самуїл провів Саула та його слугу до зали й посадив перед іншими запрошеними людьми, яких було близько тридцяти. 23 Самуїл звернувся до кухаря: «Дай йому шмат м’яса, той, що я звелів тобі відкласти».
24 Ось кухар узяв стегно[h] з тим, що на ньому було, та й поклав перед Саулом. Самуїл мовив: «Ось те, що притримали для тебе. Їж, тому що воно було відкладене саме для тебе на цей випадок». Так Саул трапезував із Самуїлом того дня.
25 Після того, як вони спустилися з міського узвишшя, Самуїл приготував постіль для Саула на даху свого будинку. 26 Там Саул і спав[i]. На світанку. Самуїл покликав Саула на даху: «Збирайся, я тебе виряджу в дорогу». Коли Саул зібрався, вони разом з Самуїлом вийшли надвір. 27 Коли спускалися до околиці міста, Самуїл сказав Саулу: «Накажи слузі йти попереду». Слуга так і зробив.
Самуїл сказав Саулу: «А ти зупинись на хвильку, щоб я міг тобі передати послання від Бога».
Петро називає Ісуса Христом
(Мт. 16:13-19; Мк. 8:27-29)
18 Якось, коли Ісус молився на самоті, прийшли до Нього Його учні. Ісус запитав їх: «Що кажуть люди—хто Я?» 19 Вони відповіли: «Одні кажуть, що Ти—Іоан Хреститель, інші—Ілля, а дехто вважає Тебе одним із пророків минулого, який воскрес та повернувся у світ». 20 Тоді Ісус мовив учням Своїм: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро:
«Ти—Христос, Який прийшов від Бога».
Христос говорить про Свою смерть
(Мт. 16:21-28; Мк. 8:31—9:1)
21-22 Попередивши учнів, щоб нікому про те не говорили, Ісус сказав: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне».
23 І далі Він мовив до всіх Своїх учнів: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе[a], узяти на себе свій щоденний хрест і рушати за Мною. 24 Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, врятує його. 25 Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але знищить або занапастить душу свою?
26 Той, хто буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться його[b], коли явиться, у Своїй славі й славі Свого Батька та святих Ангелів. 27 Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже».
Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю
(Мт. 17:1-8; Мк. 9:2-8)
28 Сталося так, що десь днів вісім після того, як Ісус промовив це, Він взяв з Собою Петра, Іоана та Якова й вирушив з ними на гору молитися. 29 І от коли Ісус молився, обличчя Його змінилося, а вбрання стало сліпучо білим. 30 Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом. 31 Вони явилися в сяйві слави й говорили з Ісусом про Його смерть в Єрусалимі, через яку Йому належало пройти.
32 Петро і ті, хто були з ним, заснули. Прокинувшись, вони побачили Ісуса в сяйві слави і двох чоловіків, які стояли поруч із Ним. 33 І якраз, коли ті двоє залишали Ісуса, Петро звернувся до Нього: «Господарю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». (Він й сам не знав, що говорить).
34 Та поки Петро так промовляв, злинула хмара й огорнула їх усіх своєю тінню. Учні злякалися, опинившись у хмарі. 35 Звідти ж пролунав Голос: «Це Мій Син—Мій Обранець. Слухайтеся Його!»
36 Коли Голос замовк, там більше з ними нікого не було, крім Самого Ісуса. Учні Його мовчали, і нікому не розповіли тоді про те, що бачили.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International