Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Пам’ятний псалом^[a] Давида.

Зустріч Якова з Ісавом

33 Яків подивився й побачив Ісава, що йшов назустріч, а з ним було ще чотириста чоловік. То Яків розподілив своїх дітей між Леєю, Рахиллю та двома служницями. ² Він поставив служниць і їхніх дітей першими, за ними—Лею з її дітьми, а останніми були Рахиль із Йосипом. ³ Сам же він пішов попереду них і вклонявся до землі сім разів, аж доки не підійшов до свого брата.

⁴ Але Ісав побіг назустріч. Він обняв Якова за шию й поцілував, і обоє вони заплакали. ⁵ Тоді Ісав підвів погляд і, побачивши жінок і дітей, спитав: «Хто всі ці люди, що з тобою?» Яків відповів: «Це діти, що їх Бог подарував мені, слузі твоєму».

⁶ Тоді служниці з дітьми підійшли до Ісава і вклонилися йому. ⁷ Лея з дітьми також підійшла і вклонилася, а тоді Йосип і Рахиль підійшли і вклонилися.

⁸ Ісав спитав: «Що то за табір, який я зустрів?» Яків відповів: «То дари тобі, щоб ти мене прийняв, господарю». ⁹ Тоді Ісав каже: «У мене вдосталь усього, нехай твоє лишається при тобі». ¹⁰ Яків заперечив: «Ні! Прошу, якщо ти приймеш мене, то прийми й дари з рук моїх. Я дуже радий бачити знову обличчя твоє, наче я бачу Лице Боже. Я радий, що ти мене прийняв. ¹¹ Прошу тебе, прийми благословення. Господь був милостивий до мене, і я маю всього вдосталь». Яків наполягав, аж доки Ісав не погодився прийняти дарунки.

¹² Тоді Ісав і каже: «А зараз рушаймо в дорогу разом. Я піду поперед тебе». ¹³ А Яків йому: «Мій володар розуміє, діти тендітні, стада й отари, що годують приплід, затримують мене. Якщо гнатиму їх цілий день, то все стадо повиздихає. ¹⁴ Ти, господарю мій, іди поперед свого слуги, а я піду поволі разом із худобою, що йтиме поперед мене. Ми йтимемо не швидко, щоб мої діти не втомилися, аж поки не прийдемо до мого господаря в Сеїр».

¹⁵ Тоді Ісав сказав: «Дозволь залишити декого з моїх людей з тобою». А Яків йому: «Навіщо? Нащо мені таке благовоління, господарю мій?»

¹⁶ Того ж дня Ісав повернувся своєю дорогою до Сеїра. ¹⁷ Яків же повернувся до Суккота. Там він збудував собі будинок і загони для худоби. Тому й назвав він те місце Суккот^[a].

² Я хвалю вас за те, що ви завжди пам’ятаєте про мене. Ви наслідуєте вчення, яке я передав вам. ³ Та хочу я, щоб ви знали, що Христос—голова кожному чоловікові, а чоловік—голова жінці. Бог же—голова Христа!

⁴ Кожен чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, ганьбить голову свою. ⁵ Кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, ганьбить голову свою. Вона вподібнюється поголеній жінці. ⁶ Якщо жінка не покриває свою голову, то це можна порівняти з соромом поголеного волосся. А якщо це так ганебно, коли її голова поголена або пострижена, то нехай вкриває її. ⁷ Чоловікові не слід вкривати голову, бо він є образом і славою Бога. Жінка ж є славою чоловіка. ⁸ Бо не чоловік походить від жінки, а жінка від чоловіка^[a]. ⁹ Не чоловіка було створено заради жінки, а жінку заради чоловіка. ¹⁰ Ось чому жінка має покривати свою голову, визнаючи владу над собою^[b]. Вона має робити це також заради Ангелів.

¹¹ Однак перед Господом жінка залежна від чоловіка так само, як і чоловік залежний від жінки. ¹² Бо як жінка походить від чоловіка, так і чоловік також народжується від жінки. І все це йде від Бога.

¹³ Поміркуйте про це поміж собою: чи личить жінці молитися Богу з непокритою головою? ¹⁴ Та чи природа сама не вчить вас, що це соромно для чоловіка мати довге волосся? ¹⁵ Для жінки ж це слава, бо волосся дане для вкриття голови її. ¹⁶ Деякі люди можуть сперечатися про це. Та ні ми, ані церкви Божі не визнаємо ці звичаї.