Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Пісня прочан.
Коли звалилося на мене горе,
я Господа покликав, й допоміг Господь.
2 О Господи, врятуй моє життя
від уст брехливих, язиків нещирих!
3 Ви брешете, людці зрадливі!
Чого ви прагнете, що матимете з того?
4 Розжарене вугілля й гострі стріли—
ось все, що вам дістанеться за те.
5 Ви брехуни, і жити з вами, як в Мешеху жити,
як жити у наметах Кедара[a]!
6 Душа моя так довго томилась поміж тих,
хто мир ненавидить.
7 Коли я промовляю: «Мир»,—
із їхніх уст злітає лиш: «Війна».
11 Бо ось що Господь сказав про Шаллума[a], сина Йосії, царя юдейського, який посів місце батька свого. Він із цього місця вийшов, та більше сюди не повернеться. 12 Помре він там, куди його в неволю заслано, і більш ніколи не побачить Єрусалима землі.
Суд над Єгоякимом
13 Горе тому, хто свій палац несправедливістю будує[b],
свої світлиці надбудовує беззаконням,
хто змушує ближнього служить задурно,
не платячи йому зароблених грошей.
14 Єгояким каже: «Я собі збудую
палац великий із просторими світлицями».
Він вікна прорубує,
стіни кедром обшиває і червоним фарбує.
15 «Чи величі додасть тобі великий кедр?
Твій батько мав удосталь їжі і пиття.
Чинив він те, що справедливе й чесне,
тож і у нього все було гаразд.
16 За скривджених і бідних він завжди був,
тож і у нього все було гаразд.
„Чи ж це не означає „знать Мене”?»—
Господь каже.
17 Ти ж дбаєш тільки про неправедну наживу,
про те, як би невинну кров пролить,
як би пригнобити і знищити невинних.
Ісус викриває фарисеїв
(Мт. 23:1-36; Мк. 12:38-40; Лк. 20:45-47)
37 Коли Ісус замовк, один з фарисеїв запросив Його пообідати разом. Ісус увійшов до його оселі й зайняв місце за столом. 38 Фарисей побачив, що Ісус не омив руки[a] перед їжею, й здивувався.
39 Та Господь сказав йому: «Ви, фарисеї, миєте чаші й тарілки ззовні, але зсередини ви повні жадоби й лиха. 40 Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? 41 Намагайтеся очистити себе зсередини. Не обминайте бідних, та буде вам повне очищення. 42 Та горе вам, фарисеї, бо віддаєте десятину з рути, м’яти і всяких інших садових рослин[b], але оминаєте Закон і любов до Бога. Але ж саме Закон і любов до Господа повинні бути головними. Слід виконувати головніше, не забуваючи й про інше.
43 Горе вам, фарисеї, бо любите ви займати найпочесніші місця в синагогах, любите, щоб вас шанобливо вітали на базарах. 44 Горе вам, бо ви, як непомічені могили—люди зверху ходять по них і не знають цього».
Ісус викриває законників
45 Вислухавши всі ці слова, один із законників озвався: «Вчителю, кажучи це, Ти й нас ображаєш».
46 Ісус відповів: «Горе й вам, законники, бо ви встановлюєте суворі правила, котрих важко дотримуватися, та звалюєте на людей цей непосильний тягар[c], а самі й пальцем не поворухнете, щоб полегшити ту ношу. 47 Горе вам, бо ви будуєте могили пророкам, але це ж ваші пращури вбили їх. 48 Тож ви засвідчуєте свою згоду з діями ваших предків, бо вони вбивали, а ви будуєте могили.
49 Щодо цього, то мудрість Божа також твердила: „Я пошлю до них пророків і апостолів[d], і декого з них люди вб’ють, а інших переслідуватимуть”. 50-51 Тож цей рід заплатить за кров усіх пророків, пролиту з часів створення світу—від крові Авеля до крові Захарії[e], вбитого між вівтарем та храмом Божим. Так, кажу вам: цьому родові доведеться заплатити за все.
52 Горе вам, законники, бо ви забрали від людей ключ до знання Бога. Ви самі не входите і перешкоджаєте іншим—тим, хто прагне».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International