Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Пісня прочан.

Седекія, цар Юдеї

¹⁸ Седекії був двадцять один рік, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом одинадцяти років. Його матір звали Гамутал, дочка Єремії. Була вона родом з Ливни. ¹⁹ Цар чинив зле в очах Господа, як і Єгояким. ²⁰ Усі ці події відбулися в Єрусалимі та Юдеї через Господній гніві, зрештою, Він відринув їх з-перед очей Своїх. Тоді Седекія повстав проти вавилонського царя.

Падіння Єрусалима

25 Тож на дев’ятому році правління Седекії, на десятий день десятого місяця Навуходоносор, цар вавилонський, виступив з усім військом проти Єрусалима. Він узяв місто в облогу, збудувавши навколо нього вали. ² Місто було в облозі аж до одинадцятого року правління царя Седекії. ³ На дев’ятий день четвертого місяця облоги, голод став таким нестерпним, що у місті не лишилося ні крихітки їжі. ⁴ Зрештою мур міста було проломлено, і все ізраїльське військо вночі втекло через пролом між двома стінами біля царського саду, прямуючи до Арави^[a], хоча вавилоняни й тримали облогу міста. ⁵ Але вавилонське військо погналося за царем і наздогнало Седекію в степах єрихонських, а усі ізраїльські воїни порозбігалися від нього. ⁶ Його схопили й привели до царя Вавилону у Ривлу, де він проголосив йому вирок. ⁷ Вавилоняни стратили синів Седекії на його очах. Тоді він наказав осліпити Седекію й закувати його в кайдани, щоб відвести до Вавилона.

⁸ На сьомий день п’ятого місяця дев’ятнадцятого року царювання Навуходоносора, вавилонського царя, до Єрусалима прибув представник вавилонського царя Невузарадан, який командував царською охороною. ⁹ Він спалив Господній храм, царський палац і всі будинки в Єрусалимі, та кожен великий будинок було спалено вогнем. ¹⁰ Вавилонське військо, очолюване командиром охорони, зруйнувало мури довкола Єрусалима. ¹¹ Командир охорони Невузарадан захопив у полон усіх людей, які ще залишалися на той час у місті, хто перейшов на бік вавилонського царя, і решту простих людей. ¹² Але декого з найбідніших людей краю царський урядовець залишив, щоб ті працювали на виноградниках та полях.

¹³ Вавилоняни порозбивали у Господньому храмі бронзові стовпи, поставці й бронзове Море, яке на них трималося. Всю цю бронзу вони вивезли до Вавилона. ¹⁴ Вони також захопили з собою горщики, лопатки, ножиці для обрізання гноту, тарелі та весь бронзовий посуд, що використовувався у храмі під час відправи. ¹⁵ Командир царської охорони прихопив кадильниці й чаші—усе, зроблене з золота заради золота, і все срібне заради срібла.

¹⁶ Щодо двох стовпів, одне Море, рухливі поставці, зроблені Соломоном для Господнього храму, то бронзу всіх цих предметів зважити було неможливо. ¹⁷ Кожен із стовпів досягав вісімнадцять ліктів^[b] заввишки. Зверху була бронзова капітель, завдовжки три лікті^[c], оздоблена довкола мереживом та гранатами—все бронзове. Друга колона з її мереживом була подібна до першої.

Юдея у неволі

¹⁸ Начальник царської охорони захопив у полон первосвященика Сераю, головного священика Софонію і ще трьох охоронців брам. ¹⁹ А з тих, хто ще залишився в місті, він узяв військового командира та п’ятьох царських вельмож^[d]. Він також узяв писаря, який був начальником служби набору до війська краян і шістдесят чоловік з місцевих. ²⁰ Невузарадан, командир царської охорони, забрав їх з собою й привів до царя Вавилона в Ривлу. ²¹ У Ривлі, в Гаматській землі, Навуходоносор віддав їх на смерть. Отак пішла Юдея зі своєї рідної землі в полон.

²⁰ Але Христос насправді воскрес із мертвих. Він—первісток тих, хто помер. ²¹ Бо як смерть прийшла через гріх однієї людини, так і воскресіння з мертвих прийшло через іншу. ²² Я маю на увазі, що всі вмирають через Адама, та завдяки Христу всі знову житимуть.

²³ Та кожен матиме свою чергу: Христос був першим, Хто воскрес, а коли Він знову прийде, то воскреснуть й усі ті, хто Йому належить. ²⁴ Тоді настане кінець. Христос знищить усіх правителів, і владу, і силу, та передасть Царство Богу-Отцю. ²⁵ Бо Христос мусить правити, доки Бог не покладе всіх ворогів до ніг Його^[a]. ²⁶ І смерть буде знищено, як останнього ворога. ²⁷ Бо: «Він усе впокорене кинув до ніг Його»^(A).

І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе—Всевишнього Бога. ²⁸ А коли все покориться Христу, тоді й Сам Син буде у владі Божій, Який підкорив усе Христу, щоб Бог був всім у всьому.

²⁹ Інакше, якщо немає воскресіння, що ж робитимуть ті, хто охрестився заради померлих? Якщо мертві ніколи не воскреснуть, то навіщо ж люди хрестилися заради них? ³⁰ Чому й ми повсякчас зустрічаємося з небезпекою? ³¹ Щодня мені загрожує смерть. І це правда, як і те, брати і сестри мої, що я пишаюся вами в Ісусі Христі, Господі нашому. ³² Коли я бився з дикими звірами в Ефесі, міркуючи як проста людина, чи була б з того користь? Звичайно ні! Якщо мертві не воскресають, то «питимемо й їстимемо, бо завтра помремо!»^(B)

³³ Не давайте вводити себе в оману. Лихе товариство руйнує добрі звичаї. ³⁴ Отямтеся, поверніться до здорового глузду, як належить, і киньте грішити, бо дехто з вас не знає Бога. Кажу це, щоб присоромити вас.