Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Не віддавай нам, Господи, пошани,
вона лише Тобі належить.
І Твоя лиш слава за вірність і за щирую любов.
2 Як можуть сумніватися погани
й питати: «Де ваш Бог?»
3 Наш Бог—на Небесах,
Він робить те, що забажає.
4 А їхні «боги»—це ніщо, шмат золота чи срібла,
оброблений людей руками.
5 Хоч рота мають, але не говорять,
хоч очі мають, все одно не бачать,
6 хоч вуха мають, та чути не спроможні,
хоч мають носа, але запаху не чують.
7 Не можуть дотик їхні руки відчувати,
ходити не спроможні їхні ноги,
не здатне їхнє горло застогнати.
8 А той, хто робить їх, хоч покладається на них,
сам незабаром їм подібним стане.
9 Ізраїлю, на Господа лиш покладайся,
бо Він—твій прихисток, твій щит.
10 Лиш Господу довірся, Ааронів роде,
Він допоможе вам, Він захистить.
11 Усі, хто перед Господом схилився,
на Господа свої надії покладайте.
Він—захисник, Він—ваша поміч.
12 Нас не забув Господь, благословення дасть нам,
благословення дасть Він Ізраїлю,
благословення дасть Він дому Аарона.
13 Господь пошле благословення всім
своїм прихильникам: малим й великим.
14 Господь благословляти буде й далі
і вас самих, і ваших діточок.
15 Благословенні ви у Господа,[a]
Який створив і небеса, і землю.
16 У владі Господа небесна височінь,
а землю Він віддав людським створінням.
17 Померлі, ті, хто йде у світ мовчання,
вже не співають Господу осанну.
18 Лиш ми, живі,
благословляєм Господа віднині і навіки.
Славімо Господа!
15 Напередодні приходу Саула Господь відкрив Самуїлу таке: 16 «Десь о такій порі завтра пришлю тобі чоловіка з Веніаминового краю. Посвяти його в проводирі Мого народу ізраїльського. Він звільнить Мій народ від гніту филистимлян. Я зглянувся над стражданням[a] Мого народу, бо до Мене долинув його стогін».
17 Коли Самуїл побачив Саула, Господь сказав йому: «Ось той чоловік, про якого Я тобі говорив; він поведе Мій народ».
18 Саул наблизився до Самуїла, який стояв під брамою, й запитав: «Скажи, будь-ласка, де живе провидець?»
19 «Я провидець,—відповів Самуїл.—Іди переді мною до узвишшя, оскільки тобі належить трапезувати зі мною, а вранці я тебе відішлю, розповівши все, що в тебе на душі коїться. 20 А те, що ти згубив віслюків три дні тому, нехай тебе не хвилює; вони знайшлися. До кого ж звернені багаті люди Ізраїлю, як не до тебе та роду батька твого?»
21 Саул відповів: «Але хіба я не з Веніаминового коліна, хіба я не з найменшого племені Ізраїлю, хіба мій рід не найменший з усіх родів племені веніаминового? Чому ти мені таке кажеш?»
22 Тоді Самуїл провів Саула та його слугу до зали й посадив перед іншими запрошеними людьми, яких було близько тридцяти. 23 Самуїл звернувся до кухаря: «Дай йому шмат м’яса, той, що я звелів тобі відкласти».
24 Ось кухар узяв стегно[b] з тим, що на ньому було, та й поклав перед Саулом. Самуїл мовив: «Ось те, що притримали для тебе. Їж, тому що воно було відкладене саме для тебе на цей випадок». Так Саул трапезував із Самуїлом того дня.
25 Після того, як вони спустилися з міського узвишшя, Самуїл приготував постіль для Саула на даху свого будинку. 26 Там Саул і спав[c]. На світанку. Самуїл покликав Саула на даху: «Збирайся, я тебе виряджу в дорогу». Коли Саул зібрався, вони разом з Самуїлом вийшли надвір. 27 Коли спускалися до околиці міста, Самуїл сказав Саулу: «Накажи слузі йти попереду». Слуга так і зробив.
Самуїл сказав Саулу: «А ти зупинись на хвильку, щоб я міг тобі передати послання від Бога».
Помазання Саула
10 З цими словами Самуїл витягнув посудину з оливою, полив нею Саулову голову й поцілував його, промовивши: «Хіба не Господь посвятив тебе у проводирі Свого спадку[d].
Старійшини
3 Істину кажу вам: якщо хтось бажає стати старійшиной в церкві[a], то він прагне виконувати добру справу. 2 Старійшина[b] мусить жити таким життям, щоб люди не могли йому дорікнути. Він повинен мати лише одну жінку; мусить бути стриманим, розсудливим, мати самовладання, бути порядним і гостинним. Йому слід бути доладним учителем. 3 Опікуну також не можна зловживати вином або бути надто гарячковим; він повинен бути лагідним, миролюбним і не пожадливим до грошей. 4 Він має добре керувати своєю родиною, мусить дбати, щоб його діти були слухняними й поважали його. 5 Якщо хтось не знає, як керувати своєю родиною, то як же він зможе піклуватися про Божу церкву?
6 Він не може бути новонаверненим, щоб не запишатися. Інакше він зазнає такого ж осуду, як і диявол за свою пиху.
7 Він також повинен користуватися повагою чужинців, щоб не зганьбитися, не впасти в немилість і не потрапити до пастки дияволової.
Особливі слуги
8 Так само й особливі слуги повинні бути шанованими людьми, слову яких можна було б вірити. Вони не повинні бути охочі до вина або такі, хто прагне наживи нечесним шляхом. 9 Вони повинні дотримуватися глибоких істин нашої віри, які Бог виявив нам. Сумління їхнє має бути чисте.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International